Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору (матеріали до лекції)

Подождите немного. Документ загружается.

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія філол. 2003. Вип. 31. С. 23-31

VISNYK LVIV UNIV.

Ser. Philologi. 2003. № 31. P. 23-31

УДК 398.1:159.955

АРХЕТИПНЕ МИСЛЕННЯ ЯК БАЗОВА ДОМІНАНТА

СУЧАСНОЇ СВІДОМОСТІ ЕТНОСУ

Володимир БУРЯК

Дніпропетровський національний університет,

факультет систем і засобів масової комунікації,

провулок Науковий, 19, 49081 Дніпропетровськ, Україна

тел. (0038056) 776 57 16, e-mail: vladseliv@ua.fm

Проаналізовано еволюцію архетипного мислення, архетипну (міфологічну)

свідомість етносів, архетипні ознаки свідомості етносу. Автор вважає, що міфо-

логічні, фольклорні, наукові, історичні архетипи стають базою (інформаційною

сферою) для побудови нових світоглядних моделей. Міфологічне мислення –

відбиток свідомості, що виражає певний час, який не розподіляє світ (образ) на

суб’єктивне і об’єктивне, світ у цьому мисленні єдиний і цільний. Спроба ж ра-

ціонального пояснення міфологізованого явища свідчить про його деміфологі-

зацію. Міф, на думку автора, не початкова форма науки чи філософії, а особли-

вий вид світовідчуття, специфічна образна і почуттєва, синкретична уява про

явища природи і суспільного життя, найдавніша форма суспільної свідомості.

Ключові слова: архетипне мислення, міф, міфологічна свідомість, інформа-

ційний етнографізм, архетип, модуль-особистість, модуль-тип, етнос, інформа-

ційне відсторонення.

Свідомісне життя нації складається з архетипних інформаційних горизонтів (сис-

тема етнічна або національна свідомість). Кожен горизонт має свої знаки-архетипи.

Архетипи – це знакова соціальна і психосвідомісна унормованість. За горизонтами

сприйняття архетипи бувають міфологічними, етнічними, естетичними, психологіч-

ними, мовними і т. д. Ми виділяємо різні архетипні рівні, які склалися у ХХ ст., не

сфокусовуючи в понятті архетип лише рівень чуттєвого сприйняття інформації без

усвідомлення суті знаку (це перший рівень архетипної свідомості), бо з розвитком

людства архетипна свідомість зазнала серйозної деформації, що призвело до диферен-

ціації архетипних свідомісних горизонтів, а також до введення базових архетипів у

інтелектуальну свідомісну сферу.

У кожного народу є свої архетипні пояси мислення. Скажімо, на рівні етнопобуту

(етнографічний горизонт) і на естетичному рівні (це вже і сугестивне вираження на-

вколишньої інформації) в українців серед квітів ближнього етноінтер’єру (двір, го-

род) найчастіше зустрічалися такі квіти: мальва, рута, нагідка, ромашка, любисток.

Відповідний етноінтер’єр дерев: верба, тополя, береза, клен, явір, дуб. Це спостеріга-

ємо і серед фруктових дерев, городніх культур. У конкретному випадку йдеться про

архетипи етнічно-побутового рівня, що ілюструють сталість ознак-уподобань, які на

загальносвідомісному рівні не фіксують чуттєвих ознак усвідомлення кожного

Володимир БУРЯК

поняття. Ця архетипна інформація чітко ілюструється на всіх рівнях свідомісної ін-

терпретації факту: умовно реальному (міфофольклор), реальному (публіцистика, на-

ука), відображеному (художня творчість). Це свідчить про те, що архетипна інформа-

ція на всіх рівнях свідомісної обробки не змінює своє інформаційне ядро

(першооснову). Інша справа – на якому рівні інформаційного "емоціювання" до нас

доходить ця інформація. Інформаційне "емоціювання" якраз і є первинною здатністю

архетипу впливати на свідомість без елементів аналітизму на рівні чіткої безсумнів-

ності (безосмисленності) сприйняття. За К.Г.Юнгом, архетипи є сформованим підсу-

мком величезного типового досвіду безкількісного ряду предків. Це, так би мовити,

