Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

329

Зелена книга України

152. Угруповання формації пухирника малого

(Utricularieta minoris)

Асоціації. Альдровандово–малопухирникова (Utricularietum (minoris)

aldrovandosum (vesiculosae)), малопухирникова чиста (Utricularietum minoris

purum), триборозенчасторясково–малопухирникова (Utricularietum (minoris)

lemnosum (trisulcae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,5–13,4;

І,ІІ; 3,4; «рідкісні».

Поширення в Україні. Широколистянолісова, лісостепова і степова зони.

Фізико-географічні умови. У мезотрофних, мезоевтрофних та евтрофних

непроточних або слабопроточних водоймах з мулисто-піщаними донними

відкладами, слабокислою або нейтральною реакцією середовища, товщею

води до 10–30 (50) см та коливанням рівня води протягом вегетації. В озе-

рах, старицях, водоймах боліт, ставках, штучних водосховищах, занедбаних

меліоративних каналах. У непроточних водоймах трапляються на ділянках із

товщею води 50–150 см. Зниження рівня води до 40–50 см стимулює розвиток

угруповань.

Біотоп. Непроточні прісноводні водойми мезотрофного і евтрофного типу,

зона вільноплаваючих водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційова-

ності домінуючих видів. Співдомінант – альдрованда пухирчаста (Aldrovanda

vesiculosa) – занесений до ЧКУ та Додатку І Бернської конвенції.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

330

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Домінуючі види в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий

(60–80%), складається із двох під’ярусів. Перший, наводний, – розрідже-

ний. Його формують (з проективним покриттям 1–10%) ряска мала (Lemna

minor), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), жабурник звичайний

(Hydrocharis morsus-ranae), сальвінія плаваюча (Salvinia natans) (рідше). Під-

водний під’ярус – густий (60–80%). Його утворюють едифікатор – пухирник

малий (Utricularia minor) (25–30%) – і альдрованда пухирчаста (15–20%),

ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (10–15%), а також кушир напівзану-

рений (Ceratophyllum submersum) (1–5%), пухирник звичайний (Utricularia

vulgaris) (1–3%), елодея кaнадська (Elodea canadensis) (1–3%). Переважають

названі плюризональні види, а також види, що зростають у водоймах хвой-

нолісової і широколистянолісової зон – рдесник стиснутий (Potamogeton

compressus), р. Фріса (P. friesii), р. волосовидний (P. trichoides) та ін.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Дунайському БЗ, НПП

«Прип’ять–Стохід», Шацькому НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Дотримання режиму абсолютної

заповідності, включення місцезростань рослинних угруповань до природно-

заповідного фонду. Пошук нових місцезнаходжень угруповань, моніторинг за

їх станом.

Джерела інформації. Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Шеляг-Сосонко, Дидух,

Дубына и др., 1991; Дубына и др., 1993; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

331

Зелена книга України

153. Угруповання формації рдесника альпійського

(Potamogetoneta alpini)

Асоціації. Альпійськордесникова чиста (Potamogetonetum alpini purum),

занурено куширово–альпійськордесникова (Potamogetonetum (alpini) cerato-

phyllosum (demersi)), напівзануренокуширово–альпійськордесникова (Pota-

mogetonetum (alpini) ceratophyllosum (submersi)), триборозенчасторясково–

альпійськордесникова (Potamogetonetum (alpini) lemnosum (trisulcae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–12,0;

І; 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Дуже рідко на території Українського Полісся,

Лісостепу та у водоймах Українських Карпат (Сумська, Житомирська,

Рівненська, Хмельницька, Закарпатська області).

Фізико-географічні умови. У мезотрофних, мезоевтрофних і евтрофних про-

точних і слабопроточних водоймах з нейтральною або слаболужною реакцією

середовища, помірним поверхневим і протягом вегетації коливанням рівня

води, на мулисто-піщаних донних відкладах з товщею води 50–90 (150) см.

У руслах малих річок, ділянках локальних течій штучних водойм, у озерах.

Зниження рівня води до 50 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Непроточні і слабопроточні прісноводні водойми мезотрофного і ев-

трофного типу, зона занурених прикріплених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінуючих видів.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

332

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на південно-східній межі

ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий

(70–80%), складається із двох під’ярусів. Перший, наводний, розріджений

утворений такими видами, як глечики жовті (Nuphar lutea), ряска мала

(Lemna minor), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), жабурник

звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) (всі по 1–5%). На проточних ділянках

він слабо виражений. Другий, підводний під’ярус, більш густий, утворює

едифікатор – рдесник альпійський (Potamogeton alpinus) (25–70%) – і

кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (1–20%), к. напівзанурений

(C. submersum) (1–15%), ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1–20%) за

участю рдесника блискучого (Potamogeton lucens), р. маленького (P. pusillus),

водяного жовтецю закрученого (Batrachium circinatum) (усі по 1–10%).

