Афонін Е.А., Козаков В.М., Усаченко Л.М. Інституціональні особливості та технології сучасних політичних процесів

Подождите немного. Документ загружается.

60 61

графіків кампанії. Організацією опитувань і попереднім аналізом

їхніх результатів займаються керівники штабів.

8. Побудова чіткої організаційної структури виборчої ко-

манди, що включає як добровольців, так і найманий персонал,

необхідний для реалізації обраної стратегії й тактики виборчої кам-

панії. Ці питання визначаються керівниками штабів і напрямків

за узгодженням з кандидатом, менеджерами й бухгалтерами кам-

панії. Всі тактичні плани й рішення є конфіденційними.

Чотири перших компоненти тактики поєднуються в комп-

лексний подекадний план-графік кампанії, доступ до якого мають

тільки менеджери кампанії, вузьке коло членів штабу, референт і

сам кандидат. Складання цього документа необхідно для коорди-

нації й контролю всіх напрямків дій команди під час кампаній.

Крім того, він дозволить ефективно модифікувати хід кампанії у

міру використання суперниками своїх тактичних розробок.

Протягом останніх крупних кампаній комплексні плани-гра-

фіки, як правило, використовувалися тільки для формування й об-

ґрунтування фінансового плану кампанії на попередньому етапі -

складання графіка фінансування. Складання єдиного й детального

документа, що показує всю нашу тактику протягом всієї кампанії,

у цей час рідко практикується, тому що занадто небезпечно.

Іноді комплексні плани-графіки складаються винятково для

дезінформації суперників.

Загальний план-графік може припускати безперервне наро-

щування тиску на свідомість й підсвідомість виборців. Однак більш

ефективною представляється пульсуюча схема кампанії, кожна

пульсація якої збігається із заявкою чергової "родзинки", зміною

гасла, а загальний тиск підтримується на високому рівні тільки в

останній тиждень кампанії.

Як правило, виборцеві потрібно не менш семи разів зіштовх-

нутися з образом кандидата, щоб його запам'ятати. Однак яскрава

позитивна заявка кожного "козиря" краще вкарбовується у

свідомість й знижує необхідність простої "витрати" іміджу шля-

хом нескінченного повтору роликів по ТБ або поширення чорно-

білих листівок із програмою, гаслами й портретами.

Гарна комплексна координація розкручування "родзинок" у

ході пульсуючої кампанії дає ефект, наслідком якого стає резонанс

у суспільній свідомості, ваш кандидат стає неформальним ньюс-

мейкером, "виробником новин".

Питання для обговорення

1. Розробіть тактику виборчої кампанії кандидата в депута-

ти міської ради міста _______________________.

2. Сформуйте виборчу команду кандидата в депутати

міськради. Розробіть "переможну" стратегічну і тактичну програ-

му на основі сучасних виборчих технологій.

Рекомендована література

1. Андрющенко Е. Почему не сбылись прогнозы // Власть. -

М., 1996. - № 2.

2. Атаманчук Г., Гірник А. Політичний менеджмент. Теорія

та практика політтехнологій. - Вид. 2-ге, випр. та допов. - Рівне:

Перспектива, 2005. - 296 с.

3. Влада і вибори: інституційна взаємодія в демократично-

му суспільстві: Монографія. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр",

2006. - 244 с.

4. Колюшин Е. Финансирование выборов // Рос. Федерация. -

М., 1995. - № 22.

5. Кочубей Л.О. Виборчі технології: Навч. посіб. - К.: Укр.

центр політ. менеджменту, 2008. - 332 с. - (Б-ка журн. "Політич-

ний менеджмент").

6. Левчик Д.А. Основные элементы актуализации имиджа

кандидата в депутаты в ходе подготовки и проведения избиратель-

ной кампании // Вестн. Моск. ун-та. - М., 1995. - № 2. - (Сер. 12.

Полит. науки).

7. Основы политологии: Курс лекций / Под ред. проф.

В.П.Пугачева. - М., 1992.

8. Петров О.В. Социологические пиар-технологии в поли-

тике. - К., 2007. - 288 с.

9. Становлення та розвиток політичних виборів в Україні

(управлінський аспект): Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.:

25.00.01 / І.В.Шкурат; Укр. акад. держ. упр. при Президентові Ук-

раїни. - К., 2002. - 20 с.

62 63

Тема 9. Політичне прогнозування та політичне

консультування як політичні технології

Політичне прогнозування - наукове дослідження (перед-

бачення) перспектив конкретного політичного суб'єкта, політич-

ної ситуації та політичного процесу загалом.

У політології розрізняють політичне прогнозування як нау-

кове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як

практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтова-

ним судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому, про

альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Прогнозування

охоплює спеціальні наукові дослідження конкретних процесів,

явищ, подій з метою отримання якісно інших знань - тих, що ха-

рактеризують перспективи об'єкта дослідження.

Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів

розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі.

Прогноз як нове знання існує у таких формах:

- знання про невідомі на момент прогнозування властивості

об'єктів реальної дійсності;

- знання про властивості не існуючих на момент прогнозу-

вання об'єктів.

У прогнозуванні істотними є два аспекти:

1) пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспек-

тиви, стани, рішення;

2) передбачає певне рішення завдяки усвідомленню стану

проблеми, використанню інформації про можливі результати ціле-

спрямованої діяльності.

На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два ас-

пекти: теоретико-пізнавальний і управлінський, пов'язаний з мож-

ливістю прийняття на основі прогностичного знання певного

рішення.

Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людей.

Щодо суспільного розвитку одним з найважливіших є політичне

прогнозування, об'єкт якого - політика (внутрішня і зовнішня), а

предмет - пізнання можливих станів політичних подій, явищ, про-

цесів. У зв'язку з цим розрізняють внутрішньополітичне і зовніш-

ньополітичне прогнозування.

