Балюк І.А. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

168

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

169

ни відомі суду чи іншому органу, який видав виконавчий до-

кумент, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть

сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народжен-

ня боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезна-

ходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішен-

ня; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення

виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має

бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений

печаткою.

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягува-

ча або боржника виправити помилку, допущену під час його

оформлення або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає

виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одер-

жане стягувачем за наказом.

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у

судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і ви-

носить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для

розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право

своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребу-

вати наказ.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а

у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок бо-

ржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припи-

ненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою

або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не

підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за

таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарсь-

кий суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь

безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви

надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її

винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановле-

ному Господарським процесуальним кодексом України.

Якщо рішенням господарського суду встановлюється відстро-

чка або розстрочка виконання, в наказі зазначають, з якого часу

починається перебіг строку його дії. Виданий стягувачеві наказ

може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня

прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку,

встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або

після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для

пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується

час, на який виконання судового рішення було зупинено (ст. 118

ГПК).

У процесі виконання судового рішення сторони можуть укла-

сти мирову угоду. Мирова угода, укладена сторонами у процесі

виконання судового рішення, подається на затвердження госпо-

дарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про за-

твердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу

(ст. 121 ГПК).

Господарське процесуальне законодавство передбачає випад-

ки зупинення виконання судового рішення. Суд касаційної інстан-

ції за заявою сторони чи поданням прокурора або за власною

ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення гос-

подарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення гос-

подарський суд може поновити виконання судового рішення, про

що виноситься ухвала (ст. 121-1 ГПК).

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання

з причин, визнаних господарським судом поважними, пропуще-

ний строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропу-

щеного строку подається до господарського суду, який прийняв

судове рішення. Заява розглядається на засіданні господарського

суду, про час і місце якого повідомляють ухвалою стягувача і

боржника. Неявка боржника і стягувача на судове засідання не є

перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви

виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику, яку

може бути оскаржено (ст. 119 ГПК).

Господарський суд може видати дублікат наказу (ст. 120

ГПК), у разі втрати наказу, якщо стягувач звернувся із заявою

про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення на-

казу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають

бути додані:

— довідка установи банку, державного виконавця чи органу

зв'язку про втрату наказу;

— у разі втрати наказу стягувачем — довідка стягувача, під-

писана керівником чи заступником керівника та головним (стар-

шим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і

до виконання не пред'явлено.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

170

І. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

171

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення

або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного

виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за

власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий

документ, у десятиденний строк розглядає це питання на судово-

му засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника у

виключних випадках, залежно від обставин справи може відстро-

чити або розстрочити виконання, рішення, ухвали/постанови,

змінити спосіб та порядок їх виконання (ст. 121 ГПК).

Відстрочка — це відкладення або перенесення виконання

рішення на новий строк, який визначається господарським су-

дом. Розстрочка означає виконання рішення частинами, встано-

вленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Строки виконання кожної частини також повинні визначатися

господарським судом. У разі відстрочки або розстрочки вико-

нання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загаль-

них підставах може вжити заходів із забезпечення позову. Під

зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти

прийняття господарським судом нових заходів для реалізації

рішення у разі неможливості його виконання у порядку і спосо-

бом, раніше встановленими.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали,

постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься

ухвала, яка може бути оскаржена. В деяких випадках ухвала над-

силається установі банку за місцезнаходженням боржника або

державному виконавцю.

Гарантією захисту майнових прав суб'єктів господарювання є

передбачений господарським процесуальним законодавством по-

ворот виконання рішення, ухвали, постанови господарського су-

ду (ст. 122 ГПК). Якщо виконані рішення або постанова змінені

чи скасовані і прийнято нове рішення про повну, або часткову

відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов

залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з

нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасовани-

ми у відповідній частині рішення, постановою. Поворот вико-

нання спрямований на відновлення прав боржника, що порушені

виконанням рішення.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, май-

на або його вартості провадиться господарським судом за заявою

боржника. До заяви має бути додана довідка, підписана керівни-

ком чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером

про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списа-

но установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

У разі поворота виконання першопочатковий стягувач зо-

бов'язаний повернути першопочатковому боржнику гроші чи

майно, яке від нього одержав за скасованим рішенням. У разі не-

можливості повернення майна в натурі, постановою суду пови-

нно бути передбачено відшкодування вартості цього майна.

Якщо не виконано рішення, або постанова змінені, або скасо-

вані і прийнято нове рішення про повну чи часткову відмову в

позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено

без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне чи

часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у

відповідній частині рішенням постановою.

Належне виконання рішення господарського суду, окрім законо-

слухняної поведінки боржника і стягувача, залежить і від діяль-

ності органів Державної виконавчої служби, тому ст. 121-2 ГПК

передбачає оскарження дій чи бездіяльності цих органів. Скарги

на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби що-

до виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів мо-

жуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протя-

гом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли

зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала

бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служ-

би розглядаються господарським судом, про час і місце якого по-

відомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган

виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, проку-

рора чи представника органу Державної виконавчої служби на

судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За ре-

зультатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається

стягувачеві, боржникові та органу виконання судових рішень.

