Балюк І.А. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

Господарське процесуальне

право

СУДОВІ ВИТРАТИ у

ГОСПОДАРСЬКОМУ

ПРОЦЕСІ

Поняття і види судових витрат. Державне

мито (порядок відрахування, розмір, звільнення

від сплати, повернення). Витрати, пов'язані з

розглядом справи. Розподіл господарських ви-

трат.

Організовуючи діяльність судів з розгляду і ви-

рішення спорів щодо здійснення даної діяльності, держава несе

значні витрати, які складаються з витрат на утримання судової

системи, матеріально-технічне забезпечення судів тощо. Крім то-

го, до судочинства залучаються особи, які сприяють здійсненню

правосуддя: посадові особи, працівники організацій, коли їх ви-

кликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час роз-

гляду справи, судові експерти, перекладачі, діяльність яких по-

требує матеріальної компенсації, певні процесуальні дії, які

потребують додаткових витрат.

Повністю покласти на державу, а саме на платників податків,

витрати, пов'язані з функціонуванням судової системи, було б не-

правильним. Тому законодавством на осіб, в інтересах яких роз-

глядаються і вирішуються спори в судах, покладено обов'язок час-

тково відшкодовувати витрати на судочинство. Слід підкреслити,

що до таких осіб віднесені суб'єкти матеріально-правових відно-

син, з яких виник спір, що розглядається судом, а саме: сторони,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

До того ж сплата витрат покладається на, умовно кажучи, не-

сумлінну сторону, тобто позивача, який звертається до суду з не-

обгрунтованими вимогами, або відповідача, який добровільно не

виконує своїх обов'язків перед другою стороною, що й спричи-

нило звернення до суду. Тому існування судових витрат покли-

Тема

кане виконувати певною мірою превентивну функцію,

пов'язану з попередженням необгрунтованого звернення до суду,

сприяння добровільному виконанню сторонами своїх обов'язків,

усунення порушень прав та інтересів, які охороняються законом.

Отже, судові витрати — це відповідні грошові кошти, які ви-

трачаються у зв'язку з розглядом та вирішенням справ у порядку

господарського судочинства і покладаються на сторони, третіх

осіб з самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі

та спонукання заінтересованих осіб до врегулювання спорів згід-

но з законом без втручання суду.

Існують два види господарських витрат, за ст. 44 ГПК України,

до складу яких входять:

а) державне мито;

б) судові витрати (затрати).

Державне мито — обов'язковий платіж за дії, які здійснює го-

сподарський суд з розгляду, вирішення, перегляду господарських

справ. Розмір державного мита визначений законом і залежить

від характеру та ціни позову. Державне мито сплачується чи стя-

гується у дохід державного бюджету.

Судові витрати (затрати) — суми, що підлягають сплаті за прове-

дення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат,

пов'язаних з оглядом і дослідженням доказів на місці їх знаходження;

оплати послуг перекладача, адвоката; витрат на інформаційно-тех-

нічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з

розглядом справи. Розмір судових витрат прямо не залежить від ха-

рактеру спору та ціни позову і буде окремим для кожної конкретної

справи залежно від фактично вчинених витрат. Грошові суми судо-

вих витрат виплачуються особам, для яких призначені.

Державне мито — це плата, яка стягується державним органом

чи установою за здійснення певних дій. Стаття 45 ГПК не містить

переліку заяв до господарського суду, з яких в обов'язковому по-

рядку справляється мито, а визначає у загальному, що позовні за-

яви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження

рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються держа-

вним митом, крім випадків, встановлених законодавством. За Дек-

ретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» такими

можуть бути: позовні заяви майнового і немайнового характеру,

апеляційні та касаційні скарги на рішення та постанови, а також

заяви про перегляд їх за нововиявленими обставинами, заяви кре-

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

диторів про порушення справ про банкрутство, а також заяви кре-

диторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після

оголошення порушення справи про банкрутство.

Оскільки ст. 26 ГПК передбачає право третіх осіб, які заявля-

ють самостійні вимоги на предмет спору, подавати позов до однієї

або двох сторін, а ст. 60 ГПК — право відповідача подавати до

позивача зустрічний позов, то з цих позовних заяв також справ-

ляється державне мито.

Державне мито стягується:

• у твердих ставках і відсотках від ціни позову -— із позовних

заяв майнового характеру;

• у розмірі, кратному неоподаткованому мінімуму доходів

громадян — із позовних заяв немайнового характеру, інших заяв;

• у відсотках — із заяв про перегляд рішень, ухвал, постанов у

порядку апеляції і касації, а також за нововиявленими обставинами.

Чинне законодавство не передбачає право господарського су-

ду надавати сторонам відстрочку або розстрочку сплати держав-

ного мита, а також зменшити його розмір. Певні суб'єкти, які бе-

руть участь у господарському процесі звільнені від сплати

державного мита відповідно до закону — ст. 4 Декрету Кабінету

Міністрів України «Про державне мито».