Внутрішньополітичне прогнозування - охоплює всю

внутрішню політику. Один з його аспектів пов'язаний з прогноз-

ними оцінками конкретних політичних подій, є прикладним, реа-

лізується в процесі політичної діяльності. Суб'єкт такого прогно-

зу - державні й політичні органи. Інший аспект стосується діяль-

ності політичних інститутів, політичних процесів суспільства.

Реалізує його науковий колектив, що спеціалізується на вивченні

політичної системи суспільства.

Зовнішньополітичне прогнозування - здійснює прогнози

щодо суб'єктів, явищ і процесів у сфері міжнародних відносин і

зовнішньої політики. Воно є джерелом всебічної інформації про

загальну обстановку у світі, регіоні, країні, про тенденції, напрями

розвитку і чинники, що стимулюють певні події, сприяє баченню

нових можливостей суспільно-політичного розвитку. В прогнозу-

ванні міжнародних відносин передусім зосереджуються на взаємо-

відносинах держав.

Політичне прогнозування є частиною практичної політики.

Для впорядкування прогнозів вдаються до їх типологізації залеж-

но від мети, завдань, об'єктів, характеру, періоду дії, засобів тощо.

Основним при цьому є проблемно-цільовий критерій, який вказує

на мету прогнозу. Відповідно розрізняють два типи прогнозів:

пошукові й нормативні.

Пошуковий прогноз спрямований на визначення можливих

станів політичного явища, процесу, події в майбутньому засобом

екстраполяції, котрий дає змогу спостерігати тенденції за умовно-

го абстрагування від рішень, здатних змінити ці тенденції. Мета

його полягає у виявленні й уточненні перспективних проблем, що

підлягають вирішенню засобами політичного управління. Такий

прогноз відповідає на питання: що найвірогідніше відбудеться в

суспільстві за існуючих соціально-політичних тенденцій?

Нормативний прогноз сприяє визначенню шляхів і термінів

досягнення можливих станів об'єкта політичного прогнозування.

Головне для нього - передбачити способи і час, необхідні для до-

сягнення заздалегідь заданих норм, ідеалів, стимулів, мети. Такий

прогноз відповідає на питання: якими шляхами досягти бажаного?

У політичній сфері за періодом попередження (відповідно

до характеру і темпів розвитку явищ) розрізняють прогнози:

- оперативні (до одного місяця);

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (до п'яти років);

- довгострокові (понад п'ять років, зазвичай в межах п'ят-

надцяти-двадцяти років);

- стратегічні (понад двадцять років).

64 65

Об'єктивна основа прогнозування політичних подій поля-

гає в тому, що їхнє майбутнє приховане в теперішньому, тобто існує

потенційно; нове міститься в старому (минулому), але тільки гіпоте-

тично, ймовірно. Тому для прогнозування майбутнього необхідне

пізнання дійсності, точніше можливостей, тенденцій, прихованих

у політичній системі. Завдяки цьому науковий прогноз розкриває

майбутнє (ще невідоме) політичної події, зумовлене її передісто-

рією, а також станом на певний час.

У пізнанні дійсності важливим є знання історії. "Хто не знає

минулого, не володіє теперішнім, не достойний майбутнього", -

гласить народна мудрість. Суспільство, яке знає своє минуле, інак-

ше організовує своє сьогодення і майбутнє. Ця закономірність про-

стежується на прикладі колишнього Радянського Союзу, коли в

період гласності було відкрито інформацію про сталінізм, ГУЛАГ,

репресії, голодомор, Чорнобиль. Це стало однією з причин колапсу

СРСР, демократизації політичної системи. Тому одним з найдра-

матичніших напрямів політичної боротьби є боротьба за історичні

знання.

Побачити в минулому майбутнє можна за допомогою законів

розвитку об'єктів політичного прогнозу. Одним із них є закон при-

чинності, який гласить, що явище має свою причину, тобто його

породжують певні умови. Тому будь-яке пізнання вимагає усві-

домлення причин явища. Знаючи їх, можна передбачити наслідки.

А якщо для суспільства ці наслідки небажані, суб'єкти політики,

усвідомивши це, мають час для пошуку можливостей нейтралі-

зації цих причин.

Для успішного прогнозування на основі законів необхідне

знання їхньої системи, механізму дії та використання. Хоча істо-

рія розвивається за об'єктивними законами, але творять її люди,

прискорюючи або уповільнюючи її розвиток. Багато в чому це за-

лежить від того, наскільки беруть до уваги ці закони. Ігнорування

їх або невміння ними користуватися призводить до суб'єктивізму

й авантюризму в політиці.

Процес пізнання законів надто складний, зумовлені закона-

ми відносини людей постійно змінюються. Наприклад, політичні

відносини виявляються як політичні інтереси. Тому в механізмі

соціально-політичних законів важливу роль відіграє такий об'єк-

тивний чинник, як соціально-політичні інтереси, потреби та стиму-

ли, які постійно змінюються. У прогнозуванні важлива інформація

про інтереси, потреби і стимули усіх верств населення. Суттєвим

є й те, що закони, які діють у соціально-політичній сфері, виявля-

ються як тенденції або можливості, не завжди втілюючись в

дійсність. Це ускладнює вироблення прогнозу на основі закону

суспільного розвитку. Тому якщо політичні претензії класу, со-

ціальної групи враховують об'єктивний хід історії, політичні про-

цеси розвиватимуться без суспільних потрясінь. Чим менше узго-

джуються політичні інтереси з об'єктивними закономірностями

розвитку, тим вища ймовірність непередбачуваних політичних

конфліктів і потрясінь.

