Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави і права

Подождите немного. Документ загружается.

321

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

Ознаками кодифікації є такі:

як і консолідація, вона завжди є офіційною систематизацією, що –

здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності;

результатом кодифікації (як і консолідації) є видання нового –

нормативно-правового акта;

у процесі кодифікації з’являються нові елементи системи пра- –

ва — правові норми і навіть інститути, що принципово відрізняє

коди-

фікацію від інших форм систематизації;

з набрання чинності кодифікаційним актом попередні акти, що –

регулюють аналогічні суспільні відносини, втрачають чинність по-

вністю або в частині, що суперечить цьому акту.

Кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується

нове законодавство. Вони впорядковують нормативно-правовий масив,

усувають наявні суперечності, уніфікують правовий

категорійний

апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення за-

конодавчих актів.

На відміну від результатів інших видів систематизації кодифікацій-

ний акт не тільки впорядковує чинне законодавство, а й якісно його

вдосконалює, методологічно «ушляхетнює». Досконалий кодекс сам

по собі є свідченням високого рівня юридичної науки та нормотвор-

чості в країні і водночас потужним

поштовхом до подальших наукових

досліджень відповідної галузі, розроблення та видання нових

нормативно-правових актів на виконання його приписів. Підготовка

до його видання зазвичай ведеться роками і навіть десятиріччями (так,

нагромадження необхідного наукового потенціалу, підготовка та без-

посереднє опрацювання Німецького цивільного уложення здійснюва-

лися майже все ХІХ ст.).

За рівнем перероблення

та оновлення правових норм історично

склалися два основні методи кодифікації: кодифікація-компіляція та

кодифікація-реформа.

Кодифікація-компіляція передбачає зібрання чинних правових норм

та їх приведення в певну кодифіковану форму без істотних змін і до-

повнень. Цей метод використовується в разі, якщо метою кодифікації

є виключно спрощення та уніфікація законодавства. Багато відомих

історії кодифікацій здійснено саме за цим методом. Серед них — Русь-

ка правда, Соборне уложення 1649 р., Господарський кодекс України

та ін.

Кодифікація-реформа передбачає зібрання правових норм та їх

приведення в певну кодифіковану форму із більш-менш значними

322

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

змінами і доповненнями (у тому числі принципово новими нормами).

Цей метод є, безумовно, складнішим, довшим, передбачає більш ви-

сокий рівень юридичної науки та нормотворчої майстерності. Він за-

звичай використовується на етапах реформування суспільства, що

передбачають одночасне реформування національної правової системи

і досягнення не тільки суто юридичних, а й політичних цілей — утвер

дження та закріплення нових цивілізаційних стандартів, нового типу

політичного режиму, принципово нових відносин власності тощо.

Саме такими кодифікаціями є Французький цивільний кодекс 1804 р.,

Німецьке цивільне уложення 1896 р. Серед недавніх прикладів вітчиз-

няних кодифікацій-реформ — новий Цивільний кодекс України, Кодекс

адміністративного судочинства України та ін.

Головними видами кодифікаційних актів є основи

законодавства

і кодекси.

Основи законодавства — це кодифікаційний акт, що містить най-

більш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулю-

вання певної групи суспільних відносин.

Основи законодавства зазвичай видаються в країнах з федератив-

ною формою державно-територіального устрою і мають на меті уні-

фікацію майбутніх однотипних законодавчих актів суб’єктів

федерації.

Саме тому такі кодифікації поширені, наприклад, у законодавстві Ро-

сійської Федерації. У національній правовій системі України специ-

фічною метою основ законодавства є затвердження найбільш загаль-

них, принципових положень, що в подальшому мають стати стрижне-

вими для нових законів.

Так, в Україні діють Основи законодавства про культуру, про охо-

рону

здоров’я, про загальнообов’язкове державне соціальне страху-

вання. Усі вони стали фундаментом для опрацювання і видання відпо-

відних законів та підзаконних актів. Ці нормативно-правові акти за-

тверджені законами України і містять норми прямої дії.

