Бака М.М. та ін. Захист Вітчизни (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

на чергове навчальне місце. Після цього доповідає керів

никові стрільб про закінчення стрільби зміною.

Після повернення зміни у вихідне положення керів-

ник стрільб дає розпорядження підняти на командному

пункті білий прапор, подати команду «Відбій» і, якщо це

необхідно, оглянути мішені.

Влучність стрільби

Щоб навчитися влучно стріляти з малокаліберної

гвинтівки, необхідно виробити стійкі навички виконан-

ня прийомів стрільби. До цих прийомів належать:

приготування, прицілювання, спуск курка.

Приготування до стрільби. Правильне приготування

до стрільби передбачає стале положення і того, хто стрі-

ляє, і гвинтівки. Це має вирішальне значення для влуч-

ності стрільби. Найзручнішим положенням для стрільби

є положення лежачи (мал. 54), бо воно забезпечує най-

кращу сталість для стрільця і гвинтівки.

Приготування до стрільби включає такі моменти: при-

йняття положення до стрільби, заряджання гвинтівки,

прикладка гвинтівки.

Положення для стрільби лежачи з малокаліберної

гвинтівки приймається у такий спосіб. Тримаючи гвин-

тівку у правій руці дуловою частиною вперед, зробити

правою ногою повний крок уперед і трохи вправо. Нахи-

ляючись уперед, опуститися на ліве коліно. Потім, обіпер-

шись лівою рукою об землю, опуститися на стегно лівої

ноги і передпліччя лівої руки. Лягти на лівий бік і швидко

повернутися на живіт, трохи розкинувши ноги в боки

носками назовні. Корпус перебуває під кутом 25-30° до

площини стрільби. Гвинтівку кладуть цівкою на долоню

лівої руки.

Заряджання малокаліберної гвинтівки проводиться

так: відкривши і відвівши затвор, узяти патрон за головку

великим і вказівним пальцями правої руки і підштовхнути

Мал. 55. Правильне положення лежачи: а -

гвинтівка попереду; б - вид збоку

його вперед, поки закраїна гіль

зи не наштовхнеться на

торець ствола; закрити затвор.

Прикладка малокаліберної гвинтівки здійснюється

таким чином. Лікоть лівої руки відводиться точно під

гвинтівку, передпліччя цієї ж руки просовується вперед

настільки, щоб цівка лежала не на пальцях, а н

а долоні

лівої руки між великим і вказівним пальцями. Правою

рукою взяти приклад і встановити його на плече так, щоб

відчувалося прилягання до плеча усього затильника, а

його середина впиралась у виїмку плеча. Далі кистю

правої руки без напруження охопити

шийку приклада, а

вказівний палець накласти першим суглобом на спусковий

гачок і лікоть вільно опустити на землю (підлогу). Голо-

ву трохи нахилити вперед і, не напружуючи шию, праву

щоку прикласти до верхньої частини приклада (мал. 65).

Приготувавшись до с

трільби, потрібно перевірити

правильність прийнятого положення (мал, 56). Закінч

прикладку, прицілитись, потім заплющити на декілька

секунд очі, після чого, розплющивши праве око (або ліве,

якщо стрілець лівша), подивитися, як спрямована

гвинтівка відносно мішені. Якщо мушка відхилилася на

ліво від точки прицілювання, то весь корпус слід подати

140

Мал. 54. Положення для стрільби лежачи з руки

Мал. 56. Виправлення неправильно прийнятого положення:

а - гвинтівка спрямована лівіше точки прицілювання - корпус

треба зсунути вліво; б - гвинтівка спрямована нижче точки

прицілювання - корпус треба посунути назад

вліво, не пересуваючи лівого ліктя. Якщо гвинтівка спря-

мована вправо, то потрібно зробити те саме, але тепер у

правий бік. Якщо гвинтівка спрямована нижче точки

прицілювання, то слід увесь корпус подати назад, не

пересуваючи ліктів з місця, і, навпаки, якщо гвинтівка

спрямована вище, то корпус подати вперед. Правильним

вважається положення, якщо під час перевірки мушка

залишається точно під точкою прицілювання.