психологічний залишок численних переживань одного й того ж типу, що представ-

ляють єдиний образ психологічного життя (спільне етнічно-свідомісне інформаційне

поле сприйняття). Оскільки, за К.Г.Юнгом, архетипи не входять до свідомості, то

вони завжди поєднуються з якимись представниками досвіду у свідомісній обробці

на рівні індивідуальної інтерпретації (особистість) і суспільної свідомості (суспільст-

во). Щодо останнього рівня, то маємо на увазі вироблення типовоархетипного рівня

для всієї нації (менталітетний архетипний зріз інформації). Генеза архетипного інфо-

рмаційного рівня починається, за К.Г.Юнгом, від образів свідомості, що існують у

досвіді сновидінь, містичних видінь, коли свідомісна обробка мінімальна [9, c. 283].

Специфічно юнгівські архетипи можна називати узагальненою знаковою моделлю,

спільною для всього людства. Пізніший етап – утворення нових горизонтів свідомос-

ті інформаційно етнізованих (виокремлених свідомістю певного етносу). Етнічно

виокремлене міфологізоване мислення (міфологія певного народу) вже має більше

індивідуалізованих рис, специфічних для цого регіону і його мешканців. Отже, поєд-

нання з "представниками досвіду" нового історичного часу виокремило юнгівську

архетипну зону в зону національних (етнічних) архетипів певного народу, де процент

свідомісної обробки інформації вже був безперечно вищий, бо часовий інформацій-

но-змістовий рівень тут менш віддалений [1, c. 31]. Паралельно зі суспільною струк-

туризацією йде процес утворення індивідуальних архетипних інформсистем особис-

тості. Передусім це стосувалося ретранслятора, інтерпретатора міфофольклорного

тексту. Оскільки маємо такий феномен, як колективно-авторська творчість (ко-

лективно-авторська свідомість), то виникає поняття (суперфеномен) народ-творча

особистість. Маємо на увазі колективний досвід формування архетипних текстів як

кодових систем нації, що виражають філософію його буття.

Ми розуміємо, що у феномені колективно-авторська свідомість є внутрішні си-

стеми – індивідуальні свідомості творчого типу (створювачі) та ретрансляційного

типу (ретранслятори). Звичайно є і свідомості, які поєднують ці два типи вираження

фольклорної інформації. Чуттєвий поріг інформації для особистості створювач як

суперсистемного інформатора і транслятора був набагато меншим, (елементи осмис-

лення, аналітизму у сприйнятті інформації спочатку активніші саме на рівні індиві-

дуального сприйняття і відтворення, а потім вже йде процес смислового типізування

або емоційного розщеплення поняття на рівні етнічної групи чи етносу загалом). Ос-

новний блок прадавньої інформації залишався архетипним у розумінні юнгівського

беззастережного (неосмисленого) сприйняття факту, хоч суспільний розвиток виок-

ремив цілу групу інформації (архетипів), що втратила сугестивний підтекст і сприй-

малася на рівні осмислення явища чи знаку. Пізніше виник і третій горизонт інфор-

мації, яку називали архетипною лише за сталістю ознак, якостей (типова інформація).

Архетипна (міфологічна) свідомість дала початок ще двом видам інтерпретації

факту – реальному (публіцистичне та наукове мислення) і відображеному (художня

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу

творчість). У цьому триярусному інформаційно-свідомісному контексті (інформацій-

но-художня свідомість) почали вирізьблятись інформаційні свідомісні системи-

особистості вищого рівня – модулі. Але ці суперсистеми чітко "керувались" архетип-

ною зоною пам’яті (виявлення певного типу системності на менталітетному рівні).

Щодо рівня інтерпретації факту в умовно реальному горизонті (міфологічне мислен-

ня), то тут модульність виявляється як колективноавторський феномен, а на горизо-

нті реальному і відображеному (пізніші форми відбиття інформації і складніша сис-

тема вираження) модульність фіксується на рівні модуль-людина (модуль-

особистість). Модуль-особистість сама стає фактом історії, розгорнутою системною

інформацією, що представляє свідомість нації на певному рівні її функціонування.

