Балюк І.А. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

персонального складу судових палат; вносить подання до Вищої

кваліфікаційної комісії суддів України про проведення кваліфі-

каційної атестації суддів відповідних судів; вносить Президенту

України подання про затвердження переліку штатних посад вій-

ськових суддів та відповідних цим посадам військових звань, а

також про присвоєння відповідно до закону військових звань вій-

ськовим суддям; організовує фінансування та здійснює керівниц-

тво організаційним забезпеченням діяльності Верховного Суду

України, затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утри-

мання Верховного Суду України; затверджує положення про

структурні підрозділи Верховного Суду України; керує організа-

цією роботи судових палат; здійснює керівництво роботою апа-

рату Верховного Суду України, приймає на роботу та звільняє

працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця в

установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочен-

ня та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодав-

ства; інформує Пленум та Президію Верховного Суду України

про діяльність Верховного Суду України; представляє Верховний

Суд України та систему судів загальної юрисдикції у зносинах з

іншими органами державної влади України, органами місцевого

самоврядування, а також з судовими органами інших держав та

міжнародними організаціями; здійснює інші передбачені законом

повноваження. Голова Верховного Суду України з питань, що

належать до його повноважень, видає накази та розпорядження.

Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу

Вищої ради юстиції.

Голова Верховного Суду України має Першого заступника та

заступників Голови Верховного Суду України. У разі відсутності

Голови Верховного Суду України його повноваження здійснює

Перший заступник Голови, а за відсутності Першого заступни-

ка — заступник Голови Верховного Суду України згідно з розпо-

ділом обов'язків.

Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Вер-

ховного Суду України строком на п'ять років шляхом таємного

голосування. Голова Верховного Суду України вважається обра-

ним, якщо за нього подано більшість голосів від загального скла-

ду Пленуму. Процедура обрання Голови Верховного Суду Украї-

ни та звільнення його з посади встановлюється Регламентом

Пленуму Верховного Суду України, затвердженим Пленумом. Не

допускається зміна регламентної процедури пізніше шести міся-

ців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду

України. Голова Верховного Суду України не може бути обраний

на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

Перший заступник Голови Верховного Суду України та за-

ступники Голови Верховного Суду України здійснюють керів-

ництво роботою структурних підрозділів Суду відповідно до

встановленого розподілу обов'язків, можуть головувати у судо-

вих засіданнях колегій суддів Верховного Суду України, органі-

зовують роботу відповідних судових палат, виконують інші

обов'язки, визначені розпорядженням Голови Верховного Суду

України. Перший заступник та заступники Голови Верховного

Суду України з питань, що належать до їх повноважень, вида-

ють накази та розпорядження.

Перший заступник та заступники Голови Верховного Суду

України призначаються на посаду з числа суддів Верховного

Суду України строком на п'ять років та звільняються з посади

Пленумом Верховного Суду України за поданням Голови Вер-

ховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Рішення Пленуму про призначення на посаду Першого заступ-

ника та заступника Голови Верховного Суду України прийма-

ється шляхом таємного голосування у строк не пізніше трьох

місяців з дня утворення відповідної вакантної посади. Вони мо-

жуть бути призначені на адміністративні посади повторно. Пе-

рший заступник та заступники Голови Верховного Суду Украї-

ни можуть бути достроково звільнені з посади також за

ініціативою Ради суддів України в порядку, встановленому Рег-

ламентом Пленуму Верховного Суду України.

Судову палату Верховного Суду України очолює голова Су-

дової палати. Голова Судової палати у господарських справах:

організовує роботу Судової палати у господарських справах; фо-

рмує колегії суддів для розгляду судових справ, головує в судо-

вих засіданнях або призначає для цього суддів; організовує ве-

дення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення

судової практики у справах юрисдикції Судової палати у госпо-

дарських справах; має право витребувати з господарських судів

справи, судові рішення в яких набрали законної сили; інформує

Президію Верховного Суду України про діяльність Судової пала-

ти у господарських справах; вносить на розгляд Пленуму Верхо-

вного Суду України пропозиції щодо необхідності роз'яснення

судам окремих питань застосування законодавства у судовій

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

практиці; забезпечує надання методичної допомоги господарсь-

ким судам нижчого рівня з метою правильного застосування за-

конодавства; здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова Судової палати Верховного Суду України признача-

ється на посаду за рекомендацією Президії Верховного Суду

України з числа суддів Верховного Суду України строком на

п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду

України шляхом таємного голосування.

