Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Том 2 (Л-Р)

Подождите немного. Документ загружается.

271

логій видобутку вугілля у очисному вибої наведенна на схемі.

На рис. показана схема вузькозахопного виймання вугілля у

довгому очисному вибої. В.І. Бондаренко, О.М. Кузьменко.

ОЧИСНИЙ АҐРЕҐАТ, -ого, -а, ч. * р. очистной агрегат,

а. stoping unit, winning system, н. Abbauaggregat n, Gewin-

nungssystem n, Gewinnungsaggregat n, Gewinnungsmaschine f

– комплекс конструктивно і кінематично об’єднаних гірничих

машин і механізмів, що здійснюють виймання пластових ко-

рисних копалин і забезпечують механізацію всіх процесів по

видобутку корисних копалин пластових родовищ без постійної

присутності людей безпосередньо у вибоях. О.а. складаються

з машин для виїмки і доставки, механізованого кріплення, по-

здовжньої бази аґреґату, допоміжного і енергетичного обла-

днання, пульта управ-

ління. На відміну від

очисних комплексів

для лав, заміна машин

і механізмів практи-

чно виключається і

вимагає значної пере-

робки конструкцій.

ОЧИСНИЙ ПРОС-

ТІР, -ого, -у, ч. * р.

очистное пространс-

тво, а. face working

space, н. Abbauraum

m – простір, що утво-

рюється в результаті

видалення корисних

копалин очисними ро-

ботами. О.п. може

бути відкритим, запо-

вненим закладкою або

обваленими вмісними

породами.

ОЧИСНІ ВИРОБКИ

(ВИБОЇ), -их, -ок (-

їв), мн. * р. очистные

выработки (забои),

а. breakage faces, stopes, walls; н. Gewinnungsbaue m pl, Ab-

baue m pl, Abbaubetrieb m – виробки, в яких безпосередньо

видобувається корисна копалина. Частіше вживається термін

“очисний вибій”. О.в. у процесі виймання к.к. безперервно чи

періодично переміщуються у просторі. Розрізняють довгі та

короткі О.в. До довгих відносять лави та смуги, до коротких

— камери та заходки.

Кожний очисний вибій обслуговується підготовчими виро-

бками, що призначені для транспорту, вентиляції, пересуван-

ня людей та

інших цілей.

У вугільній

пром-сті Укра-

їни й у всіх

європейських

вугледобув-

них країнах

застосову-

ються в осн.

стовпова і су-

цільна систе-

ма розробки

з довгими ви-

боями. У вугі-

льній пром-сті

США, Австра-

лії широко за-

стосовуються

камерні і ка-

мерно-стов-

пові системи

розробки з

короткими

О.в. (коротки-

ми вибоями).

В.І.Сивохін, О.С.Подтикалов.

ОЧИСНІ РОБОТИ, -их, -біт, мн. * р. очистные работы, а.

stoping, second working, н. Abbau m, Abbauarbeiten f pl, Ge-

Ðèñ. Ñõåìà âóçüêîçàõîïíîãî âèéìàííÿ âóã³ëëÿ ó äîâãîìó î÷èñíîìó

âèáî¿ ç âèêîðèñòàííÿì ìåõàí³çîâàíîãî êîìïëåêñó: 1 – ìåõàí³çîâàíå

êð³ïëåííÿ; 2 – ìàøèí³ñò êîìáàéíó; 3 – î÷èñíèé êîìáàéí; 4 – ñêðå-

áêîâèé êîíâåºð; 5 – â³äáèòå âóã³ëëÿ; 6 – ö³ëèêè âóã³ëëÿ; 7 – ëàâà;

8 – âèðîáëåíèé ïðîñò³ð.

Ðèñ. 1. Ùèòîâèé î÷èñíèé à´ðå´àò 2ÀÍÙ:

1 – ìåõàí³çîâàíå êð³ïëåííÿ; 2 – êîíâåºðîñòðóã

Ðèñ. 2. Î÷èñíèé à´ðå´àò ÀÊ-3:

1 – êîíâåºðîñòðóã; 2 – ìåõàí³çîâàíå êð³ïëåííÿ

Ðèñ. 3.Î÷èñíèé à´ðå´àò ÀÊ-3 (ñõåìà)

Ðèñ. Âèäè î÷èñíèõ âèáî¿â: à – ëàâà; á – ñìóãà; â

– çàõîäêà; ã – êàìåðà.

ОЧИ — ОЧИ

272

winnung f, Gewinnungsarbeiten f pl – сукупність робіт, що ви-

конуються у підземній очисній виробці з метою видобування

корисної копалини.

На в у г і л ь н и х шахтах комплекс процесів і операцій

включає: руйнування товщі з відділенням вугілля від вибою

та навантаження його на транспортний механізм, доставку до

транспортної виробки, кріплення очисної виробки, управління

гірничим тиском.

На сучасних р у д н и х шахтах О.р., як правило, вклю-

чають: відбійку – відокремлення руди від масиву і її дроблен-

ня; доставку рудної маси до транспортних виробок; повторне

дроблення руди; іноді – закладення або кріплення очисного

простору.

ОЧИСНІ СПОРУДИ, -их, -руд, мн. * р. очистные соору-

жения, а. pollution control facilities, н. Kläranlagen f pl, Rei-

nigungsanlagen f pl – інженерні споруди системи каналізації

для очищення, знешкодження й знезараження стічних вод. До

О.с. належать аеротенки, аерофільтри, біофільтри, септики,

відстійники, метантенки, ґратки-дробарки, піско-, нафто-,

жиро- і масловловлювачі тощо.

ОЧИЩЕННЯ ГАЗУ, -…, с. * р. очистка газа; а. gas treating,

gas cleaning, gas scrubbing, н. Gasreinigen n, Gasreinigung f

– вилучення з газу компонентів, що ускладнюють викорис-

тання його як палива та сировини чи забруднюють навколи-

шнє середовище. До таких компонентів належать H

2S, CO2,

2, меркаптани, COS, CS2 та інші. За світовими стандарта-

ми вміст H

2S у використовуваному природному газі допуска-

ється до 5,7 мг/м

, загальної сірки до 50 мг/м

, СО2 до 3–5%

за об’ємом. У газах, що випускаються в атмосферу, загальний

вміст шкідливих домішок допускається до 500 ррm (часток

на мільйон). З іншого боку, компоненти є цінною хімічною

сировиною.

Технологічний процес О.г. включає абсорбцію (адсорбцію)

і десорбцію. Абсорбційні методи О.г. основані на поглинанні

домішкових компонентів розчинниками з утворенням легко-

розкладних хімічних сполук (хімічна абсорбція) або фізичних

розчинів (фізична абсорбція). Адсорбційний методи основані

на поглинанні домішкових компонентів поверхнею твердих

речовин – адсорбентів. У процесі десорбції виділяються по-

глинуті компоненти і відновлюється поглинальна здатність

сорбентів. H

2S i CO2 в абсорбційних процесах поглинаються

одночасно; за вмісту їх у вхідному газі приблизно до 4% за-

стосовуються хімічні поглиначі (аміни, розчини солей луж-

них металів

і амінокислот); за вмісту понад 4-5% – фізичні

розчинники (охолоджений метанол, N-метилпіролідон, про-

піленкарбонат, діметиловий ефір поліетиленгліколю, суміш

сульфолану і діазопропаноламіну, трибутилфосфат), меркап-

тани вилучаються вуглеводневими рідинами при низьких те-

мпературах і адсорбцією на цеолітах, COS i CS

2 – фізичними

розчинниками. Перевага хімічних розчинників – тонке О.г.,

недоліки – високі експлуатаційні витрати за великого вмісту

домішкових компонентів і утворення нерегенерованих спо-

лук із деякими з них (напр., моноетаноламіну з COS i CS

2).

Перевага фізичних розчинників: одночасне вилучення усіх

домішкових компонентів, низькі експлуатаційні витрати при

О.г. від великих кількостей різноманітних домішок; недоліки:

розчинність вуглеводневих компонентів і іноді недостатня

глибина вилучення окремих компонентів. О.г. включає та-

кож переробку продуктів десорбції в товарні продукти. При

О.г. від невеликих кількостей Н

2S використовують процеси

прямої конверсії, при цьому Н

2S у процесі абсорбції погли-

нається носієм кисню в лужному розчині, а в процесі десорб-

ції окислюється киснем повітря до елементарної сірки, іноді

очищуваний газ приводять у контакт з 90 – 95%-ним водним

розчином ді- або триетиленгліколю, котрий насичений SО2, з

яким при абсорції Н

2S вступає в реакцію з утворенням S, вода

при цьому діє як каталізатор. Процеси прямої конверсії доці-

льно застосовувати при виході S до 10 – 15 т на добу, за ве-

ликих виходів вони стають неекономічними. При невеликих

кількостях в газах сірчистих компонентів використовуються

процеси гідрогенізації (реакції з Н

2), в результаті чого всі до-

мішки перетворюються в Н

2S, очищення від якого найбільш

розроблено. В.С.Бойко.

