Білецький А.А. Організація і технологія будівельних робіт: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Рис. 7.

а – уст

в – лиц

підлоги

лицюва

катурк

1 – шн

– штук

Рис. 7.

а – уста

в – лиц

ня підл

облицю

штукат

1 – шн

ка; 6 –

. Облицювання

новлення плиток-

ювання плиткою

; д – цоколь лиц

ня панелі карни

без карниза; з –

р; 2 – розчин; 3 –

турка; 7 – маячн

. Облицювання

овлення плиток-

вання плиткою

ги; д – цоколь ли

ання панелі кар

рки без карниза;

р; 2 – розчин; 3 –

тукатурка; 7 – м

Організація і тех

181

стін керамічно

арок; б – стіна п

на розчині; г - у

вання спираєтьс

ними плитками;

икористання кли

дерев’яний брус;

й ряд плиток

стін керамічно

арок; б – стіна пі

а розчині; г - уст

ювання спираєт

изними плиткам

з – використання

дерев’яний брус;

ячний ряд плиток

ологія будівельни

плиткою:

дготовлена до об

тановлення плит

на викружку; е

– перехід обли

ів при облицюва

4 – клини; 5 – к

плиткою:

дготовлена до об

новлення плито

ся на викружку; е

; ж – перехід об

линів при облиц

4 – клини; 5 – к

робіт

ицювання;

к до лицювання

–завершення об-

ювання до шту-

ні;

рнизна плитка; 6

ицювання;

до лицюван-

–завершення

ицювання до

ванні;

рнизна плит-

Отформат

ровано: Шрифт: 1

пт

Організація і технологія будівельних робіт

182

Для дотримання однакової ширини швів використовують інвентар-

ні скоби. Шви між плитками через добу заповнюють тим же розчи-

ном, або декоративним (білим, кольоровим цементом, або розчином з

кольоровими пігментами.

7.3 Малярні роботи

Малярні роботи – процес нанесення фарб або лаків на поверхні

будівельних споруд чи будівельних конструкцій з метою надання їм

естетичного вигляду, захисту від корозії і загнивання, а також з сані-

тарно-гігієнічною метою.

Рис. 7.9. Схема кріплення великорозмірних обли-

цювальних листів за допомогою розкладок:

1 – облицювальна поверхня; 2 – мастика; 3 – розкладка

зовнішнього кута; 4 – облицювальні листи; 6 - розкладка

внутрішнього кута

Рис. 7.9. Схема кріплення великорозмірних

облицювальних листів за допомогою розкла-

док:

1 – облицювальна поверхня; 2 – мастика; 3 – роз-

кладка зовнішнього кута; 4 – облицювальні лис-

ти; 6 - розкладка внутрішнього кута

Каркас перегородок влаштовують із гнутих

профілів або дерев’яних елементів, які кріп-

лять до стелі і підлоги дюбелями довжиною

15...40 мм. До каркасу листи закріплюють за

допомогою розкладок, які виготовлені із

алюмінієвих сплавів, деревини або полімер-

них матеріалів, а розкладки – до стійок кар-

касу шурупами.

Отформатировано: Шрифт: 12 пт

Організація і технологія будівельних робіт

183

Фарба є основним матеріалом у малярних роботах. Вони складаються

із в’яжучого, розбавлювача (розчинника) і пігментів. В’яжуче служить

для зчеплення частин пігменту і утворення тонкої покривної плавки.

Розбавлювачами або розчинниками можуть бути вода, оліфа, скипи-

дар, уайт-спірит, ацетон тощо. Пігменти – сухі фарбувальні порошки,

нерозчинні у воді, олії та інертні

до інших речовин. При виборі пігме-

нтів враховують колір, світло- і атмосферостійкість, а також стійкість

до впливу хімічних речовин. Основними кольорами пігментів є черво-

ний, синій і жовтий; інші кольори можна підібрати змішуючи у пев-

них пропорціях пігменти основних кольорів.

