Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Том 2 (Л-Р)

Подождите немного. Документ загружается.

521

де Wa – робота адгезії, Дж / м

; σрг – поверхневий натяг на

границі “рідина–газ”, Дж / м

; θ – крайовий кут змочування,

град. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ЕЙЛЕРА, -…, с. * р. уравнения Эйлера; а. Euler

equations, н. Eulersche Gleichungen f pl – Див. диференціальні

рівняння руху нев’язкої рідини і диференціальні рівняння рів-

новаги (спокою) рідини.

РІВНЯННЯ ЕЙЛЕРА ДЛЯ ГІДРОСТАТИКИ, -…, с. * р.

уравнение Эйлера для гидростатики; а. Euler’s hydrostatics

equation; н. Eulersche Gleichung f für Hydrostatik – рівняння

рівноваги ідеальної рідини:

де ρ – густина рідини; X,Y,Z – проекції об’ємних сил, віднесе-

них до одиниці маси, на координатні осі x, y, z; р – тиск.

Еквівалентне векторне рівняння:

ρF = grad р ,

де F – вектор об’ємних сил, віднесених до одиниці маси.

РІВНЯННЯ ЕЙЛЕРА ДЛЯ РУХУ, -…, с. * р. уравнение Эй-

лера для движения; а. Euler’s motion equation; н. Eulersche

Gleichung f für Bewegung – рівняння, що виражає закон кіль-

кості руху і має вигляд:

або

де ux, uy, uz – проекції швидкості u руху на координатні осі

x, y, z; t – час; ρ – густина рідини; X,Y,Z – проекції об’ємних

сил, віднесених до одиниці маси, на координатні осі x, y, z; р

– тиск.

У векторній формі

де F – вектор об’ємних сил, віднесених до одиниці маси.

При усталеному русі

В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ЗМІНИ ПРОНИКНОСТI ПОРИСТОГО СЕРЕ-

ДОВИЩА, -…, с. * р. уравнение изменения проницаемости

пористой среды; а. porous medium permeability change equa-

tion, н. Gleichung f der Permeabilitätsänderung des porösen Me-

diums – залежнiсть змiни коефiцiєнта проникностi гiрської

породи при змiнi тиску флюїду в порах p:

k = ko exp [aк (p – po)],

де k , ko – проникностi коефiцiєнт при тиску вiдповiдно p i

o; ак – експериментальний коефiцiєнт змiни проникностi.

В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ КЛАПЕЙРОНА–МЕНДЕЛЕЄВА УЗАГАЛЬ-

НЕНЕ, -…, -ого, с. * р. уравнение Клапейрона–Менделеева

обобщенное; а. Clapeyron-Mendeleyev generalized equation,

н. verallgemeinerte Gleichung f von Klapeiron-Mendelejew

– рiвняння вигляду:

де p, V, T, M – тиск, об’єм, температура i маса газу; z

г – ко-

ефiцiєнт стисливостi газу; R – газова стала (для повiтря R =

287,2 Дж / (кг

К); для метану R = 518 Дж / (кг

К)); R = Rm / mГ;

m – унiверсальна газова стала (Rm = 8,314 Дж/(моль

К)); mГ

– молярна маса газу. При zг = 1 отримуємо рiвняння Клапейро-

на–Менделеєва для iдеального газу. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ЛЕЙБЕНЗОНА, -…, с. * р. уравнение Лей-

бензона; а. Leibenson‘s equation; н. Leibenson–Gleichung f –

нелiнiйне диференцiальне рiвняння неусталеної iзотермiчної

фiльтрацiї iдеального газу за Законом Дарсi в недеформiвно-

му пластi.

РІВНЯННЯ НАВ’Є-СТОКСА, -…, с. * р. уравнение Навье-

Стокса; а. Navier-Stokes equation, н. Navier-Stokes-Gleichung f

– рівняння руху в’язкої рідини, подані внизу сторінки.

Позначення: ρ – густина рідини (газу); X,Y,Z – проекції ма-

сових сил на координатні осі, x, y, z; р – тиск; µ – динамічний

коефіцієнт в’язкості;

– вектор швидкості і проекції

швидкості на координатні осі; t – час. Ці рівняння придатні

для опису руху в’язких стисливих рідин і газів. Рівняння для

опису руху нев’язких рідин і газів легко отримати із рівнянь

Нав’є-Стокса як частинний випадок при µ = 0; для нестисли-

вих рідин слід брати ρ = сonst. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ НЕРОЗРИВНОСТI (НЕПЕРЕРВНОСТI,

СУЦIЛЬНОСТI) ФIЛЬТРАЦIЙНОГО ПОТОКУ, -…, с. * р.

уравнение неразрывности (непрерывности, сплошности)

фильтрационного потока; а. seepage continuity equation, н.

Kontinuitätsgleichung f (Ganzheitsgleichung f) des Filtrations-

stromes – рiвняння балансу (порiвняльного пiдсумку) маси

флюїду в елементарному об’ємi пористого середовища:

де – диверґенцiя, змiна вектора масової швидкостi

фiльтрацiї в точцi векторного поля; ρ – густина рiдини; ν –

фiльтрацiї швидкiсть; m – коефiцiєнт об’ємної пористостi;

α – коефiцiєнт нафто(водо)насиченостi; t – час. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ НЕРОЗРИВНОСТІ, -…, с. * р. уравнение не-

разрывности; а. continuity equation; н. Kontinuitätsgleichung f

– рівняння, що математично виражає закон збереження маси:

, або

або

де ρ – густина рідини; τ – час; v – швидкість руху;

–- диверґенція.

Рівняння Нав’є-Стокса.

РІВ — РІВ

522

При стаціонарному полі густин рідини

тоді

або .

Для нестисливої рідини (ρ = idem)

де І – інтенсивність зміни маси, віднесена до одиниці об’єму

(інтенсивність джерела).

Для усталеного одновимірного руху через поперечний пе-

реріз dS елементарного струменя (u

y = uz= 0)

і для потоку при усталеному одномірному русі в’язкої ріди-

ни

де u1x, u2x, v 1c , v 2c – середні швидкості в перерізах відповідно

з площею S

1 i S2. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ НЬЮТОНА ДЛЯ ПОВЗДОВЖНІХ ДОТИ-

ЧНИХ НАПРУГ ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ (ПРИ ПРЯ-

МОЛІНІЙНОМУ РУСІ), -…, с. * р. уравнение Ньютона для

продольных касательных напряжений внешнего трения (при

прямолинейном движении); а. Newton’s equation for longitudi-

nal tangential stresses of external friction (for linear motion), н.

Newton-Gleichung f für die Knickschubspannungen der Innenrei-

bung (bei der geradlinigen Bewegung) – рівняння залежності

дотичних напруг внутрішнього тертя τ від ґрадієнта швидко-

сті в нормальному до руху напрямі:

де µ –в’язкості динамічний коефіцієнт; du/dn – ґрадієнт

швидкості в напрямі, нормальному до напряму руху рідини.

В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ П’ЄЗОМЕТРИЧНОЇ ЛІНIЇ, -…, с. * р. уравнение

пьезометрической линии; а. pressure gradient equation, н. Glei-

chung f der piezometrischen Linie – рiвняння розподiлу тиску

флюїду в пласті при його фiльтрацiї.

РІВНЯННЯ П’ЄЗОПРОВІДНОСТI, -…, с. * р. уравнение

пьезопроводности; а. piezoconductivity equation, н. Piezoleitfä-

higkeitsgleichung f – Див. диференцiальне рiвняння пружного

режиму фiльтрацiї основне.

РІВНЯННЯ ПРИПЛИВУ ГАЗОВОЇ СВЕРДЛОВИНИ, -...,

с. * р. уравнение притока газовой скважины; а. gas well inﬂ ow

equation; н. Zuﬂ ussgleichung f der Erdgassonde – залежність

між дебітом газової свердловини і депресією (точніше різни-

цею квадратів пластового і вибійного тисків). У найпростішо-

му вигляді Р.п.г.с. таке:

або інколи

де p

пл, pв – пластовий і вибійний тиски; Q0 – дебіт газу, зведе-

ний до стандартних (або нормальних) умов; A, B – коефіціє-

нти фільтраційного опору припливу газу до свердловини;

– коефіцієнт пропорціональності (за n = 1 коефіцієнт

= 1/А);

n – показник режиму фільтрації, 1≥n ≥ 0,5. Якщо n = 1 або

доданком BQ

можна знехтувати внаслідок малої значини, то

приплив (фільтрація) описується лінійним законом Дарсі (за

малих дебітів). В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ПРИПЛИВУ НАФТОВОЇ СВЕРДЛОВИНИ,

-..., с. * р. уравнение притока нефтяной скважины; а. oil well

inﬂ ow equation, н. Zuﬂ ussgleichung f der Erdölsonde – залеж-

ність між дебітом нафтової свердловини і депресією тиску. У

найпростішому вигляді Р.п.н.с. таке:

або

або ,

де Q – дебіт рідини; k

0 – коефіцієнт продуктивності сверд-

ловини; Δр = рп - рв – депресія тиску; рпл, рв – пластовий і

вибійний тиски; А, В – коефіцієнти фільтраційного опору;

