Бездатко В.В. Класифікація документів: здобутки і нагальні завдання сьогодення

Подождите немного. Документ загружается.

можуть мати, втратили юридичну чинність); послідовністю створення: оригінал –

примірник службового документа, що перший і єдиний набуває чинності; копія –

документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого

документа і в окремих випадках – деяких зовнішніх ознак; витяг із документа – засвідчена

копія частини тексту службового документа; дублікат – повторно оформлений службовий

документ, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну

силу; строками зберігання: документи постійного зберігання; документи тимчасового

зберігання (тривалого – понад 10 років і тимчасового – до 10 років); належністю до сфери

приватного життя та інших сфер життя суспільства: документи особового походження;

документи офіційного походження; рівнем узагальнення інформації: первинний документ;

вторинний документ і т.&д. Наведені приклади групування документів є однорівневими,

тобто такими, які не мають більше одного рівня поділу, а отже й різнорівневих

класифікаційних рядів. Основою для формування в установі документів у справи виступає

їх тематика, предметна чи поглиблена семантична характеристика. Підставою для

об’єднання видів документів у класи управлінської документації, наприклад,

організаційно-розпорядча документація, цінова документація, банківська документація та

ін., слугує зміст документної інформації.

Незважаючи на інтенсивність пошуку відповіді на практичний виклик потреб

класифікування, систематизації документів і множину пропозицій, однозначного

розв’язку бути не може. Це пояснюється складністю розроблення єдиних теоретичних і

методологічних засад для класифікації розмаїття існуючих документів. Тому й не дивно,

що більшість існуючих класифікацій носять загальний характер, без деталізації щодо

часткових випадків. Прикладом подібної є класифікація систем документації,

запропонована С. Г.&Кулешовим.

Активним розробником класифікації управлінської документації та систем документації

виступив С.Г.&Кулешов. Найзагальніший поділ систем документації, запропонований

науковцем, виглядає таким чином – базові, інфраструктурі та дисциплінарні [15, 131].

Базовими системами документації дослідник називає системи документації, що

утворилися в результаті функціонування «базових» сфер суспільства (економіка, політика,

культура) та&/&або спрямовані на їх підтримку. До блоку базових систем документації, на

думку С.Г.&Кулешова, належать: наукова, виробничо-експлуатаційна (у т.&ч. документи з

усіх галузей промислового, сільськогосподарського виробництва, сфер технологічної

експлуатації), навчальна, економічна, громадсько-політична, судова, законодавча,

військово-оборонна, цивільно-реєстраційна документації, документація органів

внутрішніх справ країни [15, 131]. Усвідомлення неможливості представити усю

різноманітність сфер соціальної діяльності у межах певної системи автор компенсує

поясненням «найбільш усталених форм документів».

У свою чергу, кожна з названих вище груп має певні сукупності видів документів, у

окремих випадках – підсистеми документації. Такими є, наприклад, наукова, економічна,

виробничо-експлуатаційна документації. Наукова система документації охоплює науково-

організаційну, науково-дослідну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну,

патентну підсистеми документації; економічна – торговельну, зовнішньоторговельну,

фінансову, цінову, банківську, ліцензійну, інвестиційну підсистеми документації;

виробничо-експлуатаційна&– виробничо-організаційну, виробничо-конструкторську,

проектну, експлуатаційно-технологічну підсистеми документації; навчальна – навчально-

організаційну, навчально-дослідну, навчально-контрольну підсистеми документації [15,

131].

Інфраструктурними видами документації названі С.Г.&Кулешовим ті системи

документації, які функціонують в інфраструктурі кожної базової сфери соціальної

діяльності. До блоку інфраструктурних систем документації дослідник зараховує такі

групи: управлінська, нормативна, інформаційна, а управлінської – організаційно-

розпорядчу, первинно-облікову, звітно-статистичну, планову, бухгалтерсько-облікову

підсистеми документації; нормативної – підсистеми документації з пожежної безпеки,

охорони праці, стандартизації, сертифікації; метрології; інформаційної – реєстраційно-

облікову підсистему документації та підсистему документації систем інформаційного

обслуговування. Системи документації, що утворюються в результаті функціонування

різних сфер соціальної діяльності і за змістом відповідають певній науковій галузі знань,