Всі фарби поділяються на дві основні групи: водні (клейові, вапня

ні, емульсійні) та безводні (олійні, емалеві, лаки).

Клейові фарби – суміші пігменту, наповнювача та клею. Перед

використанням ці фарби розводять водою до необхідної малярної кон-

систенції і призначені для внутрішнього покриття штукатурених по-

верхонь.

Вапняні фарби отримують на основі вапняного тіста, яке розбав-

ляють водою до малярної консистенції, та лугостійких пігментів

(охри, ультрамарину, залізного сурику тощо). Використовують вапня-

ні фарби для покриття фасадів і внутрішніх поверхонь штукатурених

цегляних і бетонних поверхонь.

Емульсійні фарби являють собою пігментовані емульсії полімерів

у воді. Представниками фарб цієї групи є полівінілацетатні, акрилові,

гліфталеві суміші. Такі фарби нетоксичні, утворюють водостійке га-

зопроникне покриття. Емульсійні фарби використовують для

зовніш-

нього і внутрішнього фарбування цегляної, бетонної поверхонь, шту-

катурки і дерева.

Олійні фарби - це суспензії пігментів в оліфі, виготовляються

густотертими або придатними для використання. Залежно від якості

оліфи і виду пігменту, вони застосовуються для фарбування металу,

дерева, штукатурки, бетону. Фарби, у яких розчинником є оліфа-

оксоль, придатні для фарбування внутрішніх

поверхонь; фарби, які

виготовлені на натуральній або гліфталевій оліфах, призначені для

нанесення як внутрішніх, так і зовнішніх покрить.

Емалеві фарби є різновидом легко смоляних сумішей, зв’язуючими

для яких служать розчини синтетичних полімерів. В будівництві

поширені перхлорвінілові, пентафталеві, гліфталеві, епоксидні та інші

емалеві фарби. Кожна з них має раціональну область

використання:

Організація і технологія будівельних робіт

184

перхлорвінілові використовуються для фарбування фасадів будинків,

пентафталеві для покриття дерев’яних підлог, гліфталеві – внутрішніх

поверхонь по металу, шпаклівці, дереву.

Лаки, що використовуються для будівельних робіт, поділяються на

такі групи: олійно-смоляні і синтетичні.

Властивості і галузь використання лаків визначається властивостя-

ми зв’язуючого: лаки на основі поліефірних полімерів використову-

ються для

покриття паркетної підлоги, столярних виробів; пентафта-

леві лаки застосовують для нанесення на внутрішні і зовнішні покрит-

тя по дереву; перхлорвінілові лаки – для захисту різноманітних буді-

вельних конструкцій від шкідливої дії агресивних середовищ; бітумні

лаки – для антикорозійного покриття металевих виробів; нітролаки –

для лакування металів, пофарбованих і нефарбованих виробів із дере-

ва.

Малярні роботи починають після закінчення всіх попередніх робіт

– штукатурних, облицювальних, санітарно-технічних, електромонта-

жних. Температура повітря у приміщеннях повинна бути не нижчою

С, а вологість повітря – не більше 70 %.

Малярні роботи виконують у дві стадії: підготовка поверхні та

фарбування. Підготовка поверхні до фарбування включає в себе такі

операції: очищення поверхні, її загладжування, розшивання тріщин,

ґрунтування, шпатлювання та шліфування (рис. 7.10).

Очищення поверхні виконують за допомогою металевого шпателя,

рогожної щітки і технічного пилосмока. Загладжування поверхні здій

снюють механізовано за допомогою універсальних шліфувальних ма-

шин, а при малих обсягах – шліфувальною шкуркою, пемзою, де-

рев’яним бруском. Розшивання тріщин виконують тільки на обштука-

турених поверхнях на глибину до 1 см за допомогою металевого шпа-

теля. Заробляють тріщини шпаклювальними сумішами. Ґрунтування

необхідне для просочування поверхні і надання їй міцності перед

на-

ступним фарбуванням.