ОЧИЩЕННЯ ОБЛАДНАННЯ, -…, с. * р. очистка оборудо-

вания; а. cleaning of equipment; н. Anlagenreinigung f – звіль-

нення обладнання від сторонніх нашарувань. Напр., підземне

обладнання свердловин, як правило, очищають від відкладів

парафіну, солей і продуктів корозії. Очищення проводять те-

пловим, механічним або хімічним способами без підняття

обладнання на поверхню. Коли ці методи виявляються ма-

лоефективними або неефективними, то проводять поточний

ремонт з підніманням обладнання.

ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ, -…, с. * р. очистка воздуха, а. air

cleaning, н. Luftreinigung f – видалення з повітря пилу, рідких

та газоподібних шкідливих домішок. Очищають звичайно за-

бруднене повітря, яке видаляють з виробничих об’єктів, по-

вітря, що подається в приміщення або інші об’єкти системи

припливної вентиляції і кондиціонування повітря, а також

повітря, використане у технологічних процесах (напр., у до-

менному виробництві).

ОЧИЩЕННЯ ПРИРОДНОЇ ВОДИ, -…, с. * р. очистка

природной воды; а. water treatment, water puriﬁ cation; н. Na-

turwasserreinigung f – оброблення природної води з метою

покращання її якості, яка необхідна для водокористування та

водоспоживання, за допомогою механічних, хімічних, фізич-

них та біологічних методів. Вимоги, що ставляться до якості

води, залежать від її призначення: для господарсько-питного

водопостачання, промислових цілей або енергетичних уста-

новок. До найбільш поширених прийомів О.п.в. належать:

прояснення, знебарвлення (усунення мутності та колірності

води) шляхом відстоювання (у відстійниках) та фільтруван-

ня (у водопровідних фільтрах), знезаражування (хлорування,

озонування тощо), пом’якшення, опріснення. Споруди та при-

строї для здійснення усіх прийомів О.п.в. входять до складу

комплексу водопостачання. Сукупність методів О.п.в. для

промислової мети звичайно називається водопідготовкою.

В.Г.Суярко.

ОЧИЩЕННЯ СВІТЛИХ НАФТОПРОДУКТІВ, -…, с. * р.

очистка светлых нефтепродуктов, а. light oil products trea-

ment; н. Reinigen n der hellen Erdölprodukte – процес вида-

лення із світлих нафтопродуктів ненасичених і смолистих

сполук (солянокислотне очищення крекінг-бензину, аромати-

чних вуглеводнів піролізу), ароматичних сполук (солянокис-

лотне очищення освітлювального гасу, бензин-розчинників,

рідких парафінів тощо), кислих кисневих сполук – нафтових

кислот, фенолів (лужне очищення), деяких сірчаних сполук

– сірководню, нижчих меркаптанів (лужне очищення), мерка-

птанів (екстракція меркаптанів лужним розчином каталіза-

тора із скрапленого газу та бензини і окиснення меркаптанів

у дисульфіди для важчих продуктів – гасу, дизельного паль-

ного та ін.) і насичення ароматичних вуглеводнів (каталітична

деароматизація реактивного пального і бензин-розчинників).

В.С.Бойко.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД, -..., с. * р. очистка сточных

вод а. efﬂ uent treatment, waste treatment, sewage treatment, pro-

duced water conditioning, н. Abwasserreinigung f – оброблення

стічних вод з метою руйнування або видалення з них певних

речовин, які перешкоджають відведенню цих вод у водойми-

ОЧИ — ОЧИ

273

ща у відповідності із законодавством або використання їх у

виробничому водопостачанні замість свіжої води. О.в. прово-

дять механічними, фізико-хімічними і біологічними метода-

ми. До механічних методів відносять видалення крупнозерни-

стих забруднень на решітках, відстоювання та фільтрування.

Ці методи застосовують у гірничій промисловості у зв’язку з

тим, що води підприємств звичайно забруднені продуктами

дезінтеґрації руди і вмісних порід, а нафтовидобувних підпри-

ємств – нафтопродуктами. При проясненні вод, що містять

дрібнодисперсні домішки, їх попередньо аґреґують з допо-

могою реаґентів – коагулянтів і флокулянтів. Найчастіше

використовуються фізико-хімічні методи. Вибір конкретних

способів О.в. залежить від складу розчинених речовин і засто-

совуваної технології переробки мінеральної сировини. У гір-

ничій промисловості використовуються реаґентні, сорбційні,

електрохімічні та інші фізико-хімічні методи очищення. До

реаґентних методів відносять: нейтралізацію кислот і лугів,

переведення йонів у малорозчинний стан тощо. Сорбційні

методи полягають у виділенні органічних і неорганічних за-

бруднень на природних або синтетичних сорбентах, а також

у використанні йон-селективних матеріалів. Електрохімічні

методи: електродіаліз, електрохімічне окиснення і гідроліз,

тобто методи, що пов’язані з дією електричного струму на во-

дні розчини. Як правило, електрохімічне оброблення стічних

вод, так само як і окиснення домішок (озонуванням, хлоруван-

ням), належить до деструктивних методів очищення, тобто до

таких, за яких домішки руйнуються. Ці методи застосовують

у випадку неможливості або економічної недоцільності вилу-

чення домішок із стічної води.

За даними промислових випробовувань, застосування

озонування дозволяє на Зирянівській збагачувальній фабри-

ці отримати додатково за рік 350 т продукту із вмістом міді

40%, золота 400 г/т, срібла 1500 г/т. Цей метод економічно

вигідний не тільки через повернення корисних металів, впро-

вадження його дозволить знизити вміст ціанідних сполук у 2

рази в порівнянні з нормами рибоохорони.

Використання інших, так званих реґенераційних методів

О.в., дає змогу не тільки знешкодити стічні води, але і вилу-

чати з них цінні домішки. Повернення у виробництво вилуче-

них домішок зменшує втрати цінних компонентів мінеральної

сировини, реаґентів і допоміжних матеріалів і часто робить

процес О.в. рентабельним. Перспектива створення на гірни-

чих підприємствах маловідходних виробництв підвищує ва-

жливість використання реґенераційних методів очищення. До

названих методів відносять ряд фізико-хімічних методів: екс-

тракційне очищення, що основане на вилученні забруднюва-

льної речовини спеціальним розчинником, перегонку, ректи-

фікацію, адсорбцію на твердих сорбентах, пінну флотацію

тощо, всі методи механічного очищення.

Методи біологічного очищення застосовуються для об-

роблення комунально-побутових стоків підприємств і в ряді

інших випадків. Вони основані на здатності мікроорганізмів

використовувати в процесі життєдіяльності багато органіч-

них і неорганічних сполук і видаляти їх із стічних вод. Зо-

крема, біологічний метод використовується для очищення

стоків флотаційних фабрик від поверхнево-активних речовин.

У процесі біологічного очищення токсичні речовини перетво-

рюються в нешкідливі продукти окиснення: воду, діоксид ву-

глецю і інші. Як правило, біологічне очищення – завершальна

стадія оброблення стічних вод, звичайно перед нею здійсню-

ється комплекс інших методів очищення води. Очищені води

використовують для зрошування сільськогосподарських зе-

мель, у системах виробничого водопостачання тощо. Перед

скиданням у водойму очищені води знезаражують.

Сукупність інженерних споруд, в яких стічні води очища-

ються від забруднювальних речовин, називаються очисними

спорудами. Такі споруди і схеми О.в. визначаються об’ємом і

складом очищуваної води, вимогами до повноти очищення й

економічними міркуваннями. В.С.Бойко, В.С.Білецький.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ФАБ-

РИК, -..., с. - збагачувальні фабрики споживають на техноло-

гічні потреби значні об’єми води – від 3 до 8 м

/т сировини.

Склад стічних вод збагачувальних фабрик комплексний, він

залежить від мінерального складу корисної копалини і засто-

сованого методу збагачення. До стоків збагачувальних фабрик

відносять флотаційні відходи, зливи згущувачів, фільтрати

вакуум-фільтрів. Флотаційні відходи рудних збагачувальних

фабрик, в яких міститься 15 – 35 % твердого, складають 60

– 90 % усіх стічних вод збагачувальної фабрики. Звичайно

флотаційні відходи, зливи згущувачів, фільтрати вакуум-фі-

льтрів об’єднують і відкачують у басейн-сховище спільно.

Стічні воді фабрик з магнітними і гравітаційними проце-

сами забруднені в основному грубодисперсними домішками,

що складаються з породних частинок різної крупності. В

стічних водах флотаційних фабрик містяться флотаційні ре-

агенти – збирачі, спінювачі і модифікатори. Крім того, при

збагаченні сульфідних руд поверхні мінералів окиснюються,

тому в стоках знаходяться катіони кольорових металів і інші

Ðèñ. Ïðîìèñëîâèé ô³ëüòð äëÿ î÷èùåííÿ âîäè.