– коефіцієнт пропорціональності (

за n = 1); n – пока-

зник режиму фільтрації, 1≥ n ≥0,5. Якщо n = 1 або додатком

можна знехтувати внаслідок малої значини, то приплив

(фільтрація) описується лінійним законом Дарсі (за малих де-

бітів і відсутності деформації колектора). В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ПРУЖНОГО РЕЖИМУ ФIЛЬТРАЦIЇ ОСНОВ-

НЕ ДИФЕРЕНЦIАЛЬНЕ, -…, -ого, -ого, с. * р. уравнение уп-

ругого режима фильтрации основное дифференциальное, а.

basic differential equation of elastic ﬁ ltration regime, н. Funda-

mentaldifferentialgleichung f des elastischen Filtrationsregimes

– рiвняння, що описує неусталену iзотермiчну фiльтрацiю

рiдини за законом Дарсi на пружному режимi, а саме:

де р – тиск; χ – коефiцiєнт п’єзопровiдностi; t – час;

– си-

мволічний запис других частинних похідних по просторових

координатах. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ РАПОПОРТА-ЛІСА, -..., с. * р. уравнение Рап-

попорта-Лиса; а. Rapoport-Liss’ equation; н. Rapoport-Lisssche

Gleichung f – рівняння, що описує з урахуванням капілярних

сил розподіл водонасиченості вздовж водонафтової зони (по-

близу фронту витіснення) під час непоршневого витіснення

нафти водою. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ РІВНОВАГИ (СПОКОЮ) РІДИНИ (АБО РІВ-

НЯННЯ ЕЙЛЕРА ДЛЯ РІДИНИ, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ В

РІВНОВАЗІ) ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ, -янь, -…, (-…), -…, (…),

-их, мн. * р. уравнения равновесия (покоя) жидкости (или

уравнения Эйлера для жидкости в состоянии равновесия)

дифференциальные; а. differential equations of liquid equilib-

rium (Eiler’s equations for liquid in equilibrium); н. Differenti-

algleichungen f pl des Flüssigkeitsgleichgewichtes (der Flüssig-

keitsruhe) (oder Eulersche Gleichungen f pl für die Flüssigkeit

im Gleichgewichtszustand) – рівняння рівноваги одиниці маси

рідини:

де x, y, z – координати точки нерухомого простору, в якому

знаходиться задана одиниця маси нерухомої рідини; X, Y, Z

– проекції одиничних масових сил на відповідні координатні

осі;

– ґрадієнти зміни тиску р вздовж відповідної

осі координат; ρ – густина рідини. Див. рівняння Ейлера для

гідростатики. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ РУХУ ЗА ЗАКОНОМ ДАРСI ДИФЕ-

РЕНЦIАЛЬНІ, -янь, -…, -их, мн. * р. уравнения движения по

закону Дарси дифференциальные; а. differential equations of

motion according to Darcy’s law, н. Differentialbewegungsglei-

chungen f pl nach dem Darcy-Gesetz – вирази

якi представляють закон Дарсi у векторнiй формi

, де ν, νx, νy, νz – фiльтрацiї швидкiсть i її про-

екцiї на координатнi осi x, y, z; k – коефiцiєнт проникностi; μ

РІВ — РІВ

523

– в’язкостi динамічний коефіцієнт; p – тиск; grad p – ґрадiєнт

тиску;

– складові вектора grad p. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ РУХУ МАГНІТНОЇ ЧАСТИНКИ ДИФЕРЕН-

ЦІАЛЬНІ, -нянь, -…, -их, мн. * р. уравнения движения маг-

нитной частицы дифференциальные, а. differential equations

of magnetic particle motion, н. Differentialgleichungen f pl für

die Bewegung des Magnetteilchens – рівняння Мостики Ю.С.

та Гребенюка Л.З. для магнітного сепаратора з циліндричним

елементом, яке визначає траєкторії руху частинок у рідині під

дією сил магнітного поля. Використовується, зокрема, для

розрахунків процесу магнітної сепарації та фільтрації у зба-

гаченні корисних копалин та очищенні промислових відходів.

Описує процес формування осадів у техніці (згущувачі) та

природі (осадових порід). Має вигляд:

w – радіус феромагнітного елемента; Vр – вектор відносної

швидкості руху частинок; V

f – вектор відносної швидкості

руху рідини; N

d – коефіцієнт гідродинамічного опору; r, Θ –

координати в полярній системі; β – кут між векторами напру-

женості магнітного поля Н

о і сили земного тяжіння; ρf – гус-

тина рідини; ρ

р – густина матеріалу частинки; жр, жf – питома

магнітна сприйнятливість частинки і рідини; d

p – діаметр ча-

стинки; M – намагніченість матеріалу магнітного елемента;

η – коефіцієнт динамічної в’язкості рідини; μ

w, μf – магнітна

проникливість матеріалу елемента та рідини. Ю.С.Мостика.

РІВНЯННЯ РУХУ НЕВ’ЯЗКОЇ РІДИНИ (АБО РІВНЯННЯ

ЕЙЛЕРА ДЛЯ РУХУ НЕВ’ЯЗКОЇ РІДИНИ) ДИФЕРЕНЦІ-

АЛЬНІ, -янь, …, (…), -их, мн. * р. уравнения движения невяз-

кой жидкости (или уравнения Эйлера для движения невязкой

жидкости) дифференциальные; а. differential equations of

non-viscous liquid motion (Euler’s equation for motion of non-

viscous liquid), н. Differentialgleichungen f pl der Bewegung ide-

aler (reibungsloser) Flüssigkeit (oder Eulersche Gleichungen f pl

für die Bewegung idealer (reibungsloser) Flüssigkeit) – рівняння

динамічної рівноваги одиниці маси ідеальної рідини:

де x, y, z – координати точки нерухомого простору, в якому

знаходиться задана одиниця маси рухомої рідини; X, Y, Z

– проекції одиничних масових сил на відповідні координатні

осі;

– ґрадієнти зміни тиску р вздовж відповідної

осі координат; ρ – густина рідини; ux, uy, uz – проекції швид-

кості u на відповідні координатні осі; t – час. Див. рівняння

Ейлера для руху. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ РУША, -…, с. * р. уравнение Руша; а. Rush’s

equation; н. Rushsche Gleichung f – емпірична залежність

між тиском р, МПа і температурою кипіння t

кип, °С води:

. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ СТАНУ, -…, с. * р. уравнение состояния; а.

equation of state; н. Zustandsgleichung f, Gleichung f des Zu-

standes – рівняння, яке пов’язує між собою макропараметри

системи, що перебуває в рівноважному стані. Часто Р.с. – це

рівняння типу f(p,V,T)=0, де V – об’єм; p – тиск; T – темпе-

ратура системи. Р.с. поділяються на термічні та калоричні. У

перших тиск виражається через об’єм і температуру, в других

– через два параметри з трьох (p, V, T) виражається внутрішня

енергія. Р.с. – важливе доповнення до термодинамічних спів-

відношень при визначенні властивостей системи і розрахунку

її параметрів. Прикладом Р.с. є рівняння Клапейрона-Менде-

лєєва (pV=RT) для ідеальних газів, рівняння Ван-дер-Ваальса

(p+a/V

)(V-b) =

RT для реальних газів. Відомо ряд емпіричних

Р.с. Труднощі з врахуванням взаємодії між частинками систе-

ми призвели до створення різних Р.с. (кількість їх сягає двох

сотень). Широко відомим є віріальне Р.с. для неідеальних га-

зів. Воно являє собою розклад тиску p(V, T) в ряд за ступенем

густини:

де N – число частинок в системі; В, С, … – ві-

ріальні коефіцієнти, які є функціями абсолю-

тної температури і потенціалу взаємодії між

молекулами. У цьому рівнянні перший член

розкладу відповідає ідеальному газу, в якому

взаємодій немає, другий – попарній взаємодії

молекул, третій – взаємодії молекул трійками і

т.д. Обмежившись другим віріальним коефіціє-

нтом і прирівнявши останнє рівняння з рівнян-

ням Ван-дер-Ваальса, знайдемо, що

, де a, b

– сталі (поправки) Ван-дер-Ваальса. Таку ж залежність діс-

таємо розрахунком у припущенні, що молекули взаємодіють

як тверді кульки, які притягуються між собою. Головним з

Р.с. є рівняння у вигляді віріального розкладу, інші Р.с. мож-

на дістати з нього як окремі випадки. Віріальні коефіцієнти

пов’язані з потенціалом взаємодії між частинками і темпе-

ратурою. Їх можна визначити експериментально або розра-

хувати методом корелятивних функцій (за Боголюбовим, за

Борном і за Ґріном).

Р.с. для конденсованих систем не створено. Задовільний

опис стану рідини дає Р.с. Тейта

де p – тиск густого газу або рідини; Т – температура; V –

об’єм; B, A – емпіричні константи. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ СТАНУ БЕНЕДІКТА-ВЕББА-РУБІНА, -…, с.

* р. уравнение состояния Бенедикта-Вэбба-Рубина; а. Ben-

edicte-Webb-Rubin equation of state, н. Benedicte-Webb-Rubin-

sche Zustandsgleichung f – восьмиконстантна залежність між

тиском, об’ємом і температурою природного газу.