визначаються С.Г.&Кулешовим «дисциплінарними». Групування документів у межах

блоку проводиться згідно з поділом наукових дисциплін на три усталених цикли:

технічний (будівельна, транспортна, енергетична, житлово-комунальна документації),

гуманітарний (соціологічна, етнографічна, археологічна документації), природничий

(гідрологічна, метеорологічна документації) [15, 131]. Попри неповноту переліку систем

документації, запропонована науковцем класифікація належить до найбільш

обґрунтованих, що створює підстави належно поцінувати авторські теоретичні

узагальнення, продуковані історичним досвідом і практикою класифікації документів у

документознавстві, архівознавстві, джерелознавстві, сферах практичної діяльності.

Низку праць класифікації управлінської документації присвятив Ю.І.&Палеха [27, 28].

Посилаючись на досвід класиків досліджуваного питання – С.Г.&Кулешова, К.Г.&Мітяєва,

А.М.&Сокової, колективні розробки нормативно-правових, методичних документів щодо

систематизації документів, науковець запропонував власну схему поділу на групи

сукупності «офіційної документації, що циркулює в організації (об’єднанні організацій),

за її тематичними видами, виходячи з потреб практичної роботи з документами та

функцій, які виконує той чи інший підрозділ» [27, 102]. Такою названо управлінську

(організаційно-розпорядча й економічна (планова, торговельна, зовнішньоторговельна,

фінансова, цінова, ресурсна, бухгалтерсько-облікова і т.д.)), нормативно-правову (копії

законів і підзаконних актів, указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету

Міністрів України, наказів вищих організацій, державні стандарти і т.д.), галузеву або

відомчу (будівельна, машинобудівна, аграрна, транспортна і т.д.), виробничо-прикладну

(проектно-виробнича, виробничо-організаційна документація, експлуатаційно-

технологічна документація), науково-технічну (науково-дослідна, конструкторська,

технологічна, патентна та ін.), праводілову, кадрову, навчальну (навчально-організаційна,

навчально-дослідна, навчально-конструкторська) документації та документацію

інформаційних систем, що відповідає усталеним підходам у традиційному

документознавстві [27, 102–106]. Щоправда, окремі нововведення не є обґрунтованими.

Це стосується, наприклад, праводілової документації чи документації інформаційних

систем, без помітки про їх склад. Цікавою видається таблиця «Рівнів документації

установ», подана Ю.І.&Палехою, орієнтована на ДСТУ ISO&9001–2001 «Системи

управління якістю. Вимоги», а не ДКУД 010–98 чи «Перелік». Дослідник виокремлює

чотири рівні документації: основоположні, управлінські, робочі, звітні (записи)

документи, конкретизуючи зміст кожного з них не через загальну характеристику, а види

документів [27, 108]. Попри наявну неоднозначність їх визначень, укажемо на важливість

актуалізації теми. Загальні зауваги про класифікацію документів на рівні установи згодом

були конкретизовані в наступній публікації&– «Класифікування обліково-бухгалтерської

документації» [28, 96–97]. Для класифікування обліково-бухгалтерської (подана тут

Ю.І.&Палехою назва не відповідає унормованому – «бухгалтерсько-облікова

документація») документації Ю.І.&Палеха скористався загальними, типовими ознаками

класифікації документів, а саме&– інформаційною, матеріальною складовими документа,

способом документування, обставинами існування в зовнішньому середовищі [28, 96].

Слідуючи відомій фасетній схемі класифікації документів Н.М.&Кушнаренко та

Г.М.&Швецової-Водки, автор повторив визначені ними види документів [28, 97].

Виняток склала класифікація обліково-бухгалтерської документації за інформаційною

складовою, докладно проілюстровану схемою та таблицею, де розміщено назви видів

документів, їх характеристика, жанри [28, 97–99]. Апелюючи до інформаційної складової

цього виду документів, посилаючись на певні ознаки, автор виокремлює такі види:

зовнішні, внутрішні (місце складення); первинні, зведені (порядок складення); разові,

накопичувальні (кількість охоплених операцій); розпорядчо-дозвільні, виконавчі

(виправдні), бухгалтерського оформлення, комбіновані (призначення); грошові,

матеріальні, розрахункові (залежно від змісту), рукотворна й машинна (спосіб складення й

опрацювання операцій) [28, 98–99]. Як бачимо, класифікаційна схема страждає

повторюваністю окремих позицій, їх перехрещенням, некоректністю деяких визначень

назв видів документів, неправильністю вказування місця жанрам документів тощо.