У цій справі важливо розрізняти механізм дії і механізм ви-

користання соціально-політичних законів. Механізм дії законів

об'єктивний, функціонує незалежно від того, чи знають про нього

люди і чи намагаються його застосувати. Механізм використання

законів належить до суб'єктивних чинників. Адже використання

законів є свідомим застосуванням знань, діяльністю відповідно

до законів. Механізм дії законів і механізм їхнього використання

різняться настільки, наскільки механізм дії є пізнаним і застосо-

вується в плануванні, прогнозуванні, управлінні. З пізнанням і

практичним застосуванням законів механізм використання законів

поступово стає механізмом їхньої дії.

Механізм дії і використання законів складається з таких ланок:

- вироблення політики, заснованої на пізнаних законах;

- планування і прогнозування;

- виявлення і розв'язання суперечностей;

- залучення, активізація та організація людей для реалізації

вимог законів і розв'язання суперечностей;

- використання конкретних форм і засобів реалізації вимог

законів.

Сукупно ці ланки є прогностичною валідністю - якісною

характеристикою точності передбачення подій.

Прогнозування є обов'язковою умовою механізму дії законів,

передбачаючи цілеспрямовану діяльність людей. Для прогнозу-

вання політичних подій, процесів велике значення має знання полі-

тичної ситуації.

Об'єктивною основою прогнозування є також системне

структурування політичного явища, процесу. Поняття "система"

означає сукупність елементів, які, перебуваючи у зв'язках між собою,

утворюють певну цілісність. Позаяк система передусім є певною

цілісністю, її властивості не збігаються із сукупністю властивос-

тей її елементів. Крім того, система за своєю природою ієрархіч-

66 67

на. Тому кожний її елемент можна розглядати як систему, а саму

систему - як один із компонентів більш широкої системи.

Елементи політичної системи перебувають у постійному

розвитку. Тому наскільки багатоманітне політичне життя суспіль-

ства, настільки багатоманітні й політичні процеси, кожен з яких є

об'єктом прогнозування.

Отже, прогнозування як процес наукового дослідження пе-

редбачає визначення мети, отримання, обробку, оцінку й аналіз

інформації, окреслення перспектив реалізації прогнозу. Ефектив-

не політичне прогнозування можливе тільки за постійного кори-

гування прогнозів з урахуванням найновішої інформації.

Політичне прогнозування визначає основні напрями роз-

витку політики, відображає сукупність зовнішніх і внутрішніх

зв'язків, залежностей між різноманітними сферами політичного

життя. Ґрунтується воно на принципах альтернативності, систем-

ності, безперервності, верифікації.

Принцип альтернативності. Пов'язаний з можливістю

розвитку політичного життя і його окремих ланок на різних траєк-

торіях, за різних взаємозв'язків і структурних відношень. Альтер-

нативність передбачає припущення про можливість різноманітних

варіантів розвитку політичних подій. Реалізація цього принципу

полягає у розмежуванні варіантів розвитку на ті, що реалізуються,

і ті, що за передбачених умов не можуть бути реалізовані. Кожну

альтернативу розвитку політичного процесу супроводжує відповід-

на сукупність проблем, які слід брати до уваги при прогнозуванні.

Нині всі внутрішньополітичні, зовнішньополітичні події,

процеси, явища розглядаються з позицій альтернативності. На ймо-

вірність альтернатив впливають конкретні політичні прагнення та

проблеми. Їх зумовлюють тенденції розвитку суспільних потреб,

необхідність вирішення конкретних проблем. Завдяки цьому прин-

цип альтернативності взаємодіє з принципом цілеспрямованості

прогнозування.

Принцип системності прогнозування. Цей принцип озна-

чає, що, з одного боку, політика розглядається як єдиний об'єкт, а

з іншого - як сукупність відносно самостійних напрямів (блоків)

прогнозування. Системний підхід допускає побудову прогнозу на

основі системи засобів і моделей. Системність засобів і моделей

політичного прогнозування дає змогу виробити погоджений і гар-

монійний прогноз по кожному напряму політичного життя. Од-

нак побудувати цілісну систему моделей політичного прогнозу-

вання у зв'язку з методологічними проблемами поки що неможли-

во. Це завдання буде розв'язане за допомогою комп'ютерних тех-

нологій через створення інформаційного банку даних.

Принцип безперервності прогнозування. Він передбачає

безперервне коригування прогнозних розробок в міру надходження

нової інформації. Наприклад, будь-який довгостроковий прогноз

у першому варіанті є масштабним. З плином часу передбачувана

тенденція стає прозорішою, виявляє себе з різних боків. У зв'язку

з цим нова інформація, що надходить до прогнозиста, дає змогу

точніше передбачити певну політичну подію.

Принцип верифікації (лат. verus - істинний). Завдяки йому

встановлюють вірогідність виробленого прогнозу. Верифікація

може бути прямою, побічною, консеквентною (послідовною),

інверсною (яка передбачає зміну розташування елементів прогнозу).

Усі принципи прогнозування взаємодіють між собою, реалі-

зуються через конкретні методи науково-прогностичних дослід-

жень. Наукова обґрунтованість прогнозу залежить від того, який

метод (система методів) покладено в основу прогностичного дос-

лідження. Розширення сфери прогнозування зумовлює збільшен-

ня кількості його засобів. Розвиток нових засобів прогнозування

сприятиме утвердженню нових дисциплін (наприклад, політич-

ної прогностики, завданням якої є вивчення закономірностей і

принципів вироблення політичних прогнозів). На сьогодні відомо

понад 150 методів прогнозування. Завдання полягає у визначенні

сфери використання кожного з них. Здебільшого в політології вда-

ються до методів, які на практиці довели свою ефективність.