РІВНЯННЯ СТАНУ ГАЗУ, -…, с. * р. уравнение состояния

газа; а. gas law; н. Gleichung f des Erdgaszustandes – зв’язок

між трьома термодинамічними параметрами: тиском р,

об’ємом V і температурою Т для деякої маси газу. У загально-

му випадку рівняння стану газу подається виразом:

f(p, V, T) = 0,

де кожна зі змінних є функцією двох інших. Напр., вираз

pV/T = B = const

є рівнянням Клапейрона, в якому В – газова постійна, різна

для різних газів. Д.І.Менделєєв об’єднав рівняння Клапейро-

на з Авоґадро законом, віднісши рівняння до одного моля і

використавши молярний об’єм V

m. Згідно з законом Авоґад-

ро, за однакових тиску р і температури Т молі всіх газів за-

ймають однаковий молярний об’єм V

m, тому постійна В буде

однаковою для всіх газів. Ця загальна для всіх газів постійна

позначається R і називається молярною газовою постійною.

Рівнянню PV

m = RT задовольняє тільки ідеальний газ, і воно

де

РІВ — РІВ

524

є рівнянням стану ідеального газу, яке називається також рі-

внянням Клапейрона – Менделеєва. Числова значина молеку-

лярної газової постійної визначається за умови, що моль газу

знаходиться за нормальних умов (р

0 = 1,013

Па, Т0 = 273,15

К, V

m = 22,41

-3

/моль): R = 8,31 кДж/(моль·К).

З цього рівняння для одного моля газу можна перейти до

рівняння Клапейрона – Менделеєва для довільної маси газу.

Якщо за деяких заданих тиску і температури 1 моль газу за-

ймає молярний об’єм V

m, то за тих же умов маса m газу займе

об’єм V=(m/M)

Vm, де M – молярна маса (маса одного моля

речовини). Одиниця молярної маси – кілограм на моль (кг/

моль). Рівняння Клапейрона – Менделеєва для маси m газу

набуває вигляду:

де ν = m/M – кількість речовини.

Часто використовують іншу формулу рівняння стану ідеа-

льного газу, ввівши постійну Больцмана,

K = R/NA = 1,38

-23

Дж/К,

тобто

p = RT/Vm = kNAT/Vm = nkT,

де NA/Vm = n – концентрація молекул (число молекул в одини-

ці об’єму). Таким чином, з рівняння

p = nkT

витікає, що тиск ідеального газу за даної температури прямо

пропорційний концентрації його молекул (або густині газу).

За однакових температури і тиску всі гази містять в одиниці

об’єму однакове число молекул. Число молекул, яке міститься

в 1м

газу за нормальних умов, називається числом Лошмідта:

L=p0/(kT0) = 2,68

1025 м

-3

. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ СТАНУ ПЕНҐА–РОБІНСОНА, -…, с. * р. урав-

нение состояния Пенга-Робинсона; а. Peng-Robinson equation

of state, н. Peng-Robinsonsche Zustandsgleichung f – двоконста-

нтна залежність між тиском, об’ємом і температурою природ-

ного газу, як модифікація рівняння Редліха–Квонґа.

РІВНЯННЯ СТАНУ ПОРИСТОГО СЕРЕДОВИЩА, -…, с.

* р. уравнение состояния пористой среды; а. equation of po-

rous medium state, н. Gleichung f des porösen Mediumzustandes

– залежнiсть змiни коефiцiєнта об’ємної пористостi m вiд

тиску p флюїду в порах. Iз закону Гука для гiрської породи

маємо

або за експериментальними даними:

де m, mo – коефiцiєнт об’ємної пористостi при тиску

вiдповiдно p i p

o; βс – коефiцiєнт об’ємної пружностi скелета

породи (див. закон Гука для гiрської породи); а

m – експериме-

нтальний коефiцiєнт змiни пористостi.

РІВНЯННЯ СТАНУ РЕАЛЬНОГО ГАЗУ, -…, с. * р. уравне-

ние состояния реального газа; а. equation of the real (imperfect)

gas state; н. Gleichung f des Realgaszustandes – залежнiсть змiни

густини реального газу вiд тиску i температури. Iз рiвняння

Клапейрона–Менделеєва узагальненого, напр., маємо

де ρ, ρo – густина газу вiдповiдно при тиску i температурi p,

T i p

o , To; zго, zг – коефiцiєнт надстисливостi газу при тисках

i температурах вiдповiдно p

o, To i p, T. При zго = zг = 1 маємо

рiвняння стану iдеального газу.

РІВНЯННЯ СТАНУ РЕДЛІХА–КВОНҐА, -…, с. * р. уравне-

ние состояния Редлиха-Квонга; а. Redlich-Kwong equation of

state, н. Redlich-Kwongsche Zustandsgleichung f – двоконстан-

тна залежність між тиском, об’ємом і температурою природ-

ного газу. Рівняння стану реального газу, яке враховує об’єм і

взаємодію молекул газу, у вигляді:

де p,V,T − тиск, об’єм, температура; а,b − коефіцієнти; R −

газова постійна.

Для визначення коефіцієнта стисливості газу z рівняння

Редліха–Квонґа перетворюється до вигляду:

де

Ткр,

кр− псевдокритичні температура і тиск.

Порівняння результатів розрахунку коефіцієнта z з даними

експериментальних вимірів показало, що похибка обчислень

не перевищує 2% за 0,01≤p

зв≤12; 1,05≤Тзв≤1,6, де pзв = p/pкр, Tзв

= T/Tкр − зведені тиск і температура.

Рівняння стану Редліха–Квонґа використовується для

розв’язування задач, пов’язаних з видобуванням, транспор-

туванням, зберіганням і переробкою природних газів. Якщо

склад газоконденсатної суміші невідомий, а виміряно його від-

носну густину за повітрям Δ

сум, якщо 0,5≤Δсум≤1, псевдокрити-

чні параметри суміші можна розрахувати за рівняннями:

[МПа],

[K].

Коли в складі природного газу міститься сірководень H

(його частка у <5 % за об’ємом), то критичні параметри сумі-

ші можна визначити за формулами:

Ткр.сум.=125,64+113Δсум+1,97у [К],

кр.сум.=0,1(51,95-10,87Δсум+0,762у) [МПа].

В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ СТАНУ РIДИНИ, -…, с. * р. уравнение состо-

яния жидкости; а. equation of liquid state; н. Gleichung f des

Flüssigkeitszustandes – залежнiсть змiни густини рiдини вiд

тиску:

, де ρ, ρo – густина рiдини

вiдповiдно при тисках p i p

o; βp – коефiцiєнт об’ємної пруж-

ностi. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ СТАНУ ФЛЮЇДУ, -…, с. * р. уравнение состоя-

ния флюида; а. equation of ﬂ uid state, н. Gleichung f des Fluid-

zustandes – залежнiсть густини (або питомого об’єму) флюїду

вiд тиску й температури.

РІВНЯННЯ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ, -…, с. * р. уравнение

теплопроводности; а. heat [heat conduction, heat transfer]

equation; н. Gleichung f der Wärmeleitfähigkeit – диференці-

альне рівняння в частинних похідних другого порядку, яке

описує процес поширення теплоти в середовищі. Р.т. встано-

влює зв’язок між зміною внутрішньої енергії елементарного

об’єму і густиною внутрішніх теплових джерел:

де ρ – густина середовища; cv – теплоємність при сталому

об’ємі; T – температура; t – час; x, y, z – просторові коорди-

нати; q

x, qy, qz – проекції вектора густини теплового потоку на

координатні осі; А(x, y, z, t) – потужність внутрішніх джерел

теплоти (кількість теплоти, яка виділяється чи поглинаєть-

ся джерелами чи стоками в одиниці об’єму тіла за одиницю

часу). В ізотропному середовищі ці проекції мають вигляд

РІВ — РІВ

525

Якщо коефіцієнт теплопровідності λ сталий по всьому

об’єму, то Р.т. набуває вигляду

де – оператор Лапласа;

– коефіцієнт температуропровідності. Для анізотропних се-

редовищ Р.т. залежить від орієнтації координатних осей від-

носно напрямків зміни α. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ УСТАЛЕНОГО РІВНОМІРНОГО РУХУ ОС-

НОВНЕ, -…, с. * р. уравнение установившегося равномерно-

го движения основное; а. basic equation of uniform steady ﬂ ow,

н. Grundgleichung f der eingetretenen gleichmässigen Bewegung

– рівняння динамічної рівноваги рідини (в проекціях на вісь,

напрямлену вздовж потоку), віднесене до одиниці площі змо-

ченої поверхні русла:

де τ0 – напруження зовнішнього тертя; ρ – густина рідини;

g – прискорення вільного падіння; R – гідравлічний радіус; І

– п’єзометричний похил. В.С.Бойко.

РІВНЯННЯ ФАЗОВИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ, -…, с. * р. урав-

нение фазовых концентраций; а. phase concentration equation;

н. Gleichung f der Phasenkonzentrationen – залежності, які ви-

значають концентрацію компонентів у фазах багатокомпоне-

нтної вуглеводневої (газонафтової) суміші при певних і зада-

них тиску, температурі, вхідному складі суміші і константах

фазової рівноваги:

де ηі, хі, уі – молярні частки і-го компонента у вхідній суміші,

паровій і рідинній фазах відповідно; V – молярна частка па-

рової фази; k

і – константа фазової рівноваги і-го компонента.

Ф.к.р. – це фундаментальні рівняння термодинаміки фазових

перетворень багатокомпонентних сумішей; лежать в основі

розрахунку парорідинної рівноваги нафтових і газоконденса-

тних сумішей. В.С.Бойко.