Кодекс — це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, вну-

трішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що

забезпечує на на-

уковій основі повне, узагальнене та системне регулювання суспільних

відносин у відповідній галузі або підгалузі законодавства.

На цей час чинними є 20 кодексів України: Цивільний, Сімейний,

Земельний, Житловий, законів про працю, Господарський, Криміналь-

ний, про адміністративні правопорушення, Бюджетний, Митний, Ци-

вільний процесуальний, адміністративного судочинства, Господарський

процесуальний, Кримінально-процесуальний, Кримінально-

виконав-

323

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

чий, Повітряний, Лісовий, про надра, Водний, торговельного море-

плавства. Законодавча діяльність з кодифікації законодавства є без-

перервною. На стадії опрацювання перебувають проекти Трудового,

Податкового, нового Кримінально-процесуального кодексів України,

а також змін до чинних.

Кодекси є важливим чинником стабільності системи законодавства,

національної правової системи взагалі. Діють вони зазвичай протягом

багатьох років

. Норми інших нормативно-правових актів, навіть за-

конів, не мають суперечити відповідним кодексам. Пряму вказівку на

це можна знайти в текстах деяких кодексів України. Так, відповідно до

ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються цим Кодексом

та іншими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать

цьому Кодексу. Відповідно до ч. 2

ст. 4 ЦК України якщо суб’єкт пра-

ва законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект

закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він

зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до

Цивільного кодексу України. Причому обидва проекти розглядаються

Верховною Радою України одночасно. Зазначеними нормами законо-

давець

визначає особливе місце кодексів у системі законодавства, за-

безпечує стабільність правового регулювання. Водночас більшість

українських кодексів таких норм не містять.

Основними видами кодифікацій є галузева і спеціальна.

Галузева кодифікація здійснюється на рівні певної галузі законо-

давства. Її результатами в Україні є видання, наприклад, Цивільного,

Кримінального, Сімейного, Цивільного процесуального кодексів.

Спеціальна

кодифікація здійснюється в межах певної підгалузі за-

конодавства. Внаслідок проведення цього виду кодифікації в Україні

видані, наприклад, Митний, Бюджетний, Повітряний кодекси.

Слід мати на увазі, що термін «кодифікація» застосовується в юри-

дичній практиці й в іншому значенні — як діяльність із актуалізації

текстів нормативно-правових актів шляхом внесення до них прийнятих

у процесі нормотворення змін і доповнень. Таку діяльність прийнято

називати поточною кодифікацією, хоча до власне кодифікації як осо-

бливої змістовної форми систематизації нормативно-правових актів

вона не має відношення.

Особливою формою систематизації законодавства є створення зводу

законів — зібрання в одному виданні всього чинного законодавства

держави, об’єднаного за хронологічним або тематичним

принципом.

Цей систематизований акт відрізняється чотирма головними ознаками:

324

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

по-перше, він завжди є офіційною публікацією актів законодавства,

оскільки видається від імені та за дорученням органу законодавчої

влади;

по-друге, звід законів має пріоритет перед усіма попередніми офі-

ційними публікаціями законів, містить їх чинну редакцію;

по-третє, він є зібранням усіх чинних законів без винятку (а не

кодифікацією за галузевим принципом);

по-четверте, цей вид систематизації передбачає велику попередню

законотворчу роботу з узгодження норм законодавства, заповнення

прогалин у ньому, скасування застарілих норм, об’єднання законів, що

регулюють однакові питання, в єдині законодавчі акти тощо.

Діяльність з опрацювання зводу законів має властивості інкорпо-

рації, консолідації та кодифікації, посідає окреме, особливе місце

серед

інших результатів систематизації, може вважатися його ідеальним

типом. Робота з підготовки і видання зводу законів є тривалою, важкою,

передбачає надзвичайно високий рівень юридичної науки та законо-

творчої майстерності.