Метод колективної експертної оцінки. Його суть полягає

у визначенні узгодженості думок експертів щодо розвитку внут-

рішньої і зовнішньої політики або окремих її сфер, а також щодо

розвитку політичних явищ, котрі неможливо перевірити іншими

засобами, наприклад експериментом. Цей метод допускає такі дії:

1. Створення робочих груп для здійснення експертних оці-

нок. До їх обов'язків належать проведення опитування, обробка

матеріалів і аналіз результатів колективної експертної оцінки. Ро-

боча група призначає експертів, які висловлюють свої міркування

щодо перспектив розвитку певних напрямів внутрішньої або зов-

нішньої політики (кількість експертів може коливатися від 10 до

100-150 осіб залежно від складності об'єкта).

2. Уточнення основних напрямів розвитку політичних про-

цесів, подій, складання матриці, що відображає основну мету, до-

68 69

даткові цілі й засоби їхнього досягнення. Це належить здійснити

ще до опитування експертів. Перед організацією опитування фор-

мулюють питання для експертів за певною структурно-ієрархіч-

ною схемою: від широких до вузьких, від складних до простих.

3. Забезпечення однозначності питань, які використовують

під час опитувань експертів, а також незалежності суджень екс-

пертів. При цьому необхідно уникати будь-якого тиску.

4. Опрацювання матеріалів експертної оцінки, які є вхідним

матеріалом для синтезу прогнозних гіпотез і варіантів розвитку

політичних подій. Як остаточну оцінку обирають або середнє суд-

ження, або середнє арифметичне значення оцінок експертів, або

середнє (нормалізоване, зважене) значення оцінки.

Колективна генерація ідей ("мізкова атака"). Суть цього мето-

ду полягає в актуалізації творчого потенціалу фахівців (інтенсив-

ного аналізу проблемної ситуації), вдаючись спершу до генерації

ідей, а потім критики їх, формулювання контрідей. Структурно

ця робота складається з шести етапів:

1. Формування групи учасників "мізкової атаки". Як прави-

ло, до такої групи входять фахівці (не більше 15 осіб) з високим

рівнем ерудиції і розуміння проблемної ситуації.

2. Складання проблемної записки учасниками дискусії. Вона

охоплює опис проблемної ситуації і засобів її оцінювання.

3. Генерація ідей. Починається з того, що ведучий розкри-

ває зміст проблемної записки, знайомить з правилами дискусії:

висловлювання повинні бути чіткими і стислими; критика поперед-

ніх виступів не допускається; не дозволяється виступати багато

разів підряд; обов'язкове оприлюднення переліку ідей, підготов-

леного заздалегідь. Основне завдання ведучого - заохочувати вис-

ловлювання, не оголошувати неправдивої інформації, не засуджу-

вати і не припиняти аналізу будь-якої ідеї навіть тоді, коли вона

видається абсурдною. Міркування слід фіксувати на магнітну

плівку з метою їх аналізу та систематизації. Така робота триває до

однієї години.

4. Систематизація ідей групою аналізу.

5. Руйнування систематизованих ідей. Кожну ідею учасни-

ки дискусії піддають критиці, сповідуючи правило: розглядати

кожну ідею тільки з точки зору перешкод на шляху їхнього здій-

снення. Учасники дискусії не відхиляють ідеї, а намагаються спрос-

тувати їх. Тривалість даного етапу - до двох годин.

6. Оцінка критичних зауважень і складання переліку прак-

тичних ідей.

Метод "Дельфі". Він відрізняється від звичайних засобів

групової взаємодії експертів: а) анонімністю експертів; б) викорис-

танням результатів попереднього туру опитувань; в) статистичною

характеристикою групової відповіді.

Побудова сценаріїв. Завдяки цьому засобу намагаються вста-

новити логічну послідовність подій, беручи за основу існуючу або

задану ситуацію. У сценарії (словесному описі прогнозованої си-

туації) слід зосередитися на зв'язках між подіями, на критичних

точках, де впливи можуть мати непропорційно вагомий ефект. На-

писання сценарію відбувається у такій послідовності: визначення

часового інтервалу - формування події - словесне тлумачення сенсу

події - кількісна оцінка за ескалаційною (зростаючою) шкалою.

Це найпоширеніший засіб прогнозування, за допомогою

якого більш-менш точно передбачають розвиток політичних подій.

Так, наприклад, ослаблення державно-політичних структур має

наслідком появу тіньових структур політичної влади, зростання

впливу кримінальних угруповань. Можна виробити сценарій

розвитку електорального процесу за різних виборчих систем,

спрогнозувати розстановку політичних сил у парламенті й мож-

ливі законотворчі дії.

Вироблення сценаріїв змушує дослідника тримати у полі

зору деталі і процеси, які він міг би проігнорувати під час абст-

рактних міркувань.

Метод екстраполяції. Це загальнонауковий метод, що по-

лягає у переносі висновків минулого досвіду на події майбутні, а

також висновків, одержаних щодо однієї частини певної системи,

на іншу її частину. Щодо політичних подій межа екстраполяції

дорівнює приблизно 5-10 рокам. Уникненню грубих помилок у

прогнозуванні сприяє складне екстраполювання - комбінація ма-

тематично-статистичних розрахунків із застосуванням теорії ймо-

вірностей, теорії ігор, теорії множин. В соціальній науці є певні

застереження щодо некоректності застосування цього методу до

соціальних об'єктів (А.Давидов) та уточнення стосовно некорект-

ності застосування методу лише до суспільних систем (Е.Афонін).

Метод моделювання. З його допомогою вивчають не об'єк-

ти, а їхні моделі. У зв'язку з цим знання, отримані за допомогою

моделювання, не можуть бути абсолютно істинними, позаяк пов-

ної аналогії між об'єктом дослідження і його моделлю досягти не-

70 71

можливо. До того ж відомо, що тотожні події, які відбуваються в

різних історичних обставинах, можуть мати протилежні наслідки.

