Монографія. — Ужгород: Гражда, 2011. — 256 с. — ISBN
978-966-176-056-0
У монографії вперше в українській фольклористиці проаналізовано
семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття
у контексті психоаналізу. Розглянуто особливості об'єктивації
архетипів "Аніма", "Анімус", "Самість", "Мудрий Старий (Стара)",
"Дух", "Тінь" шляхом аналізу сюжетів. Герої трактуються як
об'єктивовані архетипи колективного несвідомого, а сюжети казок -
як метафоричні сценарії вікових ініціацій чоловіка (у "чоловічих"
казках) або жінки (в "жіночих" казках). З використанням положень
психоаналізу З. Фройда та К.-Г. Юнга висвітлено історію людської
душі, яка в чарівних казках прихована під системою архетипних
образів, мотивів і символів. Систему персонажів чарівних казок
Закарпаття розглянуто як нерозривну єдність об'єктивованих
архетипів, які у процесі взаємодії створюють мозаїчну картину
індвідуації людини, яка, долаючи межу між реальним та ірреальним,
знаходить шлях до осягнення Самості.