Голова Судової палати має заступника, який забезпечує ор-

ганізацію розгляду справ у судових засіданнях, виконує інші

доручення голови палати щодо організації діяльності Судової

палати, а також виконує обов'язки голови Судової палати за йо-

го відсутності. Заступник голови Судової палати призначається

на посаду з числа суддів Верховного Суду України та звільня-

ється з посади в порядку, передбаченому для призначення голо-

ви Судової палати. Пропозиція про звільнення судді з посади

голови Судової палати у господарських справах чи його заступ-

ника може бути внесена Головою Верховного Суду України або

не менш як половиною складу суддів палати у господарських

справах за їх підписами. Голова Судової палати та його заступ-

ник можуть бути призначені на адміністративні посади повтор-

но. При Судовій палаті діє група наукових консультантів Вер-

ховного Суду України.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій

та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності,

мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачу-

вані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,

викладацької та творчої. Захист професійних інтересів суддів

здійснюється в порядку, встановленому законом. Для вирішення

питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самовряду-

вання (ст. 129, 130 Конституції України).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій Украї-

ни» право на судовий захист передбачає, що усім суб'єктам

правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних

інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відпо-

відно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на роз-

гляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена

процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захи-

стом до суду є недійсними.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Чи відрізняється система господарських судів від си-

стеми адміністративних судів?

2. Чи існують особливі вимоги до суддів господарських

судів?

3. Визначіть відмінності у структурі місцевого та

апеляційного господарських судів.

4. У чому полягає визначення Вищого господарського

суду України як вищого судового органу господарських

судів?

5. Чи входить Верховний Суд України до системи гос-

подарських судів?

Господарське процесуальне право

ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕС І

ГОСПОДАРСЬКЕ

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

Право на звернення до господарського суду. По-

няття господарського процесу. Стадії' госпо-

дарського процесу. Господарське процесуальне

право (предмет, метод регулювання, система,

джерела, правовідносини). Господарське проце-

суальне право як юридична наука і дисципліна.

Принципи господарського процесуального права.

Право на звернення до господарського суду

розглядається в двох аспектах:

1) як право абстрактне, тобто потенціальну можливість

суб'єкта господарювання або в передбачених законодавством ви-

падках державних органів на звернення до юрисдикційного орга-

ну в особі господарського суду за захистом порушеного права

або охоронюваних законом інтересів;

2) як право персоніфіковане, тобто як право конкретної особи

на захист, якщо вона вважає, що її право порушено і потребує

підтвердження і реалізації за допомогою судової влади

Право на звернення до господарського суду як абстрактне

право є одним із елементів правового статусу всіх організацій, які

зареєстровано як юридичні особи, а також це право — елемент

правового статусу громадян, які здійснюють підприємницьку ді-

яльність без створення юридичної особи і в установленому по-

рядку, через державну реєстрацію, набули статусу суб'єкта під-

приємницької діяльності. У випадках, передбачених законодав-

ством України, до господарського суду мають право також звер-

татися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами

Арбитражный процесе: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова. — М.:

Зерцало, 1995. —С. 13.

підприємницької діяльності. Угода про відмову від права звер-

нення до господарського суду є недійсною.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України за-

конодавчо закріплено право на звернення до господарського суду

юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в уста-

новленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької дія-

льності, що мають право звертатися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Наявність права на звернення до господарського суду не означає,

що усі господарські відносини і зв'язки суб'єктів господарювання

або управління з економічних питань, забезпечуються лише приму-

совою силою судової влади. Навпаки, розвиток господарських від-

носин передбачає, що права суб'єктів цих відносин реалізуються, а

обов'язки виконуються добровільно і свідомо згідно з законами і

договорами без звернення до господарського суду. У випадку вини-

кнення суперечливої ситуації, передбачене законом право на звер-

нення до господарського суду є гарантією усунення суперечностей

між суб'єктами господарювання, перетворення нестабільних відно-

син у стали, забезпечення дисципліни господарських відносин.

Право на звернення до господарського суду, як до потенціальної

можливості захисту, перетворюється в суб'єктивне право конкрет-

ної особи у разі наявності у неї інтересу в захисті права, тобто у ви-

падку показу нею порушеного або оспорюваного права. У цьому

випадку право на звернення до господарського суду як суб'єктивне

право реалізується у формі права на подання позову (ідентичного

йому права). До звернення до господарського суду відносини,

пов'язані із суперечками між суб'єктами господарювання контро-

лювались ними і вони можуть обирати будь-яку поведінку у відпо-

відності до законів. Після звернення до господарського суду і по-

рушення господарського процесу ці відносини контролюються

суддею (колегією суддів) господарського суду і учасники спору у

відносинах між собою поступають за наявності згоди на це судді.