Під час моделювання враховують не тільки конкретну ситуацію в

країні, а й історичний досвід та ментальність населення.

Структурно моделювання складається з конструювання мо-

делі на основі попереднього вивчення об'єкта, з'ясування його істот-

них характеристик, експериментального і теоретичного аналізу

моделі, зіставлення результатів з даними об'єкта, коригування мо-

делі. Якщо за екстраполяції, як правило, виробляється продовження

динамічного ряду на перспективу, то при прогнозуванні за допо-

могою моделі існуючі механізми співвідносять з майбутніми.

Вибір засобу прогнозування політичних процесів, подій за-

лежить від мети і термінів прогнозування.

Вироблення прогнозу є складним і відносно тривалим про-

цесом. Вироблення прогнозу складається з наступних етапів:

1. Передпрогнозна орієнтація (програма дослідження). На

цьому етапі уточнюють завдання прогнозу, аналізують його особ-

ливості, масштаби, періоди, підстави, формулюють мету і завдан-

ня, робочі гіпотези, визначають засоби, структурують процес

організації прогнозування. Головним моментом є аналіз об'єкта

прогнозування, опис якого починають при формуванні завдання

на прогноз. Опис містить відомості про найзагальніші показники

об'єкта. На цьому етапі важливим є досвід та інтуїція фахівців.

Під час аналізу об'єкта слід дотримуватися певних

методологічних принципів прогнозування. Принцип системності

вимагає розглядати об'єкти і прогнозне тло відповідно до мети і зав-

дань дослідження. Принцип природної специфічності передбачає обо-

в'язкове врахування природної специфіки об'єкта прогнозування,

закономірностей його розвитку, абсолютних і розрахункових значень

меж розвитку. При порушеннях цього принципу (часто виникають за

формальної екстраполяції процесу) помилки можуть бути значними,

а прогнози абсурдними. Принцип аналогічності передбачає постійне

порівняння властивостей об'єкта з відомими в даній галузі подібними

об'єктами, їхніми моделями для пошуку об'єкта-аналога, використання

його моделі або окремих її елементів. Цей принцип дає змогу мінімізу-

вати витрати на аналіз і прогноз завдяки використанню готових про-

гнозних моделей, а також забезпечити перевірку істинності прогнозів

зіставленням їх з прогнозами об'єктів-аналогів.

2. Побудова засобами системного аналізу вхідної (базової)

моделі об'єкта прогнозування. Для уточнення моделі можливе опиту-

вання населення й експертів. Під час аналізу об'єктів прогнозу-

вання використовують об'єктний та функціональний підходи.

Об'єктний підхід здійснюється опосередковано через виді-

лення підсистем шляхом поелементного дроблення об'єктів. Ко-

жен новий елемент розглядається при цьому як об'єкт прогнозу-

вання відповідного рівня ієрархії. А кожна система (підсистема)

розглядається як сукупність властивостей і взаємозв'язків відповід-

ного об'єкта. Цей підхід застосовують щодо структурно складних

об'єктів, виділяючи групи схожих за властивостями первинних

об'єктів й аналізуючи найтиповіші характеристики кожної групи.

Функціональний підхід відрізняється від об'єктного тим, що за

основу структурного членування об'єкта беруть функціональні

ознаки. Цей підхід застосовують за відносно невеликої кількості

первинних об'єктів, що складають об'єкт прогнозування. Але вони

є надто складними за своїми характеристиками і взаємозв'язками.

Тоді виділяють групи схожих функцій і простежують їхню реалі-

зацію незалежно від первинних об'єктів.

3. Збір даних прогнозного тла. Прогнозне тло - це сукупність

зовнішніх щодо об'єкта прогнозування умов, істотних для політич-

ного прогнозування. Наприклад, прогноз стабільності політичної

системи передбачає врахування прогнозів економічного розвитку.

4. Побудова динамічних рядів показників. Вони є стрижнем

майбутніх прогнозних моделей засобами екстраполяції. Динаміч-

ний ряд - це тимчасова послідовність ретроспективних (лат. retro -

назад, spectro - дивлюсь) значень змін об'єкта прогнозування.

5. Побудова серії гіпотетичних (попередніх) пошукових мо-

делей. При цьому вдаються до пошукового аналізу профільних і

фонових показників, конкретизації мінімального, максимального

і найімовірнішого значень. Як правило, змістом пошукового про-

гнозу є визначення можливих станів об'єкта прогнозування в май-

бутньому. До пошукових засобів відносять екстраполяцію, істо-

ричну аналогію, написання сценаріїв, аналітичні процедури.

6. Побудова гіпотетичних нормативних моделей прогнозо-

ваного об'єкта. Це завдання реалізують засобами нормативного

аналізу за заздалегідь визначеними критеріями щодо заданих норм,

ідеалів, цілей.

7. Оцінка вірогідності, точності, обґрунтованості (верифі-

кації) прогнозу. Мистецтво політичного прогнозування полягає в

умінні, ґрунтуючись на об'єктивних законах, визначити напрями й

особливості розвитку певних явищ, спрямувати цей розвиток відпо-

72 73

відно до мети. Вірогідність прогнозу перевіряють на обґрунтованість,

логічну доказовість, вдаючись інколи до експерименту, інтуїції.

8. Вироблення рекомендацій щодо управлінських рішень на

основі зіставлення пошукових і нормативних моделей.

9. Аналіз (експертиза) підготовленого прогнозу і рекомен-

дацій, а також їх доведення з урахуванням висловлених зауважень

та здача проекту замовнику.

