Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття світові країни–лідери
прискорили темпи соціально–економічного розвитку на основі
використання сучасних конкурентних переваг національної економіки
як сукупності галузей промисловості та невиробничого сектору, що
надають світовому господарству не лише торгової, а все більше
виробничої цілісності на засадах використання важелів конкурентної
боротьби. Проблема конкурентоспроможності не є новою для ринкової
економіки. Конкурентна боротьба відбувається постійно як між
окремими фірмами та їх об’єднаннями, так і між країнами та інтеграційними об’єднаннями. В нових умовах ця проблема стає на світовому рівні глобальною, а сама система світового господарства виступає як сукупність національних ринків, на яких формується
конкурентне середовище, що властиве лише їм. Поняття «конкуренції» є фундаментальним в теорії світової економіки.
окремими фірмами та їх об’єднаннями, так і між країнами та інтеграційними об’єднаннями. В нових умовах ця проблема стає на світовому рівні глобальною, а сама система світового господарства виступає як сукупність національних ринків, на яких формується
конкурентне середовище, що властиве лише їм. Поняття «конкуренції» є фундаментальним в теорії світової економіки.