За раніше діючим законодавством, якщо законом для певної ка-

тегорії спорів був встановлений досудовий (претензійний) порядок

врегулювання, спір мав бути переданий на розгляд господарського

суду лише після дотримання цього порядку. На цей час такий по-

рядок може бути дотримано лише за бажанням сторін та їх письмо-

Тема

/. А.

Бапюк

Господарське процесуальне право

вою згодою. Тож, незважаючи на те, що досудове врегулювання

господарського спору регламентується нормами розділу II Госпо-

дарського процесуального кодексу України та ст. 222 Господарсько-

го кодексу України, на практиці ці норми, майже не застосовуються.

Подання претензії це досудовий добровільний порядок врегулюван-

ня спору не вливає на порушення господарського процесу.

Господарський процес — різновид юридичної діяльності, яку

регулюють норми господарського процесуального права, тобто вста-

новлена нормами процесуального права форма діяльності господар-

ських судів, спрямована на захист порушених або оспорюваних прав

і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду

є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції

господарських судів Господарським процесуальним кодексом

України та іншими законами. Процесуальною формою нази-

вається установлений нормами господарського процесуального

права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду,

розгляду і вирішення справ, оскарження і перегляду рішень госпо-

дарського суду, а також виконання рішень господарського суду.

У господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть

здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальни-

ми нормами. Формалізація господарського процесу не є випадко-

вою. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб за-

безпечити захист дійсно існуючих прав суб'єктів господарювання

та гарантувати винесення законних і обгрунтованих рішень. Гос-

подарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов'яз-

ків господарського суду, сторін і інших учасників процесу.

Тому господарський процес можна визначити як систему по-

слідовно здійснюваних процесуальних дій, які виконують госпо-

дарський суд і інші учасники судочинства у зв'язку з розглядом і

вирішенням конкретної справи. Кінцева мета процесу — віднов-

лення порушеного права.

Процесуальна форма — це нормативно встановлений порядок

здійснення правосуддя, відпрацьований на підставі узагальнення

великого досвіду правозастосування (за аналогією визначення

К. І. Комісарова з цивільного процесу).

їй притаманні такі ознаки: нормативність, безперечність, сис-

темність та універсальність, які виступають в єдності при право-

вому регулюванні і правореалізації.

Нормативність господарської процесуальної форми полягає в

тому, що вона встановлюється в законодавстві певного рівня. Це

передбачено, зокрема, ст. 4 Господарського процесуального ко-

дексу України. У такий спосіб забезпечується єдність норматив-

ного регламенту господарського процесу, унеможливлюється ре-

гулювання даної сфери шляхом прийняття підзаконних норма-

тивних актів.

Безперечність господарської процесуальної форми відображає

обов'язковість дотримання і інших форм реалізації процесуаль-

них норм у діяльності учасників господарського процесу. Здійс-

нення процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків

повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господар-

ським процесуальним законодавством. Інакше відповідна проце-

суальна дія учасника господарського процесу не порушує ті пра-

вові наслідки, на які вона спрямована. Порушення провадження

або подання заяви про перевірку рішення в апеляційному або ка-

саційному порядку повинні відбуватися згідно з порядком і в

строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом

України. Господарському суду, іншим учасникам процесу зако-

ном надаються певні, відповідні їхньому процесуальному стану,

права і покладаються обов'язки. Процесуальні права і обов'язки

реалізуються в ході процесу у вигляді процесуальних дій. У гос-

подарському процесі суддя господарського суду, сторони, інші

учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарсь-

кими процесуальними нормами. Форма діяльності господарських

судів з розгляду справ заздалегідь встановлена законом.

Системність господарської процесуальної форми відображає

необхідність структурувати господарський процесуальний регла-

мент в єдине ціле. Господарський процесуальний кодекс України

містить загальний регламент вирішення усіх справ, підвідомчих

господарським судам. Вирішення справ про банкрутство відбува-

ється в тому самому загальному процесуальному порядку з ураху-

ванням певних особливостей. Порядок судового розгляду не може

бути відмінним і особливим для кожної справи, кожного суду.

Універсальність господарської процесуальної правової форми

віддзеркалює її застосування до вирішення різних справ, підвідомчих

господарським судам без будь-якої істотної диференціації. Більш то-

го, універсальність господарської процесуальної форми— похідна

від цивільної процесуальної форми, а подальший розвиток господар-

ського процесу за основними складовими наближує її до цивільної.