Ñèñòåìà î÷èñòêè ïðîìèñëîâèõ ñòîê³â.

ОЧИ — ОЧИ

274

сполуки, що є результатом взаємодії реагентів з мінеральни-

ми поверхнями.

До основних забруднюючих речовин стічних вод збагачу-

вальних фабрик належать:

- грубодисперсні домішки – відходи фабрик з флотацією,

гравітаційними процесами і з мокрою магнітною сепараці-

єю. Згідно з “Правилами охорони поверхневих вод від забруд-

нення” концентрація шкідливих речовин не повинна переви-

щувати 0,25 мг/л для водойм господарчо-питного значення і

0,75 мг/л для водойм рибогосподарчого значення;

- кислоти і луги, що подають у технологічний процес як

реагенти-регулятори. В будь-яких водоймах показник рН се-

редовища повинен бути в межах 6,5 – 8,5;

- йони кольорових і чорних металів, концентрація яких ви-

значається у основному мінеральним складом сировини;

- ксантоґенати і дітіофосфати, які застосовуються при

збагаченні руд кольорових металів і додають воді неприєм-

ний специфічний запах;

- сірчаний натрій, що використовується на багатьох збага-

чувальних фабриках і має неприємній запах; сульфідів у воді

не повинно бути;

- ціаніди (дуже токсичні реагенти), які застосовуються при

збагаченні руд кольорових металів і при вилученні золота;

- роданіди – дуже токсичні реаґенти, що утворюються в

стічних водах при взаємодії сульфідів з ціанідами;

- флуориди, що присутні в стічних водах при збагаченні

барит-флюоритових та інших руд плавиковою кислотою і

кремній-флуористим натрієм;

- феноли і крезоли, що застосовуються на фабриках як ре-

аґенти. Феноли і крезоли не токсичні, але мають дуже непри-

ємний запах, особливо коли воду хлорують. Гранично допус-

тима концентрація фенолу – 0,001 мг/л;

- нафтопродукти – найбільш поширені реаґенти при зба-

гаченні вугілля, мідно-молібденових і молібденово-вольфра-

мових руд, а також інших корисних копалин. Нафтопродукти

надають воді неприємного запаху і присмаку;

Сольовий склад стоків збагачувальних фабрик можна

характеризувати підвищеним вмістом сульфатів, хлоридів і

карбонатів. У “Правилах охорони поверхневих вод від забру-

днення стічними водами” вказано, що концентрація солей у

воді водойм не повинна перевищувати 1000 мг/л по сухому

залишку.

Видалення грубодисперсних частинок здійснюють в одну

або дві стадії: в першу – виділяють на решетах і ситах най-

більш крупні частинки, в другу (або одну стадію) – видаля-

ють тонкі частинки відстоюванням у полі сил тяжіння і від-

центрових сил. Для збільшення швидкості осадження тонких

частинок в стічні води додають коагулянти і флокулянти.

Хімічні методи очищення стоків – нейтралізація і окис-

нення різних мінеральних сполук.

В стічних водах збагачувальних фабрик можуть бути при-

сутніми мінеральні кислоти. Частіше в них присутня сірчана

кислота, що додається у флотаційний процес як регулятор се-

редовища. Основний реаґент, що застосовується для нейтра-

лізації кислих стічних вод, – гашене вапно. Обробка стічних

вод вапном приводить до осадження з них катіонів кольоро-

вих металів.

Обробка стічних вод хлорвмісними реаґентами дозволяє

розкласти ксантоґенати, дітіофосфати, ціаніди і роданіди до

нешкідливих речовин.

Найбільш складне завдання – очищення стоків від нафто-

продуктів, концентрація яких у стічних водах збагачувальних

фабрик бл. 10 мг/л, а допускається 0,1 – 0,3 мг/л. Очищення

стічних вод від нафтопродуктів здійснюється за складною

схемою, яка передбачає уловлювання їх у нафтопастках, ко-

агуляцію стоків сульфатом заліза і вапном, флотаційне очи-

щення, фільтрування стічних вод крізь кварцові і сульфову-

гільні фільтри.

При наявності у стічних водах органічних речовин їх очи-

щення виконують методами екстракції або адсорбції.

Адсорбцію застосовують для очищення стічних вод при

концентрації органічних сполук менше 1 г/л. Як правило, ад-

сорбенти – активоване вугілля, активований антрацит, коксо-

вий і шлаковий дріб’язок – використовують у вигляді зерен

неправильної форми розміром від 1,5 до 5 мм. При очищенні

стічних вод їх пропускають через шар адсорбенту. Після на-

сичення адсорбенту поглиненою речовиною його направля-

ють на реґенерацію, яка здійснюється екстракцією органічни-

ми розчинниками, відгоном водяною парою і випарюванням

під дією струменя інертного газоподібного теплоносія.

Екстракція застосовується при концентрації органічних

речовин у стічних водах понад 2 г/л. При подачі екстраґенту

в стічні води він розчинює органічні сполуки, які в них знахо-

дяться. Після розчинення органічних сполук їх концентрація

в екстрагенті значно перевищує концентрацію в стічних во-

дах. Екстрагент виділяють зі стічних вод, з нього вилучають

органічні сполуки і він знову використовується для очищення

стічних вод. При очищенні стічних вод як екстрагенти засто-

совуються хлороформ, бензол, толуол та ін. В.О.Смирнов,

В.С.Білецький.

ОЧКОВА СТРУКТУРА, -ої, -и, ж. * р. очковая структура,

а. eyed texture, augen texture; н. Augenstruktur f, Augentextur f

– притаманна метаморфічним гірським породам. Характери-

зується наявністю лінзоподібних скупчень крупних криста-

лів (порфіробластів або порфірокластів), оточених дрібнозе-

рнистою або лускуватою основною масою.

ОЯМАЛІТ, -у, ч. * р. оямалит, а. oyamalite, н. Oyamalith m –

різновид циркону з родов. Ояма. Формула: (Zr, TR)[(Si, P)O

4].

Містить Р

2О5 і рідкісні землі. TR ~ 18%. За назвою родов.

Ояма, Японія, і грецьк. “літос” – камінь. (K. Kimura, 1925).

ОЧК — ОЯМ

275

ПАВОНІТ, -у, ч. * р. павонит, а. pavonite, н. Pavonit m – мі-

нерал, сульфід срібла і бісмуту координаційної будови. Фор-

мула: 1. За Є.Лазаренком: AgBi

3S5. Містить (%): Ag – 21,52;

Bi – 62,50; S – 15,98. 2. За К.Фреєм, Ґ.Штрюбелем, З.Цімме-

ром: (Ag,Cu)(Bi,Pb)

3S5. Сингонія моноклінна. Призматичний

вид. Форми виділення: щільні маси, призматичні кристали.

Спайність недосконала. Густина 6,7-6,8. Тв. 2. Колір світлий

свинцево-сірий. Сильний металічний блиск. Сильно анізотро-

пний. Знайдений у родовищі Серро-Бонето (Болівія) з халько-

піритом і бісмутином. За прізв. анг. мінералога М.А.Пікока

(M.A.Peacock), E.W.Nufﬁ eld, 1953.

ПАВУК, -а, ч. * р. паук; а. spider, basket barrel, sawtooth barrel,

basket, basket tube, н. Verteiler m, Spinne f – ловильний інстру-

мент, призначений для витягування з вибою свердловини дрі-

бних металевих предметів (шарошок, сухарів, елементів ма-

шинних ключів і т. ін.). Його виготовляють з обсадної труби

довжиною 1,5–2 м, у нижній частині якої нарізають бочкопо-

дібні зуби висотою 200–300 мм. У ході ловильних робіт його

опускають у свердловину на трубах і опирають на твердий

вибій. Тоді зуби сходяться і виловлюваний предмет потрапляє

всередину утвореної пастки.

ПАДІННЯ ПЛАСТА (ШАРУ, ЖИЛИ, ПОВЕРХНІ РОЗРИ-

ВУ), -…, с. * р. падение пласта (слоя, жилы, поверхности раз-

рыва), а. dip of a seam,

bed dip, vein dip, vein

pitch, gradient, pitch,

н. Einfallen n eines Flö-

zes (einer Schicht, eines

Ganges, der Störungs-

ﬂ äche) – найбільший

нахил пласта, шару,

товщі, жили, а також

поверхні розриву до го-

ризонтальної площини

(кут падіння) і мериді-

ана місцевості (азимут

падіння). Падіння і

простягання – елеме-

нти залягання геологіч-

них тіл та структурних

поверхонь.

ПАДІННЯ ЦЕНТРИКЛІНАЛЬНЕ, -…, -ого, с. * р. падение

центриклинальное, а. centriclinal dip, centripetal dip of stra-

ta; н. zentriklinales Fallen n – падіння пластів гірських порід,

спрямоване до одного центру. Характерне для мульд і зами-

кань синклінальних складок.

ПАКЕР, -а, ч. * р. пакер; а. packer; н. Pаcker m – пристрій,

призначений для щільного розділення ґумовим елементом

окремих ділянок (частин) стовбура свердловини під час

здійснення ремонтних робіт або експлуатації свердловини.