Шп

но за д

танням

електр

шліфу

щіток.

За я

товую

краще

бутови

кість

нологі

Пер

ності

від спо

1 м

по

Фар

них та

змірів,

тлювання пове

помогою шпак

різноманітних

чними шліфув

анні поверхні,

кістю розпізна

ь в підсобних, с

е і високоякісн

та інших при

арбування, ти

них операцій.

д застосування

роціджують. В’

обу її нанесенн

ерхні і тим біл

бують поверхн

електричних ро

валків (рис. 7.1

Організація і тех

185

хні товщиною

ювальних уста

пателів. Прош

льними машин

прибирають з

ть такі види фа

ладських та ін

– для житлови

іщеннях грома

більше необхі

фарби ретел

зкість фарби (

; чим нижча в’

шою буде її дов

за допомогою

пилювачів, пен

ологія будівельни

..3 мм здійсню

овок, або ж вр

пакльовані пов

ми. Пил, який

допомогою

бування: прос

их подібних пр

, службових, н

ського признач

но виконати п

но перемішуют

5...300 с) доби

зкість, тим мен

овічність.

пневматичних

лів та щіток різ

Рис. 7.10. І

підготовки п

фарбування

Рис. 7.10. Інс

для підготовк

ні до фарбува

робіт

ть механізова-

чну з викорис-

рхні шліфують

’являється при

илосмока або

е, яке викорис-

иміщеннях; по-

вчальних по-

ння. Чим вища

дготовчих тех-

, при необхід-

ають залежно

а витрата її на

становок, руч-

ої форми і ро-

струмент для

верхні до

трумент

и поверх-

ння

Отформат

полужирны

Отформат

полужирны

ровано: Шрифт: 1

пт,

Організація і технологія будівельних робіт

186

Фарбування виконують вертикальними або горизонтальними сму-

гами з перекриттям попередніх смуг на 3...4 см.

Малярні роботи приймають після висихання водних фарб або утво-

рення міцної плівки на поверхнях олійних та синтетичних фарб.

Рис. 7.11. Інструмент для малярних робіт:

а – валок і щітка; б – пензлі різних розмірів; в - пневматичний розпилювач

На пофарбованих поверхнях не допускається наявності плям, наті-

кань, пропусків, просвічування нижніх шарів фарби і слідів щітки або

валка. Поверхня повинна мати однотонну глянцеву або матову факту-

ру.

При виконанні малярних робіт особливу увагу необхідно звертати

на забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту (респі-

ратори, окуляри, рукавиці тощо), а також вентиляції

приміщень, у

яких проводяться малярні роботи.

7.4 Покрівельні роботи

Організація і технологія будівельних робіт

187

Для захисту будівель і споруд від атмосферних опадів і температу-

рної дії сонячних променів застосовують покрівлі із штучних, рулон-

них і мастичних матеріалів.

Покрівлі із штучних матеріалів виконують із керамічної або цемен-

тно-піщаної черепиці, хвилястих азбестоцементних листів, оцинкова-

ної бляхи, металочерепиці та інших матеріалів.

Для рулонних покрівель використовують руберойд, толь

, склору-

беройд тощо.

Мастикові покрівлі влаштовують із мастик, емульсій на основі

бітумних або полімерних в’яжучих. Для приклеювання рулонних

матеріалів використовують бітумні, бітумно-емульсійні, бітумно-

гумо-полімерні, полімерні мастики. Мастика складається із в’яжучого

і наповнювачів, які можуть бути пилевидними (вапнякові, крейдяні,

зольні), волоконними (азбестові, шлако-, скловолоконні) та комбіно-

ваними (

суміш пилевидних і волоконних). Мастики можуть бути

гарячі (160...180

С) і холодні.

Технологія покрівельних робіт залежить від конструктивного

рішення покрівлі та виду покрівельних матеріалів.