Розвідки Ю.І.&Палехи унаочнили проблему класифікації будь-яких документів.

Незважаючи на окремі її вади, визнаймо важливість і необхідність студіювання піднятої

теми, що залишається гостро актуальним питанням в умовах тривання пошуку

оптимальної моделі організації документів в установі.

До теми класифікації документів загалом і в архівній справі зокрема звернулася й архівіст

Л.О.&Драгомирова (Скрицька) – головний розробник проекту «Основних правил роботи

державних архівів України» (2004) [8]. Концентрований виклад основних правових,

методологічних і методичних положень, які регламентують діяльність архівів, архівних

установ, охоплював також класифікацію документів, основні види архівних класифікацій.

Заслуговують на поцінування висновки Л.О.&Драгомірової стосовно термінологічного

апарату практики класифікування, визначення ознак (штучних і природних) розподілу

документів. В основу класифікаційного розподілу документів на міжархівному й

внутріархівному рівнях покладено ознаки: види носіїв та їх матеріальна основа; спосіб

закріплення (техніка виконання), спосіб зчитування; форма передавання (викладення);

форма запису; форма організації інформації; походження, галузево-функціональна

належність і первісне функціональне призначення документів [8, 118]. Так, за ознакою

виду матеріальної основи та форми носія документи поділено на традиційні (з паперовою

основою, а також на застарілих носіях); аудіовізуальні й електронні; за способом

створення (запису, фіксації інформації) – традиційні (рукотворні, у т.ч. і рукописи),

аудіовізуальні, електронні; способом зчитування (відтворення) інформації, тобто

представлення її у формі, яку може сприймати людина – традиційні, аудіовізуальні,

електронні; формою викладення (передавання) інформації мовної системи – текстові і

нетекстові; формою писемності – письмові, зображувальні і звукові; формою організації

та характером викладення і призначення інформації (змісту) – номінально-жанрові види і

різновиди; ознакою належності до сфери приватного життя та усіх інших сфер

життєдіяльності людського суспільства – документи особового й офіційного походження;

функціональною ознакою – базові, інфраструктурні, дисциплінарні, цільового

виробничого зовнішнього та внутрішнього призначення, документи на особовий склад [8,

118–119].

Примітно, що кожен вид документа, визначений згідно з пропонованими

класифікаційними ознаками, знаходить термінологічне та семантичне пояснення,

продовжуючи, таким чином, традицію збагачення архівознавчого та документознавчого

словника, сприяючи формуванню проблемно-тематичної терміносистеми. Цінним є

перенесення досвіду творення класифікації документів у методики їх організації,

описування та забезпечення збереженості, що дозволило дослідниці виокремити такі

основні класи архівних документів: документи офіційного походження та документи

особового походження (ознака&– походження); традиційні, аудіовізуальні, електронні

(ознака – спосіб зчитування інформації); науково-технічні документи (ознака – функційне

призначення) [8, 119]. У цілому погоджуючись із пропозиціями науковця щодо

класифікації архівних документів, зауважимо на порушенні ним в окремих випадках

основної вимоги класифікування – визначенні щонайменше бінарної позиції в кожному

конкретному випадку. Тому, виокремлюючи за функційним призначенням лише один клас

документації – науково-технічної, доводиться зауважити на обмеженості блоку,

фактичному ототожненні класу і виду документів. Попри це, розкриття

Л.О.&Драгоміровою особливостей класифікації архівних документів розширило

історіографічний тезаурус досліджуваної проблеми. Цінні думки про зміст класифікації

документів прислужилися при укладанні засад упорядкування архівних документів НАФ

України, віддзеркалених в «Основних правилах роботи державних архівів України».