При стрільбі лежачи можна користуватися упором —

мішечками з піском чи тирсою (мал. 57). При стрільбі з

упора кисть лівої руки кладеться на упор, а на неї кладеть-

Мал. 58. Правильне прицілювання

ся цівка гвинтівки. Корпус зміщується вперед або назад

доти, поки не займе зручне для себе правильне положення.

У стрілецькій практиці відомий ще один прий

ом

стрільби з упора. Він відрізняється від попереднього тим,

що гвинтівка кладеться на упор, а ліва рука підтримує

приклад знизу.

Прицілювання — це надання каналу ствола напря-

му, необхідного для того, щоб уразити ціль. Виконується

прицілювання за допомогою прицілу та мушки.

При стрільбі з відкритим прицілом для прицілювання

необхідно зажмурити ліве око, а правим дивитися крізь

проріз прицілу на мушку і встановлювати її таким чином,

щоб її верхівку було видно в центрі прорізу прицілу на од-

ному рівні з краями. Таке положення мушки називається

рівною мушкою.

Головну увагу приділяють правильному

положенню мушки в прорізу прицілу і лише періодично,

для уточнення прицілювання, переключають зір на точку

прицілювання.

При стрільбі у ціль із чорним

кружком («яблучком»)

(мал. 68) рекомендується прицілювання здійснювати з

невеликим просвітом, щоб під час прицілювання можна

було чітко бачити обріз «яблучка» (мішені) і верхівку

мушки. Величина просвіту залежить від особливостей зо-

ру стрільця і має бути

однаковою при кожному пострілі.

Характерні помилки в прицілюванні показано на малюн-

ку 59. Отже, за рівної мушки кулі потрапляють у ціль.

Якщо мушка дрібна, то кулі підуть нижче; якщо мушка

велика, то кулі підуть вище; якщо мушка спрямована

вправо, то кул

і підуть управо; якщо мушка спрямована

вліво, то кулі підуть уліво. Коли гвинтівка завалюється

в той чи інший бік, то відповідно у той бік і вниз буде

відхилення.

На влучність стрільби істотно впливає дихання

стрільця. Якщо не затримати дихання під час спускання

курка, зброя матиме значне коливання по вертикалі і

горизонталі, бо приклад при видихові опускається, й

ствол

142

Мал.

67. Стрільб

лежачи

упором

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яких заходів безпеки необхідно дотримуватись при про

веденні стрільб у тирі та на стрільбищі?

2. Розкажіть про прийоми і правила стрільби з малокалібер-

ної гвинтівки.

3. Що таке рівна мушка і яке П значення при прицілюванні?

4. Визначте приціл і точку прицілювання у положенні

лежачи з упору.

5. Виконайте норматив № 1 з приготування до стрільби з ма-

локаліберної гвинтівки у положенні лежачи з упору.

6. Наведіть характерні помилки при прицілюванні і спуску

курка. До яких наслідків вони призводять?

Тема 4. Ручні осколкові гранати

та поводження з ними

Мал. 59. Характерні помилки прицілювання:

а - рівна мушка, б- дрібна мушка, в - велика мушка,

г - мушка спрямована вправо, д — мушка спрямована вліво;

1 - кулі потрапляють у ціль, 2 - кулі підуть нижче, 3 - кулі

підуть вище, 4 - кулі підуть управо, 5 - кулі підуть уліво

піднімається, а при вдиху — навпаки. Щоб цього не від-

бувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску кур-

ка затримати дихання. Перед спуском курка треба зробити

вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на

7-10 секунд. Цього часу цілком достатньо, щоб правильно

прицілитися і зробити плавний спуск курка.

Спуск курка. Основою влучного пострілу е поєднання

сталого положення зброї, правильного прицілювання і

спуску курка. Можна добре і правильно прицілитися і за-

тримати вчасно дихання, але якщо різко натиснути на

спусковий гачок, то куля полетить з великими відхилен-

нями, бо різкий рух пальця зіб'є наводку. Тому потрібно

після затримки дихання плавно і рівномірно натискати

на спусковий гачок, одночасно стежачи за правильним

положенням мушки в прорізу і точкою прицілювання.

Вказівний палець слід накладати на гачок першим сугло-

бом, а сила тиску пальця повинна бути рівномірно спря-

мована вздовж осі каналу ствола. При неправильному

положенні пальця на гачку сила тиску спрямовується під

кутом, що призводить до зміщення гвинтівки, і приціл

збивається,

144

ПРИЗНАЧЕННЯ І БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ

ГРАНАТ

Ручні осколкові гранати призначені для ураж

ення

осколками живої сили противника в ближньому бою (під

час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах тощо).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати

діляться на наступальні та оборонні.