Комплексний процес влаштування покрівлі складається із заготіве-

льних, підготовчих, транспортних і основних процесів.

Заготівельні процеси включають: очищення рулонних матеріалів і

їх розкрій; виготовлення елементів покрівлі із оцинкованої бляхи; ро-

зрізування і обрізування кутів азбестоцементних листів; приготуван

ня мастик та емульсій.

Підготовчі процеси складаються із операцій влаштування даху і пі-

дготовки основи для влаштування покрівлі.

При влаштуванні покрівель із штучних матеріалів до складу підго-

товчих процесів входить облаштування лат, підготовка обладнання,

інструментів і робочого місця покрівельника.

Основою лат можуть бути прогони із металевого профілю, залізо-

бетону або

дерев’яних брусків. Лати влаштовують у вигляді

дерев’яних брусків перетином 50×50 ...60×60 мм, або у вигляді насти-

лу із дощок. Відстань між брусками залежить від покрівельного мате-

ріалу: кожний азбестоцементний лист вкладають на три бруски, а

черепицю на два. Суцільний настил із дощок улаштовують при будь-

яких типах листів на карнизах, гребенях

, розжолобках.

Улаштування покрівель із азбестоцементних виробів

Організація і технологія будівельних робіт

188

Покрівлю із азбестоцементних хвилястих листів влаштовують

двома способами: без зміщення швів у повздовжньому напрямку і з

перев’язуванням швів. Використовуючи перший спосіб, в листах

крайніх рядів обрізають один кут (верхній лівий або нижній правий); в

листах середніх рядів обрізають два кути (нижній правий і верхній лі-

вий). При другому способі кожний

наступний ряд відносно нижчевк-

ладеного зміщується на одну хвилю.

Листи азбестошиферу кладуть правильними рядами знизу вгору,

паралельно карнизу. Кожний ряд листів звичайного профілю по дов-

жині повинен перекриватись наступним на 120...140 мм, листів уніфі-

кованого профілю – на 200 мм, інших листів – на 180-190 мм. В рядах

кожний лист має перекривати сусідній на одну

хвилю. До лат та де-

рев’яних прогонів листи прикріплюють нержавіючими цвяхами або

шурупами з м’якими шайбами, а до металевих чи залізобетонних про-

гонів – оцинкованими гвинтами з гайками або скобами. Гребені, а

також примикання покрівлі до вертикальних поверхонь обладнують

спеціальними азбестоцементними профілями.

Плоскі азбестоцементні плитки, як і хвилясті листи, кладуть

рядами знизу вгору, починаючи з карниза. Кожну плитку кріплять до

покритого шаром пергаміну суцільного настилу із дощок двома цвя-

хами і противітряною кнопкою.

Улаштування покрівель із черепиці

Для покрівельних робіт використовують глиняну (керамічну)

черепицю, яка за формою буває жолобчаста, хвиляста, плоска і пазова,

а також цементно-піщану. Під черепичну покрівлю влаштовують лати

із брусків перетином 50×50 (50×60) мм, відстань між якими залежить

від розмірів черепиці. Вкладання черепиці проводиться рядами знизу

вверх і справа наліво.

Улаштування металевих покрівель

Металеві покрівлі влаштовують по латах з дощок (40×200 мм) і

брусків (50×50 мм), які укладають на відстані 200 мм один від одного.

Між собою листи з’єднують за допомогою фальців, які можуть бути

одинарними і подвійними, лежачими і стоячими. Листи по довжині

схилу покрівлі з’єднують між собою в картини як правило одинарни

ми лежачими фальцами, лише при малому нахилі - подвійними. Уз-

довж схилу картини між собою з’єднують стоячими фальцами. Кар-

тини до лат кріплять за допомогою клямерів – металевої стрічки за-

вширшки 40...50 мм і довжиною 120...150 мм. Один кінець клямра

цвяхам

гий зав

тні або

чи ас

суціль

залежи

одного

марка

нахилу

мм. По

ють пе

йому.