Вирізьбившись з багаторівневого свідомісного рівня інтерпретації дійсності (інтер-

претації факту) як ерзац-свідомість, як "погляд над поглядами", модуль-особистість й

надалі програмує інтелектуальну свідомісну піраміду етносу. Інформаційний інтеле-

ктуалізм модуль-особистості залежить не лише від її світогляду, а й від "сюжету жит-

тя" на рівні реалізації власних концепцій, від генетично закладених кодів інформації

етносу. Ось чому кожну модульну постать треба розглядати у контексті психо-

соціальних домінант українського етносу: героїчне, мінорне, сміхове, які визначали і

визначатимуть весь хід історично-духовних подій (буття) етносу.

Домінанти – це сталі (архетипні) ознаки свідомості етносу, що виражають його

психосоціальну (геопсихоенегретичну) спрямованість дії ("сюжету долі"). Розгляда-

ючи модульний аспект мислення, як запрограмовану кодову систему свідомої та під-

свідомої інформації, ми сприймаємо тип модуль-особистості (на кожному горизонті

свідомісного вираження) з одного боку як успадкованого інформатора (ретранслято-

ра) національної свідомості (носій та інтерпретатор фольклору теж входить до цього

ряду), з іншого боку – як особистість, якій багато дано, бо вона має таку базу підсві-

домої інформації. Це "багато дано", можливо, через певні етапи свідомісної обробки

на рівні інформаційного вираження реального сюжету буття виливається у здатність

формувати дії етносу на рівні нової суспільної супермоделі, суперпрогнозера (про-

гнозованості) і як дійового інтерпретатора (це більше у суспільному контексті стосу-

ється громадських ватажків, або духовних лідерів, що не лише розбуджують (інфор-

маційно допінгують) думку етносу, а й реалізують її).

Модульні особистісні типи української нації найзриміше ілюструють архетипну

інформацію на рівні вираження бінарних ознак української національної свідомості,

її дуалістичності, що, за останніми теоріями, мають відношення до Великого степо-

вого кордону [6, c. 78]. Цей кордон (феномен кордону) має велике філософсько-

культурологічне смислове навантаження. По лінії Великого кордону між степом і

лісом, між слов’янським православним та тюркським, половецьким язичницьким

світом у свідомості України проходила межа між світом і тінню, між сферою Бога і

Сатани, між істиною і неправдою [7, c. 64-69]. Тобто, як зазначає Г.М.Виноградов, "за-

кономірності" формування людської духовності в цілому і української, зокрема, див-

ним чином збіглися з історико-географічними, у чому ми вбачаємо одну з найголовні-

ших унікальностей історії України" [3, c. 176]. Ця унікальність історії певним чином

мусила формувати і модульний менталітет (менталітет особистостей, що представля-

ють націю як інформаційно-свідомісний ерзац-синтез). Ця унікальність базується на

згаданому Великому кордоні (горизонтальний психоінформаційний зріз) і на вертика-

льному зрізі (послідовне лідерство сузір’їв, що закріплене у знаках зодіаку в період

весняного рівнодення над територією України (сузір’я Бика (Тільця) та Барана (Ове-

на)). Під впливом астральних культів цих тварин формувався культ чоловічого начала,

Володимир БУРЯК

а жіноче (пасивне) начало пов’язане з землею, матеріальним світом. Бінарність модуль-

мислення можна розуміти як поєднання матеріального (інформаційне підґрунтя Вели-

кого степового кордону) і духовного – вертикальне (лідерство сузір’їв, закріплених у

знаках зодіаку). У контексті однієї свідомості або цілого етносу мова може йти про

боротьбу або протидію цих начал, з одного боку, чи гармонійне поєднання, з іншого.

Для ілюстрації генезису свідомості модуль-типу візьмемо неординарну постать

української історії (30-ті роки ХХ ст.) – Нестора Махна. Його можна умовно віднести

до типу свідомості реального факту з потужним коефіцієнтом впровадження власних

концепцій у "сюжет долі" народу. Постать Нестора Махна цінна тим, що вона ілюст-

рує типажність характерну для модуль-особистостей реальної і відбитої свідомості

інтерпретації факту (інформації) з тією різницею, що процес впровадження власних

концепцій історично інтенсивний і вміщується у невеликому відрізку власної (і на-

родної) долі. Якщо умовно визначити три горизонти модульної свідомості (низький,

середній, високий), то Нестор Махно, певно, за чіткою системністю поглядів і їх від-