Констатуючи обмаль праць про класифікацію документів теоретичного значення, укажемо

на монографію С.Г.&Кулешова «Документальні джерела наукової інформації: поняття,

типологія, історія типологічної схеми» [14] і супутні до неї окремі наукові публікації,

перші з яких датуються кінцем 1980-х рр. [16–20, 22]. Переслідуючи мету – викласти

історію та теорію документальних джерел наукової інформації (далі – ДДНІ),

С.Г.&Кулешов закцентував увагу на «провідному теоретичному напряму» дисциплін, «де

документ є головним (чи одним з головних) об’єктів дослідження» [14, 34] – класифікації і

типології сучасних ДДНІ. Побіжний історичний екскурс щодо питання класифікації

документів переконливо розкрив еволюційну залежність класифікації документів від

практичних потреб організації та систематизації зібрань, створення переліків одиниць

зберігання тощо. Відштовхуючись від найдавніших зразків класифікації документів,

притаманних близькосхідній цивілізації, С.Г.&Кулешов цілком справедливо вказав на їх

розвиток у часі, зі збереженням при цьому єдиної традиції – систематизації документів

відповідно до ознак. Пошуки підтверджень слушного висновку провадяться у межах

бібліотечно-бібліографічних класифікацій ХІХ ст., представників документаційної науки,

зокрема П.&Отле, інформатики, книгознавства доби серйозних теоретичних зрушень,

породжених вторгненням інформаційних наук тощо.

Розглянувши класифікації ДДНІ за характеристиками змісту, у т.ч. видами наукової

інформації, ступенем кумуляції наукової інформації, та характеристиками форми,

класифікаційними ознаками жанрів документів, дослідник запропонував авторську

систему їх типології, збалансувавши фасетні блоки між собою та види документів згідно з

соціальним призначенням – документальним забезпеченням науковою інформацією

суспільства. Зорганізованість типологічних рядів за такими функціями, як забезпечення

1)&первинною науковою інформацією суспільства, 2)&процесу професійної підготовки

спеціалістів, 3)&вторинною фактографічною інформацією науки та виробництва,

4)&популяризації досягнень науки, техніки, виробництва, їх історії, 5)&інформацією про

зміст джерел первинної наукової інформації, дозволила обґрунтовано виокремити

наукову, навчальну, виробничу, довідкову, науково-популярну книгу та їх види, що є

цілком слушною. Безперечно, монографія С.Г.&Кулешова стала помітним внеском в

історію та теорію класифікації документів, зокрема ДДНІ. Запропонована вченим

типологічна схема ДДНІ залишається актуальною й нині, хоча й дещо не відповідає часу,

відзначеному розповсюдженням комп’ютерних інформаційних технологій.

До питання типології документів С.Г.&Кулешов повертається у відомій монографії

«Документознавство: історія. Теоретичні основи» [15, 50–58]. Утім, цього разу дослідник

виявляє увагу до теми через призму документологічних інтересів. Вузловими проблемами

типології документів науковець називає: визначення сутності та співвідношення понять

«типологія», «класифікація», «типологізація», «тип», «клас», «рід», «вид» і т.д.;

формування принципів типологізації (класифікування); виявлення та характеристика

критеріїв типологічної (класифікаційної диференціації), видів документів; побудову

типологічних (класифікаційних) схем [15, 51]. По-новаторському для української науки

прозвучали термінологічні зауваження щодо поняттєво-категоріального апарату

класифікування документів. Критикуючи за однозначність твердження Ю.М.&Столярова,

Н.М.&Кушнаренко, Г.М.&Швецової-Водки стосовно напряму логічного розгортання

процедури групування документів шляхом їх диференціації чи інтеграції, визначаючи

класифікацію документів як «поділ документів (тобто понять, котрі відбивають різні

узагальнення назв сукупностей об’єктів) за будь-якими ознаками (без поділу у даному разі

на суттєві чи несуттєві)» [15, 53], С.Г.&Кулешов пристає до позиції Г.М.&Швецової-Водки

щодо ознак класифікування за особливостями носія інформації: матеріал носія інформації,

форма запису інформації, матеріальна конструкція носія інформації, засоби запису

(створення документа), призначення до сприйняття, канал сприйняття людиною, спосіб

декодування інформації людиною, зауваживши потребування їхнього доповнення при

розгляді внутрішньої диференціації окремих документів [15, 58]. Ставлячись до типології

документа як ключової і найбільш розробленої проблеми документології, науковець

раціонально виважено поцінував існуючі у документознавстві класифікаційні та

типологічні схеми, пропоновані Г.М.&Швецовою-Водкою й Н.М.&Кушнаренко, вказавши

на їх тяжіння до існуючих версій класифікації документів у книгознавстві та

бібліотекознавстві, відзначивши їх до певної міри прийнятність для документознавства.