Опускається П. у свердловину на насосно-компресорних або

бурильних трубах.

ПАКЕР БАШМАЧНИЙ, -а, -ого, ч. * р. пакер башмачный;

а. shoe packer; н. Schuhpacker m – нижній цементувальний

пакер обсадної колони (монолітний або надувний) у свердло-

вині, що закріплюється на обсадній колоні і використовується

при її цементуванні.

ПАКЕР ВИБУХОВИЙ, -а, -ого, ч. * р. пакер взрывной; а.

blast packer; н. Explosionspacker m – пристрій для перекриття

і відокремлювання окремих пластів (нафтових, газових та

ін.) в обсаджених бурових свердловинах, які діють за рахунок

енергії вибуху порохового заряду. П.в. створює у стовбурі

герметичну пробку, яка витримує перепад тисків до 30 МПа.

Розрізняють такі П.в.: кільцеві, корпус яких запресовується в

обсадну колону; шліпсові – зчеплення з колоною здійснюється

з допомогою шліпсів; парасолькові, які розкриваються після

опускання у свердловину і герметизуються цементом із

желонки. Кільцеві П.в. застосовують для ізоляції проміжного

обводненого пласта, зберігаючи в експлуатації нижній

горизонт. Шліпсові П.в. використовують для робіт на великих

глибинах в умовах підвищеного тиску (до 150 МПа) і т-ри (до

200°С). В.С.Бойко.

ПАКЕР ГIДРАВЛІЧНИЙ, -а, -ого, ч. * р. пакер гидравличес-

кий; а. hydraulic packer; н. hydraulischer Packer m – механі-

чний пристрій (роз’єднувач), який складається iз верхнього

та нижнього ущiльнювальних вузлiв (з ущiльнювальними

елементами рукавного типу) і клапанного вузла та призна-

чений для герметичного розділення стовбура свердловини

на відокремлені частини створенням у ньому високого тиску

шляхом нагнітання рідини. П.г. застосовують для здiйснення

ремонтно-iзоляцiйних робiт у свердловинах з негерметични-

ми обсадними колонами. З допомогою цього пакера можна

здiйснити такi операцiї: а) пошук iнтервалiв порушень гер-

метичностi в обсадних колонах свердловин методом опресу-

вання мiж ущiльнювальними вузлами пакера i вище верх-

нього ущiльнювального вузла до гирла; б) визначення якостi

ремонтно-вiдновлювальних робiт у негерметичних обсадних

колонах методом одноразового опресування колон локально

в iнтервалi ремонту або в iнтервалi довiльного розмiру по

всiй довжинi колони чи якоїсь її частини; в) встановлення

металевих негофрованих пластирiв на внутрiшню поверхню

негерметичних обсадних труб або для вiдключення пластiв.

П.г. використовують також для скерованого оброблення при-

вибiйної зони. Пакери розроблено для ремонту свердловин з

обсадними колонами дiаметром 140, 146 i 168 мм. В.С.Бойко.

ПАКЕТ, -а, ч. * р. пакет, а. layer

, stack

, pack

, train

, packet

package

, н. Paket n – 1) У мінералогії – сукупність йонних

комплексів у мінералах шаруватої будови, що складаються

з тетраедричних і октаедричних шарів з частковою або по-

вною нейтралізацією електростатичних сил зв’язку. Пакети

можуть бути дво-, три-, чотиришарові. Специфічний чотири-

шаровий пакет мають хлорити, в структурі яких спостеріга-

ється чергування тришарових пакетів типу тальку–пірофілі-

ту й одного октаедричного брусито-гідраргілітового пакета.

2) Стос однорідних матеріалів. Напр., пакет арматури тощо.

3) Послідовність сигналів, яка розглядається як єдине ціле.

4) Те саме, що пакунок.

ПАЛАДІЙ, -ю, ч. * р. палладий, а. palladium, н. Palladium n

– хімічний елемент. Символ Pd, ат. н. 46; ат. м. 106,4. Відкри-

тий В.Волластоном у 1803 р. Сріблясто-білий м’який і ковкий

метал; належить до платинових металів. t

плав 1552 °С; tкип бл.

2980 °С. Густина 12,020. Тв. за Брінеллем 480,05 ГПа; грани-

ця міцності при розтягненні 181,42 МПа. Парамагнітний. У

порівнянні з ін. платиновими металами менш стійкий до дії

окисників. П. – рідкісний елемент, сер. вміст у земній корі

1,3·10

-6

% (за мас.), в кам. метеоритах 1·10

-4

%. У природі П.

Ðèñ. Ñõåìà, ÿêà ³ëþñòðóº ïàä³ííÿ ³

ïðîñòÿãàííÿ ïëàñòà. Êóò ÀÂÑ – êóò

ïàä³ííÿ, ÂD – ãîðèçîíòàëüíà ë³í³ÿ,

ÿêà â³äïîâ³äàº íàïðÿìêó ïðîñòÿãàííÿ.

Íàïðÿìîê ïàä³ííÿ ïåðïåíäèêóëÿðíèé

íàïðÿìêó ïðîñòÿãàííÿ.

ПАВ — ПАЛ

276

міститься в платині самородній, утворюючи з нею неврегу-

льований твердий розчин. У паладистій платині міститься 19-

40% П., в паладистій станоплатині 17-21%, в поліксені – до

6%, в фероплатині – до 13%, в іридистій платині – до 4%.

Мінерали, що містять П., – брегіт, звягінцевіт, висоцькіт і ін.

Всі мінерали П. утворюються на великих глибинах при висо-

ких т-рах і тиску. П. зустрічається у вигляді домішки у сульфі-

дах і силікатах ультраосновних і основних порід. Підвищена

концентрація П. спостерігається в манґанових рудах, фос-

форитах. П. добувають з корінних або розсипних родовищ

платинових і комплексних руд. Застосовують П. і його сплави

в електротехніці, медицині, ювелірній справі, в хімічній про-

мисловості – як каталізатор. Від назви астероїда Паллада.

ПАЛАДІЙ САМОРОДНИЙ, -ю, -ого, ч. * р. палладий са-

мородный, а. native palladium, н. gediegenes Palladium n

– мінерал класу самородних елементів, Pd. Домішки: Ir, Cu,

Au, Ag. Сингонія кубічна. Гексооктаедричний вид. Структура

аналогічна структурі міді. Форми виділення: невеликі

кристали, зернисті маси, іноді з радіальноволокнистою

структурою. Густина 11,9. Тв. 5,0-5,5. Колір біло-сталево-

сірий. Блиск металічний. Тягучий та ковкий. Зустрічається

в платиноносній зоні Уралу (РФ), в Колумбії, Бразилії, в

окисненій зоні платинових родовищ Трансваалю (ПАР),

на Антильських о-вах. Дуже рідкісний. Від назви астероїда

Паллада (W.H.Wollaston, 1803).

ПАЛЕО-, р. палео-, а. palaeo-, paleo-, н. Paläo- – у складних

словах означає “старовинний”, “давній”.

ПАЛЕОБОТАНІКА, -и, ж. * р. палеоботаника, а. palaeobot-

any, fossil botany, paleophytology; н. Paläobotanik f, Paläophyto-

logie f – наука, розділ палеонтології, яка вивчає морфологію,

анатомію, філогенію і систематику викопних рослин за їх

відбитками, які збереглися в гірських породах. Має велике

значення для розробки стратиграфії континентальних,

особливо вугленосних відкладів. В залежності від об’єктів

(залишки деревини, плоди, спори, пилок) розрізняють такі

підгалузі П. – палеоксилологія, палеокарпологія, палінологія,

палеогеографія рослин. Від грецьк. “palaios” – древній і

ботаніка. Інша назва – палеофітологія.

ПАЛЕОВУЛКАНОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палеовулканология,

а. palaeovolcanology, н. Paläovulkanologie f – галузь геології,

яка вивчає вулканічну діяльність минулих геологічних епох.

Задачі П. – встановлення палеовулканічних умов на земній

поверхні і на дні океанів та морів, типу вулканічних апаратів

(центральні, тріщинні, щитовидні, стратовулкани тощо),

що суттєво впливало на процеси рудоутворення, а також

фаціальний аналіз вулканічних продуктів. Полеовулканологічні

дослідження мають велике значення для палеогеографічних

реконструкцій і дозволяють вирішувати задачі, пов’язані з

пошуками різноманітних корисних копалин, які виникли в

результаті вулканічної діяльності.

ПАЛЕОГЕНОВА СИСТЕМА (ПЕРІОД), -ої, -и, ж. (-у, ч.) *

р. палеогеновая система (период), а. Palaeogene (Period), н.

