— К.: ДІА, 2008. — 152 с., іл.
Обґрунтовано необхідність переходу агросфери України до сталого розвитку. Досягається це через окремих суб'єктів господарської діяльності шляхом впровадження перспективних сценаріїв розвитку аграрних виробничих систем, отриманих у процесі багатоваріантного комп'ютерного моделювання засобами спеціальних програмних продуктів. На основі результатів досліджень у стаціонарному агротехнічному досліді дано оцінку агроресурсному потенціалу території, висвітлено внутрішні закономірності його реалізації за мінімального використання зовнішніх промислових і енергоресурсів. На прикладі типових сільськогосподарських підприємств Північно-Центрального Степу викладено методологію формування енергогенеруючих біоорганічних агроекосистем високого рівня конкурентоспроможності і екологічної збалансованості. Показано, що створення регіональних діючих моделей сталого аграрного виробництва дає змогу набути необхідного досвіду, розповсюдити його на різних рівнях управління шляхом підготовки та перепідготовки кадрів і широкого впровадження отриманих результатів, забезпечити динамічний комплексний розвиток аграрного виробництва, зміцнити продовольчу безпеку і енергетичну незалежність держави.
Робота виконана як науково-технологічне забезпечення для конкретних сільськогосподарських комплексів. Однак представлені у книзі матеріали можуть бути корисними для спеціалістів і керівників АГІК різного рівня управління, оскільки проблеми створення сучасних енергогенеруючих біоорганічних виробничих систем мають загальний характер.
Обґрунтовано необхідність переходу агросфери України до сталого розвитку. Досягається це через окремих суб'єктів господарської діяльності шляхом впровадження перспективних сценаріїв розвитку аграрних виробничих систем, отриманих у процесі багатоваріантного комп'ютерного моделювання засобами спеціальних програмних продуктів. На основі результатів досліджень у стаціонарному агротехнічному досліді дано оцінку агроресурсному потенціалу території, висвітлено внутрішні закономірності його реалізації за мінімального використання зовнішніх промислових і енергоресурсів. На прикладі типових сільськогосподарських підприємств Північно-Центрального Степу викладено методологію формування енергогенеруючих біоорганічних агроекосистем високого рівня конкурентоспроможності і екологічної збалансованості. Показано, що створення регіональних діючих моделей сталого аграрного виробництва дає змогу набути необхідного досвіду, розповсюдити його на різних рівнях управління шляхом підготовки та перепідготовки кадрів і широкого впровадження отриманих результатів, забезпечити динамічний комплексний розвиток аграрного виробництва, зміцнити продовольчу безпеку і енергетичну незалежність держави.
Робота виконана як науково-технологічне забезпечення для конкретних сільськогосподарських комплексів. Однак представлені у книзі матеріали можуть бути корисними для спеціалістів і керівників АГІК різного рівня управління, оскільки проблеми створення сучасних енергогенеруючих біоорганічних виробничих систем мають загальний характер.