Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6

260

Технологія виробництва свинини

6.9. Виробництво свинини

у спеціалізованих господарствах

Технологія отримання свинини у спеціалізованих господарствах

ґрунтується на потоковому способі виробництва, за якого передба-

чається безперервний і рівномірний випуск упродовж року через пев-

ні проміжки часу однакової кількості продукції (відгодівельних

свиней чи молодняку в репродукторних господарствах). Вона перед-

бачає: формування однорідних груп свиноматок, осіменіння та опо-

роси кожної групи в певний період, розподіл тварин за статево-

віковими групами, утримання створених груп у спеціалізованих

приміщеннях.

За кількістю вирощеного й відгодованого молодняку за рік сви-

нарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним рит-

мічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи:

невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до

108 тис. голів.

Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового

виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого

стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі

приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологіч-

них процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; висо-

кий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація техно-

логічних операцій; наукова організація праці.

Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів’я,

потужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та

годівлі технології можуть відрізнятися між собою, але мінімальні

вимоги до показників виробництва залишаються стабільними

(табл. 6.16).

Впровадження інтенсивної технології виробництва свинини за

відповідних капітальних вкладень та раціональної організації пра-

ці дає змогу значно збільшити кількість одержуваної продукції та

підвищити рентабельність підприємства. Основний принцип такої

інтенсифікації — це застосування конвеєрного ритмічно-потокового

виробництва свинини, що передбачає безперервний випуск продук-

ції через однакові проміжки часу партіями відповідних розмірів і

якості за певний період і в цілому за рік.

Застосування ритмічно-потокового виробництва свинини можли-

ве за умов забезпечення високопродуктивним поголів’ям, міцної

кормової бази, розробки циклограми безперервного ритмічного одер-

жання продукції, комплектування штатів висококваліфікованими

кадрами, раціональної реконструкції приміщень та застосування

сучасного технологічного обладнання.

Кінцевою метою ритмічно-потокової системи виробництва свини-

ни є отримання, вирощування та реалізація молодняку свиней ве-

Розділ 6

261

Технологія виробництва свинини

ликими одновіковими групами через певні проміжки часу. Цього

досягають завдяки формуванню такої кількості груп свиноматок,

яка забезпечувала б одержання передбаченої технологією товарної

продукції впродовж усього періоду експлуатації підприємства, на-

явності спеціалізованих приміщень для кожного етапу виробничого

процесу, які розподіляють на секції і використовують за принципом

«все зайнято — все пусто».

6.16. Мінімальні вимоги до показників продуктивності свиней

за інтенсивної технології вирощування

Рівень продуктивності

в разі строків відлучен-

ня, днів

Показник

56 42 35

Тривалість підсисного періоду, днів 56 42 35

Кількість опоросів на свиноматку за рік 1,9 2,0 2,1

Кількість поросят при народженні на свиноматку

за рік, голів 16 17 18

Реалізація свиней на свиноматку за рік, голів 13,5 14,0 14,5

Маса поросят при відлученні, кг 15 10 8

Середньодобовий приріст, г:

на вирощуванні і відгодівлі 383 – 400

на відгодівлі 450 – 500

Виробництво свинини на початкову голову, кг 104 – 113

Витрати корму на 1 кг свинини в живій масі, к. од. 6,5

Технологічний вихід, %, не більше 20

У тому числі:

поросят-сисунів 12

поросят на дорощуванні 6

молодняку на відгодівлі 2

Спеціалізовані господарства з виробництва свинини мають три

зони: племінну (для комплексів потужністю 12 тис. свиней за рік і

більше), виробничу та господарську. У виробничій розташовані

приміщення для утримання тварин, санпропускник з побутовими

приміщеннями, ветеринарний і забійно-санітарний пункти, естака-

да з вагами; у господарській — кормоцех чи комбікормовий завод,

склади для зберігання кормів, котельня, механічна майстерня, спо-

руди і приміщення для тимчасового зберігання, обробки й утиліза-

ції гною, водозабірні споруди та інші об’єкти господарського при-

значення.