Отже, коментуючи варіанти класів документів, визначених документознавцями згідно з

обраними критеріями, С.Г.&Кулешов акцентує увагу на ступені повноти фасетів,

справедливості термінологічних означень і пояснень, умовності й дискусійності

типологічних (класифікаційних) ознак. Утім, спільним недоліком класифікацій дослідник

вважає недостатність розроблення питання зарахування документів до певного типу за

сукупністю ознак, що зумовлено складністю прикладного характеру – пошуку єднального

центру, доцентрових обставин акумуляції документів.

Значення класифікації документів визначається не тільки практичною доцільністю

студіювання питання з метою оптимальної організації їх використання, але й теоретичним

зиском як методу пізнання, виявлення та вивчення зв’язків між ними, віддзеркалення

об’єктивної дійсності в інформації. Проте, справедлива заувага К.Г.&Мітяєва про

непотрібність розгляду класифікації як самодостатнього, ізольованого, відособленого

гносеологічного прийому залишається актуальною. Тому класифікація радше є одним із

випадків їх студіювання, спрямованого на виявлення загальних і часткових ознак, їх

залежностей і субординації. Класифікація відкриває історичні зв’язки, логічні

закономірності між різновидами документів однієї і різних сфер людської діяльності.

Сприймаючи класифікацію як невід’ємну процедуру дослідження матеріальної,

інформаційної складових документів, специфіки їх побутування у зовнішньому

середовищі, сучасні дослідники продовжують твердити про її особливу значущість у

науково-прикладному та теоретико-фундаментальному сенсі. Усвідомлення значущості

історичного досвіду, накопиченого фахівцями наук документально-комунікаційного

циклу, спонукає документознавців шукати відповіді на питання у суміжних і споріднених

галузях знань. Яскравим свідченням посилань на досягнення колег стали відомі новітні

наукові розвідки Н.М.&Кушнаренко, Г.М.&Швецової-Водки, Ю.І.&Палехи. У практичному

аспекті найбільш запитаними залишаються класифікації документації на рівні установи.

Якщо для Н.М.&Кушнаренко, Г.М.&Швецової-Водки, Ю.І.&Палехи принциповим виявилося

конструювання загальної схеми класифікації документів, то для С.Г.&Кулешова,

передусім, конкретних видів документації, зокрема управлінської та ДДНІ. Концепція

виокремлення дискретних, взаємозалежних, пов’язаних класифікаційних одиниць рівнів

клас&/&підклас /&вид /&підвид, підпорядковувалася С.Г.&Кулешовим прагнення об’єктивно

підкріпити перспективність систематизації документів в умовах нечуваного зростання їх

обсягу і вимог функціонування в електронних інформаційних системах. Обговорюючи

питання класифікації документів, науковці активізують творчий пошук термінологічного

змісту. Відтак окреслення змісту і значення понять «класифікація», «типологія», «тип»,

«клас», «жанр» документа і т.п. є для вчених пріоритетним завданням. І хоча

одностайності у його розв’язанні не зафіксовано донині, проте логічний принцип

опрацювання й упорядкованого схематичного розташування класифікованих документів

залишається незмінним. Принципи комплексності, історичності, системності лежать в

основі фасетних, дихотомних, ієрархічних, змішаних схем класифікації, верифікованих на

ґрунті вичерпності дискретної класифікаційної одиниці. Безперечно, варті уваги висновки

знайшли продовження в новітніх архівних, історико-джерелознавчих, книгознавчих та ін.

студіюваннях. Необхідність усунення відмічених вище недоліків класифікаційних схем

спонукає ставитись до класифікації як однієї з найважливіших тем документознавства.