повідною реалізацією наближається до середнього рівня інформаційної свідомісної

інтенсивності з елементами високого, яка, можливо, за певних історичних обставин

могла б виявитися як модульна система реалізації високого рівня. У постаті Н.Махна

як модуль-свідомості фіксуємо протидію чи боротьбу матеріального (підґрунтя Ве-

ликого степового кордону) і духовного (лідерство сузір’їв, закріплених у знаках зоді-

аку). Це підкреслює і характер епохи, у якій він функціонував як модульний тип (або

особистість, яка наближалася до модульного типу за геосвідомісними, психоменталі-

тетними даними). Анархізм як ідеологія (спроба свідомісного ламання системи цент-

ралізації людської суспільності) точно накладався на соціальний характер Н.Махна,

який врешті-решт акумулював у собі свідомість селян півдня України або й усієї схі-

дної України [4, c. 89]. Суспільні реалії (фактура життя, або матеріальний план буття)

до певної міри дисгармоніювали з духовним горизонтом Н.Махна як історичної

постаті. Жорсткий натуралізм громадянської війни викликав взаємні "зриви" у конф-

ронтуючих сторін. Поетика анархізму часто танула у крові і знущаннях. Але соціаль-

но-свідомісний імідж Н.Махна (перевага свідомісного критерію воля над іншими

критеріями, що утворюють систему життя) і, врешті, його архетипна маска БАТЬКО

(у фольклорі вона особливо популярна) точно накладалася на менталітетний устрій

української суспільності та української душі зокрема.

Отже, коли говорити про закодованість інформації модуль-свідомості, або нації в

цілому, то мусимо вести мову про опір надмірній системності суспільства, тоталітар-

ному тиску (анархізм чудово ілюстрував цей план на рівні ідеології). Н.Махно шукав

буттєву форму цього генетичного свідомісного вираження. Домінанти етносу героїч-

не, мінорне, комічне, взаємодоповнюючи одна одну, все ж закріпляють основну домі-

нанту – мінорне, яка і була справжнім підтекстом архетипу долі для України не лише

початку ХХ ст. Н.Махно як модуль-особистість яскраво ілюстрував це. Фольклор теж

чітко фіксує цю домінанту. Домінантну мінорне як закономірність у контексті соціа-

лістичного реалізму частково ілюстрували література і мистецтво (духовно-

мистецький модульний тип інтерпретації дійсності). На міфологізованому рівні

сприйняття інформації офіційною (необ’єктивний свідомісний план інформації) ви-

являлась домінанта героїчне.

Сама суть модульності (система неординарність) примушує інформаційно-

свідомісних лідерів (модулів) бути першовідкривачами. Як правило, у контексті "за-

блокованих" етносів (етнос у інформаційно-історичному просторі субетносу (скажі-

мо, Україна у складі Росії) модулі виражають загальноетнічне інформаційне поле

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу

свідомості як сукупності спільної етносистеми (інтернаціоналізація модуль-свідомос-

ті) і фактично емігрують до субетносу (поглинаються інформаційним полем субетно-

су). Тому Н.Махно є складовою російської історії. До певної міри це можна сказати і

про Г.Сковороду, повністю це стосується М.Гоголя, В.Вернадського. З приводу укра-

їнського міфофольклору, то він теж із ХVIII ст. поступово починає "вписуватися" в

загальноросійський культурологічний контекст. Цьому сприяє загальна ідеологічна

установка, риси спільності культури, історії, а також література і мистецтво, які ін-

тернаціоналізують кодові знаки етносу. У модулів, які представляють етнос на рівні

сформованих знакових систем відбиття інформації (сформованність мови, культури в

цілому), цей процес не такий виразний. Здебільшого інтеґрація в субетноси відбува-

ється на рівні початкового формування модульного плану свідомості. Як правило,

критерії буття етносу, що інформаційно-свідомісно інтенсивніший (культура, тради-

ція, рівень державотворення) перемагають. Йдеться про набагато інтенсивніший ін-

формаційно-свідомісний контекст субетносу, з одного боку, і про міцність міфофоль-

клорного пласту свідомості, який захищається на рівні державної концепції

збереження етнічної ідентифікації. Для модулів "блокованих" етносів важливим кри-

терієм виступає здатність протистояння іншим етнічним системам заради утвер-

дження своєї системи. Найвищий цей рівень – у носіїв фолькетноінформації, моду-

лів-літераторів, які формують інформаційно-почуттєвий горизонт нації (носії

фольклору всіх епох, персоналії: Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, відомі бан-

дуристи, Явдоха Зуїха, О.Гончар та ін.).