У господарствах промислового типу застосовують внутрішньогос-

подарську спеціалізацію, за якої кожній статево-віковій групі виді-

лено окремі приміщення з передбаченим режимом переміщення їх

по виробничих дільницях.

Потокове виробництво свинини ґрунтується на цеховому

принципі, тому технологічний процес охоплює кілька дільниць.

Розділ 6

262

Технологія виробництва свинини

Холості і свиноматки першої половини поросності. При-

міщення для утримання свиноматок обладнані груповими та інди-

відуальними станками. Холостих свиноматок утримують у групових

станках по 10 – 15 голів із розрахунку 1,5 м

на одну голову, спаро-

ваних — у індивідуальних станках упродовж 2 – 3 днів. У великих

комплексах їх утримують у групових станках до 32 днів поросності.

На дільниці виділяють секцію для утримання кнурів-плідників і

кнурців-пробників.

Свиноматки другої половини поросності надходять на діль-

ницю після 32 днів поросності, їх утримують у групових станках

по 11 – 13 голів із розрахунку 1,8 – 2 м

площі на одну голову до

110 – 112 днів поросності.

Опорос та утримання підсисних свиноматок. Виробнича

група тварин на дільницю надходить за 2 – 4 дні до опоросу, де її

утримують до відлучення поросят в індивідуальних станках, розмі-

щених в ізольованих секціях по 30 – 60 станків у кожній. Після від-

лучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільни-

цю холостих і свиноматок першої половини поросності.

Дорощування поросят. Із молодняку, який надходить на до-

рощування, формують групи по 25 – 30 голів і утримують у групових

станках із розрахунку 0,35 м

площі станка на одну голову, а з досяг-

ненням підсвинками живої маси 35 – 40 кг — переводять на діль-

ницю відгодівлі.

Відгодівля свиней. Її тривалість становить 116 – 120 днів до до-

сягнення молодняком живої маси 112 – 120 кг. Вік зняття з відго-

дівлі залежно від потужності комплексу досягає 222 – 240 днів. У

приміщеннях для відгодівлі молодняк утримують у групових стан-

Рис

Цех відгодівлі св

ней

Розділ 6

263

Технологія виробництва свинини

ках по

25 – 30 голів із розрахунку 0,7 – 0,8 м

на одну голову (рис. 6.9). Піс-

ля завершення відгодівлі тварин здають на м’ясопереробне підпри-

ємство.

Залежно від потужності комплексу перші дві дільниці можуть

бути об’єднані в одну — холостих і поросних свиноматок. У госпо-

дарствах великої й середньої потужності приміщення для утриман-

ня свиней з’єднані галереєю, по якій групи тварин переміщують із

однієї дільниці на іншу та транспортують корми.

Комплекс на 108 тис. голів за рік має 19 свинарників (сектор від-

творення — 9, відгодівлі — 10 корпусів), на 12 тис. голів — 8 (для

репродукції — 5, відгодівлі — 3). Технологією останнього передба-

чена годівля свиней вологими сумішами, тому на такій свинофермі

досить розвинена кормова зона, до складу якої входять кормоцех із

сховищем коренеплодів, склад трав’яного борошна, силососховище,

майданчик для буртів коренеплодів та автоваги.

Для розрахунку виробничої потужності підприємства використо-

вують такі показники: багатоплідність свиноматок, кількість опоро-

сів, одержаних від однієї свиноматки за рік, вихід поросят на опорос і

при відлученні, тривалість присисного періоду, дорощування та від-

годівлі, вік та маса поросят під час відлучення, на початку і напри-

кінці відгодівлі, інтенсивність росту молодняку, падіж поросят за пе-

ріод від народження до закінчення відгодівлі, тривалість викорис-

тання кнурів і свиноматок, рівень вибракування маточного поголів’я.

За різної потужності підприємств неоднакові показники ритму

виробництва, який визначає обсяг готової продукції (проміжної), що

виробляється за крок ритму (такт). Останній характеризує трива-

лість формування технологічних груп тварин або інтервал, через

який відбувається рух поголів’я технологічної групи. Ритм вироб-

ництва свинини залежить від розміру та кількості технологічних

груп поросних свиноматок. Так, для комплексів потужністю 12 тис.