РІДИНА, -и, ж. * р. жидкость; а. liquid; ﬂ uid; н. Flüssigkeit

f – конденсований аґреґатний стан речовини, проміжний між

твердим та газоподібним. Фізичне тіло, якому притаманна:

а) текучість на відміну від твердого тіла; б) достатньо мала

зміна об’єму (при зміні тиску й температури), на відміну

від газу. Збереження об’єму, густина, показник заломлення,

теплота плавлення, в’язкість – властивості, які зближують

Р. з твердими тілами, а незбереження форми – з газами. Для

рідин характерний ближній порядок розташування молекул

(відносна впорядкованість у розташуванні молекул найближ-

чого оточення довільної молекули, подібна до порядку в кри-

сталічних тілах, але на відстані кількох атомних діаметрів ця

впорядкованість порушується). Взаємодія між молекулами Р.

здійснюється Ван-дер-Ваальсовими і водневими зв’язками.

Рідини, крім розсолів та зріджених металів, погані провідни-

ки електричного струму.

Текучість рідин пов’язана з періодичним “перестрибуван-

ням” їх молекул з одного рівноважного стану в інший. Більшу

ж частину часу окрема молекула рідини перебуває в тимча-

совій асоціації з сусідніми молекулами (близька впорядкова-

ність), де вона виконує теплові коливання. Інколи рідиною в

широкому розумінні слова називають і газ, при цьому рідину

у вузькому змісті слова, яка задовольняє попереднім двом

умовам, називають к р а п е л ь н о ю р і д и н о ю .

Див. також рідина аномальна, рідина баротропна, рідина

Бінгама, буферна рідина, рідина двофазна (багатофазна),

рідина важка, рідина глушіння, рідина ідеальна, рідина наси-

чена, рідина нев’язка, рідина недонасичена, рідина неньюто-

нівська, рідина неоднорідна, рідина-носій, рідина ньютонів-

ська, рідина однорідна, рідина Оствальда де–Ваале, рідина

пружна, рідина реологічно нестаціонарна, рідина розриву

робоча, рідина тиксотропна, рідина Шведова–Бінгама, ріди-

ни в’язкопружні (релаксаційні), рідини дилатантні, рідини на

нафтовій основі, рідини псевдопластичні, рідини реопектні,

рідинні вибухові речовини. В.С.Білецький.

РІДИНА АНОМАЛЬНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость аномаль-

ная; а. abnormal liquid; н. Anomalﬂ üssigkeit f – 1) Фізичне тіло,

що відрізняється від звичайної рідини тільки тим, що воно в

стані спокою може сприймати деякі відносно невеликі доти-

чні напруги. 2) Рiдина, що не пiдлягає закону в’язкого тертя

Ньютона – Стокса. До Р.а. належать полімерні та багатоко-

мпонентні системи, які мають властивість структуруватися,

при їх деформуванні змінюються міжмолекулярні взаємодії і

(або) релаксаційні властивості. Син. – неньютонівська ріди-

на. Ю.Г.Світлий.

РІДИНА БАРОТРОПНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость ба-

ротропная; а. barotropic liquid; н. barotrope Flüssigkeit f

– рiдина, густина якої є функцією тiльки тиску i не залежить

вiд температури згiдно з рiвнянням стану.

РІДИНА БІНГАМА, -и, -…, ж. * р. жидкость Бингама; а.

Bingham ﬂ uid; н. Bingham-Flüssigkeit f – модель рідини ано-

мальної, яка відрізняється від рідини ньютонівської тим, що

при ґрадієнті швидкості по нормалі

, який дорівнює нулю,

величина повздовжніх дотичних напруг внутрішнього тертя τ

для рідини Бінгама (при прямолінійному її русі) не дорівнює

нулю. У зв’язку з цим величина τ для рідини Бінгама виража-

ється залежністю

, а при , τ = τ0, де τ 0 – гранична напру-

га зсуву; µ – в’язкості динамічний коефіцієнт. В.С.Бойко.

РІДИНА БУФЕРНА, -и, -ої, ж. – Див. буферна рідина.

РІДИНА ДВОФАЗНА (БАГАТОФАЗНА), -и, -ої (-ої), ж. *

р. жидкость двухфазная (многофазная); а. two-phase (mul-

tiphase) liquid, н. Zweiphasen- (Mehrphasen)ﬂ üssigkeit f – ріди-

на, що містить суспендовані домішки: тверді частинки, краплі

іншої рідини, бульбашки газу або пари (даної рідини); названі

домішки у вигляді твердих частинок або крапель іншої ріди-

ни можуть бути легші або важчі відповідних об’ємів заданої

рідини (нафта, бурові промивні рідини, цементні суспензії

тощо). Рідина, яка не містить названих компонентів, назива-

ється однофазною. В.С.Білецький.

РІДИНА ВАЖКА, -и, -ої, ж. * р. жидкость тяжёлая; а.

gravity solution; н. schwere Flüssigkeit f – рідина із значною

густиною ρ (до 5300 кг/м

), різновид важких середовищ, які

застосовуються в збагаченні корисних копалин. Використову-

ється для виділення важких металів з пухких або подрібне-

них гірських порід і органічних залишків, дослідження к.к.,

виконання фракційного аналізу тощо. Найбільш поширені

Р.в.: рідина Туле (ρ = 3190 кг/м

), бромоформ (2900 кг/м

рідина Сушина (3450 кг/м

), чотирихлористий вуглець. Див.

також важкі середовища, суспензія важка. В.О.Смирнов,

О.А.Золотко.

РІДИНА ГЛУШІННЯ, -и, -…, ж. * р. жидкость глушения;

а. kill mud; н. Dämpfungsﬂ üssigkeit f – рідина, призначена для

глушіння свердловин. Вона повинна мати достатню в’язкість,

високу тиксотропію (здатність перетворюватися з рухомої

рідини на гель) для того, щоб запобігти поглинанню продук-

тивним пластом. Але в той же час кінцеві величини характе-

ристик структурно-механічних властивостей рідини глушіння

РІВ — РІД

526

не повинні бути надто високими, оскільки рідина, яка має ве-

лику статичну напругу зсуву (СНЗ) і проникла в привибійну

зону пласта, настільки загущується, що не може бути вида-

лена із неї при ґрадієнтах тиску, створюваних у ході освоєн-

ня, а також потоком пластових флюїдів під час експлуатації

свердловини. У результаті проникність пласта і, як наслідок,

продуктивність свердловини будуть погіршені. Величини

в’язкості і характеристик структурно-механічних властивос-

тей рідин глушіння можуть регулюватися застосуванням загу-

щувачів, поверхнево-активних речовин і т.д. Корозійне й абра-

зивне діяння рідини глушіння як на наземне, так і на підземне

устаткування, повинно бути незначним або не проявлятися.

На швидкість корозії може помітно впливати йонний склад

води, а також різні колоїдно-хімічні домішки, що містяться в

ній. До агресивних належать йони Сl

—

і HS

—

При цьому, з підвищенням температури води швидкість

хімічної (електрохімічної) реакції, яка призводить до корозії

металів, збільшується приблизно в 2–3 рази на кожне підви-

щення в 10 °С. В.С.Бойко.

РІДИНИ ГЛУШІННЯ НА ВОДНІЙ ОСНОВІ, -ин, …, мн. *

р. жидкости глушения на водной основе; а. water-based kill

muds, н. Dämpfungsﬂ üssigkeiten f pl auf der Wasserbasis – група

рідин глушіння, до яких належить прісна (технічна) і пласто-

ва вода, стічні води, розчини мінеральних солей, розчини по-

лімерів, системи з конденсованою твердою фазою (гідрогелі),

піни, прямі емульсії (типу Н/В), глинисті розчини (нормальної

густини й обважнені). Див. рідина глушіння.

РІДИНИ ГЛУШІННЯ НА ВУГЛЕВОДНЕВІЙ ОСНОВІ, -ин,

…, мн. * р. жидкости глушения на углеводородной основе;

а. hydrocarbon-based kill muds, н. Dämpfungsﬂ üssigkeiten f pl

auf der Kohlenwasserstoffbasis – група рідин глушіння, до яких

належать товарна або загущена нафта, вапняно-бітумні роз-

чини, обернені емульсії (типу В/Н з вмістом водної фази до

70%). Розчини на вуглеводневій основі рекомендуються для

максимального збереження колекторських властивостей про-

дуктивних пластів у процесі проведення ремонтних робіт у

свердловинах в якості рідин глушіння.

РІДИНИ ГЛУШІННЯ СВЕРДЛОВИН І БУФЕРНІ РІДИНИ

НА ОСНОВІ КРОХМАЛЕСОЛЬОВИХ ГЕЛІВ, -ин, …, мн.

