Бехруз X. Порівняльне правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

304

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

305

У рамках Ради Європи в 1961 р. було прийнято Європейську

соціальну хартію, яка після ратифікації в 1965 р. п'ятьма держа-

вами вступила в дію. У 1996 р. було прийнято нову редакцію

Європейської соціальної хартії. Сьогодні її ратифікували 22

держави і підписали 9 держав. Європейська соціальна хартія є

обов'язковою для держав, що її ратифікували. Гарантовані нею

права діляться на три категорії: перша — щодо умов праці, друга

— соціального захисту населення, третя — спеціального захисту

поза робочим середовищем.

Згідно з Європейською соціальною хартією, усі держави-

учасниці зобов'язані використовувати всі засоби національного і

міжнародного характеру для ефективної реалізації основних прав і

принципів у соціальній сфері: право на справедливі і безпечні

умови праці, на справедливу винагороду, право на об'єднання в

організації для захисту економічних і соціальних інтересів, право

на соціальне забезпечення, право на рівні можливості і рівне від-

ношення у сфері зайнятості, право на соціальний захист, право

на захист від бідності, право на житло та.ін.

Особливо можна підкреслити сферу соціального права в Німеч-

чині. Витрати на соціальні послуги в Німеччині складають десяту

частину від державного бюджету.

Соціальні послуги за змістовним принципом можна поділити

на консультаційні, лікарські, інформаційні, правові і організаційні.

Функціонує розвинена система соціального страхування і забез-

печення. Головна роль системи законодавства в цій галузі — це

соціальний кодекс Німеччини, що складається з десяти книг, які

набули чинності в 1975—1982 pp.

Співвідношення загального і особливого в національних пра-

вових системах держав, що входять у романо-германську правову

сім'ю, можна прослідкувати і на прикладі співвідношення цивіль-

ного і трудового законодавства. Спільним для всіх держав є те,

що на перших етапах розвитку буржуазного суспільства трудові

відносини дуже стисло регламентувалися декількома статтями

цивільних кодексів (договір особистого найму)

. Але поступово

картина змінилася, і в результаті тривалої еволюції трудове

право

Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные

правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А.

Туманова. — М.: Юристъ, 2000. — С. 167.

стало самостійною галуззю. При цьому у більшості країн романо-

германської правової сім'ї трудове право не кодифіковане, воно

складається з великої кількості декретів, законів і настанов, що

стосуються різних питань.

За останні десятиліття дуже активно розвивається рух із за-

хисту навколишнього середовища від забруднення, що викли-

кається, перш за все, вихлопними газами автомобілів і відходами

промислового виробництва. Під впливом прихильників цього руху

виникла самостійна галузь законодавства, що регулює сферу охо-

рони навколишнього середовища. Згідно із законом, прийнятим

у ФРН в 1974 p., утворено Федеральне міністерство у справах

навколишнього середовища.

У ФРН прийнято такі закони, як закон про заходи із забез-

печення усунення відпрацьованих масел 1968 p., закон про змен-

шення забруднення повітря свинцевими сумішами в дизельному

паливі 1971 p., закон про захист від шуму літаків 1971 p., закон

про захист навколишнього середовища від забруднень повітря,

шумів, вібрацій та інших шкідливих впливів 1974 p., закон про за-

побіжний захист населення від шкідливих випромінювань 1986 p.,

Закон про охорону природи 1976 р.

Основи регулювання кримінально-правових відносин закладено

Французьким кримінальним кодексом 1810 р. і Германським

кримінальним уложенням 1871 р., в яких було закріплено ос-

новний принцип, згідно з яким караються тільки ті діяння, які

заборонені законом у момент їх учинення. Усі вони підрозділялися

на злочини, проступки та порушення — залежно від тяжкості

передбачених за них законом покарань.

У теперішній час у Німеччині діє Кримінальний кодекс,

прийнятий в 1975 p., Загальна частина якого була складена в 60-ті

pp. XX ст., а основою Особливої частини є статті Германського

кримінального уложення 1871 р. У Франції діє кримінальний

кодекс, прийнятий в 1992 p., який також зберіг багато рис колиш-

нього французького законодавства, а також містить новели, вклю-

чені в нього за останні десятиліття. Передбачається поділ зло-

чинних діянь на тяжкі злочини, кримінальні делікти і проступки.