голів він досягає 11 днів, 24 тис. — 5, 54 тис. — 2 та 108 тис. голів —

один день.

Технологічний процес виробництва свинини передбачає та-

кі системи: відтворення поголів’я, годівлі, виробничої експлуатації,

мікроклімату, утримання, зооветеринарного захисту тварин.

Система відтворення поголів’я свиней ґрунтується на пра-

вильному веденні селекційно-племінної роботи в стаді, визначенні

породи й класності репродукторного поголів’я, строків та інтенсив-

ності використання тварин для репродукції, способі ремонту стада,

осіменінні маточного поголів’я свиней.

Система годівлі передбачає розрахунки добової, сезонної та річ-

ної потреби в кормовій сировині на основі норм годівлі, способів під-

готовки до згодовування та роздавання кормів, кратності годівлі тощо.

Розділ 6

264

Технологія виробництва свинини

Система виробничої експлуатації охоплює питання органі-

зації опоросів, вирощування й відгодівлі тварин, визначення зоо-

технічних вимог до цих технологічних операцій.

Система мікроклімату приміщень — це контроль основних

параметрів: температури, відносної вологості, швидкості руху повіт-

ря, концентрацій аміаку, вуглекислого газу, мікроорганізмів та ре-

жиму освітлення, а також опромінювання поросят та іонізації повіт-

ря у приміщеннях

Система утримання характеризується типами приміщень,

видами станкового обладнання для свиней різних виробничих

груп, щільністю розміщення тварин, фронтом годівлі, наявністю

моціону.

Система зооветеринарного захисту тварин передбачає

такі операції, як профілактика інфекційних та незаразних хвороб,

запобігання травматизму, які ґрунтуються на високій культурі ви-

робництва, діагностичному обстеженні тварин, профілактичних

ін’єкціях, дезінфекції, дезінсекції, дератизації, диспансеризації

свиней, організації карантинної служби та ін.

Усі основні технологічні операції в спеціалізованих господарст-

вах з виробництва свинини, а саме: осіменіння свиноматок, фор-

мування нових технологічних груп і підготовка свиноматок до опо-

росу та опорос, вирощування поросят-сисунів, формування нових

технологічних груп молодняку для відгодівлі, дорощування поро-

сят, заключна відгодівля свиней та здавання на м’ясопереробне

підприємство, переміщення тварин різних виробничих груп із одно-

го виробничого приміщення в інше здійснюються за спеціальним

графіком-циклограмою.

Незалежно від спеціалізації та обсягу виробництва основним за-

вданням залишається забезпечення комплексної механізації техно-

логічних процесів та раціональне її використання.

Для годівлі свиней у господарствах промислового типу викорис-

товують рідкі та сухі корми й вологі суміші. Рідкі корми транспор-

тують і роздають по трубах із застосуванням пневматичної установ-

ки ПУС. Залежно від потужності господарства, тобто кількості від-

годівельного поголів’я за рік (6, 12, 24 тис. голів), використовують

обладнання ПУС-6, ПУ-12, ПУС-24, яке відрізняється між собою за

кількістю складових у комплекті.

Сухі корми (розсипні та гранульовані) подають у годівниці за до-

помогою конвеєрів (стрічкові, скребкові, шнекові, шайбові та ін.),

вологі — мобільними роздавачами КС-1,5, РС-5А, КСП-08, КЭС-1,7

та стаціонарною установкою РК-1000. Універсальними корморозда-

вачами є КСА-0,8 і КУС-Ф-2, які призначені для роздавання як во-

логих кормових сумішей, так і сухих концентрованих кормів.

Для напування тварин приміщення обладнують клапанними,

сосковими та піпетковими напувалками типу ПАС-2Б, ПСС-1А,

Розділ 6

265

Технологія виробництва свинини

ПБС-1 для свиней усіх груп, крім поросят-сисунів, для яких існують

напувалки ПБП-1, АС-Ф-25 та КСП-108.49.02.010.