Будова ручної осколкової гранати РГД-5

Ручна осколкова наступальна граната

РГД-

(мал. 60) складається з таких частин: корпус із трубкою

для запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається

з двох частин —

верхньої і нижньої. Верхня частина

складається із зовнішньої оболонки (її називають ковпа

ком) і вклади

ша ковпака. До верхньої частини корпусу

за допомогою манжети прикріплюється трубка запалу,

яка герметизує розривний заряд у корпусі. Щоб запо-

бігти забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчу-

ється пластмасова пробка. При підготовці гранати до

кидка з

амість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня

частина корпусу складається із зовнішньої оболонки (її

називають піддоном) і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для

розриву гранати на осколки, які вражають живу силу

противника в радіусі до 25 м.

145

Мал. 60. Граната РГД-б

а - загальний вигляд; б - будова:

1 - корпус; 2 - запал; 3 - розривний заряд;

4 - ковпак; 5 - вкладиш ковпака; 6 - трубка запалу;

7 - манжета; 8 - піддон; 9 - вкладиш піддона

Мал. 61. Граната Ф-1

а — загальний вигляд; б — будова:

1 - корпус; 2 - розривний заряд; 3— запал

Будова ручної осколкової гранати Ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 (мал. 61)

призначена для ураження живої сили противника пере-

важно в оборонному бою. Осколки цієї гранати вражають

у радіусі до 200 м. Щоб не поранитись, гранату слід

кидати тільки з укриття, бойової машини піхоти, броне-

транспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду

і запалу. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і

поперечними борозенками, по яких вів звичайно і розрива-

ється на осколки. У верхній частиш корпусу є нарізний

отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транс-

портуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується

пластмасова пробка.

УЗРГМ — уніфікований запал ручної гранати модер-

нізований (мал. 62) — призначається для вибуху розривно-

го заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він складається з ударного

механізму і власне запалу.

Мал. 62. Запал гранати (УЗРГМ):

а - загальний вигляд; б - я розрізі: 1 - трубка ударного

механізму; 2 - з'єднувальна втулка; 3 - напрямна шайба,

4 - бойова пружина; 6 - ударник; 6 - шайба ударника;

7 - спусковий важіль; 8 - запобіжна чека; 9 - втулка

уповільнювача; 10 - уповільнювач. 11 - капсуль-

запальник: 12 - капсуль-детонатор

146

147

Ударний механізм

служить для запалювання капсуля

запалювача. Він складається з трубки ударного механізму,

з'єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружи-

ни, ударника, шайби ударника, спускового важеля і;

запобіжної чеки з кільцем,

Власне запал призначений для вибуху розривного

заряду гранати. Він складається із втулки-уповільнювача,

калсуля-запальника, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розби-

рати запали і перевіряти роботу ударного механізму

категорично забороняється.

Будова ручної осколкової гранати РГН

Ручна граната наступальна РГН призначена для

ураження живої сили противника при наступі. Граната

РГН (мал. 63) складається з верхньої і нижньої частин.

До верхньої частини корпусу за допомогою манжети

прикріплюється стакан для ударно-дистанщиного запа-

лу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його

розриву на осколки. Осколки вражають живу силу про-

тивника в радіусі до 25 м.

Мал. 63. Загальний вигляд та будова ручної гранати РГН:

1 - нижня напівсфера; 2 - верхня напівсфера; З -

стакан; 4 - пробка; б - манжета; 6 - вибухова суміш

Мал. 64. Загальний вигляд та будова ручної гранати РГО: 1 -

нижня внутрішня напівсфера; 2 - нижня зовнішня напівсфера; 3

- вибухова суміш; 4 - верхня зовнішня напівсфера; 5 - стакан; 6

- пробка; 7 - манжета; 8 - верхня внутрішня напівсфера

Будова ручної осколкової гранати РГО

Ручна граната оборонна РГО призначена для уражен-

ня живої сили противника переважно в оборонному бою.