Передбачаються такі форми покарань, як довічне позбавлення

волі і позбавлення волі на строк, штраф, конфіскація майна,

здобутого кримінальним шляхом.

306

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

307

Отже, незважаючи на специфічні особливості, властиві пра-

вовим системам цих держав, структура романо-германського

права формує єдину систему.

6. Романське право і германське право

Серед найбільш визнаних у порівняльному правознавстві кла-

сифікацій правових систем виділяються класифікації, запропоно-

вані Р. Давидом, у рамках якої виділяється загальна сім'я романо-

германського права, і К- Цвайгертом і X. Кьотцом, у рамках якої

виділяється романське право і германське право як самостійні

правові сім'ї. Хоча вони відзначають, що питання про те, чи слід

проводити відмінність між романською і германською правовими

сім'ями в рамках правових систем континентальної Європи, є

спірним. Звичайно, романська і германська правові сім'ї мають

значно більше спільного, ніж кожна з них із загальним правом

Незважаючи на існуючі доводи на користь кожної із цих кла-

сифікацій, реалії європейського континенту сьогодні дозволяють

говорити про єдине романо-германське право завдяки стрімким

інтеграційним тенденціям. Незворотні процеси інтеграції в рамках

Європейського Співтовариства сприяють не тільки гармонізації і

уніфікації в галузі політики, економіки, соціальної сфери, але і в

питаннях права.

Разом із тим, правові системи, що входять у романо-германську

правову сім'ю, за рядом специфічних ознак підрозділяються на

дві відносно самостійні групи: романську і германську. До ро-

манської групи належать правові системи Франції, Італії, Іспанії,

Бельгії, Люксембургу і Голландії. До германської групи відносять

правові системи ФРН, Австрії, Швейцарії і ряду інших держав.

«Уперше відмінність між термінами «германський» і «ро-

манський» було зроблено в «Германії» Тацита. У XVI ст. воно ще

більш посилилося через негативне ставлення французької

аристократії до всього, що має німецьке походження. Схема їх

зіставлення була остаточно сформована в XIX ст. (у зміненому

' Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере

частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 204.

вигляді вона збереглася і до цього дня), при цьому було зроб -

лено висновок про перевагу романської моделі над німецькою

як найновішою з романо-латинських, близьких на лінгвістичному,

соціальному і культурному рівнях. Ця спорідненість відбита в

терміні «латинський», який виходить за межі більш обмеженого

«романський» (тобто римський)»

Романське право характеризується тим, що воно поєднує римське

приватне право і звичаєве місцеве право, причому з переважаючим

впливом римського права. Германське право, тобто друга гілка

романо-германської правової сім'ї, також поєднує римське приватне

право і звичаєве місцеве право, але тут переважає вплив

звичаєвого германського права, унаслідок чого сформувалося

«пандектне право», тобто злиття римсько-правового базису з

германського звичаєво-правовою надбудовою.

Відмінність між романським і германським правом виявляється й у

структурі права, наприклад у правовій системі Франції кримінальне

право належить до приватного права, тоді як в правовій системі

Німеччини кримінальне право належить до публічного права.

Основний закон ФРН не визнає за виконавчою владою права на

делегування законодавства. Урядові й інші підзаконні акти в

Німеччині можуть бути видані тільки в рамках виконання законів.

Проте в системі джерел права Франції делеговане законодавство,

що видається виконавчими органами влади, займає важливе місце.

Цивільні кодекси в державах романо-германської правової сім'ї

істотно розрізняються за організацією і структурою. Одна з най-

більш значних відмінностей визначається наявністю або відсут-

ністю Загальної частини, яка є в Германському цивільному уло-

женні 1896 р. і містить положення, застосовані до всіх інститутів

цивільного права'

У Французькому цивільному кодексі 1804 р. Загальна частина

практично відсутня, замість неї міститься короткий «Вступний

титул про публікацію, дію і застосування законів взагалі», який

містить не тільки цивільно-правові норми, але й норми, що нале-

жать до конституційного права.