* р. жидкости глушения скважин и буферные жидкости на

основе крахмалесолевых гелей; а. kill muds and ﬂ ushing ﬂ uids

based on starch-salt gels, н. Dämpfungsﬂ üssigkeiten f pl von

Sonden- und Pufferﬂ üssigkeiten f pl auf der Salzstärkegelbasis

– група водних мінералізованих рідин глушіння з додаванням

крохмалевого реаґенту, який можна одержати шляхом гідро-

лізу крохмалю безпосередньо в сольових розчинах. Встанов-

лено, що за певного співвідношення густини і температури, в

розчинах бішофіту, хлориду та нітрату кальцію відбувається

процес утворення крохмалевого клейстеру, який має власти-

вості регулятора реологічних та фільтраційних властивос-

тей рідин глушіння свердловин. З підвищенням цих величин

швидкість процесу клейстеризації зростає. Перевага викори-

стання крохмале-сольових гелів перед традиційним крохма-

левим реаґентом полягає в можливості одержання техноло-

гічних рідин, які мають низьку фільтратовіддачу за густини,

що дорівнює густині розчину солі, на основі якої даний гель

був утворений. Так, у разі використання розчину бішофіту

чи хлориду кальцію можна одержати рідини з густиною від

1100 до 1290 кг/м

, а нітрату кальцію – від 1190 до 1450 кг/м

Термотривкість гелів на основі нітрату кальцію знаходиться

на рівні 120–130 °С. Проведеними експериментальними ро-

ботами встановлено принципову можливість збільшення тер-

мотривкості крохмале-бішофітних гелів (КБГ) до 130–140°С.

Реаґентами, що підвищують термотривкість рідин на основі

бішофітних гелів, є вапно та каустична сода. В.С.Бойко.

РІДИНА ІДЕАЛЬНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость идеальная; а.

perfect [ideal] liquid; н. ideale Flüssigkeit f – модель реальної

рідини, яка являє собою неперервне рідке тіло, що характе-

ризується абсолютно незмінним об’ємом (при зміні тиску й

температури) і повною відсутністю в’язкості. Інколи вважа-

ють, що ідеальна рідина не має здатності: а) випаровуватися;

б) чинити опір розтягуванню. Ю.Г.Світлий.

РІДИНА НАСИЧЕНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость насыщен-

ная; а. saturated liquid; н. gesättigte Flüssigkeit f – рідина, яка

знаходиться в термобаричній рівновазі з парою при тиску

насичення. Це рідина в точці (або за тиску) початку випаро-

вування.

РІДИНА НЕВ’ЯЗКА, -и, -ої, ж. * р. жидкость невязкая; а.

non-viscous (frictionless, inviscid) liquid; н. ideale Flüssigkeit f,

reibungslose Flüssigkeit f – модель рідини, яка являє собою не-

перервне рідке тіло, що характеризується явною відсутністю

в’язкості.

РІДИНА НЕДОНАСИЧЕНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость недо-

насыщенная; а. undersaturated ﬂ uid; н. untersättigte Flüssigkeit

f – рідина, в якій при даних умовах може розчинитися додат-

кова кількість газу або пари.

РІДИНА НЕНЬЮТОНІВСЬКА, -и, -ої, ж. * р. жидкость

неньютоновская; а. non-Newtonian [complex] ﬂ uid; н. nicht-

Newtonsche Flüssigkeit f – модель рідини, що являє собою

неперервне рідке тіло, для якого повздовжні дотичні напруги

внутрішнього тертя при прямолінійному русі рідини прямо

пропорційні ґрадієнту швидкості по нормалі

в степені m,

відмінному від одиниці:

або

де η, µ – відповідно коефіцієнт пропорційності і динамічний

коефіцієнт в’язкості. В.С.Бойко.

РІДИНА НЕОДНОРІДНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость неод-

нородная; а. non-uniform (inhomogeneous) liquid, н. inhomoge-

ne (heterogene) Flüssigkeit f – рідина, яка має в даний момент

часу в точках простору, зайнятого нею, різні властивості:

густину, в’язкість тощо. Названі властивості рідини можуть

змінюватися в часі із зміною її температури, концентрації

розчинених домішок тощо. Ю.Г.Світлий.

РІДИНА-НОСІЙ, -и-я, ж. * р. жидкость-носитель; а. frac-

turing ﬂ uid; н. Trägerﬂ üssigkeit f – робоча рідина, яка викорис-

товується при гідравлічному розриві пласта і призначена для

транспортування розклинювального матеріалу (піску, пропа-

нту) в тріщини розриву пласта. Як Р.-н. використовують гель,

загущену полімерами воду, в’язку нафту і т. ін. В.С.Бойко.

РІДИНА НЬЮТОНІВСЬКА, * р. жидкость ньютоновская;

а. Newtonian (normal) ﬂ uid; н. Newtonsche Flüssigkeit f – мо-

дель рідини, що являє собою неперервне рідке тіло, для якого

повздовжні дотичні напруги внутрішнього тертя τ при прямо-

лінійному русі рідини прямо пропорційні першому ступеню

ґрадієнта швидкості по нормалі

: , де μ – в’язко-

сті динамічний коефіцієнт . В.С.Бойко.

РІДИНА ОДНОРІДНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость однород-

ная; а. homogeneous ﬂ uid; н. homogene Flüssigkeit f – рідина,

що має в даний момент часу у всіх точках простору, зайнято-

го нею, однакові фізико-механічні властивості (густину, в’яз-

кість тощо). Ю.Г.Світлий.

РІДИНА ОСТВАЛЬДА ДЕ-ВААЛЕ, -и, -…, ж. * р. жид-

кость Оствальда де-Ваале; а. Ostwald-de-Waale ﬂ uid, н. Ost-

wald-de-Waale-Flüssigkeit f – модель рідини аномальної, що не

РІД — РІД

527

має пластичних властивостей (гранична напруга τ0 = 0). Мо-

дель Оствальда де-Ваале записується найчастіше рівнянням з

двома реологічними параметрами (k, m)

де τ – повздовжня дотична напруга внутрішнього тертя; κ

– індекс консистенції; m – показник степеня;

– ґрадієнт

швидкості по нормалі, а з врахуванням закону Ньютона:

Очевидно, що при m =1, µ = κ і рівняння перетворюється

в форму закону Ньютона. Цією моделлю можна описувати

поведінку емульсій, паст, полімерів, смол, бурових і там-

понажних суспензій з різними домішками, а також систем з

високою концентрацією твердої фази (піску, бариту, глини,

слюди, оксидів металів тощо), що називаються дилатантними

рідинами. В.С.Бойко.

РІДИНА ПРУЖНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость упругая; а.

elastic liquid; н. elastische Flüssigkeit f – рідина, яка легко змі-

нює свій об’єм, а, отже, і густину в залежності від тиску і

температури. Це поняття часто застосовують до газів. Див.

рідина ідеальна.

РІДИНА РЕОЛОГІЧНО НЕСТАЦІОНАРНА, -и, -…, -ої,

ж. * р. жидкость реологически нестационарная; а. rheologi-

cally non-stationary ﬂ uid; н. rheologisch instationäre Flüssigkeit

f – рідина, в якій при сталій швидкості деформування напруга

зсуву зменшується в часі.

РІДИНА РОЗРИВУ РОБОЧА, -и, -…, -ої, ж. * р. жидкость

разрыва рабочая; а. working breakdown agent; н. Betriebs-(Ar-

beits-)ﬂ üssigkeit f des Aufbrechens – рідина, що використову-

ється при гідророзривах пласта у нафтових і газових сверд-

ловинах.

РІДИНА ТИКСОТРОПНА, -и, -ої, ж. * р. жидкость тиксо-

тропная; а. thixotropic ﬂ uid; н. thixotrope Flüssigkeit f – ріди-

на, в якій при сталій швидкості деформування напруга зсуву

зменшується в часі. До найбільш поширених тиксотропних

систем належать глинисті суспензії, тампонажні цементні су-

спензії. У вузькому трактуванні під тиксотропією розуміють

ізотермічне й ізобаричне перетворення системи, золь-гель-

золь, тобто утворення гелевої структури, коли розчин пере-

буває в стані спокою і переходить в рідкий стан при пере-

мішуванні. Це явище характерне для колоїдних розчинів, в

яких частинки мають електричний заряд і прагнуть зайняти

положення, що відповідає мінімуму потенціальної енергії.

Див. тиксотропія. В.С.Бойко.

РІДИНА ШВЕДОВА–БІНГАМА, -и, …, ж. * р. жидкость

Шведова-Бингама; а. Shvedov-Bingham ﬂ uid; н. Schwedow-

Bingham-Flüssigkeit f – модель аномальної рідини, що від-

різняється від неньютонівської рідини тим, що за ґрадієнта

швидкості по нормалі

, який дорівнює нулю, значина по-

вздовжніх дотичних напруг внутрішнього тертя τ для ріди-

ни Шведова-Бінгама (за прямолінійного руху) не дорівнює

нулю. Тому величина τ для рідини Шведова-Бінгама виража-

ється залежністю:

де τ0 – статична напруга зсуву; η – динамічний коефіцієнт

в’язкості. В.С.Бойко.

РІДИНИ В’ЯЗКОПРУЖНІ (РЕЛАКСАЦІЙНІ), -ин, -их,

(-их), мн. * р. жидкости вязкоупругие (релаксационные); а.

viscoelastic (relaxation) ﬂ uids; н. viskoselastische (relaxative)

Flüssigkeiten f pl – рідини, які характеризуються збільшенням

коефіцієнта уявної в’язкості (опору рухові) із зростанням

швидкості фільтрації в каналах змінного перерізу. Такими

властивостями найчастіше характеризуються важкі нафти.

В.С.Бойко.

РІДИНИ ДИЛАТАНТНІ, -ин, -их, мн. * р. жидкости дила-

тантные; а. dilatant ﬂ uids; н. Dilatantﬂ üssigkeiten f pl – ста-

ціонарно реологічні аномальні рідини, для яких дотичне на-

пруження зсуву щораз інтенсивніше зростає з підвищенням

ґрадієнта швидкості зсуву. В.С.Бойко.

