Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. —
Одеса: Одеський національній університет ім. І.І.Мечникова, 2006. —
13 с.
У дисертації Карпато-Причорноморські землі розглядаються як
природна історико-географічна структура, в умовах якої проходила
українська колонізація межиріччя Дністра, Пруту і Нижнього
Подунав’я в другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.
Досліджується складне і строкате етнодемографічне тло регіону –
кочове, візантійсько-болгарське, слов’яно-волоське. Виявляються
місце і роль основних етнополітичних і соціокультурних компонентів
цієї колонізації на її різних етапах – бродників, берладників,
галицьких вигнанців, диких половців. Обґрунтовується періодизація
української колонізації, яка досягає найбільшої інтенсивності в
другій половині ХІІ ст. Встановлюється існування слов’янського
анклаву в Нижньому Подунав’ї, на ґрунті якого згодом виникли
Берладське князівство і Берладська Січ. Доводиться факт утворення
Берладської Січі на Дунаї, як історичного попередника Запорізької і
Задунайської Січей.