При цьому історії юриспруденції відомі й реальні приклади ви-

дання таких універсальних актів. Першим з них вважається давньо-

римський Звід законів Юстиніана

(у XII ст. названий глосаторами

Corpus juris civilis — Звід цивільних законів). У історії вітчизняного

права першим і найвідомішим повноцінним актом такого типу був Звід

законів Російської імперії 1833 р. Він складався з 16 томів, об’єднував

за тематичними принципами всі закони Російської імперії, починаючи

з Соборного уложення 1649 р., і був визнаний єдиним чинним законо-

давством країни

. Видатний російський правознавець М. Сперанський,

який фактично керував робочою групою з його створення, зазначав,

що звід може бути тільки «загальним складом законів і обіймати всі

частини законодавства в усій їх сукупності».

Слід зазначити, що кодифікації є важливим показником рівня про-

гресу людства, взірцем правової думки. Почесне місце в скарбниці

світової

культури посідають перший з видатних кодексів — вавілон-

ський Кодекс Хаммурапі, оригінал якого зберігається у вигляді базаль-

тової стели в найвідомішому європейському музеї — Луврі, римські

Закони XII таблиць та Corpus juris civilis, пам’ятник середньовічної

вітчизняної правової думки Руська правда, славнозвісні кодифікації

ХІХ ст. — Французький цивільний кодекс, відомий як Кодекс Напо-

леона, Німецьке цивільне уложення, Звід

законів Російської імперії та

ін. Ці зразки систематизації законодавства є видатними пам’ятками не

тільки юридичної думки, а й світової цивілізації взагалі.

325

Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів

Контрольні запитання

1. За якими критеріями систематизація нормативно-правових

актів поділяється на офіційну та неофіційну?

2. В які способи здійснюється систематизація законодавства?

3. Які види обліку нормативно-правового матеріалу викорис-

товуються в юридичній практиці?

4. За якими ознаками інкорпорація нормативно-правових актів

відрізняється від її консолідації?

5. У чому полягає особливість кодифікації як форми система-

тизації законодавства?

326

Розділ 19

Юридичні колізії

§ 1. Поняття юридичних колізій

та їх види

У правознавстві питання про юридичні колізії традиційно

пов’язують з проблемою неузгодженостей правової системи. Вчені

ведуть мову про існування у сфері правового регулювання двох видів

неузгодженостей (суперечностей): матеріальних та формальних.

Матеріальні неузгодженості в правовій системі мають об’єктивну

природу і пов’язані насамперед із впливом на право зовнішніх (неюри-

дичних) чинників

. Прикладами таких суперечностей є неузгодженос-

ті між нормами права і суспільними відносинами, які вони покликані

регулювати. Так, через природний дінамізм соціальних відносин пра-

во може відставати від суспільного життя, а може випереджати його.

Досить поширеними є також суперечності між нормами права та ін-

шими соціальними нормами (моральними, релігійними та звичаєвими

нормами). Наприклад, норми права можуть вимагати певної поведінки,

яка є неприйнятною для віруючих деяких конфесій (так, у деяких дер-

жавах свідок перед його допитом у суді має присягнутися на Біблії).

Усунути всі ці неузгодженості просто неможливо.

Формальні неузгодженості — це суперечності усередині правової

системи, які мають суб’єктивну природу і зазвичай виникають

уна-

слідок інтелектуальних помилок суб’єктів права, порушень правил

юридичної техніки. Формальні суперечності призводять до порушень

цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи.

327

Розділ 19. Юридичні колізії

На нашу думку, терміном «юридична колізія» доцільно позначати

лише формальні неузгодженості в правовій системі.

У правовій системі існують різні види юридичних колізій.

Залежно від правових форм діяльності, під час здійснення яких

виникають юридичні колізії, можна говорити про:

– колізії в правотворчості (наприклад, колізії між різними

нормативно-правовими актами);

– колізії

в правозастосуванні (колізії між різними правозастосов-

ними актами, колізії між нормативно-правовими актами і правозасто-

совними актами);

– колізії в тлумаченні права (колізії між різними актами тлумачен-

ня, колізії між нормативно-правовими актами і актами тлумачення,

колізії між правозастосовними актами і актами тлумачення).