1. Банасюкевич В.Д. Классификация форм и информации организационно-

распорядительной документации //&Внедрение Унифицированной системы

организационно-распорядительной документации (УСОРД) в условиях АСУ и

традиционных методов управления: тез. докладов и сообщений Всесоюзного

совещания (Москва, 20–22 октября 1976 г.).&– М., 1977.&– С.&48–59.

2. Банасюкевич В.Д. Управленческая документация как исторический источник (на

материалах Министерства угольной промышленности СССР за 1971–1975 годы):

автореф. дис. к. ист. н.&– М., 1977.&– 19&с.

3. Банасюкевич В.Д. Функции управленческих документов //&Терминологические

проблемы в области документоведения и архивоведения: тез. сообщ. к теорет.

семинару (январь 1974).&– М., 1973.&– C.&35–42.

4. Бездрабко В.В. К.Г.&Мітяєв і становлення документознавства //&Бібліотекознавство.

Документознавство. Інформологія. – 2008. – №&1.&– С.&8–22.

5. Бездрабко В.В. Управлінське документознавство: навч. посіб. – К.: Четверта хвиля,

2006.&– 208&с.

6. Вараева А.В., Янковая В.Ф. О подходе к классификации систем документации,

создаваемых в деятельности учреждения /&Главрахив при Совете Министров СССР;

Всесоюзный научно-исследовательский ин-т документоведения и архивного дела.&–

М., 1987.&– С.&57–61.

7. Галушка И. Управление экономикой.&– М., 1988.&– 222&с.

8. Драгомірова Л. Оптимальна модель організації документів Національного

архівного фонду: методологія визначення і технологія створення (науково-

практичний коментар до третього розділу Основних правил роботи державних

архівів України) //&Студії з арх. справи та документознавства.&– 2004.&– Т.&11.&–

С.&111–133.

9. Елпатьевский А.В. Некоторые вопросы подхода в исследовании в области

организации документной информации с точки зрения документных систем //&Тез.

сообщ. к теорет. семинару «Вопросы системного подхода к исследованиям в

области документной информации» (июнь 1972).&– М., 1972.&– С.&118–124.

10. Загорецька О. Нормативне та методичне забезпечення організації діловодства й

архівної справи в Україні //&Секретарь-референт.&– 2006.&– №&3.&– С.&29.

11. Илюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документоведение. Документ и

системы документации: учеб. пособие /&МГИАИ.&– М., 1977.&– 83&c.

12. Кокорев В.И. Основы стандартизации в информационных системах: учеб.&– М.:

Изд-во стандартов, 1988.

13. Комова М.В. Документознавство: навч. посіб. //&Нац. ун-т «Львівська політехніка»,

Ін-т гуманітарних і соціальних наук. – Львів, К.: Тріада плюс, Алерта, 2007.&– 296&с.

14. Кушнаренко Н.М. Документоведение: учеб.&– К.: Знання, 2000.&– 486&с.

15. Моргенштерн И.Г. Проблемы типологии современной книги //&Книга: исслед. и

материалы.&– М., 1975.&– Сб.&30.&– С.&38–54.

16. Палеха Ю.І., Леміш Н.О. Загальне документознавство: навч. посіб. – К.: Ліра-К,

2009.&– 395&с.

17. Сокова А.Н. Организационно-распорядительная документация в системе

управленческой документации. Некоторые вопросы документной

систематики //&Внедрение Унифицированной системы организационно-

распорядительной документации (УСОРД) в условиях АСУ и традиционных

методов управления: тез. докладов и сообщений Всесоюзного совещания (Москва,

20–22 октября 1976 г.).&– М., 1977.&– С.&28–31.

18. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: навч. посіб.&– К.: Знання, 2007.&– 398&с.

19. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: програма курсу для ін-ту культури зі

спеціальності «Бібліотекознавство та бібліографознавство» /&РДІК.&– Рівне, 1997.&–

14 с.

20. Кулешов С.Г. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія,

історія типологічної схеми. – К.: УкрІНТЕІ, 1995. – 190&с.

21. Кулешов С.Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. – К.: ДАКККіМ,

2000.&– 163&с.