Лобан Э.В. Демократический идеал Хосе Марта и романо-латинская кон

ституционная модель // Известия вузов. Сер. Правоведение. — 2001. — № 2.

—

С. 208-209.

Див.: Савельев В.А. Германское гражданское уложение. — М., 1983.

308

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

309

У рамках Французького цивільного кодексу норми, що ре-

гулюють різні сфери суспільних відносин, викладаються не в ло-

гічній послідовності. Наприклад, норми, що регулюють майнові

відносини подружжя, розташовані не в першій книзі, яка присвя-

чена регулюванню сімейних відносин

Відмінність у строках кодифікації, проведеної у Франції і Ні-

меччині, вплинули на даний процес. У той час, як французькі

юристи займалися тлумаченням своїх кодексів, німецькі юристи

продовжували роботу університетів над текстами римського

права. У Німеччині виникла нова школа — школа пандектистів,

яка привела до вищого рівня систематизації римських принципів.

Германське цивільне уложення було укладене наприкінці XIX ст.

на основі праць пандектистів, звідси і відмінність методів і стилю

французького і германського цивільних кодексів.

Норми права в німецькому законодавстві, зокрема в Германсь-

кому цивільному уложенні, більш абстрактні, ніж норми фран-

цузького законодавства. Крім того, для німецького законодавства

в цілому характерна логічна послідовність переходу від загальних

до більш конкретних положень. На відміну від Французького ко-

дексу, мова Германського цивільного уложення надмірно про-

фесійна і складна для сприйняття.

Таким чином, існування відмінностей між правовими системами

держав, що входять у романо-германське право, не виключає

можливості їх об'єднання в загальну правову сім'ю.

7. Судова система в романо-германській

правовій сім'ї

Особливістю судової системи романо-германського права є

переважання у сфері кримінально-процесуального права прин-

ципу розслідування (інквізиції) щодо принципу змагальності.

Головними ознаками цього процесу є: наявність ліберального пра-

вила щодо допустимості доказу в справі; суб'єктивний стандарт

доказування, згідно з яким провина підсудного повинна бути

доведена ще до внутрішнього переконання судді; надання держав-

ному обвинувачеві права оскаржити виправдувальне рішення суду

першої інстанції у справі; фактичний перегляд справи в суді апе-

ляційної інстанції; допустимість розгляду цивільного позову тим

же судом, який розглянув кримінальну справу, що пов'язані між

собою.

У даних державах елементи інквізиційного процесу з'явилися

вже в XIII ст. Інквізиційний процес широко застосовувався і в

період панування канонічного права. Остаточно він сформувався

у феодальних централізованих і абсолютистських європейських

державах. Французький інквізиційний процес в остаточній формі

встановився в XVI ст., витіснивши обвинувачувальний процес. У

Німеччині інквізиційний процес почав поширюватися через судову

практику'.

Останнім часом для судових систем багатьох держав романо-

германського права стає більш характерним є змішаний процес,

що поєднує риси слідчо-змагального процесу, а саме: демокра-

тичні принципи судового розгляду справ, таких як усність, глас-

ність, безпосередність, змагальність та ін., з елементами віднос-

ного обмеження права обвинуваченого і захисту на попередньому

(досудовому) слідстві (наприклад широкі повноваження слідчого

при ухваленні рішень із ряду питань у процесі розслідування).

У романо-германському праві також визнається принцип неза-

лежності суду, але дух цього принципу виявляється в основному

в матеріальній, кадровій і професійній незалежності судової

влади. Так, наприклад, незважаючи на принцип розділення влад

і проголошення принципу незалежності суду, у правових сис-

темах романо-германського права адміністративний контроль

міністерства юстиції над судами виявляється в таких формах:

наділення міністерства юстиції правом на проведення атестації

суддів, здійснення контролю над кадровою політикою судів, про-

ведення програм із підвищення кваліфікації суддів т.ін. У деяких

державах у системі романо-германського права міністр юстиції

Див.: Французский гражданский кодекс / Науч. ред. и предисл. Д.Г.