На прикладі модульного типу Н.Махна можна говорити про певну дистанцій-

ність його особи до концепцій життя, які визначають життєвий підтекст. Мова йде

про свідомісно-соціальну архетипіку. Згадаймо козака Мамая у фольклорі та народ-

них малюнках (зріз етносвідомості – уява про іронічно-розумного і мовчазного ніби-

то гультяя, якому море по коліна, який з усіма порозуміється, бо сам, як вічне дерево,

філософсько-непорушний). Формулюємо тезу про архетипну відстороненість (щоб

не вживати термін анархізм чи щось подібне) і про намір Н.Махна історично дистан-

ціюватися від соціально-політичних життєвих структур (рівнів) і таким чином бути

ідентифікованим як особистість у сучасному і майбутньому. Відстороненість як ка-

тегорія світосприйняття чітко простежується і в українському фольклорі. Ця відсто-

роненість проявляється не як елемент пасивності до трагічних факторів долі, а як

рівень створення чи підтримування кодових соціально-психологічних стереотипів

(архетипів) як базової суми знань про етнос. Здатність дистанціювання як ознаку по-

ведінки модуль-типу до певної міри ілюструє й історія з Сократом, що не входив у

Греції до сімки наймудріших, хоч і вважався наймудрішим. Сократ висунув новий

принцип духовності, який полягав у тому, щоб не проголошувати мудрість як особи-

сту настанову людям, а викладати її у навколишньому. Нестандартність Сократівсь-

кого підходу до рівня людської комунікації полягає в тому, що мусить бути діалог,

який не доводить однобічну правоту, а формує переконання, що обидва співучасники

диспуту належать до якогось третього, вищого щодо них переконання, світу правди,

який є для них однаковою цінністю. Рівень "третьої правди" дає точку зору зверху

або подає її іронічно (критично), а це теж є відстороненням. Іронія – це не сарказм, а

позиція, що дає пошук, сумніви, це не нагірна позиція, з якої "бачить" лише Бог, але

прагнення до цього рівня споглядання. Це стиль модульності супермислення (у Сок-

ратівському контексті йдеться про ідею боговтілення з притаманними їй трагічними

колізіями, ваганнями і докорами долі). Особистість модульного типу – представляє

Володимир БУРЯК

суперпогляд, суперрішення. Для особистостей духовного плану рівень "третьої прав-

ди" визначальний.

У контексті народного сприйняття (сприйняття етносу) модуль-особистості

сприймаються багатопланово. Фіксуються три основні рівні сприйняття: 1) умовно

реальний (міфофольклорний); 2) реальний (публіцистичний); 3) відображений (ху-

дожня творчість).

Міфофольклорне сприйняття найчастіше передає домінантну специфіку етнічного

характеру (психосоціальні особливості) як особистість інформаційного відсторонення

(тип інформаційної свідомості козака Мамая). Щодо постаті Н.Махна, то народне

сприйняття (умовно реальне) ідеалізує його як наближену до ореола божественності.

Свідомість реального факту (публіцистика) в тоталітарний період Н.Махну (яскравій

постаті громадянської війни) створила негативний міфоімідж (крайня суб’єктивна мі-

фологізація). Свідомість відбитого факту (художня творчість) теж створювала негатив-

ний інформімідж Н.Махну (вплив офіційної ідеології), і тому справжне відбиття інфо-

рмації про Н.Махна на рівні відображеному і реальному ще попереду.

Співвідношення постаті Н.Махна з психо-свідомісними домінантами свідомості ет-

носу дає можливість глибше окреслити його як особистість на всіх рівнях осмислення

факту (інформації). Сам принцип домінантності у визначенні модульності свідомостей

етносу створює передумови для нових концепцій історично-духовного осмислення осо-

бистості на етнічному, національному і світовому рівні інтерпретації факту.