22. Кулешов С.Г. Історична та сучасна класифікація наукових комунікацій&//&Наука та

наукознавство. – 1994. – Вип.&1–2.&– С. 109–116.

23. Кулешов С.Г. Неопубликованные документы. Понятие и классификация&//&Научн. и

техн. б-ки.&– 1988.&– №&7. – С.&30–32.

24. Кулешов С.Г. Развитие документальных источников научной информации

(историко-типологический анализ). Ч.&3.&Генезис новой научной литературы и

формирование системы ДИНИ: Препринт. – К.: АН УССР. Ин-т философии.

ОНИОН, 1990.&– 45&с.

25. Кулешов С.Г. Развитие документальных источников научной информации

(историко-типологический анализ). Ч.&2.&Досистемный этап развития

документальных источников научной информации: Препринт.&– К.: АН УССР. Ин-

т философии. ОНИОН, 1990.&– 42&с.

26. Кулешов С.Г. Тенденції і перспективи розвитку типологічної схеми

документальних джерел наукової інформації&//&Інформація і ринок.&– 1995.&– №&1.&–

С.&10–12

27. Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: навч. посіб.&– К.: ДАКККіМ,

2003.&– 57&с.

28. Кулешов С.Г., Девтерова Т.В. Документальные источники научной информации и

их классификация&//&НТИ.&– Сер.&1. – №&1. – 1985. – С.&21–25.

29. Митяев К.Г. История и организация делопроизводства в СССР: учеб. пособие.&– М.,

1959.&– 359&c.

30. Общесоюзный классификатор. Управленческая документация. 1 75&012.&– М.: Изд-

во, 1978.&– 363&с.

31. Палеха Ю.І. Класифікація управлінських документів в

організації //&Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвідомч. наук.

збірн.&– 2007. – Вип.&9.&– С.&100–109.

32. Палеха Ю.І. Класифікування обліково-бухгалтерської документації //&Студії з арх.

справи та документознавства. – 2008. – Т.&16. – С. 96–99.

33. Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади

та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із

зазначенням термінів зберігання документів /&ГАУ при Кабінеті Міністрів України;

УДНДІАСД; Авт.: Г.В.&Портнов, С.В.&Сельченкова, В.П.&Ляхоцький, І.Б.&Матяш. –

К., 1997. – 255&с.

34. Сельченкова С.&В. Експертиза цінності управлінських документів недержавних

організацій: організаційно-методичний аспект //&Студії з арх. справи та

документознавства. – К., 2004. – Т.&11. – С.&133–137.

35. Сельченкова С.&В. З історії експертизи цінності документів та укладання переліків

документів в Україні у 1920-1930-ті роки //&Студії з арх. справи та

документознавства. – 2004. – Т.&12. – С.&23–33.

36. Сельченкова С.&В. Організаційні та методичні проблеми створення вітчизняної

системи переліків документів із строками зберігання //&Арх. України. – 2003. – №

4–6. – С.&114–121.

37. Сельченкова С.&В. Особливості укладання відомчих переліків документів зі

строками зберігання // Студії з арх. справи та документознавства. – 2003. – Т.&9. –

С.&50–51.

38. Сельченкова С.&В. Переліки документів: сучасний стан, проблеми,

перспективи //&Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук.

праць. – К., 2003. – Вип. 6. – С.&83–90.

39. Сельченкова С.В. Переліки документів у діловодстві: історія, класифікація,

концептуальні та методичні засади підготовки: автореф. дис. … к. і. н.

07.00.10 /&Держкомархів України; УНДІАСД.&– К., 2005.&– 20&с.

40. Сокова А.М. К вопросу о документной систематике //&Сов. архивы.&– 1976.&– №&4.&–

С.&29–98.

41. Сокова А.М. Современные системы документации в аспекте

документоведения //&Вопр. кибернетики. Современные документные системы.&– М.,

1979.&– С.&3–23.

42. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: навч. посіб. для студ. ін-тів

культури /&Рівн. держ. ін-т культури. – К.: Кн. палата України, 1998.&– 80&с.

43. Швецова-Водка Г.М. Типологія книги: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів

культури і мистецтв /&Рівнен. держ. ін-т культури.&– К.: Кн. палата України, 1999.&–

68&с.