Ухвалу може бути оскаржено.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового про-

вадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначе-

них у Законі України «Про виконавче провадження», спрямова-

них на примусове виконання рішень господарських судів, які

здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, ви-

значених законодавством, а також рішеннями, що відповідно до

даного Закону підлягають примусовому виконанню.

172

/. А. Балюк

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Чому виконання судового рішення господарського су-

ду відносять до стадій господарського процесу?

2. Які дії може здійснювати суддя господарського суду

на цій стадії?

3. Який акт судді господарського суду є виконавчим до-

кументом?

4. Хто здійснює примусове виконання рішень господар-

ського суду?

5. Чи є сторонами виконавчого провадження сторони

господарського процесу?

ПРОВАДЖЕННЯ

У СПРАВАХ

ПРО БАНКРУТСТВО

Сторони, суб'єкти банкрутства, арбітражний

керуючий. Порушення провадження. Підготовче

засідання. Попереднє засідання. Припинення

провадження. Розпорядження майном. Санація.

Мирова угода. Ліквідація.

Тема

Провадження у справах про банкрутство регу-

люється Законом України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон), Госпо-

дарським процесуальним кодексом України, іншими законодав-

чими актами України.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і роз-

глядаються ними за місцезнаходженням боржника (ст. 6 Закону, ст.

12, 15 ГПК). Право на звернення до господарського суду із заявою

про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспромож-

ний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами про-

тягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встанов-

леному порядку підтверджені документами вимоги щодо грошо-

вих зобов'язань до боржника. Закон передбачає два види креди-

торів: конкурсні і поточні. Конкурсні кредитори — кредитори за

вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження

у справі про банкрутство, та вимоги яких не забезпечені заставою

майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також

кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок право-

наступництва за умови виникнення таких вимог до порушення

провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори —

174

/. А.

Балюк

Господарське процесуальне право

175

кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушен-

ня провадження у справі про банкрутство.

Справа про банкрутство порушується господарським судом,

якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника су-

купно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заро-

бітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох

місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше

не передбачено Законом.

Суб'єкт банкрутства (далі — банкрут) — боржник, неспромож-

ність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена гос-

подарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відо-

кремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предста-

вництва, відділення тощо).

Законодавець відокремлює поняття «боржник» і «банкрут».

На етапі порушення справи про банкрутство, суб'єкт підприєм-

ницької діяльності стосовно якого така справа порушується, є борж-

ником. Банкрутом визнається боржник, неспроможність якого

виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським

судом у процедурі банкрутства.

Щодо боржника можуть бути застосовані такі судові процеду-

ри банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода,

санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація

банкрута (ст. 4 Закону). З чотирьох передбачених судових проце-

дур лише одна призводить до визнання боржника банкрутом, ін-

ші призначені сприяти відновленню його платоспроможності.

Сторони у справі про банкрутство — кредитори (представник

комітету кредиторів), боржник (банкрут). Учасники провадження

у справі про банкрутство — сторони, арбітражний керуючий

(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник

майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а та-

кож у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть

участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державно-

го майна України, державний орган з питань банкрутства, пред-

ставник органу місцевого самоврядування, представник праців-

ників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників

товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санаці-

єю, ліквідатор) — фізична особа, яка має ліцензію, видану в устано-

вленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали госпо-

дарського суду. Арбітражним керуючим може бути призначено

фізичну особу — суб'єкта підприємницької діяльності, яка має ви-

щу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знання-

ми та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна

й та сама особа може виконувати функції арбітражного керуючого

на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (розпорядник

майна ■— фізична особа, на яку покладено повноваження щодо на-

гляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном борж-

ника на період провадження у справі про банкрутство; керуючий са-

нацією — фізична особа, яка відповідно до рішення господарського

суду організовує здійснення санації боржник, ліквідатор — фізична

особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує

здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом,

та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів).

Заява про порушення справи про банкрутство подається борж-

ником або кредитором у письмовій формі, підписується керів-

ником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження

якої визначені законодавством або установчими документами),

громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності (його

представником) і повинна містити передбачені ст. 7 Закону відо-

мості. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності

майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо не перед-

бачено інше. Із заяв про порушення справи про банкрутство

справляється державне мито у розмірі п'яти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян (п. 2 ст. З Декрет Кабінету Міністрів

України «Про державне мито»). Мито справляється при поданні

заяви про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кре-

диторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника пі-

сля оголошення про порушення справи про банкрутство.

Боржник зобов'язаний звернутися у місячний строк до госпо-

дарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство

у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або

кількох кредиторів зробить неможливим виконання грошових зо-

бов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредитора-

ми; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих

документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію

боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду

з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при

ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства вста-

новлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредито-

176

/. А.

Бапюк

Господарське процесуальне право

177