Для всіх видів свідомості архетипна інформація є базовою на загальноінформацій-

ному рівні і на рівні суґестивно-ментального вираження. На рівні реального мислення

(публіцистичне, наукове мислення) втрата архетипної бази виявляється одразу. Найгі-

рше, що ця втрата відбивається не лише на загальному модульному рівні нації, а відпо-

відно послаблюється модульна свідомісна інтенсивність особистостей-модулів (інфор-

маційних модулів). Все починається з умовно реального свідомісного пласту

(міфологічна інформаційна свідомість), бо йдеться про втрату пам’яттєво-емоційного

пласту свідомості (енергетично-суґестивного). А це – і підсвідома реакція на природу,

рухи, шуми, на зміну пір року, ландшафту, на геоінформаційний простір. Тобто відбу-

вається інформаційно-суґестивне "ламання" постійного архетипу середовища на психі-

чному, історичному рівнях буття людини, і виникає дисгармонія особистості з середо-

вищем.

Сучасні дослідження умовно реального рівня свідомості етносу (міфомислення)

свідчать, що образний генофонд ще почасти фіксує елементи міфологічного мислен-

ня. Зокрема, в образній конструкції фольклору простежуються залишки концепції

світового дерева, що уособлювало цілісний, універсальний погляд на світ давніх

слов’ян. Елементи цієї міфоконцепції фіксуються в українському фольклорі вже не

як цілі залишки системи або її ланцюги, а лише як структурне тло для більш усклад-

неного соціально-художнього відображення світу, де, як правило, використовуються

головні пари протиставлення (перші інформаційні паралелі), які визначають буттєві,

просторові, часові, соціальні та інші характеристики. Скажімо, народна пісня вико-

ристовує образ світового дерева як елемент національної художньої свідомості. Фо-

льклор чітко фіксує залишки уяви про триєдину вертикальну структуру світу (пер-

винна інформаційна філософія). Серед міфосимволів найширше представлені головні

пари протиставлення: щастя – нещастя, життя – смерть, суша – море, вогонь – вода.

Але на рівні конкретного народного твору, за винятком обрядового пласту, та й то

лише у пам’ятках, прочитання цілісної концепції світового дерева неможливе не

тільки за віддаленістю часового, історичного плану, а й за самою специфікою народ-

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу

ного поетичного мислення, що, переплавляючи міфологічну, історичну, образну ін-

формацію, створює нові, оригінальні моделі не лише на рівні образу, а й на рівні

осмислення світу в цілому. Нові, оригінальні інформаційно-художні моделі мислення

народ створює системно тільки за сприятливих умов існування, коли інформаційно-

художня свідомість функціонує у повному історико-культурному контексті, необхід-

ному для розвитку нації (модулів).

Перехідний етап від умовно реального мислення до реального (публіцистичного)

або до мислення відображеного факту (художня творчість) – це фольклорне мислен-

ня, яке за своєю синкретичною природою поєднує у собі всі три рівні (умовно реаль-

ний, реальний та відображений (художній) з перевагою останнього рівня). Аналіз

сучасного рівня фольклорної свідомості свідчить про занепад свідомісного інформа-

ційного контексту: мова, етнічна культура, рівень образного мислення, рівень госпо-

дарювання, культура ландшафту. Дослідження фольклорної пам’яті на Дніпропетро-

вщині [2, c. 144] показали, що інформаційна пам’ять носіїв фольклору першої групи

(60-80 років) найкраща. На свідомість кожного носія припадає 20-30 текстів. Друга

група (40-59 років) вже ілюструє низький результат – 5-10 текстів на носія інформа-

ції. Отже, відбувається процес інформаційної "розгерметизації" етнічної свідомості,

зникає первинна пам’ять етносу, тобто модульний резерв інтенсивно послаблюється.

Йдеться про глибинні, кодові процеси пам’яті, про суґестивний рівень вироблення

нових свідомісних кодів-модулів мікро- і макрорівня, коли праінформація, з одного

боку, "поєднуючись з представниками нового досвіду", виробляє новий рівень етніч-

ного мислення (новоутворення, відкриття). Сполучення інформації відбувається і на

підсвідомому рівні (юнгівські архетипи плюс новий інформаційний досвід), і на рівні

новоетнічному (архетипи свідомісного досвіду конкретної нації плюс новий інфор-

маційний досвід). Перше сполучення матиме більш суґестивний план, бо це інфор-

маційно "закрита плазма" мислення – база для другого рівня свідомісної інформації.

Другий рівень сполуки виявляє інформаційно точні свідомісні модулі (результати).