Paläogen n – перший період кайнозойської ери. Настав бли-

зько 66±3 млн р. тому, тривав близько 40–42 млн р. Палео-

геновий період поділяють на три відділи: нижній – палеоцен,

середній – еоцен і верхній – олігоцен. У палеогені відбува-

лися значні тектонічні рухи, з якими пов’язані альпійська

складчастість, значні трансгресії і регресії моря. Саме в цей

період виникають геоморфологічно виражені осьові частини

сучасних Піренеїв, Альп, Карпат, Криму, Кавказу, Копетдагу,

Паміру, Атласу, Гімалаїв. Горотворення супроводжувалося

коливальними рухами прилеглих частин платформ, які вна-

слідок цього витримували багатократні трансгресії і регре-

сії.

На межі крейдового періоду і П.с. відбувається різка зміна

фауни, вимирають характерні для мезозою групи – динозав-

ри, серед молюсків – амоніти і белемніти, іноцерами і руди-

сти. Продовжують розвиватися ссавці. З’являються численні

сімейства сучасних птахів. У цей період з’явились нумуліти,

значного розвитку набули молюски, морські їжаки; на сухо-

долі – ссавці; з’явились плацентні, хижаки, гризуни, хоботні,

мавпи. Відклади, що утворилися протягом палеогенового пе-

ріоду, становлять палеогенову систему. Вони встановлені на

всіх континентах і глибоководним бурінням на дні океанів.

Корисні копалини. П.с. – важлива епоха вугле- і

нафтоутворення. Найголовніша зона вугленакопичення

– Скелясті гори і прилеглі околиці Півн.-Амер. платформи

(США, Канада). Кам. вугілля палеогену відоме в Японії

(оо. Хоккайдо і Кюсю) і на сх. Китаю (Фушунь), в Півд.

Америці і центр. р-нах Європи (Польща, Угорщина, ФРН);

Півн. Атлантиці (Ґренландія, Ісландія, Шпіцберґен), на

Кавказі, в Сибіру. Процеси нафтоутворення протікали також

в осн. в області крайових прогинів, що виникли в зв’язку з

альпійською складчастістю. Особливо виділяються прогини

центр. частини Середземноморської геосинклінальної обл.,

Передкарпатський і Передкавказький, Месопотамський

(Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Афганістан), а також прогини

ряду ділянок Сх.-Азіатської і Кордильєрської (Венесуела)

геосинклінальних областей. Інші к.к. осадового походження

П.с.: залізні і манґанові руди, боксити, титанові та ільменіт-

цирконові розсипи, фосфорити, діатоміти і трепели. Родовища

залізних руд відомі в Зах. Сибіру, в Приараллі і Тургайській

низовині, Півн. Америці, родов. манґанових руд – в Україні

(Нікопольське, Великотокмацьке), в Закавказзі (Чіатурське), в

Зах. Африці (Мванда); боксити – в Австралії,Ґвінеї, Ямайці,

Ґайані і ін. В Україні боксити еоценового віку відомі на півд.

околиці Українського кристалічного масиву (Високопольське

і Нікопольське родовища). Родов. фосфоритів приурочені до

мілководних і прибережних палеоцен-еоценових відкладів

Фергани, Гісарського хр., сх. схилу Уралу, Тургайського

прогину, а також – у Марокко, Алжирі, Тунісі і ін. Велике

значення мають к.к., пов’язані з магматичною діяльністю в

Середземноморській, Кордильєрській та ін. геосинклінальних

областях (золото, мідь, поліметалічні руди). З відкладеннями

П.с. пов’язані родов. бурштину (Прибалтика), самородної

сірки, ртуті, урану, бентонітових і вогнетривких глин,

горючих сланців, озокериту, формівних і скляних пісків.

ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ, -ії, ж. * р. палеогеография, а. paleo-

geography, н. Paläogeographie f – наука про фіз.-геогр. умови

минулих геол. епох. Частина історичної геології, що дає

матеріал для пізнання історії розвитку земної кори і Землі

загалом. Одночасно П. є частиною загальної фіз. географії,

що вивчає фіз.-геогр. умови минулого для розуміння сучасної

природи Землі. Методи П. базуються на детальному вивченні

гірських порід (їх складу, структури, текстури, характеру

залягання), а також на вивченні макро- і мікроскопічних

органічних залишків. П. сформувалася в ХІХ ст. Див. карти

палеографічні.

ПАЛЕОГЕОМОРФОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палеогеоморфо-

логия, а. palaeogeomorphology, н. Paläogeomorphologie f

– галузь палеографії, що вивчає рельєф минулих геологічних

епох, генезис, вік, історію й закономірності його розвитку.

Розрізняють палеогеоморфологію загальну, регіональну

й прикладну. Почала формуватися із середини ХХ ст.

Відновлення палеорельєфу здійснюється шляхом вивчення

рельєфу контактних поверхонь розмиву всередині осадових

утворень, а також за допомогою корелятивних відкладів.

ПАЛ — ПАЛ

277

ПАЛЕОГЕОХІМІЯ, -ії, ж. * р. палеогеохимия, а. paleogeo-

chemistry, н. Paläogeochemie f – розділ геохімії, що вивчає

хімічний склад Землі, процеси і закони поширення хімічних

елементів у Землі в минулі геологічні епохи.

ПАЛЕОГІДРОГЕОХІМІЯ, -ії, ж. * р. палеогидрогеохи-

мия, а. paleohydrogeochemistry, н. Paläohydrogeochemie f

– розділ гідрогеохімії, що вивчає древні процеси формування

та еволюції хімічного складу підземних вод, а також участь

останніх в утворенні і руйнуванні родовищ корисних

копалин.

ПАЛЕОГЛЯЦІОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палеогляциология, а. pal-

aeoglaciology, н. Paläoglaziologie f – розділ гляціології, який

вивчає природні льодовики геологічного минулого, а також

історію виникнення і розвитку сучасного зледеніння Землі.

Для реконструкції давнього зледеніння вивчаються сліди

його геологічної та геоморфологічної діяльності.

ПАЛЕОЕКОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палеоэкология, а. palaeoecol-

ogy, н. Paläoökologie f – розділ палеонтології, який вивчає вза-

ємовідносини між організмами геологічного минулого і сере-

довищем їх мешкання. Має важливе значення для розуміння

механізму утворення органогенних гірських порід, місць їх

локалізації. Виділяють палеоаутекологію, палеодемеколо-

гію, палеосинекологію. Палеоаутекологія вивчає екологію

окремих організмів геологічного минулого. Палеодемеколо-

гія – популяції минулих геологічних епох. Палеосинекологія

– біоценози та біотопи минулого на основі аналізу залишків

організмів, які знайдені в ориктоценозах та літологію вміс-

них гірських порід.

ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРАТЕМА (ЕРА), ПАЛЕОЗОЙ, -ої, -и

(-и), ж., -ю, ч. * р. палеозойская эратема (эра), палеозой; а.

Palaeozoic (Era), н. Paläozoikum n, Erdaltertum n – перша піс-

ля докембрію ера в геологічній історії Землі. Настала 570±20

млн років тому, тривала 340±5 млн років. Палеозойську еру

поділяють на шість періодів: кембрійський, ордовицький, си-

лурійський, девонський, кам’яновугільний і пермський. Вна-

слідок тектонічних рухів палеозойської ери відбулися значні

трансгресії й регресії моря. В результаті каледонської та ге-

рцинської складчастості в багатьох геосинкліналях утвори-

лися гірські хребти (Аппалачі, Урал, Алтай, Саяни, Центр.

Європа, Донецький кряж та ін.). На початку палеозойської

ери у Південній півкулі виник материк Гондвана. У морських

басейнах були поширені безхребетні, зокрема форамініфери,

корали, молюски тощо; з’явились перші морські хребетні

– рибоподібні й риби. В середині палеозою виникли перші

наземні рослини – псилофіти й плауновидні. Пізніше роз-

винулись деревовидні папороті, хвойні. Геологічні відклади,

що утворилися протягом палеозойської ери, становлять па-

леозойську групу. У Півн. півкулі у 2-й половині палеозою

існував великий материк Ангарида, що включав Сибірську

платформу і прилеглі гірські споруди. З завершенням герцин-

ської складчастості, як вважають, всі півн. платформи були

спаяні в єдиний континент Лавразію, який відділявся від Гон-

двани субмеридіональним поясом океану Тетіс.

Корисні копалини. З П.е. пов’язані найбільші і великі

родов. кам. вугілля, нафти, мінеральних солей, фосфоритів,

міді, золота. Великі родов. ґіпсу, кам’яної і калійної солей

укладені в кембрії Сибірської платформи і Індії, в силурі

США (Мічіган), девоні Білорусі (Солегірське) і Канади

(Саскачеванський калієносний бас.), пермі Приуралля, Донбасу

(Слов’янсько-Артемівський соленосний басейн), ФРН

(Штасфурт), США (Делаверський калієносний бас.). Пром.