Переважають вищеназвані види, що зростають у водоймах хвойнолісової,

широколистянолісової і лісостепової зон – пухирник звичайний (Utricularia

vulgaris), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus), р. стиснутий

(P. compressus), р. кучерявий (P. crispus), р. плаваючий (P. natans), р. вузлува-

тий (P. nodosus), р. довгий (P. praelongus), водопериця кільчаста (Myriophyllum

verticillatum).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ботанічному заказнику місцевого

значення «Корнинський» (Рівненська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезнаходжень

до об’єктів природно-заповідного фонду та екомержі. Пошук нових

місцезнаходжень. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко и др., 1991; Дубына и др., 1993; Дубина,

2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

333

Зелена книга України

154. Угруповання формації рдесника довгого

(Potamogetoneta praelongi)

Асоціації. Берхтольдордесниково–довгордесникова (Potamogetonetum (prae-

longi) potamogetosum (berchtoldii)), довгордесникова чиста (Potamogetonetum

praelongi purum), канадськоелодеєво–довгордесникова (Potamogetonetum

(praelongi) elodeosum (canadensis)), маленькордесниково–довгордесникова

(Potamogetonetum (praelongi) potamogetosum (pusilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,1; ІІ; 4;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Водойми широколистянолісової і лісостепової зони.

Фізико-географічні умови. У мезотрофних та евтрофних прісноводних сла-

бопроточних водоймах з нейтральною реакцією середовища, незначним по-

верхневим і протягом вегетації коливанням рівня води, мулисто-піщаними

донними відкладами і товщею води 50–100 (150) см.

Біотоп. Непроточні і слабопроточні прісноводні водойми мезотрофного і

евтрофного типу, зона занурених прикріплених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип

асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Домінуючі види в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий

(70–80%), складається з двох під’ярусів. Перший, наводний, розріджений,

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

334

Зелена книга України

його утворюють жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) (5–7%),

спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) (5–7%), ряска мала (Lemna

minor) (3–5%), різак алоевидний (Stratiotes aloides) (3–5%), а також у

південних місцезростаннях – сальвінія плаваюча (Salvinia natans) (5–7%),

а в північних – рдесник плаваючий (Potamogeton natans) (5–7%). Другий

під’ярус, підводний, густий, утворений едифікатором – рдесником довгим

(Potamogeton praelongus) (60–70%), а також такими видами, як елодея ка-

надська (Elodea canadensis) (1-30%), рдесник Берхтольда (Potamogeton

berchtoldii) (1–30%), р. маленький (P. pusillus) (1–25%), кушир напівзанурений

(Ceratophyllum submersum) (3–7%), водопериця колосиста (Myriophyllum

spicatum) (1–5%), рдесник стиснутий (Potamogeton compressus) (усі по 1–5%).

Переважають вищеназвані види, що зростають у водоймах хвойнолісової,

широколистянолісової і лісостепової зон.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Прип’ять–Стохід» , Шаць-

кому НПП, Деснянсько-Старогутському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослин-

них угруповань до природно-заповідного фонду. Моніторинг за станом угру-

повань.

Джерела інформації. Дубина, Чорна, 1987; Дубына и др., 1993; Дубина, 2006;

Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

335

Зелена книга України

155. Угруповання формації рдесника сарматського

(Potamogetoneta sarmatici)

Асоціації. Гребінчастордесниково–сарматськордесникова (Potamogetone-

tum (sar matici) potamogetosum (pectinati)), зануренокуширово–сарматсько-

рдесникова (Potamogetonetum (sarmatici) ceratophyllosum (demersi)),

колосистоводоперицево–сарматськордесникова (Potamogetonetum (sarmatici)

myriophyllosum (spicati)), сарматськордесникова чиста (Potamogetonetum sar-

matici purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,0; ІІ; 4;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Лісостепова і степова зони.

Фізико-географічні умови. В евтрофних непроточних або малопроточних

слабосолонуватоводних і прісноводних водоймах зі слаболужною реакцією

середовища, помірним поверхневим і значним протягом року коливанням

рівня води, мулистими донними відкладами і товщею води 30–100 см. В озе-

рах, затоках річок, внутріплавневих водой мах. Зниження рівня води до 30 см

стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Непроточні і слабопроточні прісноводні і слабосолонуватоводні во-

дойми евтрофного типу, зона прикріплених занурених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на північно-західній межі ареалу.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

336

Зелена книга України

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (60–

80%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, розріджений під’ярус

(заввишки до 100 см) утворюють бульбокомиш морський (Bolboschoenus

maritimus) (4–5%), ситняг болотний (Eleocharis palustris) (1–5%), їжача

голівка зринувша (Sparganium emersum) (1–5%), лепешняк великий (Glyceria

maxima) (1–5%), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (1–3%); він

виражений не у всіх асоціаціях. Другий, наводний, теж розріджений під’ярус

утворюють спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), ряска мала

(Lemna minor) (усі від 1 до 5%). Третій, підводний, густий під’ярус утворює

едифікатор – рдесник сарматський (Potamogeton sarmaticus) (50–70%), а та-

кож кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (5–20%), водопериця коло-