Динаміка часу, специфіка інформаційно-художнього мислення певної доби (сто-

ліття) вносить свої корективи в системну архітектоніку модуля-особистості. Важко

уявити сучасного вченого або митця, що мислить на рівні архетипів XVI століття. Це

інформаційний анахронізм. Міфологічні, фольклорні, наукові, історичні архетипи

стають базою (інформаційною сферою) для побудови нових світоглядних моделей.

Мовиться про історичний (еволюційний) рух свідомості, що "працює" у режимі ство-

рення "замінників" міфологічного рівня мислення, або архетипів старого покоління

(інформація, що стала типовою), які б органічно ввібрали у себе весь досвід осмис-

лення навколишнього світу. Серед таких замінників є наука, література, мистецтво,

публіцистика. Це зафіксована новітня свідомісна система інформаційних координат

етносу (уява про світ, суспільні, духовні, фізичні процеси, що його супроводжують).

Тобто не можна говорити про зникнення архетипного горизонту свідомості. Він ви-

ражається у нових мислимих формах свідомості з урахуванням найновіших надбань

культурного розвитку людства. Коли етнос не готовий до процесу успадковування,

ретрансляції та переформування постійних знаків пам’яті, то він лишається на прает-

нографічному інформаційному рівні свідомості. Такий же процес характерний і для

модуль-системи особистість, яка представляє етнос на рівні реального відбиття факту

(публіцистичне мислення).

Інформаційний етнографізм – специфічна риса колишніх "заблокованих" етносів.

Інформаційний етнографізм – це часто рівень посиленої міфологізації свідомості як

суспільного інформаційно-свідомісного продукту. Але є й інший бік міфологізму,

Володимир БУРЯК

якщо він у сучасному свідомісному контексті не виступає домінантою, а є елементом

інформаційного стилю вираження. Міфологічне мислення – відбиток свідомості, що

виражає певний час, який не розподіляє світ (образ) на суб’єктивне і об’єктивне. Світ

у цьому мисленні єдиний і цільний. Мова йде не про "накладання" міфосвідомості на

сучасне мислення, а про інше. Так, для міфосвідомості міфологізація явища означає

не причинне пояснення його, а навпаки, сприйняття цього явища як реального даного

і свято шанованого. Спроба ж раціонального пояснення міфологізованого явища сві-

дчить про його деміфологізацію. Те, що в багатьох міфах здається наївним і приміти-

вним поясненням, зовсім не є таким насправді, бо міф – не початкова форма науки чи

філософії, а особливий вид світовідчуття, специфічна образна і почуттєва, синкрети-

чна уява про явища природи і суспільного життя, найдавніша форма суспільної сві-

домості. Ось чому міфофольклорна свідомість мусить оберігатися державною про-

грамою захисту етнічної ідентифікації.

––––––––––––––––––––––––––

1. Буряк В. Архетипологія К.Г.Юнга і системність фольклорного мислення // Наци-

ональная психология и духовные ценности народа. Донецк, 1994.

2. Буряк В. Сучасна народна пісенність Придніпров’я. Генезис образних форм по-

етичної свідомості. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологі-

чних наук. Донецьк, 1992.

3. Виноградов Г. Пропедевтичні зауваження до вивчення прафеномену (архетипу)

українського культурно-історичного феномену // Питання історії України. Істо-

рично-культурні аспекти. Збірник наукових праць. Донецьк, 1992.

4. Герасименко Н. Батько Махно. Мемуары белогвардейца. Москва; Ленинград,

1928.

5. Герасименко Н. Махно. История и современник. В 3-х т. Берлин, 1922. Т. ІІІ.

6. Дашкевич Я. Проблеми вивчення степового кордону Поділля (кінець XV-XVI ст.)

// Тези доповідей Другої Вінницької обласної історично-краєзнавчої конференції.

Вінниця, 1984.

7. Клейн Н. Донец-Стикс (Пограничная река между светом и тенью в "Слово о пол-

ку Игореве") // Культурное наследие Древней Руси: Истоки. Становление. Тра-

диции. Москва, 1976.

8. Троцкий Л. Как вооружалась революция. Москва, 1924.

9. Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологии к поэтическому творчеству //

Архетип и символ. Москва, 1991.