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

Головні риси процесуальної форми такі:

— господарський суд і учасники господарського процесу пов'я

зані у своїй діяльності нормами господарського процесуального права;

— учасники процесу здійснюють лише ті процесуальні дії, які

заздалегідь встановлені господарськими процесуальними нормами;

— порядок звернення з позовною заявою до суду, прийняття і під-

готовки справ до розгляду, порядок вирішення спору, структура рішен-

ня і регламент його перегляду, а також виконання визначені законом;

— відносини між господарським судом і учасниками процесу

не можуть мати характер фактичних відносин, вони можуть бути

лише правовідносинами;

— надає сторонам рівні можливості захисту права (змагатися),

право брати участь у процесі, надавати докази, користуватися

правовою допомогою, оскаржити рішення, брати участь у вико-

навчому провадженні.

Процесуальна форма захищає сторони, які сперечаються, від

суб'єктивізму суддів, сприяє досягненню істини у правосудді.

Значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити

захист існуючих прав суб'єктів господарювання і гарантувати

винесення законних і обґрунтованих рішень.

Господарський процес — це послідовно здійснювана сукупність

дій учасників судочинства, урегульованих нормами господарського

процесуального права, їх визначена система. Діяльність господарсько-

го суду з розгляду і вирішення підвідомчих йому спорів, має здійсню-

ватися в певній логічній послідовності по стадіях процесу. Проце-

суальні дії, які здійснюють учасники господарського процесу, залеж-

но від мети їх виконання і змісту становлять стадії господарського

процесу. В кожній стадії процесуальні відносини мають специфічний

характер, який визначається об'єктом цих відносин, суб'єктним скла-

дом учасників на кожній стадії, змістом і метою процесуальних дій.

Стадія господарського процесу— сукупність процесуальних

дій по конкретній справі, об'єднаних однією метою або

спрямованих до однієї певної мети. Кожна стадія виконує свої

особливі функції в господарському процесі. Складність і кіль-

кість здійснюваних процесуальних дій на кожній стадії процесу

залежить від завдань, які виконує кожна стадія.

Перша стадія господарського процесу— порушення прова-

дження у справі. Об'єктом процесуальних дій і правової оцінки

на цій стадії є пред'явлення позовної заяви з усіма доданими до

неї матеріалами (ст. 54 ГПК), вивчення її з точки зору підвідом-

чості і підсудності, а також інших критеріїв, необхідних для при-

йняття справи до провадження. На цій стадії суддя одноособово

виносить ухвалу про порушення провадження у справі — прийн-

яття справи до провадження (ст. 61 ГПК). У випадках, передба-

чених законом, суддя може відмовити в прийнятті позовної заяви

(ст. 62 ГПК) або повернути позовну заяву (ст. 63 ГПК).

Після порушення справи у господарському суді настає стадія

підготовки матеріалів до розгляду в засіданні господарського суду.

Мета цієї стадії— забезпечити правильне і своєчасне вирішення

справи, бажано на першому засіданні суду. Невичерпний перелік

процесуальних дій судді на цій стадії передбачені ст. 65 ГПК.

Основна стадія господарського процесу — господарський розгляд

(розд. XI ГПК). Вона визначається як основна, тому що при цьому

розгляді спір вирішується по суті, дається остаточна відповідь на по-

зовні вимоги. Формою розгляду справи є засідання господарського

суду, як правило, ця стадія закінчується прийняттям рішення (ст. 82

ГПК). Однак в окремих випадках, — припиненням провадження у

справі (ст. 80 ГПК) або залишенням позову без розгляду (ст. 81 ГПК).

Наступна стадія — перевірка законності та обґрунтованості су-

дових актів господарських судів, а саме, перегляд судових рішень: в

апеляційному порядку (розд. XII ГПК); у касаційному порядку

(розд. XII-1, ХІІ-2 ГПК); за нововиявленими обставинами (розд. XIII

ГПК). Ці стадії орієнтовані на виправлення судових помилок. Про-

ходження справи по цій стадії не є обов'язковим, а визначається за-

цікавленими особами— учасниками справи. На стадії перегляду

судових актів також є етапи порушення провадження, підготовки

справи до розгляду і вирішення його у відповідній інстанції.

Господарський процес по справі повинен завершуватись вико-

нанням рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набра-

ли законну силу. Ця стадія — стадія виконання судових рішень —

спрямована на їх практичну реалізацію діяльністю зобов'язаних

суб'єктів. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що на-

брали законну силу, є обов'язковими на всій території України і ви-

конуються у порядку, встановленому Законом України «Про вико-

навче провадження» (ст. 115 ГПК). Треба відмітити, що у зв'язку з

прийняттям Законів України «Про державну виконавчу службу»,

«Про виконавче провадження» сфера примусового виконання відо-

кремлена від судової влади й організаційно віднесена до виконавчої

влади, але залишається у колі суддівських повноважень. Адже ви-

/. А.

Бапюк

Господарське процесуальне право