Залежно від характеру зв’язку з

правом юридичні колізії поді-

ляють на:

– колізії в праві, тобто колізії між правовими нормами;

– колізії між правом та іншими елементами правової системи

(колізії між правом і правосвідомістю, колізії між правом і реалізацією

права);

– колізії між іншими елементами правової системи (наприклад,

колізії між юридичною наукою і юридичною практикою).

Один

з найпоширеніших видів юридичних колізій — це колізії

в праві. Вони часто-густо можуть бути охарактеризовані як дефекти

в праві, тобто як порушення, деформації логіко-структурної побудови

і розвитку системи права та його елементів. До дефектів у праві, крім

колізій, відносять також зайве дублювання норм права, прогалини

у праві, нераціональне розташування

правових норм, логічну недо-

сконалість правових конструкцій тощо. Зрозуміло, що боротьба з цими

недоліками є одним із важливих завдань, що стоїть перед суб’єктами

правотворчості.

Колізії в праві у свою чергу можуть бути поділені на:

– колізії в законодавстві (тобто колізії між нормами права, закрі-

пленими в законодавстві);

– колізії між

нормами, закріпленими в законодавстві, та нормами,

закріпленими в інших джерелах права (суперечності між законодав-

ством та правовими звичаями, нормативно-правовими договорами,

правовими прецедентами);

– колізії між нормами права, закріпленими не в законодавстві (су-

перечності між правовими прецедентами).

328

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

З огляду на те, що законодавство є основною формою вітчизняно-

го права, саме колізії у законодавстві виступають найбільш поширеним

різновидом колізій в праві України. Тому саме вони знаходяться в цен-

трі уваги вчених і практиків.

§ 2. Колізії в законодавстві, їх види

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною систе-

мою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармоній-

ність та несуперечність усіх її елементів. Водночас слід за значити, що

чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, притаманна пев-

на неузгодженість. Одним з видів такої неузгодженості є колізії у за-

конодавстві. Сформулюємо

їх основні ознаки.

1. Колізії в законодавстві існують тільки між нормами права, за-

кріпленими в законодавстві. Вони не можуть виникати між нормами,

вираженими в інших джерелах права, між нормою права і актом її

тлумачення, а також між актами тлумачення.

2. Колізії в законодавстві виникають з приводу регулювання нор-

мами одних фактичних обставин

. Як би не відрізнялися між собою

норми права, вони не можуть створювати колізію, якщо покликані

регулювати різні суспільні відносини, присвячені різним питанням.

3. Колізії в законодавстві існують у разі, коли норми права пропо-

нують різне регулювання одних фактичних обставин. Тому колізію

часто-густо характеризують як розбіжність (невідповідність, супе-

речність) між нормами

Отже, для виявлення колізії в законодавстві необхідно (а) устано-

вити розбіжність (суперечність) принаймні між двома нормами права,

закріпленими в законодавстві, та (б) переконатися в тому, що ці норми

регулюють ті самі питання.

Таким чином, колізії у законодавстві є різновидом юридичних

колізій, що виникає за наявності розбіжності (зокрема, суперечності)

між нормами

права, які закріплені в законодавстві та регулюють од-

ні фактичні відносини.

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпо-

ральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія — це колізія, що виникає вна слідок

видання в різний час з того самого питання декількох норм права.

Для подолання такої колізії необхідно доклад но проаналізувати

чотири показники, що характеризують дію неузгоджених нормативних

329

Розділ 19. Юридичні колізії

актів у часі: момент набуття актами чинності; напрям темпоральної дії

актів; момент, підстави та по рядок призупинення дії нормативних

актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним правилом, що викорис товується для подолання таких

колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того самого пи-

тання скасовує дію попередніх

. Тому в разі неузгодженості застосу-

ванню підлягає норма права, яка є більш пізньою. Наприклад, згідно

з ч. 3 ст. 144 ЦК України до моменту державної реєстрації товариства

з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не

менше ніж п’ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Проте ст. 52 Закону

України «Про господарські товариства» встановлювала, що

до момен-

ту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учас-

ників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків

вказаного в установчих документах вкладу

. У такій ситуації застосу-

ванню підлягає норма ЦК, оскільки вона була прийнята пізніше.