Гній з приміщень видаляють конвеєрною (для закритих каналів

ТС-1, відкритих гнойових канавок — ТСН-3Б, ТСН-2 тощо) та гід-

равлічною (гідрозмив чи самоплив) системами. Застосовують і ком-

біновану систему самопливу з елементами гідрозмиву. Під час ви-

далення гною із каналів, які розміщені під решітчастою підлогою,

спочатку використовують самоплив, а потім канали промивають

водою.

Гнойова маса по самопливному колектору надходить у резервуар

насосної станції, потім у цех органічних добрив, у якому є 5 відстій-

ників і 5 осаджувальних центрифуг.

У відстійниках маса розділяється на рідку фракцію й осад. Пер-

шу перекачують у аеротенки, а осад подають в осаджувальні

центрифуги, де його розділяють на рідку й густу фракції. Останню

через систему конвеєрів, збагачену мінеральними добривами, по-

дають у бункер-нагромаджувач, з якого масу перевантажують у

транспортні засоби.

Рідку частину через 48 год перекачують із аеротенків у вторинні

відстійники. Після випадання мулу в осад освітлена рідина само-

пливом надходить до насосної станції, звідки подається насосами до

цеху пастеризації. Знезаражена освітлена рідина надходить у на-

копичувальну місткість, з якої насосами подається для повторного

використання.

Необхідний мікроклімат у свинарниках підтримують за допомо-

гою припливно-витяжної вентиляції, використовують також облад-

нання типу «Клімат», електрокалорифери ОКБ, теплогенератори

ТГ-1А, ТГ-1,5, ТГ-2,5А, а в свинарниках-маточниках — електрообіг-

рівання підлоги та підвісні інфрачервоні лампи.

Енерго- і ресурсозберігаюча технологія виробництва сви-

нини. Досвід роботи господарств з різною формою власності свід-

чить про те, що добиваються успіхів лише ті господарства, де доде-

ржують основних вимог ефективного ведення певної галузі тварин-

ництва, тобто тварини повинні мати високий генетичний потенціал

продуктивності, високий рівень забезпеченості кормами, оптималь-

ні умови утримання і невисокі витрати кормів на виробництво оди-

ниці продукції. Цим вимогам відповідає технологія, яка розроблена

і застосовується в АТЗТ «Агро-Союз» Синельниківського району

Дніпропетровської області. Для утримання свиней використовують

будівлі на дугоподібних опорах (ангари) розміром 34 × 11,56 м, які

складаються із каркасу, водонепроникного брезенту, матеріалів біч-

них стін та фіксації будівлі до фундаменту і розраховані на 250 го-

лів свиней відгодівельної групи.

Розділ 6

266

Технологія виробництва свинини

Температура у приміщенні підтримується на 5 – 10 °С вище від

зовнішньої за рахунок ферментації глибокої солом’яної підстилки.

Завдяки вдалому розміщенню приміщень щодо переважаючих віт-

рів, у них відбувається природний газообмін.

Для свиней використовують сухий тип годівлі. Комбікорми у ви-

робничі приміщення подають пневматично, а годівниці розраховані

для використання різними статево-віковими групами свиней і на

цілодобовий доступ їх до корму. На кормовому столі встановлено дві

з чотирма чашами автоматичні напувалки.

Технологія виробництва свинини ґрунтується на 2-цеховій сис-

темі: відтворення, опоросу і вирощування поросят. У цеху відтво-

рення свиноматок утримують у групових станках, а кнурів — в ін-

дивідуальних. Осіменяють свиноматок штучно і за 10 – 14 днів до

опоросу їх переводять до цеху опоросу і вирощування поросят. Анга-

ри в цеху обладнані індивідуальними будиночками. Перед опоросом

свиноматка відшукує собі вільний будиночок, де й відбувається опо-

рос.

Через 7 – 12 днів після опоросу поросята виходять з холів, і роз-

починається групова лактація та використання поросятами кормо-

вих столів (рис. 6.10). Поросят від свиноматок відлучають у віці 35

днів, де їх утримують до завершення відгодівлі, а свиноматок пове-

Рис. 6.10. Ангар з індивідуальними будиночками для опоросу

Розділ 6

267

Технологія виробництва свинини

ртають до цеху відтворення для запліднення. За рік отримують

2 опороси: перший у квітні, другий — у травні. Після звільнення

приміщення від тварин видаляють підстилку, миють обладнання і

проводять дезінфекцію.