10. Передпрогнозна орієнтація на основі зіставлення мате-

ріалів уже виробленого прогнозу з новими даними прогнозного

тла і новий цикл дослідження. Це зумовлено неперервністю, необ-

хідністю поглиблення і розширення процесу прогнозування.

Але ефективність прогнозів політичних подій не може зво-

дитися тільки до ступеня їхньої вірогідності, точності. Не менш

важливо знати, наскільки прогноз сприяє підвищенню обґрунто-

ваності, об'єктивності, ефективності вироблених на його основі

політичних рішень. Водночас перевірка прогнозів має істотні

відмінності від верифікації прогнозів. У прогнозуванні, окрім абсо-

лютної верифікації (емпіричного підтвердження або заперечення

правильності гіпотези), існує відносна (попередня) верифікація,

яка дає змогу розвивати наукові дослідження, використовувати їх

результати на практиці ще до абсолютної їх перевірки.

Сучасний інструментарій прогнозування не є універсальним.

Прогнозування є обмеженим як щодо часового діапазону (п'ять-де-

сять років), так і щодо об'єктів (не всі явища піддаються прогнозним

оцінкам). Максимальне використання наукового політичного прогно-

зування запобігає домінуванню утопічних поглядів, сподівань, орієн-

тацій, забезпечує стабільний і динамічний розвиток суспільства.

Питання для обговорення

1. Сформулюйте основні принципи політичного прогнозу-

вання.

2. На сьогодні відомо понад 150 методів прогнозування. Здійсніть

свою класифікацію цих методів та визначте основні сфери застосуван-

ня кожного з класів. Назвіть основні методи прогнозування.

Рекомендована література

1. Богданова В.Є. Теорія та практика політичного консульту-

вання в Україні в контексті розвитку демократичних інституцій //

Український соціум: Монографія / Нац. ін-т стратег. дослідж. - К.:

Знання України, 2005. - С. 728-733.

2. Гроховски М., Бен-Гера М. Как стать хорошим советником

по стратегическим вопросам: Пособие. - Братислава: NISPAcee, 2002.

3. Петров О.В. Социологические пиар-технологии в поли-

тике. - К., 2007. - 288 с.

4. Политическое консультирование / Под ред. Е.В.Егоровой-

Гантман и Е.Д.Минтусова. - М.: Никколо-М, 2002.

5. Политическое консультирование в российских избиратель-

ных кампаниях / Под ред. Е.В.Егоровой-Гантман и Е.Д.Минтусо-

ва. - М.: Никколо-М, 2003.

6. Поляков Л.В. Основи політичного консультування. - М., 2004.

7. Соловьев В.Ю, Пронин А.М. Введение в основы полити-

ческого консалтинга: Учеб. пособие. - Пенза, 2004.

8. Справочник по политическому консультированию / Под

ред. Д.Д.Перлматтера. - М.: Инфра-М, 2002.

9. Формування теоретико-методологічних засад політичної

аналітики в державному управління України: Автореф. дис. ...

д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Ю. Г. Кальниш; Нац. акад. держ.

упр. при Президентові України. - К., 2007. - 36 с.

10. Шарков Ф. Консалтинг в связи с общественностью. - М.,

2005.

Тема 10. Політичний маркетинг

Маркетинг (англ. market - ринок, збут) у політичній сфері -

діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну

поведінки людей щодо певних політичних ідей, явищ, подій,

організацій, лідерів. Маркетингові технології дають змогу вияви-

ти орієнтації громадської думки, конкретні прагнення, уявлення

людей, рівень конкурентоспроможності політичних груп. Вдале

застосування прийомів маркетингу в політиці є передумовою до-

сягнення популярності, перемоги на виборах, утримання міцних

позицій на вершині політичного олімпу.

Поняття "маркетинг" запроваджене представниками Гарвар-

дської економічної школи США, які, вивчаючи процеси стихій-

ності та непередбачуваності капіталістичного ринку, дійшли вис-

новку, що саме ці його характеристики спричинюють економічні

та політичні кризи в суспільстві. Не виходячи за межі основних

постулатів ринкової економіки, вони розробили основи механізму

управління та планового регулювання, що дістав назву "маркетинг".

74 75

Політична діяльність за будь-яких суспільно-політичних сис-

тем і типів державного устрою також спрямована на завоювання та

утримання контролю над ринком, але ринком специфічним - ринком

влади, а через нього - над політичною та іншими сферами суспіль-

ства. За тоталітарних і диктаторських режимів боротьба точиться

переважно силовими методами, аж до фізичного знищення опонентів.

У демократичному суспільстві за наявності відповідних механізмів і

процедур формування представницької, виконавчої та судової гілок

влади в державі, а також політичної культури та ментальності полі-

тичну діяльність теж можна розглядати як змагання за контроль над

ринком влади. Зрозуміло, це змагання має відбуватися за правилами,

зафіксованими в нормах законодавства, традиціях політичної пове-

дінки виборців і претендентів на політичну владу.

Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і техно-

логій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в

суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідо-

мості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

На основі специфічних особливостей політичної діяльності

називають такі функції політичного маркетингу:

- формування інформаційного банку, що охоплює дані ста-

тистики, різноманітної урядової та неурядової звітності, резуль-

тати досліджень економіки, політики, психології, демографії тощо;

- вироблення методів аналізу та обробки даних інформацій-

ного банку, виокремлення ключових показників, що найповніше

характеризують об'єкти та суб'єкти політики;

- оцінювання й аналіз умов політичного ринку, маркетинго-

вого середовища (мікро- й макро-). Мікросередовище - сукупність

сил, які діють під безпосереднім контролем або керовані даною

партією, соціальною групою, лідером тощо. Макросередовище -

глобальні чинники: економічні, соціальні, політичні, психологічні,

демографічні та ін.;

- аналіз ринкових можливостей певних партій, суспільних

інституцій, ідей, особистостей;

- вироблення оцінних і прогнозних моделей політичного по-

питу, життєвого циклу об'єктів і суб'єктів політики (партій, програм,

ідей, лідерів), а також політичної поведінки суб'єктів політики;

- аналіз ефективності політичного маркетингу, коригування

форм і методів політичної діяльності та ін.