Державне мито (ст. 46 ГПК) сплачується чи стягується в дохід

державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених

Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Згі-

дно з ч. 2 ст. З Декрету ставки державного мита із заяв, що пода-

ються до господарських судів, встановлюються в таких розмірах:

— із позовних заяв майнового характеру 1 % ціни позову, але

не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

і не більше тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян;

— із позовних заяв немайнового характеру, у тому числі із за-

яв про визнання недійсними повністю або частково актів ненор-

мативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ

про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з

майновими вимогами до боржника після оголошення порушення

справи про банкрутство; із позовних заяв із спорів, що виникають

під час укладання, зміни або розірвання господарських догово-

рів — п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постано-

ви, а також заяви про перегляд їх за нововиявленими обставина-

ми — 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для

розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характе-

ру — 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

У разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума

державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ці-

ною позову. Якщо позивач завищив ціну позову, або в процесі

розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд

відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не

повертається.

Відповідно до ст. 55 ГПК у разі неправильного зазначення ці-

ни позову вона визначається суддею. Залежно від того, в якій

стадії процесу виявлено новий розмір ціни позову або збільшено

розмір позовних вимог, державне мито доплачується позивачем

чи стягується господарським судом з відповідальної сторони.

Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією

про порядок обчислення та справляння державного мита, затвер-

дженого наказом Головної державної податкової інспекції України

від 22 квітня 1993 р. № 15. По справах, що розглядаються госпо-

дарськими судами, державне мито сплачується до подання позов-

ної заяви або заяви про перегляд судового рішення, господарського

суду. При сплаті державного мита до господарського суду подаєть-

ся оригінал платіжного документа. Невиконання цієї вимоги є під-

ставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ст.

63 ГПК, або апеляційної скарги п. З ст. 97 ГПК, касаційної скарги

п. 4 ст. 111-3 ГПК, чи заяви про перегляд судових рішень за ново-

виявленими обставинами згідно з п. З ч. 5 ст. 113 ГПК.

Згідно з ст. 47 ГПК державне мито підлягає поверненню у ви-

падках і у порядку, встановленому законодавством. Стаття 8 Де-

крету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встанов-

лює, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково

або повністю у випадках:

— внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чин-

ним законодавством;

— повернення заяви (скарги) або відмові в її прийнятті;

— припинення провадження у справі або залишення позову без

розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді;

— скасування у встановленому порядку рішення суду.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви

платника, поданої ним протягом року з дня зарахування держав-

ного мита до бюджету. Цей строк не може бути відновлений у

/. А. Балюк

разі його закінчення. У рішенні, ухвалі, постанові чи довідці гос-

подарського суду зазначається обставини, що є підставою для

повного або часткового повернення державного мита.

Під судовими витратами (затратами) розуміють грошові ви-

трати, пов'язані з розглядом справи у господарському суді, та

покладаються на сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Участь деяких суб'єктів у господарському процесі пов'язана для

них з певними витратами, держава гарантує їх відшкодування.

До судових витрат належать суми, що підлягають сплаті за

проведення експертизи, призначеної господарським судом (ст. 41

ГПК), за участь у розгляді справи перекладача (ст. 48 ГПК), а та-

кож сум, які підлягають сплаті особам, викликаним до господар-

ського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час

розгляду справи (ст. ЗО ГПК), за проведення огляду і досліджен-

ня доказів у місці їх знаходження (ст. 39 ГПК), витрати за послу-

ги адвоката (ст. 48 ГПК), витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу (ст. 47-1 ГПК) тощо.

Згідно зі ст. 47-1 ГПК розмір витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Мініст-

рів України за поданням Вищого господарського суду України.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження По-

рядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення су-

дових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарсь-

ких справ», визначений розмір становить: для позивачів, у вста-

новленому порядку звільнених від сплати державного мита — за

нульовою ставкою; для всіх інших позивачів— за ставкою 118

грн. Господарським процесуальним законодавством встановлено,

що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу сплачують у разі звернення до місцевого господарського

суду — суду першої інстанції, у разі подальшого розвитку

господарського процесу при необхідності подання заяв і скарг

до інстанції перегляду цей платіж не здійснюється.

Відповідно до ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за

проведення судової експертизи, послуг перекладача визначаються

господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшко-

довуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, у

розмірах встановлених законодавством про службові відрядження.

Витрати, що підлягають сплати за послуги адвоката, визначаються

у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Господарське процесуальне право

Головний принцип, який законодавством застосовується при

розподілу господарських витрат, — це принцип покладення ви-

трат на сторону, яка заявила безпідставний позов, або на сторону,

яка затіяла безпідставний спір у господарському суді. За наявно-

сті заподіяння шкоди з боку кожної сторони господарські витра-

ти покладаються на обидві сторони пропорційно. Зазначене пра-

вило розподілу господарських витрат застосовується під час

вирішення як майнових, так і немайнових спорів. Розподіл судо-

вих витрат у господарському процесі проводиться за ст. 49 ГПК.