РІДИНИ НА НАФТОВІЙ ОСНОВІ, -ин, …, мн. * р. жидкос-

ти на нефтяной основе; а. oil-based muds, н. Flüssigkeiten f pl

auf der Erdölbasis – суміші окисненого асфальту, органічних

кислот, лугів, стабілізувальних добавок і важкозаймистого

дизельного пального. Асфальт, колоїдно диспергований у ди-

зельному пальному, забезпечує високу носійну здатність і ни-

зьку фільтраційну здатність рідини. Органічні кислоти і луги

додають для утворення мила у вуглеводневому середовищі,

яке збільшує в’язкість і статичну напругу зсуву для забезпе-

чення здатності утворювати суспензії. Див. рідини глушіння

на вуглеводневій основі. В.С.Бойко.

РІДИНИ ПСЕВДОПЛАСТИЧНІ, -ин, -их, мн. * р. жидкос-

ти псевдопластические; а. pseudoplastic liquids; н. pseudo-

plastische Flüssigkeiten f pl – модель рідини, яка описується

емпіричним рівнянням:

де τ – напруга зсуву; n – константа, що характеризує поведінку

рухомої рідини; µ – коефіцієнт в’язкості;

– ґрадієнт зміни

швидкості v вздовж радіуса труби r. Р.п. не мають гранич-

ної динамічної напруги зсуву. Екстраполяція напруги зсуву

при великих швидкостях на вісь ординат дає відрізок, що, як

і в рідині Бінгама, є динамічною напругою зсуву. Типовими

представниками таких рідин є суспензії полімерів з довгими

ланцюгами. В.С.Бойко.

РІДИНИ РЕОПЕКТНІ, -ин, -их, мн. * р. жидкости реопек-

тные; а. rheopectic liquids; н. Rheopektﬂ üssigkeiten f pl – ріди-

на, в якій при сталій швидкості деформування напруга зсуву

збільшується в часі (протилежність тиксотропних рідин).

Зустрічаються рідко. Напруга зсуву збільшується в часі вна-

слідок утворення квазікристалічних структур (літографічні

туші, деякі розчини, грубі суспензії). В.С.Бойко.

РІДИННІ ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ, -их, -их, -вин, мн. * р.

жидкие взрывчатые вещества, а. liquid explosives; н. ﬂ üssige

Sprengstoffe m pl – водо- чи розчинонаповнені вибухові речо-

вини, що вміщують воду у кількості, достатній для надання

властивості текучості і заповнення зарядної порожнини будь-

якої форми, включаючи нерівності її стінок.

РІДКЕ (РІДИННЕ) ПАЛИВО, -ого, (-ого), -а, с. * р. жидкое

топливо; а. liquid fuel, fuel oil; н. ﬂ üssiger Brennstoff m – горю-

ча суміш органічних речовин (бензин, гас, мазут і т. ін.), яка

перебуває у стані рідини. Рідинне, рідиноподібне. Протилеж-

не – тверде чи газоподібне паливо.

РІДКЕ (РІДИННЕ, РІДИНОПОДІБНЕ) СКЛО (СИЛІКАТ

НАТРІЮ ЧИ КАЛІЮ), -ого, (-ого, -ого), -а, с., (-у, …, ч.) *

р. жидкое стекло (силикат натрия или калия); а.water glass

[sodium (potassium) silicate], н. ﬂ üssiges (ﬂ üssigkeitsänliches)

Glas n (Natriumsilikat n oder Kaliumsilikat n) – в’язка рідина

від світло-жовтого до жовто-коричневого кольору густиною

1300-1800 кг/м

; прискорювач тужавіння і твердіння тампона-

жних розчинів; у разі додавання 3-5% суттєво збільшує в’яз-

кість та граничну напругу зсуву; дуже підвищує рН розчину

(до 12 і вище); відпускається в бочках і цистернах; зберігати

РІД — РІД

528

належить у закритих ємностях, оскільки на відкритому повіт-

рі розкладається. Може відвантажуватися у твердому вигляді,

навалом, у вигляді силікат-глиби чи гранул. У цьому випад-

ку для розчинення необхідно нагрівати з водою в автоклавах

(ГОСТ 13078-81). Отримують Р.с. в процесі плавлення квар-

цового піску з кальцієвою cодою. Характерні взаємозалежні

параметри реаґенту – це в’язкість і модуль (відношення SiO

2O = 2,4-3,0). Під дією соляної кислоти розчин силікату на-

трію з гелевого стану переходить в нерозчинний кремнезоль.

Реаґент може використовуватися в композиції з поліакрила-

мідом. В.С.Бойко.

РІДКІ КРИСТАЛИ, -их, ів,

мн. * р. жидкие кристаллы,

а. liquid crystals, н. ﬂ üssige

Kristalle m pl – специфічний

стан речовини, якому власти-

ві риси як рідини (текучість),

так і кристалу (анізотропія

властивостей). Р.к. утворю-

ють чисті речовини, молекули

яких мають видовжену фор-

му. За ступенем молекулярної

впорядкованості Р.к. займа-

ють проміжне положення

між справжніми (твердими)

кристалами, де існує тримір-

ний координаційний дальній

порядок, і рідинами, у яких

цей порядок відсутній. Тому

Р.к. називають мезоморфним

станом речовини або мезо-

фазою. За типом просторової

структури Р.к. поділяють на

нематичні і смектичні (див.

рис.). Смектичні відрізняють-

ся більшою впорядкованістю.

Різновид нематичних Р.к. –

холестеричний тип, молекули

яких мають вигляд видовже-

них пластинок і розташовані

паралельно одна одній. Стру-

ктура Р.к. легко змінюється

при нагріванні, під дією мех.

впливів, електричних і магні-

тних полів та ін. і викликає

зміну оптичних, електричних

та ін. властивостей Р.к.

Р.к. знаходять широке за-

стосування на практиці у да-

тчиках, індикаторах, диспле-

ях, як ювелірні вироби тощо.

В.С.Білецький.

РІДКІСНИХ МЕТАЛІВ І

НАПІВПРОВІДНИКОВИХ

МАТЕРІАЛІВ ПРОМИСЛО-

ВІСТЬ, -…, -і, ж. * р. редких

металлов и полупроводни-

ковых материалов промыш-

ленность, а. rare metals and semi-conductor materials indus-

try, н. Industrie f der seltenen Metalle und Halbleitermateriale

– галузь кольорової металургії, підприємства якої добувають

і збагачують руди рідкісних металів, виробляють концентра-

ти, хімічні сполуки, рідкісні метали і сплави на їх основі та

напівпровідникові матеріали. Промисловість рідкісних мета-

лів – галузь техніки, яка почала розвиватися на початку ХХ

ст. Виробництво літієвих концентратів вперше розпочато в

США (1905 р. – 72 т), рубідію і цезію розвинулося тільки за

останні 50 років, берилій ще в 30-х роках майже не мав прак-

тичного застосування, але вже в 1960 р. виробництво його

концентратів досягало 10 тис. т. Виробництво урану в ряді

країн світу різко виросло після 1942-1943 рр.

В кінці ХХ ст. спостерігалося збільшення використання

рідкісних металів. Тільки в 1990-і роки в 1,2–1,4 раза збіль-

шилося світове споживання Zr, V, Ge, Ga, In; в 1,5 – 2,0 раза

– TR, Nb, Ta, Li, Sr, Re. Основними країнами – споживачами

рідкісних металів є США, Японія, країни ЄС. Нові імпортери

з’явилися в країнах Південно-Східної Азії. Одним з найбіль-

ших експортерів рідкісних металів став Китай. У перспективі

прогнозується зростання попиту на більшість рідкісних ме-

талів щорічно на: 10-15% – для Се, Nd; 5-10% – Ga, Ge, Re;

3-5% – Nb, Ta, Li, Sr, Y, In, Bi; 1-3% – V, Be, Se, Te, Cd. Світові

запаси Р.е. достатні для задоволення попиту на них, але мож-

ливий певний дефіцит Zr, Ta, Ge, Re, In.

В Україні вироблення рідкіснометалевої продукції почало-

ся з освоєнням 1939 року Маріупольського цирконового родо-

вища в Донецькій області. На базі Малишівського родовища

титано-цирконових пісків введено в дію Верхньодніпровсь-

кий (Вільногірський) гірничо-металургійний комбінат, де

вироблялися титановий, рутиловий, цирконовий концентрати

та хім. сполуки цирконію. В кінці ХХ ст. в Україні розвинуте

виробництво зливків цирконію (Придніпровський хім. завод),

зливків гафнію (Придніпровський хім. завод та Донецький

ХМЗ), порошків цирконію та зливків ніобію (Донецький

ХМЗ), титанової губки (Запорізький титано-магнієвий комбі-

нат), зливків титану та лігатур для титанових сплавів на ос-

нові рідкісних металів: ванадію, ніобію, цирконію, молібдену

та інших (Донецький ХМЗ). Сьогодні в Україні здійснюється

виробництво губчатого титану і зливків на основі рідкісних

металів (молібдену, вольфраму, ванадію – Донецький ХМЗ),

зливків цирконію (Придніпровський ХМЗ).