Граната РГО (мал. 64) складається з таких частин: кор-

пусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-

дистанційного запалу. Корпус складається з двох частин —

верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовніш-

ньої і внутрішньої на півсфер. До верхньої частини корпусу

за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу.

Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і

внутрішньої напівсфер. Розривний заряд заповнює корпус

і служить для його розриву на осколки, які уражають жи-

ву силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан

вгвинчується пластмасова пробка.

Ударно-дистанційний запал (мал. 65)

При звільненні важеля (14) під дією пружини (17)

Ударник вдаряє жалом (15) у калсуль-запальник КВ-Н-1

(25), який викликає запалювання піротехнічних сумі-

шей (23) і піротехнічної уповільшовальної суміші (27).

148

149

Мал. 65. Будова ударно-дистанційного запалу: -

капсуль-детонатор 7К1; 2 - стакан; 3,10, 22, 26 - втулка;

4, 25 - калсуль-запальник КВ-Н-1; 5 - двигун (движок); 6,

9,17 - пружина; 7 - ковпачок пружини; 8,15 - жало;

11 - гільза; 12 - корпус; 13 - вантаж; 14 - важіль; 16 -

ударник; 18 - кільце; 19 - планка; 20 - капсуль-

детонатор Б-37; 21 - стопори; 23 - піротехнічна суміш;

24 - заглушка; 27 - піротехнічна уповільнювальна суміш

Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під

дією пружин переміщаються в бік заглушки (24), вивіль-

няючи движок (б). Движок пересувається пружиною і по-

дає капсуль-запальник КВ-Н-1 (4) під жало інерційного

пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з пере-

поною) вантаж (13) долає опір пружини (19), і жало (8)

викликає спрацювання капсуля-запальника КВ-Н-1 (4) і

капсуля-детонатора Б-37 (20) — і відбувається вибух.

У випадку відсутності перепон після вигоряння піро-

технічних уповільнювальних сумішей (27) через 3,2-4,2 с

спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-

детонатор 7К1 (1).

Поводження з гранатами

Гранати переносять у гранатних

сумках (мал. 66). Запали тримають

окремо від гранат, при цьому кожний

запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично

оглядати. На корпусі гранати, на

трубках запалу і на самому запалі не

повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці за-

побіжної чеки мають бути розведеш і

без тріщин на загинах. Запалами, що

мають тріщини і зелений наліт, корис-

туватися не можна. Переносячи гра-

нати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню,

бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали

треба протерти й висушити під наглядом командира.

Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється

тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в

них несправності; переносити їх без сумок або за кільце

запобіжної чеки; торкатися гранати, що не розірвалася

після метання.

ПРИЙОМИ МЕТАННЯ РУЧНИХ

ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ

Метання гранати складається з підготовки до

метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положен-

ня) і самого метання. На навчальних заняттях з бойови-

ми гранатами одягають металеву каску.

150

1*1

Мал. 66. Гранатна

сумка на поясно-

му ремені

Гранату заряджають за командою «Підготувати гра

нати», а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність заряджання: дістати гранату із

сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпа-

чок або вигвинтити пробку з трубки корпусу (мал. 67, а).

Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з

гнізда сумки і розгорнути запал (мал. 67, б). Вставити за-

пал у центральну трубку і загвинтити його (мал. 67, в).

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних

положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП,

танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки нас-

тупальних гранат). Для метання гранати вибирається таке

місце і займається таке положення, щоб можна було зроби-

ти кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту грана-

ти не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою «Гранатою вогонь»,

а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву

руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль

(мал. 68, а); продовжуючи натискувати на спусковий ва-

жіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної

чеки (мал. 68, б); утримуючи спусковий важіль у притисне-

Мал. 67. Заряджання ручної осколкової гранати:

а - вигвинчування пробки; б- діставання запалу;

в — загвинчування запалу

Мал. 68. Дії перед метанням ручної осколкової гранати: а -

притиснення спускового важеля до корпусу гранати;

б - випрямлення кінців запобіжної чеки;

____________в - висмикування запобіжної чеки

ному положенні, висмикнути запобіжну чеку (мал. 68, в),

розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні обо-

ронної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати стоячи з місця треба стати об-

личчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву ру-

ку (мал. 69, а), висмикнути запобіжну чеку, правою но-

гою вробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повертаю-

чи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз

і назад (мал. 69, б); швидко випростуючи праву ногу і по-

вертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи

її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті

(мал. 69, в). Вагу тіла в момент кидка перенести на ліву но-

гу, зброю енергійно відвести назад (мал. 69, г).

