Ін-т проблем сучасного мист-ва Нац. акад. мист-в України. — Київ:
Фенікс, 2010. — 368 с.: 16 л. вкл. — ISBN 978-966-651-849-8.
Монографію присвячено дослідженню українського театру 1920-х років,
коли експеримент і пошук нових сценічних форм стали основною
ознакою творення театрального мистецтва. Відтворюючи тогочасний
суспільно-політичний і культурний контекст авторка представляє
діяльність численних театральних колективів як з боку естетичного,
так і соціально-етичного. На основі широкої джерельної бази, а саме
архівних матеріалів, публікацій преси, мемуарних свідчень та
наукових розвідок у монографії ретельно досліджуються реалії
тогочасного театрального життя, вводиться у науковий обіг велика
кількість нових фактів та імен. Зокрема увага дослідниці
зосереджена на творчості українських режисерів-новаторів Марка
Терещенка, Фауста Лопатинського, Гната Ігнатовича, Леся Курбаса та
українському періоді діяльності Бориса Ґлаголіна й Ігоря
Терентьєва. Зроблені у роботі фундаментальні узагальнення і
висновки є принциповими для розуміння культурно-мистецьких процесів
в Україні 1920-х років.