Рис. 7.

– пос

– те са

и прибивають д

одять у фальц м

ашт

вання по

кр

новою покрівлі

збірна плити п

альтобетонною

ий настил із

ь типу споруди

до п’яти (рис. 7

я склеювання

ких визначаєт

покрівлі. Товщ

лотнища рулон

пендикулярно

2. Способи нак

ідовний;

– одно

е, тришарового

Організація і тех

189

дощок або до

ж картинами п

кр

івель із р

лон

із рулонних ма

криття з нанес

стяжкою, пло

ощок. Кількіс

, виду матеріал

12).

улонних матер

ся залежно ві

на шару масти

их матеріалів п

току води, а пр

еювання полот

асний при влаш

ологія будівельни

окової поверхн

крівлі.

их матеріалів

еріалів служать

ною на них цем

кі азбестоцем

ь шарів рулон

та нахилу даху

алів використо

району будівн

и не повинна

и нахилі даху

більшому нахи

ищ рулонного

уванні чотириша

робіт

брусків, а дру-

несучі монолі-

ентно-піщаною

нтні листи та

их матеріалів

і може бути від

ують мастики,

ицтва, виду та

еревищувати 2

о 15% наклею-

і – паралельно

илима:

ового килима;

Організація і технологія будівельних робіт

190

Залежно від способу наклеювання полотнищ рулонний покрівель-

ний килим влаштовують різними способами: ступінчастим (одночас-

ним) – з руберойду з дрібною мінеральною посипкою і наступним

влаштуванням захисного гравійного шару; шаровим (послідовним) –

нижні шари з руберойду, посипаного дрібним мінеральним порошком,

верхній шар – з руберойду з крупнозернистою посипкою.

Наклеювання полотнищ починають знизу проти напряму нахилу

даху. Перекриття стиків по довжині полотнищ повинно бути не менше

70 мм, а впоперек – не менше 250 мм.

Стики руберойду після його наклеювання прошпакльовуються

гарячою (150...160

С) бітумною мастикою. Захисний шар покрівлі

влаштовують по верхньому шару килима нанесенням шару гарячої

бітумної мастики товщиною 3 мм і посипки гравієм або щебенем

фракціями 10...20 мм.

Улаштування мастикових покрівель

Мастикові покрівлі застосовують при будівництві виробничих і

господарських будівель, які мають покриття із збірних залізобетонних

плит. Вони можуть бути армовані і неармовані, Для армування вико-

ристовують склосітку, склополотно. Мастикові покрівлі влаштовують

з холодних бітумних емульсійних паст і мастик, полімерних мастик, а

також гарячих бітумних і бітумно-гумових мастик. Бітумні емульсійні

мастики – це дисперсні системи з бітуму, емульгатора (глина, вапно

або їх суміш з азбестом), наповнювача (азбест, цементний пил, тонко

молотий вапняк) та води. Ці мастики можуть бути поліпшені додаван-

ням до них водних емульсій каучуку.

Улаштування мастикових покрівель починають з підготовки

основи: перевіряють нівеліром нахил поверхні основи під покрівлю;

наклеюють над

стиками панелей, армуючи прокладки з склосітки,

утоплюючи її в бітумно-емульсійну пасту; влаштовують гнучкі ком-

пенсатори з полімерної плівки по шару емульсійної пасти.

Пароізоляцію влаштовують з бітумної емульсійної мастики

шарами товщиною 2 мм, кількість яких залежить від умов експлуата-

ції будівлі і може бути від 1 до 4.

Улаштування теплоізоляції та вирівнювальних (захисних)

шарів

аналогічно влаштуванню рулонних покрівель. Мінімальна кількість

шарів мастикової покрівлі дорівнює трьом: ґрунтовка, проміжний (ро-

бочий) шар і верхній шар, на який наносять захисне покриття із су-