При метанні гранати з коліна треба прийняти по-

ложення для стрільби з коліна, утримуючи гранату

оравою рукою, а зброю — лівою; висмикнути запобіжну

чеку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад

і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кицути

гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись у

кінці руху до лівої ноги (мал. 70).

При метанні гранати лежачи треба прийняти поло-

ження для стрільби лежачи, покласти зброю на землю

152

153

Мал. 69. Метання гранати стоячи з місця: а,

б, в, г - послідовність дій

і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути

запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись

від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на

ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно прове-

сти замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись

грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль;

взяти зброю і підготуватись до стрільби.

При метанні гранати в русі (кроком або бігом) треба,

утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю

— лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги

вивести руку з гранатою вперед, назад і вниз (мал. 71, в); на

другому кроці (правою ногою) рука продовжує рух по дузі

вниз з одночасним повертанням корпуса праворуч (мал. 71,

б); на третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямі до

цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити

поворот корпуса і замах рукою

Мал. 71. Метання гранати в русі: а,

б, в — послідовність дій

(мал. 71, в). Використовуючи швидкість руху і вкладаю-

чи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і руки, кинути

гранату, проносячи над плечем.

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразу-

ри (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкто-

рії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілити-

ся слід у верхній край цілі, оскільки до кінця свого польо-

ту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється

вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з положення ле-

жачи.

Для ураження живої сили противника в окопі (тран-

шеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту при-

близно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній

траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не

відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік

під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику.

154

155

Мал. 70. Метання гранати з коліна

Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра

від капсуля-запальника переходить на уповільнювач,

запалює його і, пройшовши крізь нього, передається

капсулю-детонатору, який підриває розривний заряд

гранати. Корпус гранати розривається, осколки розлі-

таються в різні боки.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яке призначення та бойові властивості ручних осколкових

гранат РГД-5, Ф-1, РГН і РГО?

2. Розкажіть про будову запалу УЗРГМ.

3. Розкажіть про будову ударно-дистанційного запалу гранат

РГН і РГО.

4. Яка послідовність підготовки ручної осколкової гранати до

метання?

5. У якій послідовності виконуються прийоми метання ручної

осколкової гранати з положення стоячи?

6. У якій послідовності виконуються прийоми метання ручної

осколкової гранати в русі?

7. Яких заходів безпеки потрібно дотримуватися при поводже-

нні з гранатами?

Розділ четвертий

ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

Тема 1. Основи загальновійськового бою

Тактична підготовка є основою польової виучки осо-

бового складу підрозділів і частин, їй підпорядковано ви-

вчення всіх інших предметів б

ойової підготовки. Вона

об'єднує в єдиний комплекс знання, вміння та навички,

здобуті військовослужбовцями на заняттях з вогневої,

технічної, інженерної, стройової і фізичної підготовки та

інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підго-

товленості особового складу підрозділів і частин е пере-

мога в бою.

У цьому розділі підручника даються основи теоре-

тичних знань, описуються прийоми і способи дій солдата у

сучасному бою, сформовані досвідом минулих воєн,

військових навчань і локальних конфліктів.

СУЧАСНІ ВІЙНИ ТА ВІЙСЬКОВІ КОНФЛІКТИ,

ЇХ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Сучасні війни і військові конфлікти характеризуються

насамперед своєю швидкоплинністю та використанням

найновіших зразків високоточної зброї, а також прихова-

ною загрозою застосування зброї масового знищення.

Стратегія організації і ведення війни в наш час доко-

рінно змінюється. По-

перше, високоточна зброя великої

дальності в поєднанні з результативною розвідкою дає

змогу завдавати ударів у найуразливіші місця противника

—

його штаб

и і командні пункти, незалежно від того, де вони

перебувають. По-друге, ефективне управління

своїми

військами і дезорганізація опору противника на

основі

здобутої інформації є запорукою успіху в сучасних

війнах.