скупчення нафти і газу відомі в ниж. палеозої Іркутського

амфітеатру і Прибалтики, в США (Канзас, Оклахома). Великі

нафтогазоносні області пов’язані з верхньопалеозойськими

породами. Найбільші поклади кам. вугілля, приурочені до

карбону і пермі – Донецький, Печорський, Підмосковний,

Карагандинський, Кузнецький басейни, Екібастуз,

Верхньосілезький і Остравсько-Карвінський басейни, Рур,

Брабант, Валансьєн, Астурія, Півд. Уельс, Аппалачський і

Пенсильванський басейни, р-н Хуанхе. Найбільші родов.

фосфоритів пов’язані з відкладами ниж. кембрію та пермі.

Бокситові родов. приурочені до девону. Осадові і осадово-

вулканогенні родов. зал. руд відомі у відкладах ордовика

(Уобана, Ньюфаундленд, Канада), силуру (Клінтон, США),

девону (Гара-Джебілет, Алжир) та ін. До вулканогенних порід

ордовика, силуру, девону, пермі приурочені мідно-колчеданні

родов. Норвегії, сх. схилу Уралу, Рудного Алтаю, Казахстану,

ФРН. Родов. поліметалічних руд пов’язані з каледонськими

і герцинськими кислими інтрузіями. З ультраосновними і

основними інтрузіями асоціюють родов. руд міді і нікелю в

Норвегії, азбесту в Канаді ( Ньюфаундленд, Квебек). Ймовірно,

в пермську добу утворилися ртутні родов. Півд.-Сх. України і

Сер. Азії. Палеозойські породи широко використовуються як

будів. і облицювальний матеріал (вапняки, доломіт, мармури,

яшми).

ПАЛЕОЛІТ, -у, ч. * р. палеолит; а. Palaeolithic, н. Paläo-

lith m, Paläolithikum n, Altsteinzeit f, ältere Steinzeit f – давній

кам’яний вік; найдавніший період людського суспільства.

Характеризується поширенням примітивних знарядь праці з

дерева, каменю і кістки. Основні види занять людини – мис-

ливство та збиральництво. П. продовжувався від виникнення

людини (понад 2 млн років тому) до приблизно Х тис. до н.е.

Протягом П. люди навчилися добувати вогонь, виготовляти

кам’яні знаряддя праці (рубила, скребла тощо), одяг, спору-

джувати житла. У П. людина видобувала і повсюдно застосо-

вувала кремінь. П. поділяють на культури: шель, ашель (ниж.

палеоліт), муст’є (сер. палеоліт), ориньяк, солютре, граветт,

мадлен (верх. палеоліт).

ПАЛЕОМАГНЕТИЗМ, -у, ч. * р. палеомагнетизм, а. paleo-

magnetism, н. Paläomagnetismus m – галузь геофізики, що ви-

вчає земний магнетизм минулих геологічних епох. Базується

на дослідженні природної залишкової намагніченості гірсь-

ких порід. Даними палеомагнітних досліджень користуються

при вивченні магнітного поля Землі, умов утворення гірських

порід, тектоніки, вулканізму тощо. Зокрема дослідженнями

П. встановлено, що в інтервалах від 500 тис. до 50 млн років

відбувається інверсія, тобто зміна напрямку (полярності) ма-

гнітного поля Землі на зворотні.

ПАЛЕОНТОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палеонтология, а. palaeon-

tology, н. Paläontologie f – наука, об’єктом вивчення якої є

органічне життя минулих геологічних епох і закономірності

його історичного розвитку в тісному зв’язку з вивченням

історії Землі. На основі вивчення залишків живих організмів

минулих епох визначають вік відкладів, гірських порід, які їх

містять, виділяються стратиграфічні одиниці. Складається з

двох розділів: палеозоології та палеоботаніки.

ПАЛЕОСЕЙСМОГРАМИ, -рам, мн. * р. палеосейсмограм-

мы, а. paleoseismograms, н. Paläoseismogramme n pl – в мі-

нералогії – ознаки, які фіксують моменти дроблення та оси-

пання кристалів, напр., шари присипок хлориту на кварці.

(Д.П.Григорьєв,1946).

ПАЛЕОТИПНІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ, -их, -их, -рід, мн. * р.

палеотипные горные породы, а. palaeotypal rocks, palaeovol-

canic rocks; н. paläotype, paläovulkanische Gesteine n pl – вул-

канічні гірські породи, г.ч. ефузивні, що зазнали суттєвих змін

внаслідок вторинних процесів (на відміну від добре збереже-

них кайнотипних гірських порід). Внаслідок широкого розви-

тку вторинних мінералів змінюється зовн. вигляд порід, які

ПАЛ — ПАЛ

278

втрачають блиск і стають матовими, зникає раковистий злам,

кислі П.г.п. набувають рожевого відтінку, а основні – фіолето-

вого або темно-зеленого. Внаслідок цих процесів П.г.п. неза-

лежно від віку макроскопічно виглядають “давніми”.

ПАЛЕОЦЕНОВА ЕПОХА (ПАЛЕОЦЕН), -ої, -и, ж. (-у, ч.)

* р. палеоценовая эпоха (палеоцен), а. Palaeocene (Epoch),

н. Paläozän n – рання епоха палеогенового періоду. Клімат у

середній смузі Європи та на сучасній території України був

теплий, переважала теплолюбна рослинність. Геол. відклади,

що утворилися, складають палеоценовий відділ.

ПАЛЕРМОЇТ, -у, ч. р. палермоит, а. palermoite, н. Paler-

moit m – мінерал, фосфат стронцію та алюмінію. Формула:

1. За Є.Лазаренком: SrAl

2[OH|PO4]2. 2. За Ґ.Штрюбелем,

З.Ціммером: (Li,Na)

2(Sr,Ca)Al4[(OH,F)|PO4]4. 3. За К.Фреєм:

(Li,Na)

2(Sr,Ca)Al4(OH)4(PO4)4. Склад у % (з пегматитів

Палермо, США): SrO – 9,20; Al

2O3 – 33,85; P2O5 – 44,64; H2O

– 5,97. Домішки: Li

2O; Na2O; CaO; K2O. Сингонія ромбічна.

Ромбодипірамідальний вид. Утворює волокнисті маси.

Густина 3,22. Тв. 5,0-6,0. Колір білий. Крихкий. Знайдений

у пегматитах Палермо, шт. Нью-Гемпшир (США) разом з

гамлінітом (фосфат стронцію і алюмінію) і сидеритом. За

назвою родовища (M.E Mrose, 1952).

ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, -ої, -ості, ж. * р. топлив-

ная промышленность, а. fuel industry, н. Brennstofﬁ ndustrie

f – сукупність галузей важкої промисловості, підприємства

якої видобувають і переробляють різні види палива. До П.п.

належать нафтовидобувна, нафтопереробна, газова (див.

нафтогазовий комплекс), вугільна, сланцева і торфова

промисловість.

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС, -…-ого, -у, ч. * р.

топливно-энергетический баланс; а. fuel-power balance, fuel-

and-energy balance; н. brennstoffenergetische Bilanz f, Brenn-

stoff- und Energiebilanz f – система показників, яка відображає

кількісну рівність між прибутком і витратою енергії та

характеризує структуру виробництва і використання енергії

в економіці, співвідношення між потребою в паливі у межах

відповідної територіальної чи виробничої одиниці (країни,

району, галузі, підприємства тощо) за певний період.

Прибуткова частина П.-е.б. формується за рахунок

видобування основних видів палива (нафта з газовим

конденсатом, природний і нафтовий газ, вугілля, торф, сланці,

дрова), виробництва первинної електроенергії на гідро- і

атомних станціях, імпорту палива та інших надходжень.

Витратна частина П.-е.б. являє собою розподіл первинних

паливно-енергетичних ресурсів на вироблення електроенергії,

теплоенергії, стиснутого повітря, на виробничо-технологічні

потреби (включаючи втрати при транспортуванні і зберіганні),

експорт енергоресурсів. Прибуткова і видаткова частини П.-е.б.

ураховують залишок енергоресурсів на кінець року. У складі

П.-е.б. можуть виділятися баланси природних енергетичних

ресурсів, побічних енергетичних ресурсів, паливний та ін.

При складанні П.-е.б. різні паливні і енергетичні ресурси

зводяться до одного кількісного вимірника. Періодично на

основі прогнозованої структури видобування палива і її

очікуваної теплотворної здатності розраховуються перевідні

коефіцієнти за видами палива. Переведення здійснюється

множенням обсягу видобутку в натуральних одиницях на

встановлений перевідний коефіцієнт. Орієнтовні значини

перевідних коефіцієнтів: нафта і газовий конденсат

– 1,4; газ природний і нафтовий – 1,18; вугілля – 0,7; сланці

горючі – 0,34; дрова – 0,27. Гідравлічна і атомна енергія, які

беруть участь у виробництві електроенергії, враховуються

в балансі по паливу, що заміщується, із розрахунку питомої

витрати палива (в умовному обчисленні) на виробництво

електроенергії на теплових станціях. П.-е.б. може складатися

по: стадіях енергетичного потоку (видобування, переробка

(перетворення), транспортування, зберігання та кінцеве

використання); енергетичних устаткованнях і об’єктах

(електростанції, котельні, нафтопереробні заводи та ін.);

використанню (корисна енергія, втрати); територіальному

розрізу; економіці в цілому, галузях економіки та

промисловості, транспорту тощо. В.С.Бойко, В.С.Білецький.