Лаврова; Пер. с фр. А.А. Жуковой, Г.А. Пашковской; Ассоц. Юрид. центр. —

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004.

Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2 т. — Т. 1 /

Общ.

ред., послесл., прим., крат, биогр. сведения А.В. Смирнова Т. 1. — СПб.:

Альфа,

1996.....С. 25-26.

310

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

311

є не тільки главою прокуратури, але й начальником суддів.

У системах англо-американського загального права, навпаки,

міністр юстиції є лише главою прокуратури.

Для романо-германської правової сім'ї характерна наявність

розвиненої судової системи. Спостерігається тенденція визнання

судової практики як джерела права. Р. Давид відзначає, що у

ФРН і Франції судова практика у ряді сфер відіграє провідну роль

у розвитку права, де доктринальні твори у ряді випадків є не чим

іншим, як викладенням судової практики

. Звичайно, її значення

серед джерел права в романо-германській правовій сім'ї істотно

відрізняється від англійського загального права.

У правових системах романо-германського права суди розділя-

ються по інстанціях або по галузях матеріального права. Справи,

пов'язані з правопорушеннями, є основним предметом діяльності

конкретного суду (наприклад адміністративних судів Франції).

У Німеччині розрізняють п'ять основних галузей юстиції: за-

гальну, трудову, соціальну, адміністративну, фінансову. Відповідно

функціонують п'ять систем судів. Також діє система загальних

судів, яким підсудні всі цивільні і кримінальні справи, очолювана

Верховним федеральним судом.

Своєрідність структури вищої ланки судових органів є ще

однією особливістю системи романо-германського права. У струк-

турі судових систем цих держав існують декілька верховних судів.

Так, наприклад, у Франції діють три верховні суди: Верховний

суд загальної юрисдикції, Верховний адміністративний суд і Вер-

ховний конституційний суд. У Німеччині існують шість верховних

судів, тобто Федеральний конституційний суд і п'ять галузевих

верховних судів.

У державах романо-германського права існує система

адміністративного контролю міністерства юстиції над судами,

тоді як у державах загального права щодо судової влади діє

принцип незалежності суду, який виявляється в усіх розуміннях,

а саме: структурному, матеріальному, кадровому і професій-

ному.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые

системы современности. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 96.

Існування і функціонування системи органів адміністративної

юстиції також є ще однією специфічною рисою романо-германсь-

кого права. Основний зміст діяльності цих органів полягає у ви-

рішенні спорів, скарг, що виникають із приводу скарг на управ-

лінські акти та рішення, що приймаються органами управління і

посадовими особами.

Адміністративна юстиція у державах й романо-германського

права має давню історію. Ще в XVII ст. у Франції з'явився новий

орган інтендантів, якому було доручено розгляд різного

роду спорів і претензій підданих. Адміністративна юстиція в

Німеччині почала функціонувати в другій половині XIX ст.

У рамках романо-германського права виділяються дві моделі ад-

міністративної юстиції. Перша модель — французька, яку ще на-

зивають управлінською (адміністративною), коли обґрунтованість,

доцільність, законність ухвалення і виконання адміністративних

актів здійснюється вищим у порядку підпорядкування органом

(посадовою особою). Органи адміністративної юстиції не підконт-

рольні судам загальної юрисдикції, а входять до системи органів

виконавчої влади.

Друга модель — німецька, яку ще називають адміністративно-

судовою, коли створюються спеціалізовані суди для вирішення

спорів у сфері державного управління, що входять до судової

системи і не залежать від судів загальної юрисдикції.

8. Романо-германське право і європейське право

Романо-германське право і європейське право відрізняються

одне від одного не тільки своєю історією, але і суттю, структурою

і системою джерел.

Романо-германське право виступає як цілісна правова система

зі своїми специфічними ознаками, що сформувалися в процесі

рецепції римського права, своєю структурою і системою джерел,

що мають тривалу історію.

Європейське право виступає як інтеграційна правова система,

яка фактично почала формуватися після Другої світової війни.

Разом із тим, ідея об'єднання Європи давно була в центрі уваги

312

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗпЛВСТВО

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

313