По-третє, прискорюється мілітаризація космосу:

на

допомогу вже наявним системам навігації, зв'язку та

157

розвідки прийдуть ударні повітряно

космічні комплек

си. Дедалі зростає роль інформаційної війни: знищення

систем бойового управління противника, радіоелектронна

боротьба, застосування комп'ютерних вірусів, криптоза-

хист, психологічні операції (стратегічна дезінформація,

масована пропагандистська обробка населення і військ).

У ході війни в Перській затоці, наприклад, війська СІЛА

використали безпрецедентну кількість хвильових діапа-

зонів — майже 50 тисяч.

Воєнні конфлікти останніх років продемонстрували

небачену досі потужність повітряного нападу з

використанням безпілотних літальних апаратів і літаків-

невидимок («Стеле», Б-2 «Спіріт»): під час воєнної

кампанії 2003 р. в Іраку за лічені дні було скинуто

близько 10000 т вибухових речовин і випущено 675

ракет «Томагавк».

Нинішні досягнення в галузі військової техніки ви-

сунули на перший план нові актуальні проблеми, змінили

колишні уявлення про швидкість воєнних дій, роль і

значення в них часу і простору. При цьому

відбуваються значні зміни не тільки в ставленні людини

до техніки, характері військової діяльності,

використанні техніки, а й в умінні людини володіти

собою в найскладніших умовах сучасної війни.

Першочерговими завданнями стають висока професійна

підготовка воїна, формування його творчого мислення,

самостійного підходу до розв'язання практичних завдань,

всебічний розвиток його психологічної підготовки.

Саме психологічна підготовка, розвиваючи і формуючи

у воїнів інтелектуальні (мобільність розуму, спритність,

кмітливість тощо), вольові (мужність, витривалість, дис-

циплінованість, рішучість, емоційна стійкість та ін.),

соціально-психологічні (дружба, товариськість, колек-

тивізм, готовність до взаємовиручки тощо) якості, дає їм

змогу вистояти в найтяжчих і найнебезпечніших ситу-

аціях сучасної війни.

Якими б не були могутніми збройні сили ядерник

держав, якою б військової» і технологічною перевагою

виш не володіли, це ще не означає, що вони здатні витре-

те будь-яку війну. Достатньо згадати успішні дії по-

встанців і руху народного опору у В'єтнамі, Афганістані.

Сомалі, Іраку, щоб зробити висновок: не зброя, хай

навіть найпотужніша, відіграв вирішальну роль у

сучасних війнах і воєнних конфліктах. Зайнявши

територію, посіявши страх і хаос, завойовники, якими б

благородними намірами

вони не виправдовували свої дії (боротьба з тероризмом

чи

диктаторським режимом), через певний час перекону-

ються, що тільки народ має право обирати

свою долю і

вирішувати, як жити йому далі. Нині, замість того щоб

залякувати противника могутнім арсеналом ракет і ядерних

боєголовок, слід зрозуміти систему його цінностей, пси-

хологію, національний характер і впливати на нього.

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ

Бій як основна форма тактичних дій військ — це ор-

ганізовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і

маневрів дії війська з метою знищення противника або

відбиття його ударів в обмеженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна-

ними зус

иллями усіх військ, які беруть у ньому участь, із

застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне-

транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літа-

ків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

Основними рисами сучасного загальновійськового

бою є рішучість, напруженість і швидкоплинність, дина-

мічність, швидкий перехід від одних дій до інших, одно-

часні потужні вогневі дії на велику глибину. Розглянемо

детальніше кожну з них.

Рішучість полягає в прагненні особового складу всіма

наявними засобами,

за короткий строк і з найменшими

втратами знищити противника і здобути повну перемогу.

Це досягається всебічним знанням противника, сміли-

вістю, наполегливістю і завзяттям особового складу при

виконанні бойових завдань, швидким використанням

наслідків вогн

евого удару, а також результатів вогню

своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особо-

вого складу. Рішучість у бою забезпечується також висо-

кими морально-бойовими якостями військовослуж-

бовців, їхньою активністю та ініціативністю.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови

бою вимагають від солдата великого напруження мораль-

них і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів

знищення і пересування, що мають велику потужність,

обумовлює швидкоплинність бою. Це висуває нові, вищі

вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально

загартований, добре фізично підготовлений і здатний

переборювати будь-які труднощі й нестатки; повинен воло-

діти непохитною волею до перемоги; захищати командира

159