Державне мито покладається:

—- у спорах, що виникають під час укладання, зміни та розірван-

ня договорів — на сторону, яка безпідставно ухиляється від прий-

няття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо гос-

подарським судом відхилено частину пропозиції кожної зі сторін;

— у спорах, що виникають у ході виконання договорів та з

інших підстав— на сторони пропорційно розміру задоволених

позовних вимог.

Якщо спір виникає внаслідок неправильних дій сторони, гос-

подарський суд має право покласти на неї державне мито неза-

лежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому поряд-

ку звільнений, стягується з відповідача у дохід бюджету пропорційно

розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від спла-

ти державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, гос-

подарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому

разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-тех-

нічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з

розглядом справи, покладаються:

у разі задоволення позову — на відповідача;

у разі відмови в позові — на позивача;

у разі часткового задоволення позову— на обидві сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Від сплати державного мита згідно з п. 4 Декрету Кабінету

Міністрів України «Про державне мито» звільняються:

• органи місцевого та регіонального самоврядування — за по-

зовами до суду або господарського суду про визнання недійсни-

ми актів інших органів місцевого та регіонального самовряду-

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

вання, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єд-

нань, організацій і установ, які ущемляють її повноваження; ор-

гани місцевого та регіонального самоврядування — за позовами

до суду або господарського суду про стягнення з підприємства,

об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих ін-

тересам населення, місцевому господарству, навколишньому се-

редовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у

результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонально-

го самоврядування; органи місцевого та регіонального самовря-

дування за позовами до суду або господарського суду про припи-

нення права власності на земельну ділянку;

• місцеві і державні адміністрації — за позовами до господар-

ського суду про визнання недійсними актів органами місцевого

та регіонального самоврядування, що суперечать чинному зако-

нодавству;

• фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі

й відповідачі — за позовами до суду та господарського суду;

• органи державного контролю за цінами — позивачі й відпо-

відачі за позовами до суду та господарського суду;

• позивачі — Міністерство охорони навколишнього природ-

ного середовища України, Міністерство лісового господарства

України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що

здійснюють захист лісонасаджень, органи рибохорони — у спра-

вах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі

забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового

законодавства та нераціональним використанням природних ре-

сурсів та рибних запасів;

• всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які пост-

раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місце-

ві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ве-

теранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські

організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республікан-

ське добровільне громадське об'єднання «Організація солдатсь-

ких матерів України» — за позовами, з якими вони звертаються

до суду та господарського суду;

• Національний банк України та його установи, за винятком

госпрозрахункових;

• Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами,

з якими вони звертаються до суду або господарського суду в ін-

тересах громадян і держав;

• Українська державна страхова комерційна організація та її

установи — за позовами, з якими вони звертаються до суду та го-

сподарського суду в усіх справах, пов'язаних з операціями

обов'язкового страхування;

• Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й ор-

ганізації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його від-

ділення, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль-

ного страхування України на випадок безробіття; Фонду соціаль-

ного страхування від нещасних випадків на виробництві та про-

фесійних захворювань України та Фонду соціального страхуван-

ня з тимчасової витрати працездатності;

• державні органи приватизації — за позовами, з якими вони

звертаються до суду або господарського суду в усіх справах,

пов'язаних із захистом майнових інтересів держави;

• Антимонопольний комітет України та його територіальні

відділення — позивачі й відповідачі — за позовами до суду або

господарського суду;

• державні замовники та виконавці державного замовлення —

за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах про

відшкодування збитків, завданих під час укладення, внесення

змін до державних контрактів, а також невиконанням або нена-

лежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на по-

ставку продукції для державних потреб;

• Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю — за по-

зовами, з якими він звертається до господарського суду у справах

про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта під-

приємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону

України «Про підприємництво»;

• Державний комітет України з державного матеріального ре-

зерву, установи та організації системи матеріального резерву —

за позовами щодо виконання зобов'язань, які випливають із

Закону України «Про державний матеріальний резерв»;

• Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспе-

кції державного архітектурно-будівельного контролю в Автоно-

мній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севас-

тополі, містах обласного значення за позовами до господарського

суду щодо стягнення штрафу за порушення у сфері містобуду-

вання;

• відділи державної виконавчої служби — за позовами, з яки-

ми вони звертаються до суду, господарського суду, в усіх спра-

/. А.

Бапюк

вах, пов'язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юри-

дичних осіб, держави, а також з проведення аукціонів;

• Рахункова палата за позовами, з якими вона звертається до

Вищого господарського суду України.

Якщо зазначені органи звертаються до господарського суду не

у зв'язку з виконанням своїх повноважень, тоді вони зобов'язані

сплачувати державне мито у загальному порядку.

Тема

ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ

У ГОСПОДАРСЬКОМУ

ПРОЦЕСІ