Ґрунтуючись на базових характеристиках ринку влади (демо-

кратичного чи тоталітарного), виокремлюють відповідно політич-

ний маркетинг демократичного і тоталітарного суспільств.

Типологія політичних об'єктів і суб'єктів дає змогу виокреми-

ти політичний маркетинг політичних, державних та інших інститу-

цій, окремих організацій, політичних лідерів, а також ідей, програм,

концепцій, доктрин тощо. Невід'ємними складовими політичного

маркетингу є дослідження політичного ринку (через вивчення гро-

мадської думки), виборча інженерія і політичне рекламування як

важливі інструменти політичної боротьби за будь-яких суспіль-

них умов і політичних режимів.

Однією з найважливіших складових політичного маркетингу

є вивчення особливостей функціонування ринку влади в певному

суспільстві. Дослідження останнього передбачає вивчення та аналіз:

- політичної культури суспільства;

- рівня розвитку партійно-політичних структур;

- прошарку політичних лідерів (політичної та правлячої еліти);

- настанов суспільної свідомості.

Якщо перші три чинники досліджують традиційними мето-

дами політичного аналізу, то стереотипи суспільної свідомості -

шляхом вивчення громадської думки. Вивчають її через опосередко-

вані засоби масової інформації (документи органів влади, сус-

пільно-політичних організацій), прямі (особисті контакти працівни-

ків органів управління з населенням на зборах, мітингах, страйках,

прийом громадян, листування) й спеціалізовані канали надходження

інформації.

Спеціалізовані канали висловлювання громадської думки є

найнадійнішими, оскільки з допомогою соціологічних і психоло-

гічних методів дають змогу отримувати репрезентативну (адек-

ватну) інформацію з широкого кола питань. Вони домінують у

політичному маркетингу.

Опитування громадської думки за методом його здійснення

поділяють на опитування методом інтерв'ю та анкетні опитування.

Інтерв'ю проводять у формі розмови інтерв'юера з респон-

дентом (опитуваним), занотовуючи його відповіді вручну або на

аудіо- чи відеоплівку.

Анкетне опитування передбачає фіксований порядок за-

питань і варіанти відповідей. Розрізняють такі види анкетних опи-

тувань громадської думки:

- роздавальне;

76 77

- телефонне;

- пресове;

- поштове (у тому числі електронною поштою);

- комп'ютерне.

Роздавальне опитування - основний вид анкетного опиту-

вання, під час якого дослідник безпосередньо вручає анкету рес-

пондентові, отримуючи її після заповнення. Використання при

цьому спеціальних процедур уможливлює забезпечення надій-

ності, репрезентативності та якості опитування, гарантує повер-

нення всіх анкет. Телефонне анкетне опитування передбачає

спілкування інтерв'юера та респондента на відстані. Якщо рес-

пондент є постійним учасником опитувань певної соціологічної

мережі, можливе використання автовідповідачів. За аналогічною

схемою проводять опитування з допомогою електронної пошти

та персональних комп'ютерів, встановлених у респондентів. За

телефонного опитування часто використовують електронно-обчис-

лювальну техніку, коли результати відповідей через спеціальні

пристрої вводять у комп'ютери соціологів. Попри легкість органі-

зації, незначні витрати та масштабність можливого охоплення,

кількість повернених анкет становить у середньому 5%. Існує й

проблема репрезентативності, оскільки відповідають на анкету

лише ті, хто цього сам хоче. Пресове опитування передбачає опуб-

лікування анкет у газеті, отримання їх від респондентів поштою.

Маючи великий респондентський масив, можна суттєво підвищи-

ти надійність інформації через так званий ремонт вибірки - на-

ближення її соціально-демографічних параметрів до відповідних

параметрів населення тих територій, де проводять опитування гро-

мадської думки. Але проблема репрезентативності в разі прове-

дення пресових опитувань є досить складною, і її потрібно врахо-

вувати, оцінюючи результати дослідження.

Функції опитування громадської думки: політична; ідеоло-

гічна; соціальна. Політична функція полягає в так званій полі-

тичній розвідці - дослідженні суспільних настроїв, соціальних

настанов електорату, ставленні широких верств населення до

різних соціальних проблем, окремих осіб, що дає змогу оцінити

палітру політичних орієнтацій виборців, існуючий у суспільній

свідомості імідж "ідеального" політичного діяча.

Ідеологічна функція полягає в моніторингу (безперервно-

му відстеженні) ефективності впливу політичних акцій на різні

категорії електорату, з'ясуванні реакції основних прошарків насе-

лення на ідеї, гасла, політичні програми, форми їх подання, мане-

ру лідерів триматися і т. ін.; у значному ідеологічному впливові

опитувань на формування громадської думки в заданому напрямі:

якщо в запитання анкети тонко "вмонтувати" соціально-психоло-

гічну настанову сприйняття, можна "підказати" бажану відповідь.

Крім того, результати опитувань громадської думки можуть

бути використані для маніпулювання суспільною свідомістю зав-

дяки цілеспрямованій інтерпретації отриманих відповідей через

привернення уваги до зростання популярності одного лідера, за-

мовчувань щодо іншого та ін.

