Стаття присвячена осмисленню листів Ігоря Костецького до Юрія
Лавріненка, цікавого та насиченого епістолярного взаємнення двох
провідних культуртреґерів української еміґрації. Постать
І.Костецького, крім того, акумулює, зокрема і в цій статті, значно
ширшу проблематику, пов’язану з непростими умовами життя та
діяльности українських письменників в умовах еміґрації. З листів
І.Костецького вимальовується складна й кропітка щоденна праця
людини, залюбленої в національну та світову культуру; людини, яка
не мислила себе поза високою культурою модернізму й самовіддано
працювала на вивершення модерністичного канону вітчизняної
літератури.
Ключові слова: епістолярій, культура, еміґрація. Це праця в порожнечу,
тобто спрямована в тому керункові,
в якому за сто років буде або
справді нова доба, або не буде нічого.
Ігор Костецький.
З листа до Вадима Лесича, 1962 р. Не думайте про читача, а думайте
про націю і, зокрема, про її культуру.
Нація не збігається з добою,
бо перше кругліше за друге.
Ігор Костецький.
З листа до Олекси Ізарського, 1959 р.
Ключові слова: епістолярій, культура, еміґрація. Це праця в порожнечу,
тобто спрямована в тому керункові,
в якому за сто років буде або
справді нова доба, або не буде нічого.
Ігор Костецький.
З листа до Вадима Лесича, 1962 р. Не думайте про читача, а думайте
про націю і, зокрема, про її культуру.
Нація не збігається з добою,
бо перше кругліше за друге.
Ігор Костецький.
З листа до Олекси Ізарського, 1959 р.