Львів: "ВНТЛ-Класика", 2002. — 268 c.
У пропонованій монографії видатний британський історик А. Дж. П.
Тейлор розглядає останній період в історії багатонаціональної
Габсбурзької імперії у час від її перетворення з абсолютистської
Австрійської імперії на дуалістичну конституційну монархію і аж до
її розпаду, спричиненого Першою світовою війною та невирішеними
протиріччями всередині держави. Автор у своїй роботі доводить, що
розпад Австро-Угорщини був цілком закономірним і навіть
незворотнім, а Велика війна була тільки каталізатором об'єктивно
зумовлених причин, які нагромаджувались століттями. Докладно
розглядається співпраця/протистояння "німців" і угорців всередині
країни. Також дослідник коротко розглядає постімперську історію
регіону та доходить висновку, що багато болячок новопосталі на
руїнах імперії держави отримали у спадок саме від "бабуні Австрії".
Дослідник констатує, що вони всі повторили помилки Австро-Угорщини,
що засвідчує певну політичну спадкоємність і тяглість, адже еліти
нових країн значною мірою вийшли з надр пануючого прошарку зниклої
імперії та не вивчили її гіркого досвіду.