Останніми роками спостерігається зростання використан-

ня рідкісних металів. З 1990 року більш ніж у 3 раза зросло

споживання ґалію, в 2,5 раза – рідкісноземельних металів та

індію, майже в 2 рази – ніобію і літію, в 1,7 раза – титану

і ніобію. Щорічні темпи зростання попиту на більшість рід-

кісних металів на початку ХХІ ст. складають 10 – 15%. Для

одержання вольфрамової, молібденової, ванадієвої продукції

використовується привозна сировина (Донецький ХМЗ, Сві-

тловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких мета-

лів). Напівпровідникові матеріали на основі кремнію та ґер-

манію виробляються на Донецькому ХМЗ, Світловодському

ЗЧМ, Запорізькому заводі напівпровідників. Л.В.Шпильовий.

РІДКІСНІ ЗЕМЛІ, -их, -мель, -мн. – те ж саме, що й рідкісно-

земельні елементи, лантаноїди.

РІДКІСНІ ЕЛЕМЕНТИ, -их, -ів, мн. * р. редкие элементы,

а. rare elements; н. seltene Elemente n pl – умовна назва групи

хім. елементів. Серед них виділяють: легкі (Li, Rb, Cs, Be),

тугоплавкі (Ti, Zr, Hf, Re, V, Nb, Та, Mo, W), розсіяні (Ga, In,

TI, Ge, Se, Те, Re), рідкісноземельні (Sc, Y, La і лантаноїди),

радіоактивні (Ро, Тc, Fr, Ra, Ac, Th, Pa, U, Pu, Np, Cm, Cf, Am

та ін. трансплутонієві елементи), інертні гази (Не, Ne, Ar, Kr,

Xe, Rn). Така класифікація умовна, оскільки деякі елементи

можуть бути віднесені одночасно до різних груп. Назва Р.е.

склалася історично: так називали елементи відносно нові в

техніці або мало використовувані і освоєні. Причини порів-

няно пізнього відкриття і освоєння – мала поширеність і (або)

розсіяність у земній корі більшості Р.е., а також технол. тру-

днощі вилучення з сировини і отримання у чистому вигляді

Нематичний тип рідкого

кристала.

Рідкий кристал смектичного

структурного типу.

Рідкі кристали.

Мікросвітлини

РІД — РІД

529

ряду Р.е. Вміст Р.е. в земній корі не перевищує n·10

-3

-10

-4

%. По

мірі збільшення виробництва і споживання (рідкісних елеме-

нтів) термін “Р.е.” втрачає своє первинне значення. Термін

“Р.е.” не означає, що поширеність даного елемента неодмін-

но мала (кларк “рідкісного” титану приблизно в 55 000 разів

більший кларку “нерідкісної” ртуті). Л.В.Шпильовий.

РІДКІСНОЗЕМЕЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ, -их, -ів, мн. * р. редко-

земельные элементы, а. rare-earth elements; н. Seltenerdmetal-

le n pl, Seltenerden f pl, seltene Erden f pl – хімічні елементи:

Sc, Y, La і 14 елементів сімейства лантаноїдів Ce, Рr, Nd, Pm,

Sm, Eu, Gd, Tb, Dy, Ho, Er, Tm, Yb, Lu. Традиційно лантано-

їди підрозділяють на дві підгрупи: церієву (Ce, Pr, Nd, Pm,

Sm, Eu) та ітрієву (Gd, Tb, Dy, Ho, Er, Tu, Yb, Lu). У геохімії

прийнято Sc розглядати окремо від Р.е. Назва “Р.е” склалася

історично у зв’язку з тим, що у ХІХ ст. вони вважалися мало-

поширеними (що насправді неправильно), звідси “рідкісні”, а

“землі” – це старовинна назва важкорозчинних оксидів, хара-

ктерних для цих елементів. У вільному вигляді Р.е. являють

собою типові метали.

Р.е. зустрічаються практично у кожній породі земної кори,

але найбільшим є їх вміст у лужних породах. Вміст Р.е. в

земній корі 2·10

–2

(% за масою), причому різні Р.е. поши-

рені неоднаково – так для Tm – 2,7·10

—5

мас.%, а для Се –

7·10

—3

мас.%.

Практичне використання Р.е. розпочалося лише у ХХ ст.,

але розвивалося швидкими темпами. Сьогодні нараховуєть-

ся понад 100 галузей застосування Р.е. Р.е. застосовуються в

техніці як легуючі добавки в різних сталях і сплавах, в елек-

тронних приладах, магнітних матеріалах і запалювальних су-

мішах, як каталізатори, акумулятори водню, в ядерній техні-

ці. Більшість з них застосовується у вигляді змішаних сполук,

оксидів та мішметалу (сплав на основі рідкісноземельних

металів) як каталізатори при крекінгу нафти, у виробництві

скла та кераміки, а також у металургії. На ці галузі припадає

бл. 70% сумарного споживання Р.е.

В кінці ХХ ст. швидко зростало споживання індивідуаль-

них оксидів і металів у виробництві автокаталізаторів (Се,

La), постійних магнітів (Nd, Sm), нікель-гідридних батарей

(La та La-мішметал), телевізорів і люмінесцентних ламп (Y,

Eu, Tb), волоконно-оптичних систем зв’язку (La, Er), оптоеле-

ктроніки (Tb, Dy, Er). Оксиди Pr, Ce застосовують у виробни-

цтві скла, La – в оптичному склі, Gd, Eu – в атомній техніці,

Y – в надпровідній та металокераміці. Металічні Y, La, Nd

використовуються для легування алюмінієвих, магнієвих та

інших сплавів, в авіації та ракетній техніці. Є перспективи

використання Но у надпровідній кераміці, яка у порівнян-

ні з ітрієвою має вищу густину струму. Розвиваються також

галузі застосування ітрієвих лантаноїдів: Er – в атомній ене-

ргетиці та виробництві волоконно-оптичних пристроїв; Tb,

Dy, Gd, Sm – магнітострикційних сплавах; Nd, Gd, Er – у

пристроях магнітного охолодження. Споживання рідкіснозе-

мельних елементів щорічно зростає на 10-15% і складає сьо-

годні 75–80 тис. т.

Відомо близько 100 рідкісноземельних мінералів, але

як сировина для одержання Р.е. практичне значення мають

фосфати – монацит (Ce, La)[PO

4], ксенотим YPО4, флуор-

карбонати – бастнезит Се[СО

3](F,OH) та ітросинхізит CaY

(CeCO

3)2F, складний оксид-лопарит NaCeTi2O6. Промисло-

вими джерелами також є глинисті мінерали кори вивітрю-

вання ґранітів. Світові сировинні запаси Р.е. перевищують

90 млн т. Найбільшими запасами володіють Китай, США та

Австралія.

Продукцією первинного збагачення рідкісноземельних руд

за кордоном є в осн. чотири види концентратів: бастнезитові

(60-70 і до 85% рідкісноземельних оксидів (РЗО)), монацито-

ві (55-60% РЗО), ксенотимові (понад 25% Y

2O3), концентро-

вані розчини йонних руд (до 90% РЗО).

Отримання Р.е. з руд проводиться за допомогою різних

методів гідрометалургії, електролізу і металотермічного

відновлення, йонообмінної хроматографії. Переробку кон-

центратів здійснюють високотемпературним хлоруванням,

лужним методом із застосуванням каустичної соди, соля-

но- або сірчанокислим методом. У світовому виробництві

кінцевої рідкісноземельної продукції на початку ХХІ ст.

провідними є французька компанія Rhone Poulenc та амери-

канська Molycorp.

В Україні руди рідкісних земель не видобуваються. Країна

імпортує бл. 100 т/рік рідкісноземельних металів. Прогнозу-

ється, що до 2010 р. вони зростуть до 115 т. Промислові кон-

центрації Л. виявлені у південно-східній та південно-західній

частинах Українського щита. Державний баланс запасів к.к.

України враховує запаси рідкісних земель по Новополтавсь-

кому апатит-рідкіснометалічному родовищу. У приазовській

частині Українського щита відкрито Азовське родовище рі-

дкісних земель, що вивчається і, за попередніми даними та

оцінками фахівців, є одним з найбільших у світі (прогнозні

ресурси – 70–75 млн т руди). До 2010 р. заплановано оцінку

рідкісноземельних руд у корах вивітрювання Сущано-Пер-

жанської зони, що знаходяться на північному заході Україн-

ського щита.

До 1991 р. рідкісноземельний промпродукт з Прикаспійсь-

кого ГМК (Казахстан) перероблявся на Придніпровському ХЗ

(м. Дніпродзержинськ). Церієві Р.е. вилучалися екстракцією

в кінцевий продукт і використовувалися в нафтохімії. Конце-

нтрат ітрієвих Р.е. у вигляді розчинів нітратів направлявся в

Росію. Л.В.Шпильовий, В.С.Білецький.

РІДКІСНОМЕТАЛІЧНІ РУДИ (РУДИ РІДКІСНИХ МЕТА-

ЛІВ), -их, руд (руд, -…) мн. * р. редкостнометаллические

руды (руды редких металлов), а. rare metal ores; н. Erze n pl

der seltenen Metalle – природні мінеральні утворення, що міс-

тять у собі рідкісні елементи у вигляді самостійних мінералів

чи ізоморфних домішок, розсіяних у рудних та жильних мі-

нералах у кількостях, достатніх для рентабельного промис-

лового добування. Елементи, що належать до рідкісних, скла-

дають майже половину періодичної системи елементів, хоча

на них припадає тільки близько 0,53 % земної кори (0,41%

припадає на Ті).