Ієрархічна (субординаційна) колізія — це колізія, що виникає вна-

слідок регулювання одних фактичних відносин нормами, що мають

різну юридичну силу.

Різна юридична сила норм права зумовлюється тим, що вони міс-

тяться в нормативно-правових актах, які знаходяться на

різних щаблях

в ієрархічній (вертикальній) струк турі законодавства. Тому подолання

ієрархічних колізій неможливе без з’ясування ієрархічної (вертикаль-

ної) структури законодавства України. Ця структура залежить від

місця, що посідають органи, які видають ці акти, в механізмі держави.

Місце акта в ієрархічній структурі законодавства визначається також

специфічним змістом самого джерела права, що

відрізняє його від

інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.

Загальне правило, яке використовується для подолання ієрархічних

колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що

мають більш високу юридичну силу.

Законодавчо встановлено, наприклад, ієрархічний статус Консти-

туції України (в її ст. 8 передбачено, що «Консти туція України має

найвищу юридичну силу.

Закони та інші норма тивно-правові акти при-

ймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»). Це

означає, що в разі суперечності між нормами Конституції та нормами

Ця суперечність існувала в законодавстві протягом трьох з половиною років

і була усунута лише після прийняття Закону України від 27 квітня 2007 р. № 997-V,

який вніс зміни до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» і привів її

у відповідність до норм ЦК.

330

Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання

будь-яких інших нормативно-правових актів мають застосовуватися

саме норми Конституції.

Змістовна колізія — це колізія, що виникає внаслідок часткового

збігу обсягів регулювання декількох норм права.

Специфіка подібних колізій пов’язана з поділом норм права на за-

гальні і спеціальні. Загальні норми права, як відомо, поширюються на

рід відносин у цілому; спеціальні

діють тільки в межах певного виду

відносин цього роду і встановлюють для нього певні особливості по-

рівняно із загальним правилом. Змістовні колізії випливають з цілей

законодавця врахувати особливості специфічних відносин шляхом

створення для їх урегулювання спеціальних норм. Іншими словами,

причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання

окремих відносин

При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм слід

керуватися правилом: спеціальний закон скасовує дію загального. При-

кладом загальної і спеціальної норм можуть бути ст. 1166 і ст. 1187 ЦК

України, що встановлю ють відповідальність за заподіяння шкоди в за-

гальних випадках (ст. 1166) та відповідальність за шкоду, заподіяну

джерелом підви щеної небезпеки (ст. 1187). У

разі, коли шкода заподі-

юється авто мобілем (джерелом підвищеної небезпеки), на регулюван-

ня відносин претендують обидві статті, які встановлюють різні пра вила

(головна відмінність тут полягає в тому, що ст. 1187 передбачає мож-

ливість відшкодування шкоди і за відсутності вини, тоді як ст. 1166

пов’язує відшкодування лише з наявністю вини). Згідно з

наведеним

колізійним правилом застосуванню в цій ситуації підлягає спеціальна

норма — ст. 1187 ЦК.

Існують також і так звані складні випадки, коли неузгодженість між

нормами права зумовлена одночасним існуванням (збігом) декількох

видів колізій.

Так, при збігу темпоральної та ієрархічної колізій, що виникає вна-

слідок більш піз нього введення в дію норми, яка має

меншу юридичну

силу, пріоритет віддається нормі, яка має вищу юридичну силу, хоча її

прийнято раніше.

У разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає вна-

слідок більш піз нього введення в дію загальної норми, пріоритет від-

дається спеціальній нормі, хоча її прийнято раніше.

При збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли

загальна і спеці-

альна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, пере-

вага повинна віддаватися спеціальній нормі, навіть якщо вона має