сірки, фосфоритів тощо), по видобуванню мінеральної сировини для будівельної індустрії,
вогнетривної та керамічної промисловості, гідромеліоративну.
Гірнича справа - це галузь науки і техніки, пов’язана з видобуванням з надр землі
корисних копалин. Добування твердих корисних копалин здійснюють шляхом відкритої,
підземної, підводної розробки родовищ; рідкі й газоподібні копалини видобувають майже
виключно з бурових свердловин. До складових гірничої справи належать зокрема
механізація гірничих робіт, гірничий нагляд, гірничорятувальна справа.
Гірнича наука і техніка мають розвинені терміносистеми, які періодично уточнюються та
доповнюються. Українська терміносистема в гірництві на жаль не була раніше достатньо
розроблена і унормована. Однак вона має потужну основу, яка, зокрема, базується на
доробку вітчизняних вчених-гірників 20-40 років, сучасних роботах вчених
Дніпропетровської та Донецької гірничих шкіл, а також науковців Харкова, Львова,
Кривого Рогу, Сімферополя. Триває активний процес унормування української гірничої
термінології через Державні Стандарти. Однак, до сьогодні залишається багато
дискусійних питань, термінологічних лакун, а ряд термінів та терміносполучень
потребують осучаснення.
Цей словник є спробою системного підходу до створення сучасної гірничої
термінологічної бази, необхідної, зокрема, для укладання новітніх вітчизняних
підручників та посібників, однозначного прочитання гірничо-технічної документації,
подальшого розширення області застосування української мови в гірничій галузі.
Словник містить біля 5 000 термінів. Семантично в словнику наявні чотири категорії
термінів, а саме: 1. Слова-терміни (поле, тіло, кліть і т.і.); 2. Термінологічні слова
(бремсберґ, латекс, флотація і т.д.); 3. Терміни у вигляді словосполучень (відсаджувальна
постіль, рудничний транспорт, нафтопровід, мікроаналіз та ін.); 4. Терміни - власні назви
(―Макіїввугілля‖, ―Саянмрамор‖, ―Нор-па-де-Кале‖ і т.п.).
Під час роботи над Словником автори притримувалися інтегральних принципів
термінотворення, коли проблема номінування того чи іншого поняття вирішується
індивідуально - з використанням потенціалу рідної мови або шляхом інтерпретації вже
готового терміна з іншої мови, звідки поняття запозичується і вводиться в національну
терміносистему (через транскрибування, прямий переклад, калькування). При цьому
також враховувалися традиції використання гірничих термінів в Україні, їх походження, а
також ареал розповсюдження гірничих термінів-синонімів у світі.
Основний об’єм Словника займає усталена гірнича термінологія, яка просто зафіксована в
цьому науково-дослідному виданні. Біля 15-20% термінів уточнено, і лише окремі терміни
подано вперше. Серед таких термінів можна назвати: фугування, пелетування, стелина та
ін. Зрозуміло, що стабільне закріплення їх у гірничій науці залежить від реакції
(сподіваємося, доброзичнивої) наукової громадськості.
Деякі загальновживані терміни подані з синонімічними відповідника-ми, що дає
можливість паралельного користування ними протягом періоду усталення,
саморегулювання вітчизняної гірничої терміносистеми. До таких випадків належать,
скажімо: ствол і стовбур (шахти), рентгенівський і пулюєвий, обвалення і обрушення
(покрівлі виробки).
Разом з тим, автори свідомо включили в Словник ряд термінів, які походять з інших наук
(філософії, фізики, хімії тощо) і мають базисне значення. При цьому ми орієнтувалися на