THE ARCHETYPICAL THINKING

AS THE BASIC ADVANTAGE OF MODERN ETHNIC CONSCIOUSNESS

Volodymyr BURYAK

The Dnipropetrovsk National University,

Faculty of Systems and Means of Mass Communication,

Naukovyj lane, 19, 49081 Dnipropetrovsk, Ukraine,

tel.: (0038 056) 776 57 16, e-mail: vladseliv@ua.fm

Архетипне мислення як базова домінанта сучасної свідомості етносу

The author focuses on the evolution of archetypical thinking, the archetypical (mytho-

logical) consciousness of ethnos, archetypical features of ethnic consciousness. The author

considers mythological, folklore, scientific, historical archetypes to become the base (mass

media) for constracting of new models of the world outlook. Mythological thinking is the

reflection of consciousness which expresses the epoch that doesn't separate the world (the

image) into subjective and objective. For this kind of thinking the world is solid and entire.

An attemp to give rational explanation of any mythological phenomenon testifies to its de-

mythologation. Myth is not the primary form of science or philosophy but a specific type of

the world outlook, a specific figurative and emotional syncretic idea of natural phenomena

and social life, the most ancient form of social consciousness.

Key words: archetypical thinking, myth, mythological consciousness, informative eth-

nographism, archetype, module-personality, module-type, ethnos, informative alienation

Стаття надійшла до редколегії 14.04.2001

Прийнята до друку 15.11.2001

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія філол. 2003. Вип. 31. С. 32-42

VISNYK LVIV UNIV.

Ser. Philologi. 2003. № 31. P. 32-42

УДК 398

ПОНЯТІЙНЕ ПОЛЕ ТЕОРЕТИЧНОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

(до постановки проблеми)

Олена ГІНДА

Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси,

вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна,

тел.: (00380 322) 96 47 20, e-mail: folklore@franko.lviv.ua

Окреслено низку актуальних для сучасної фольклористики теоретичних

проблем, оскільки назріла необхідність "зведення" найбільш вживаних катего-

рій у певну систематичну базу, своєрідне понятійне категоріальне поле. Розгля-

нуто базові теоретичні поняття фольклористики: поліфункціональність, мотив і

сюжет, поетика фольклору, фольклорний жанр, обряд, ритуал, оказіональна си-

туація, фольклорний образ, архетип, текст і твір, тощо.

Ключові слова: теорія фольклору, критерії фольклору, мотив і сюжет, полі-

функціональність, традиція, варіативність, фольклорний жанр.

Системне пізнання фольклору як різновиду духовної культури народу передбачає

звернення до теорії фольклору – різноманітної і обширної галузі культурологічних

знань, яку можна розглядати в різних ракурсах і з різними акцентами. Дати визна-

чення теорії фольклору в одній попередній або результуючій дефініції нереально й

науково безплідно, оскільки це наукове визначення може бути окреслене лише в лан-

цюжку взаємодоповнюючих і взаємоуточнюючих визначень, де кожне наступне буде

доповнювати й розширювати попереднє. Кількість і якість накопичених теоретичних

знань з теорії фольклору – це своєрідна репутація, яка робить фольклористику нау-

кою не описово-констатуючою, а узагальнюючою, аналітичною, тому що саме теоре-

тичний базис будь-якої науки дає дослідникові той інструментарій, за допомогою

якого він спроможний аналізувати й систематизувати практичний матеріал.

Теорія фольклору – це не тільки наукове поняття чи термін. Це – базовий світо-

глядний орієнтир науки фольклористики, орієнтир, якому належать методологічні,

аксіологічні й гносеологічні пріоритети цієї галузі знань. Осмислення фольклору як

складного синкретичного явища передбачає водночас його системне і комплексне

осмислення, останнє, у свою чергу, передбачає застосування аналітичного інструме-

нтарію багатьох дисциплін гуманітарного циклу: літературознавства, мовознавства,

етнографії, етнопсихології, філософії, культурології, історичної граматики тощо.

Вивчення курсу української усної народної творчості (в його традиційному варі-

анті, відображеному у вузівських підручниках) – лише складова цілісної інтерпрета-

ції предмета. За межами курсу залишаються теоретичні теми, місце яких – саме у

вищеназваній дисципліні. Теорія фольклору аж ніяк не повторює зміст і методику