систа (Myriophyllum spicatum) (1–30%), рдесник гребінчастий (Potamogeton

pectinatus) (1–20%), елодея канадська (Elodea canadensis) (1–10%), рдесник

волосовидний (Potamogeton trichoides) (1–5%). Переважають вищеназвані

плюризональні види – елодея канадська, ситняг болотний, ряска мала, кушир

занурений, стрілолист стрілолистий, а також види, що ростуть у лісостеповій і

степовій зонах – цанікелія болотна (Zannichellia palustris), рдесник Берхтольда

(Potamogeton berchtoldii), різуха морська (Najas marina), каулінія мала (Caulinia

minor).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Дунайському БЗ, лісовому заказ-

нику загальнодержавного значення «Бакайський», ландшафтному заказнику

місцевого значення «Олександрівський» і ботанічному заказнику місцевого

значення «Інгулецький лиман» (Херсонська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезнаходжень

до об’єктів природно-заповідного фонду та екомережі. Пошук нових

місцезнаходжень. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Дубина, Чорна, Борімська, 1985; Дубина, Чорна, 1987;

Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Дубына и др., 1993; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина

337

Зелена книга України

156. Угруповання формації рдесника туполистого

(Potamogetoneta obtusifolii)

Асоціації. Берхтольдордесниково–туполистордесникова (Potamogetone-

tum (obtusifolii) potamogetosum (berchtoldii)), волосовиднордесниково–

туполистордесникова (Potamogetonetum (obtusifolii) potamogetosum (trichoi-

dii)), канадськоелодеєво–туполистордесникова (Potamogetonetum (obtusifolii)

elodeosum (canadensis)), маленькордесниково–туполистордесникова (Pota-

mogetonetum (obtusifolii) potamogetosum (pusilli)), напівзануренокуширово–

туполистордесникова (Potamogetonetum (obtusifolii) ceratophyllosum (submer-

si)), туполистордесникова чиста (Potamogetonetum obtusifolii purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 9,4; ІІ; 3;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Широколистянолісова, лісостепова і степова зони (в

озерах і заплавних водоймах Верхнього і Середнього Дніпра, річок Десни, Те-

терева, Ужа, Здвижа, Уборті, Горині, Случі, Турії, верхньої течії річок Півден-

ного Бугу, Сули, Ворскли, Псла, Сіверського Дінця, нижньої течії р. Дунаю,

позазаплавних озерах Українського Полісся).

Фізико-географічні умови. У мезоевтрофних і евтрофних проточних водоймах,

з нейтральною або слабокислою реакцією середовища, мулисто-піщаними та

мулисто-торф’янистими донними відкладами, помірним поверхневим і протя-

гом вегетації коливанням рівня води, на ділянках з товщею води 50–100 (150) см.

В озерах, старицях, рукавах, каналах, на мілководдях штучних водосховищ.

Найчастіше трапляються на ділянках конусів виносу алювіальних донних від-

кладів. Зниження рівня води до 50 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Проточні прісноводні водойми евтрофного і мезотрофного типу, зона

прикріплених занурених водних макрофітів.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

338

Зелена книга України

Фітоценотичната та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоці-

йованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на південній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (60–

80%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, розріджений (зав-

вишки до 70 см) утворюють стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia)

(1–5%), їжача голівка мала (Sparganium minimum) (1–5%), лепешняк вели-

кий (Glyceria maxima) (1–5%). Цей під’ярус виражений не в усіх асоціаціях.

Другий, наводний, більш густий під’ярус утворюють ряска мала (Lemna

minor) (5–10%), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) (1–15%), а

також жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), рдесник плаваючий

(Potamogeton natans), р. злаколистий (P. gramineus) (усі по 1–5%). Третій,

підводний, густий під’ярус утворюють едифікатор – рдесник туполистий

(Potamogeton obtusifolius) (30–70%) – та р. Берхтольда (P. berchtoldii) (1–30%),

р. маленький (P. pusillus) (1–20%), р. волосовидний (P. trichoides) (1–20%), ку-

шир напівзанурений (Ceratophyllum submersum) (1–25%); беруть участь пухир-

ник звичайний (Utricularia vulgaris), елодея канадська (Elodea canadensis), во-

дяний жовтець закручений (Batrachium circinatum) (усі 1–5%). Переважають

вищеназвані плюризональні види і види, що ростуть у водоймах хвойнолісової,

широколистянолісової і лісостепової зон – кушир напівзанурений, рдесник

стиснутий (Potamogeton compressus), р. волосовидний, р. маленький, р. Фріса

(P. friesii), р. Берхтольда та ін.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються на території Поліського ПЗ і

Черемського ПЗ, НПП «Прип’ять–Стохід», Шацького НПП, Деснянсько-

Старогутського НПП, РЛП «Сеймський» (Сумська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Моніторинг за станом угрупо-

вань, включення місцезнаходжень до об’єктів природно-заповідного фонду і

екомережі.

Джерела інформації. Дубина, Чорна, 1987; Дубына и др., 1993; Карпова, Зуб,

2004; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Д.В. Дубина