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС (ПЕК), -…-ого,

-у, ч. * р. топливно-энергетический комплекс, а. fuel-and-en-

ergy complex; н. Brenstoff- und Energiekomplex m – сукупність

галузей промисловості, що забезпечують країну паливом і

електроенергією. ПЕК здійснює видобуток і переробку різних

видів паливних і енергетичних ресурсів – вугільних, нафтових,

газових, гідравлічних, ядерних, торфових, біологічних

і т.п. Основними складовими частинами комплексу є

електроенергетика, нафтова, нафтопереробна, газова (див.

нафтогазовий комплекс) й вугільна промисловість.

На всіх етапах розвитку цивілізації енергетика була і

продовжує залишатися гол. складовою всякого виробництва.

У ХХ ст. мінеральні види палива (нафта, газ, вугілля,

горючі сланці) і електроенергетика стали основою світового

пром. виробництва і наук.-техн. прогресу. Ступінь енерго- і

електрозабезпеченості – один з гол. чинників, що визначають

рівень економіч. і техніч. розвитку кожної країни.

Тенденції світового енергокористування, за джерелами

у 1990–1998 рр., показують, що річний приріст споживання

нафти і природного газу складав по 2%, вугілля – 0%, водно-

час вітрової, сонячної, геотермальної, гідроенергії та ядерної

енергії відповідно 22; 16; 4; 2 та 1%.

ПЕК сучасної України сформувався у ХХ ст. і

зорієнтований на нафту, газ, вугілля та ядерне паливо.

Власні паливно-енергетичні ресурси України представлені

г.ч. кам’яним та бурим вугіллям Донецького, Львівсько-

Волинського та Придніпровського басейнів. Україна володіє

потужною енергетичною системою, що складається з

теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, мережею

атомних станцій (бл. 25% загальної ґенеруючої потужності) і

гідроелектростанцій. В.С.Білецький, В.С.Бойко.

ПАЛИВО, -а, с. * р. топливо, а. fuel, н. Brennstoff m, Kraftstoff

m, Treib stoff m – горючі природні або штучні речовини, що

служать (при спалюванні) джерелом теплової енергії. Най-

поширенішим є органічне паливо: вугілля викопне, нафта,

торф, природний газ, бензин, ґенераторний газ, кокс, хіміч-

не ракетне паливо тощо. До неорганічного палива належить,

напр., металовмісне паливо, у складі якого є чисті метали або

їх хімічні сполуки.

Розвідані запаси викопного палива, млрд т у.п.

Вид палива Увесь світ Європа Україна

Вугілля 799,8 72,6 34,00

Нафта 199,4 3,8 0,23

Природний газ 172,8 6,5 1,10

Усього 1172,0 82,9 35,33

За аґреґатним станом і, відповідно, способом спалюван-

ня П. класифікують на тверде грудкове, пилоподібне, газопо-

дібне, рідке, комбіноване (водовугільне, нафтовугільне) та ін.

Головна характеристика П. – його теплота згоряння. В.І.Са-

ранчук.

ПАЛИВО АЛЬТЕРНАТИВНЕ, -а, -ого, с. * р. топливо аль-

тернативное, а. alternative fuel, н. alternativer Brennstoff m

– рідке та газове паливо, що є альтернативою (заміною) від-

повідним традиційним видам палива і яке виробляється (ви-

ПАЛ — ПАЛ

279

добувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної

сировини. Нетрадиційні джерела та види енергетичної си-

ровини – речовини рослинного походження, відходи, тверді

горючі речовини, інші природні та штучні джерела та види

енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоко-

нденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромисло-

вого значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти,

природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виро-

бництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування

новітніх технологій і які не використовуються для виробниц-

тва (видобутку) традиційних видів палива.

До рідкого П.а належать: горючі рідини, одержані під час

переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);

спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо,

одержане з біологічної сировини (у т.ч. з поновлюваних

відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних

відходів); горючі рідини, одержані з промислових відходів,

у т.ч. газових викидів, стічних вод, виливів та ін. відходів

промислового виробництва; паливо, одержане з нафти і

газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних

родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ з

важких сортів нафти та природних бітумів.

До газового П.а. належать: метан вугільних родовищ,

а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та

підземного спалювання вугільних пластів; газ, одержаний

під час переробки твердого палива (кам’яне та буре вугілля,

горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти; газ,

що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів

з аномально високим пластовим тиском, в інших підземних

газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах

і болотах; газ, одержаний з природних газових гідратів, та

підгідратний газ; біогаз, ґенераторний газ, інше газове паливо,

одержане з біологічної сировини, у тому числі з біологічних

відходів; газ, одержаний з промислових відходів (газових

викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних

викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо);

стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий

газ, супутній нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони

одержані з газових, газоконденсатних та нафтових родовищ

непромислового значення та вичерпаних родовищ.

Належність палива до альтернативного підтверджується

документом про ідентифікацію палива, що видається

уповноваженим органом виконавчої влади у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України. В.С.Білецький.

ПАЛИВО РІДИННЕ (РІДКЕ), -а, -ого, (-ого), с. * р. топливо

жидкое; а. oil fuel, liquid fuel, н. ﬂ üssiger Brennstoff m – пали-

вна нафта, мазут, нафтопаливо.

ПАЛИВО УМОВНЕ, -а, -ого, с. – Див. умовне паливо.

ПАЛИГОРСЬКІТ, -у, ч. * р. палыгорскит, а. paligorskite, н.

Palygorskit m – глинистий мінерал, водний силікат магнію

ланцюжково-шаруватої будови. Формула: 1. За Є.Лазаренком:

2Al2 [Si8О20](OH)2·8H2О. 2. За “Fleischer’s Glossary” (2004):

(Mg,Al)

2[Si4O10](OH)·4H2O. Пов’язаний безперервним ізомо-

рфним рядом з сепіолітом. Аl може ізоморфно замінятися

на Fe

, Mg – на Fe

. Домішки СаО, Na2О і К2О. Сингонія ро-

мбічна, рідше моноклінна і триклінна. Спайність відсутня.

Кристалічна структура перехідна від стрічкової до шаруватої.

Утворює сплутано-волокнисті, землисті, губчасто-волокнис-

ті, листуваті аґреґати. Густина 2,1-2,4. Тв. 2-3. Колір білий з

жовтуватим, буруватим або сірим відтінком. Блиск тьмяний,

шовковистий до воскового. Просвічується до непрозорого.

Крихкий. Має відбілювальну здатність, яка обумовлена ад-

сорбційними і каталітичними властивостями. Утворюється в

корах вивітрювання за рахунок магнезійних силікатів (напр.,

серпентину); поширений у доломіті, вапняках, мергелях,

глинах і в ґрунтах пустель. Поширення: Ловінобаня (Словач-

чина), р. Джіла, шт. Нью-Мексіко, Аттапульгес і Куїнсі, шт.

Джорджія, США; Поволжя, Урал (РФ). В Україні знайдений

біля Коростеня, Сімферополя, Черкас. Назва – за станцією

Палигорськ (Урал), Т.Савченков, 1862. Син. – атапульгіт, де-

рево гірське, шкіра гірська, пробка гірська, шерсть гірська,

ласаліт.

Розрізняють: палигорськіт залізистий (різновид палигорськіту,

який містить до 1% FeO); палигорськіт залізний (різновид палигор-

ськіту, який містить до 1% Fe

2O3); α–палигорськіт і β–палигорськіт

(зайві назви палигорськіту).

Відомі родов. П. в Україні (Черкаське), США, Франції, Іс-

панії, в РФ (Урал), деяких країнах Африки. П. використову-

ється спільно з монтморилонітовими глинами в приготуванні

бурових розчинів, як теплоізоляційний і звукоізоляційний ма-

теріал, як сорбент і каталізатор у нафтохімічній, металур-

гійній, атомній пром-сті, а також при виробництві отрутохімі-

катів, добрив, наповнювачів у пігментах, фарбах, лаках і ін.

ПАЛІНГЕНЕЗ, -у, ч. * р. палингенез, а. palingenesis, н.

Раlingenese f, Palingenesis f – процес, що веде до вторинного

утворення магми шляхом повного або часткового плавлення

магматичних гірських порід в нижніх ділянках земної кори

при інтенсивному їх прогріванні. Термін “П.” введений фін.

геологом Я.І.Сьодерхольмом у 1907 р. У результаті П. утворю-

ється розплав, здатний текти і проникати в пори та тріщини.

У залежності від геотектонічної обстановки і характеру пере-

важаючих рухів земної кори розрізнюють П. опускання, що

відбувається в масах, які занурюються, і П. насуву, пов’язано-

го з розвитком у земній корі насувів і шар’яжів.

ПАЛІНОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. палинология, а. palynology, н. Pa-

lynologie f – галузь ботаніки, яка вивчає спори та пилок рос-

лин, зокрема викопних. Дослідження пилку та спор рослин

минулих геологічних епох (спорово-пилковий аналіз) дозво-

ляє відновити палеоклімати, палеоекологічні умови утворен-

ня гірських порід, здійснити датування останніх, визначити

кореляцію шарів гірських порід.

ПАЛУБА, -и, ж. * р. палуба, настил; а. deck; н. Deck n – су-

цільне водонепроникне горизонтальне перекриття в корпусі

або надбудові судна (плавзасобу) у вигляді підлоги. П. вста-

новлюють на горизонтальній баржі самопідіймального уста-

тковання, як платформу над корпусом напівзануреної струк-

тури і як попередньо змонтовану в заводських умовах секцію

стаціонарної платформи, що розташована на опорному блоці

решітчастого типу. На палубі розміщують палубні блоки, на

бурових суднах – бурове обладнання і експлуатаційне устат-

ковання.

ПАЛУБА НАДШАХТНА, -и, -ої, ж. * р. палуба надшахт-

ная; а. cellar deck; н. Freischachtdeck n – на бурових суднах

– майданчик на головній палубі під ротором бурової вежі. На

сапопідіймальних бурових устаткованнях шахти свердловин

забезпечені гирловим обладнанням і комплектом противики-

дних превенторів; на напівзанурених бурових устаткованнях

у шахтах розташовуються натяги напрямних тросів і верхня

частина водовіддільної колони.

ПАЛУБА НЕСЛИЗЬКА, -и, -ої, ж.* р. палуба нескользкая; а.

non-slip deck; н. nichtgleitendes Deck n – палуба з розпиленим

на ній і на помості шельфових устатковань покриттям, що

запобігає ковзанню під час сильного вітру, зледеніння, дощу

та розливу нафти.

ПАЛЬНИК, -а, ч. * р. горелка; а. burner, torch, н. Brenner m

– 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною

метою. Застосовується, напр., у підігрівачах нафти. 2. Час-

ПАЛ — ПАЛ

280

тина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока те-

мпература.

ПАЛЯ ЯКІРНА, -і, -ої, ж. * р. свая якорная; а. anchor pile;

н. Ankerpfahl m – довга паля, яка забита в морське дно для за-

якорювання, прикріплення плавучої бурової структури; іноді

палі використовують у ситуаціях, коли нема можливості за-

стосування традиційних якорів (анкерна паля).

ПАЛЬМІЄРИТ, -у, ч. * р. пальмиерит, пальмьерит, а. palm-

ierite, н. Palmierit m – мінерал, сульфат калію і свинцю острів-

ної будови. Формула: PbK

2[SO4]2. Склад у % (з фумарол Везу-

вію): PbO – 54,8; K

2O – 12,8; SO3 –29,4. Домішки: Na2O (3,5).

Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид.

Утворює дрібні слюдоподібні пластинки гексагонального об-

рису. Густина 4,5 - 4,24. Безбарвний або білий. Знайдений у

відкладах фумарол разом з афтиталітом (ґлазеритом) після

виверження Везувію 1908 і 1919 рр. За прізв. італійського мі-

нералога Л.Пальмієрі (L.Palmieri), A.F.Lacroix, 1907.

ПАМІР – високогірна система на півдні Сер. Азії, г.ч. у Таджи-

кистані (Гірський Бадахшан), сх. і півд. частини – в межах Ки-

таю та Афганістану. Це велика гірська країна, до якої сходяться

відроги декількох великих хребтів Азійського материка – Гін-

дукушу, Куньлуню і Тянь-Шаню. Памір – епігеосинклінальні і

частково епіплатформні гори області кайнозойської складчас-

тості Середземноморського геосинклінального поясу.

Найвища точка Памі-

ру – г. Конгур (7719 м).

Інші найвищі вершини

такі.

Пік Ісмаїла (Ісмоїла)

Сомоні (7495 м) – він же,

пік Чон-Тоо, пік Комуні-

зму, пік Сталіна, пік Га-

рмо. Відкритий в 1932 р.

Названий піком Гармо.

Пізніше перейменований

в пік Сталіна. З 1962 по

1998 р. – пік Комунізму.

З 1999 р. – пік Чон-Тоо

(він же – Ісмаїл Сомоні).

Пік Незалежності

(7165 м) – він же пік Ле-

ніна (до липня 2006), пік

Кауфмана. Відкритий

в 1871 р. Названий на

честь військового інженера Костянтина Кауфмана, учасника

кримської війни і ініціатора географічних досліджень у Сере-

дній Азії. У 1928 р. перейменований в пік Леніна.

Пік Авіценни (6940 м) – він же пік Ібн Сіни, пік Абу Алі

Ібн Сіни, пік Революції (до липня 2006). Відкритий у 1928 р.

За природними особливостями П. поділяють на Західний і

Східний. Західний Памір характеризується глибоко розчлено-

ваним високогірним рельєфом, висоти піків сягають 7000 м і

більше. Східний Памір має згладжений рельєф, плоскі днища

долин і котловин – на вис. 3500–4500 м. Хребти досягають

6000 м і більше. Родовища гірського кришталю, рідкісних

металів, ртуті, бору, олова, срібла та ін. Площа льодовиків

– понад 7515 км

. Найбільший – льодовик Федченка – має до-

вжину 77 км. Памір – район високої сейсмічності.

ПАМІРО-АЛАЙ – гірська система на південному сході Се-

редньої Азії на південь від Ферганської долини. Складається

з трьох основних частин: Гіссаро-Алай, Південно-Таджицькі

гори та Памір. Довжина бл. 900 км, ширина до 400 км.

ПАМІРСЬКИЙ ЯРУС, -ого, -у, ч. * р. памирский ярус, а.

Pamirian, н. Pamirien n – верхній ярус верхнього відділу пе-

рмської системи. Від назви гірської системи – Паміру. Відпо-

відає татарському ярусу.

ПАМ’ЯТНИКИ ПРИРОДИ, -ів, -…, мн. * р. памятники при-

роды, а. natural monuments; н. Natur denkmäler n pl – окремі

унікальні природні об’єкти, які охороняються або заслугову-

ють охорони за своїм науковим, навчально-просвітницьким,

історико-меморіальним або культурно-естетичним значен-

ням. До П.п. належать, напр., унікальні геологічні оголення,

печери, водоспади, озера, метеоритні кратери тощо. Див.

пам’ятники природи геологічні.

ПАМ’ЯТНИКИ ПРИРОДИ ГЕОЛОГІЧНІ, -ів, -…, -их, мн.

* р. памятники природы геологические, а. natural geological

monuments; н. geologische Naturdenkmäler n pl – унікальні або

типові геол. об’єкти, що мають наукову, культурно-пізнаваль-

ну або естетичну цінність і охороняються державою. Серед

П.п.г. розрізнюють осн. групи: стратиграфічні – стратоти-

пи, класичні і опорні розрізи ярусів і ін. підрозділів стра-

тиграфічної шкали, а також геол. формацій; петрографічні

– окремі оголення або ділянки масивів г.п., що мають хара-

ктерні структурно-текстурні особливості і є еталонами типів

г.п.; мінералогічні – місцезнаходження рідкісних або добре

виражених мінералів і руд, що характеризують еталонні типи

мінералоутворення; палеонтологічні – унікальні місцезнахо-

дження викопної фауни і флори (скам’янілостей, відбитків,

слідів життєдіяльності); тектонічні – характерні форми тек-

тонічних структур, складчастих і розривних порушень, сві-

дчення минулих землетрусів; геоморфологічні – живописні

скелі, кручі, каньйони і химерні форми рельєфу, зумовлені

особливостями геол. будови місцевості, печери і інші форми

карсту, сліди зледеніння, місця падіння великих метеори-

тів; гідрогеологічні – природні і штучні джерела, унікальні

за фізико-хімічним складом, що використовуються в бальнео-

логічних або інших цілях.

На території України понад 400 геологічних пам’яток. Серед

них виділяються різні типи: стратиграфічні, геохронологічні,

палеонтологічні, мінералогічні, петрологічні, тектонічні,

вулканічні, космогенні, геоморфологічні, ландшафтні,

гідролого-гідрогеологічні, живописні (естетичні), техногенні

та комплексні.

Найвизначніші геологічні пам’ятки України: 1 – відсло-

нення крейдових порід (с. Пушкарі, Чернігівська обл.); 2

– відслонення ґранітоїдів Осницького комплексу (Рівненська

обл.); 3 – базальтовий заказник “Іванова долина” (Рівненська

обл.); 4 – Соколині гори (Рівненська обл.); 5 – виходи ґрані-

Íàéâèùà òî÷êà Ïàì³ðó –

ã. Êîíãóð (7719 ì).

Ï³ê ²ñìà¿ëà Ñîìîí³ (7495 ì).

ПАЛ — ПАМ