196
речовини іншою речовиною або тілом (сорбентами) супроводжується
утворенням на поверхні поділу нової фази або компонента.
Аерація – природне або штучне надходження повітря в якесь
середовище (воду, ґрунт тощо); може проводитися за допомогою
технічних засобів або шляхом ліквідації перепони (льоду, мастильної
плівки тощо), яка перешкоджає природному доступу повітря.
Акумуляція (лат. ассumulаtіо – накопичення) – процес накопичення
снігу або льоду в сніговому покриві чи льодовику; процес накопичення у
пониженнях місцевості, природних чи штучних водоймах, відстійниках
інженерних споруд мінеральних та органічних речовин (води, солі, біомаси
гідробіонтів, продуктів їх життєдіяльності та розпаду, продуктів ерозії і
абразії тощо) в результаті геологічних, фізичних, хімічних, біологічних
процесів і господарської діяльності людини.
Альбедо (лат. аlbиs – білий) – відношення кількості радіації, яка
відбивається від будь-якої поверхні, до кількості радіації, яка падає на цю
поверхню; величина, що характеризує здатність межі розділу двох
середовищ відбивати або розсіювати падаючі на неї потоки
електромагнітного випромінювання чи часток.
Альбедо Землі – відношення сонячної радіації, відбитої Землею, до
всієї енергії Сонця, яка надходить до земної поверхні (А.3. ≈ 0,36).
Аналіз (грец. аnаlуsіs – розкладання) – синонім наукового
дослідження взагалі; метод дослідження, при якому об'єкт дослідження
розглядається як система; дослідження складу, структури і фізико-
хімічних властивостей речовини; дослідження параметрів процесів.
Аналіз кількісний – аналіз речовин, метою якого є виявлення у
пробі кількості тих чи інших хімічних елементів, іонів, структур та ін.
Аналіз якісний – аналіз речовини, метою якого є визначення
наявності у пробі тих чи інших хімічних елементів, структур шляхом
ідентифікації атомів, іонів, молекул, радикалів та ін.
Аналізатор – прилад для визначення фізико-хімічних властивостей,
вмісту і структури твердих, рідких та газоподібних речовин.
Анемометр (грец. аnеmоs – вітер і mеtrоn – міра) – прилад для
визначення швидкості чи сили вітру, газових і рідинних потоків за тиском
на рухому частину приладу (анемометричну вертушку) або
манометричним способом (за різницею динамічного й статичного тиску
вітрового потоку).
Антициклон (грец. аnti і cуklоn – той, що обертається) – область
відносно високого тиску, яка оточена зближеними ізобарами.
Антропогенез (грец. аntrороs – людина i gеnеsis – походження) –
зміна природних ландшафтів під впливом діяльності людини
(антропогенних факторів), що супроводжується появою на їх місці
антропогенних ландшафтів.