Елементи, мінерали-концентратори і

джерела отримання:

Літій, рубідій, цезій. Мінерали: сподумен, петаліт, евкри-

птит, полуцит, слюди. Джерела отримання: рідкіснометалічні

пегматити, високомінералізовані води, ропа соляних озер.

Берилій. Мінерали: берил, фенакіт, бертрандит, ґентге-

львін. Джерела отримання: рідкіснометалічні пегматити,

метасоматити.

Стронцій. Мінерали: целестин, стронціаніт, апатит.

Джерела отримання: вулканогенно-осадові, хемогенно-оса-

дові і ендогенні апатитові родовища.

Цирконій, гафній. Мінерали: циркон, баделеїт, циртоліт,

малакон. Джерела отримання: прибережно-морські розсипи,

карбонатити.

Тантал. Мінерали: танталіт, мікроліт, водженіт, колум-

біт, лопарит, каситерит. Джерела отримання: рідкісномета-

лічні пегматити та їх кори вивітрювання, агпаїтові нефелі-

нові сієніти, амазоніт-альбітові ґраніти.

Ніобій. Мінерали: пірохлор, лопарит, колумбіт. Джерела

отримання: карбонатити і їх кори вивітрювання, агпаїто-

РІД — РІД

530

ві нефелінові сієніти, лужні рідкіснометалічні ґраніти та їх

кори вивітрювання.

Кадмій. Мінерали: сфалерит (клейофан, збагачений

кадмієм, пшибраміт і коломорфний сфалерит), ґаленіт,

халькопірит. Джерела отримання: цинкові та свинцеві

концентрати.

Ґалій, індій, талій. Мінерали: халькопірит, сфалерит, ка-

ситерит, боксити, енаргіт, ґерманіт, ґаленіт, сульфосолі

свинцю (геокроніт, менегініт), коломорфний пірит, марка-

зит, коломорфний молібденіт. Джерела отримання: мідні,

свинцево-цинкові, олов’яні концентрати; продукти перероб-

ки глиноземного виробництва.

Скандій. Мінерали: тортвейтит, фосфорити, боксити, ци-

ркон, вольфраміт, каситерит, цинвальдит, берил. Джерела

отримання: відходи переробки уранових, урано-торієвих, во-

льфрамових, молібденових, фосфатних руд; боксити.

Ґерманій. Мінерали: ґерманіт, реньєрит, аргіродит, гума-

ти ґерманію, вугілля, магнетит, гематит, борніт, сфалерит,

халькопірит, енаргіт, тетраедрит, тенантит, сульваніт.

Джерела отримання: буре і коксівне вугілля, концентрати чор-

них та кольорових металів.

Селен, телур. Мінерали: халькопірит, ґаленіт, сфалерит,

пірит, піротин, арсенопірит, бляклі руди, молібденіт, кіно-

вар. Джерела отримання: анодні шлами мідного виробництва,

пил та шлами свинцевого виробництва.

Реній. Мінерали: молібденіт, борніт, халькопірит. Дже-

рела отримання: молібденітові концентрати мідно-молібде-

нових родовищ.

Ітрій, лантаноїди торієвої групи. Мінерали: ітросинхізит,

монацит, ксенотим. Джерела отримання: гідротермально-

плутогенні рідкісноземельно-поліметалічні родовища.

Лантаноїди церієвої групи. Мінерали: бастнезит, пари-

зит, монацит, лопарит, апатит. Джерела отримання: кар-

бонатити і їх кори вивітрювання, прибережно-морські роз-

сипи, лужні нефелінові сієніти.

Титан. Мінерали: магнетит, ільменіт, перовськіт, рутил,

лейкоксен. Джерела отримання: рудні концентрати.

Уран. Мінерали: уранініт, настуран, бранерит, самарсь-

кіт, евксеніт, фергусоніт, отеніт, торберніт, тухоліт, ко-

фініт, уранова смолка, карнотит, тюямуніт. Джерела отри-

мання: уранові руди, їх концентрати.

Великі родовища Р.р. зустрічаються рідко. Руди власне

рідкіснометалічних родов. утворюють комплексні родовища.

Найважливіше промислове значення мають пегматитові, кар-

бонатитові та альбітитові Р.р.

У п е г м а т и т о в и х родовищах Р.р., приурочених г.ч.

до кембрійських платформ та фанерозойських геосинкліна-

льних областей, зосереджено до 95% світових запасів літію,

73% цезію, 53% берилію, 14% рубідію, 57,7% танталу.

К а р б о н а т и т о в і родовища Р.р. – основне джерело

видобутку ніобію (до 90% загальних світових запасів). Крім

того, вони містять тантал, стронцій, рідкісні землі.

А л ь б і т и т о в і родовища Р.р. є основним джерелом ви-

добутку танталу, ніобію, берилію, рідкісних земель та ітрію.

Попутно з них одержують також цирконій.

Р.р. і рудопрояви в Україні розташовані в межах трьох

субпровінцій – північно-західній, центральній та південно-

східній частині Українського щита. У Волинській субпро-

вінції знаходяться Пержанське берилієве, Ястребецьке цир-

кон-рідкісноземельне, Вербинське молібденове родовища.

Перспективні родовища і рудопрояви ітрію, танталу, олова,

флюориту відомі в Кіровоградській субпровінції. До Звени-

городсько-Братської зони приурочені родовища літієвих пег-

матитів – Полохівське, Станковатське, “Надія”, “Липняжка”

та ін., Криворізько-Інгулецької зони – об’єкти рідкісноземе-

льно-скандій-ванадієвих зруденінь, Західно- та Східно-При-

азовської зони – Новополтавське апатит-рідкіснометалічне

карбонатитове, родовища тантал-літієвих пегматитів – Ше-

вченківське та Крута Балка, Мазурівське тантал-ніобієве та

Азовське циркон-рідкісноземельне родовища, пов’язані з ма-

сивами лужних та нефелінових сієнітів. За запасами та пе-

рспективними ресурсами ряд рідкісно-металічних родов.

України відносять до середніх та великих. Для них розробле-

ні технології збагачення та переробки. У Донецькій, Кірово-

градській, Запорізькій та Житомирській областях на базі зга-

даних родовищ можливе створення великих видобувних та

переробних підприємств. Запасами титанових і цирконієвих

руд Україна забезпечена на тривалий період і є монополістом

з цих видів сировини в СНД. Див. також берилієві руди, літі-

єві руди, ніобієві руди, танталові руди, уранові руди тощо.

Л.В.Шпильовий, В.С.Білецький.

Рідкіснометалічна провінція Українського щита (УЩ).

Український щит займає більше 40% території України і є

великою і основною рідкіснометалічною провінцією нашої

країни. Тут встановлені 22 рідкіснометалічних формації, що

сформувалися у зв’язку з ранньопротерозойськими рухливи-

ми поясами і пізньопротерозойськими накладеними зонами

тектоно-магматичної і тектоно-метасоматичної активізації. У

цих зонах мали місце ґранітоїдний і лужний магматизм, пег-

матитоутворення і метасоматичні процеси.

Найбільший інтерес являють комплексні родовища,

пов’язані з рідкіснометалічними ґранітами і сієнітами, пег-

матитами заміщення і лужними метасоматитами. Виділяється

також декілька рудних формацій кір вивітрювання і розсипів.

Розвідані і підготовлені до експлуатації Пержанське родо-

вище берилію, Жовторічинське уран-ванадій-скандієве, роз-

відане Новополтавське комплексне апатит-рідкісноземель-

но-ніобієве родовище, а також циркон-ніобієве Мазурівське.

Продовжується розвідка Азовського цирконій-рідкісномета-

лічного родовища у Приазов’ї, встановлена перспективність

на літій Полохівського, Станковатського і Шевченківського

родовищ Кіровоградського блоку УЩ.

Особливий інтерес являють унікальні Пержанське берилі-

єве і Азовське цирконій-рідкісноземельне родовища.

Пержанське родовище належить до нового і поки що єди-

ного в світі типу високоякісних руд у лужних (полевошпа-

тових) метасоматитах. Основні рудні мінерали представлені

ґентгельвіном, фенакітом, сфалеритом. Освоєння цього розві-

даного і підготовленого до експлуатації родовища дозволить

уперше в світовій практиці отримати новий геолого-промис-

ловий тип рідкісноземельної мінеральної сировини. Разом з

берилієм з руд Пержанського родовища можна вилучати Та,

Nb, ТR, Zr, F, Li, Мо, Sn, W, Аu, Аg, Zn, Cd.

Крім Пержанського берилієвого родовища в межах Суща-

но-Пержанської металогенічної зони (СПЗ), приуроченої до

крайової північно-західної частини Українського щита, вияв-

лене Ястребецьке рідкіснометалічно-рідкісноземельне родо-

вище, а також ряд перспективних рудопроявів. СПЗ контро-

люється витягнутою в північно-східному напрямі лінійною

тектонічною структурою довжиною 200 км і шириною 10–30

км. Найбільш вивчене Пержанське родовище, приурочене до

полевошпатових метасоматитів і лужних ґранітів докембрію.

Воно представлене ґентгельвіновими і фенакітовими рудами,

що зустрічаються як спільно, так і відособлено один від од-

ного. Ґентгельвінове зруденіння локалізується в зонах півні-

чно-східного простягання, що падають під кутами 40–70 ° на

північний захід. Кожна рудна зона протяжністю до 5 км при

ширині 35–100 м представлена зближеними згідними тілами

РІД — РІД