Структура собівартості свинини така: корми — 73 %, зарплата —

2, ветеринарне забезпечення — 3, інші витрати — 20, накладні —

2 %.

За умов ангарного утримання середньодобові прирости не нижчі,

ніж у приміщеннях закритого типу, а розподіл приросту живої маси

рівномірний по всій групі свиней, незважаючи на утримання в од-

ному гурті 250 голів.

6.10. Реалізація свиней

Свиней як товарну продукцію реалізують у двох випадках: пле-

мінний молодняк та свині на м’ясо. Племінний молодняк має відпо-

відати зоотехнічним вимогам під час вирощування та вимогам Ін-

струкції з бонітування свиней (2003 р.). Його реалізують зазвичай у

6-місячному віці живою масою кнурців — 60 – 80, свинок — 58 – 70 кг,

оцінюючи за живою масою, довжиною тулуба та сумарним класом

батька й матері. Будова тіла племінних тварин повинна бути про-

порційною, без вад екстер’єру, мати не менше ніж 12 сосків, добре

розвинених й рівномірно розміщених. На молодняк, що реалізуєть-

ся, оформляють племінне та ветеринарне свідоцтва. Купівля-

продаж відбувається через племоб’єднання за цінами, встановлени-

ми залежно від живої маси молодняку, класності та надбавок за

племінні якості.

На м’ясо свиней реалізують згідно з державним стандартом

ГОСТ 1213–74. Свині для забою, який передбачає залежно від жи-

вої маси, товщини сала та віку поділ тварин на п’ять категорій.

Перша категорія. Свині-молодняк беконні. Відгодовані на спе-

ціально розроблених раціонах, які забезпечують отримання високо-

якісної беконної свинини. Молодняк білої масті без пігментних

плям на шкірі. Тривалість відгодівлі — до 8-місячного віку і живої

маси 80 – 105 кг із товщиною сала над остистими відростками між

6 – 7-м грудними хребцями (не враховуючи товщини шкури) —

15 – 35 мм. Довжина тулуба від потиличного гребеня до кореня хво-

ста — не менш як 100 см, без перехвату за лопатками, шкіра без

пухлин, крововиливів і травматичних пошкоджень підшкірної тка-

нини.

Друга категорія. Свині-молодняк м’ясні. До неї відносять тварин

живою масою 60 – 150 кг із товщиною сала 15 – 40 мм, а також під-

свинків живою масою 20 – 60 кг і товщиною сала 10 мм і більше та

Розділ 6

268

Технологія виробництва свинини

свиней першої категорії з травматичними пошкодженнями чи пух-

линами на шкірі.

Третя категорія. Свині жирні з товщиною сала 41 мм і більше

незалежно від їхньої живої маси.

Четверта категорія. Кабани живою масою понад 150 кг і сви-

номатки з товщиною сала 15 – 40 мм.

П’ята категорія. Поросята-молочники живою масою 4 – 8 кг, із

білою чи злегка рожевою шкірою, без пухлин, крововиливів, ран та

виступу відростків спинних хребців і ребер.

Для першої категорії кнурці мають бути кастровані до 2-місяч-

ного, другої, третьої та четвертої — не пізніше від 4-місячного віку.

Транспортування свиней. До місця здавання свиней транспор-

тують автомобільним (до 300 км), залізничним чи водним (більше

ніж 300 км) транспортом або гоном. Кожний вид транспорту має від-

повідати вимогам для перевезення тварин (завантаження, утри-

мання в дорозі, розвантаження). На партію свиней оформляють то-

варно-транспортну накладну і ветеринарне свідоцтво. Протягом пе-

ріоду перевезення транспорт супроводжує провідник.

Під час транспортування на невеликі відстані (до шести годин)

тварин не годують і не напувають. Якщо тривалість становить по-

над шість годин, то господарство-постачальник забезпечує їх годів-

лю концкормами відповідно до норм із розрахунку 3,5 кг на одну

голову. Годують та напувають свиней у період відпочинку.