Соціальна функція - полягає в тому, що результати опиту-

вань містять інформацію про потреби, інтереси, вимоги, претензії

населення до влади, важливу під час вироблення управлінських

рішень; громадська думка через опитування реалізує функцію со-

ціального контролю, відкриває важливий канал зв'язку між владою

та громадськістю, а інколи реалізує й деякі функції прямої демо-

кратії; опитування дають змогу точніше визначити співвідношення

політичних сил у суспільстві, що є одним із чинників політичної

та соціальної стабільності; дані опитувань уможливлюють довго-

термінове прогнозування соціального розвитку суспільства і т. ін.

Опитування громадської думки можуть бути стратегічни-

ми й описовими (допоміжними). Стратегічне опитування, ска-

жімо під час виборів, полягає в оцінюванні загальнополітичної

ситуації, сильних і слабких сторін кандидатів, у визначенні на ос-

нові соціальних, демографічних, геополітичних чинників шансів

кандидата в певних регіонах. Описове опитування дає змогу кан-

дидатам та їхнім командам дізнаватися про те, хто лідирує, які

проблеми виборці вважають для себе найважливішими, тощо.

Спираючись на громадську думку, центри влади можуть

адекватніше впливати на суспільні процеси, підвищувати ефек-

тивність управлінських рішень, підтримувати зворотний зв'язок з

громадськістю.

Одним із найпоширеніших видів політичного маркетингу,

які використовують під час політичної боротьби за місця в пред-

ставницькій та виконавчій владі, є виборча інженерія.

Питання для обговорення

1. Визначте основні функції політичного маркетингу.

2. Консультації шляхом опитування громадської думки зай-

мають важливе місце в роботі органів державної влади. Запропо-

78 79

нуйте та обґрунтуйте свої пріоритетні питання моніторингу гро-

мадської думки в Україні.

Рекомендована література

1. Бебик В.М. Політичний маркетинг і менеджмент. - К.:

МАУП, 1996. - 144 с.

2. Золотухін Е.В. Політичний маркетинг в сучасній Україні:

Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Дніпропетр. нац. ун-т. -

Д., 2008. - 16 с.

3. Петров О. Партії необхідний політичний маркетинг //

Україна і світ сьогодні. - 2004. - № 6. - 21-27 лют. - С. 2.

4. Політичний маркетинг та електоральні технології / НАН

України; Ін-т соціол. - К.: Гарт, 2002. - 250 с.

5. Пухкал О., Дикий О. Політичний маркетинг // Вісн. Ака-

демії праці і соц. відносин Федерації профспілок України. - К., 2002. -

№ 1. - С. 198-201.

6. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, поли-

тические технологии: Учеб. для студ. вузов. - М.: Аспект Пресс,

2000. - 559 с.

7. Соціально-політичний маркетинг як один з механізмів

раціональної взаємодії органів державного управління з населен-

ням: Автореф. дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.07 / О.А.Котуков;

Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2002. - 20 с.

Тема 11. Політичний менеджмент

Поняття "менеджмент" (англ. management - керування, уп-

равління) означає сукупність принципів, форм, методів, прийомів і

засобів управління матеріальними і людськими ресурсами. Цей

процес здійснюють певні групи людей, які відповідно до законо-

давства та усталених у суспільстві норм поведінки реалізують владні

функції щодо державної, комунальної, корпоративної власності.

Усе, що стосується менеджменту на виробництві (на рівні

фундаментальних принципів управління), застосовують і в полі-

тичній діяльності. Недарма талановиті менеджери виробництва

часто стають відомими політиками та державними діячами.

Політичний менеджмент - система управління політич-

ними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політично-

го розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомен-

дацій для політичного керівництва та забезпечення реалізації в

політичній практиці.

Політичний менеджмент охоплює систему управління полі-

тичною сферою суспільства на основі використання форм, методів

і технологій правового менеджменту та політичного маркетингу.

Він передбачає безпосередній розгляд, ухвалення та втілення в

життя політичних рішень. Цю функцію покладено на спеціалізо-

вану групу людей (політична, правляча еліта), яка домагається

необхідної поведінки людей - членів суспільства - за допомогою

правових норм, умовлянь і маніпулювання. Ці види соціотехніки

управління називають ще інструментами регулювання впливу на

людей.

За порушення суб'єктом або об'єктом політики правових

норм (законів, постанов, указів та інших нормативних актів) керів-

на група вдається до санкцій: звільнення з роботи, заборона на

професії, обмеження певних прав (поїздки за кордон, публікуван-

ня своїх праць тощо), обструкція в засобах масової інформації,

судове та адміністративне переслідування. Крім санкцій, керівна

група використовує і засоби заохочення: доступ до матеріальних

благ і послуг, популяризація в засобах масової інформації та ін.

Такі види впливу на громадськість часто застосовують для розколу

суспільних груп, які не поділяють домінуючих норм поведінки,

моральних цінностей, оцінок суспільно-політичної ситуації.

Вплив на суб'єкти та об'єкти політики за допомогою умов-

лянь здійснюють тоді, коли намагаються їх переконати в необхід-

ності певного політичного вибору. Техніка умовлянь передбачає

залучення раціональної та нераціональної аргументації, викорис-

тання статистичних даних, фактів, прагматичних аргументів, ре-

зультатів соціологічних і соціально-психологічних досліджень. Під

час нераціональної аргументації покладаються не на істинність

аргументів, а на особистісні якості людей, котрі поділяють ана-

логічні думки, на авторитети, думки більшості громадян тощо.

Використовують і техніку формування емоційного компонента,

коли звертаються до стереотипів, національних інтересів, висмі-

ювання, залякування та ін.

Маніпулювання суспільною свідомістю використовують у

разі потреби вплинути на суб'єктів, об'єктів політики, впливові

кола. Засоби маніпулювання поділяють на мовні та немовні. Мовні

передбачають використання певних штампів, термінів, ідеологіч-