Влітку тварин транспортують у найбільш прохолодний час. За-

бороняється перевозити їх автомашинами всіх систем за темпера-

тури нижче від –20 °С або вище за +25 °С. Для транспортування

тварин використовують підстилку.

Приймання-здавання забійних свиней. На м’ясопереробні

підприємства тварин завозять згідно з графіком. Підприємство по-

винно прийняти забійних свиней не пізніше від двох годин з мо-

менту прибуття, а в товарно-транспортній накладній зазначити час

приїзду транспорту на приймальний пункт.

Після ветеринарного огляду і перевірки правильності оформлен-

ня товарно-транспортної накладної тварин зважують. На вміст трав-

ного каналу роблять знижку з їх фізичної живої маси 3 % за умови,

що господарство розміщене від м’ясопереробного підприємства на

відстані 50 км, 1,5 % — на відстані 50 – 100 км і понад 100 км — за-

раховують фактичну живу масу. Якщо приймання свиней триває

більше від двох годин, знижку зменшують на 0,5 % за кожну повну і

неповну годину. Неповною годиною вважають затримку більше ніж

на 30 хв.

Кількість голів і живу масу тварин записують у товарно-тран-

спортну накладну в розділ «Прийнято» і виписують накладну у

трьох примірниках, з яких перший видають постачальнику, дру-

гий — передають у забійний цех, а потім у бухгалтерію м’ясопере-

Розділ 6

269

Технологія виробництва свинини

робного підприємства, третій — залишають на базі приймання. Піс-

ля надходження її в бухгалтерію підприємства на кожну перероб-

лену партію свиней оформлюють приймальну квитанція (ф. ПК-1),

яка для постачальника є розрахунковим документом за здану кіль-

кість свиней.

Якщо приймання здійснюють за живою масою і виникли розбіж-

ності в якісній оцінці тварин, то з них виділяють окрему групу для

проведення контрольного забою, результати якого оформляють ак-

том. На основі цього акта бухгалтерія здійснює розрахунок за всю

здану партію свиней.

6.11. Забій, первинна обробка свиней

і зберігання продукції

Тварин, що надійшли на м’ясопереробне підприємство, розмі-

щують у загонах на 10 год для передзабійного витримування, їх не

годують, але не обмежують доступ до води. Голодне витримування

сприяє очищенню травного каналу, що полегшує первинну обробку,

запобігає забрудненню туш та органів, дає можливість тваринам

відпочити після транспортування, забезпечує видалення з організ-

му продуктів обміну, які негативно впливають на якість м’яса.

Первинна обробка свиней. До первинної обробки свиней на-

лежать такі технологічні операції: оглушення, знекровлення, білу-

вання, знімання шкури або обшпарювання для видалення щетини,

видалення внутрішніх органів, нутрування, розпилювання туші,

туалет, оцінювання якості та визначення маси туші.

Тварин оглушують за допомогою електричного струму (напруга

70 В упродовж 5 – 10 с), накладаючи контакти на скроні або поти-

личну ділянку голови. Для знекровлення оглушених свиней за зад-

ні кінцівки підвішують на гак конвеєра і в місці з’єднання шиї з

грудною частиною роблять прокол порожнинним ножем, спрямову-

ючи його вверх, щоб перерізати місце сплетення яремної та сонної

артерій. Потім розріз розширюють у напрямку до голови на 10 – 15

см. Знекровлення триває 6 – 8 хв, протягом якого витікає 50 – 60 %

загальної кількості крові.

Далі свиней обробляють одним із трьох способів: із зніманням

(дранкуванням), без знімання (обшпарювання) та із частковим зні-

манням (крупонуванням) шкури. Знімання починають із білування

туші вручну. Для цього шкуру підрізають за вухами через потилич-

ну кістку і далі до нижньої щелепи. Потім знімають її із задніх кін-

цівок від скакального суглоба до лобкового зрощення, обрізають

пряму кишку і розрізають шкуру вздовж білої лінії черева. Під кі-

нець білують гомілки, пахвину, черево, частково груди й боки.

Площа білування свинячих туш становить 35 – 40 %.