Синиця Є.В. Поховальний обряд слов'ян Південно-Східної Європи у V-VII ст

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. — Київ: Інститут археології НАН України, 2004. — 18 с. Дисертація присвячена вивченню матеріалів слов'янських поховальних пам'яток доби раннього середньовіччя у Південно-Східній Європі. Основою дослідження є єдина класифікаційна схема грунтових та курганних поховань, побудована за допомогою формалізовано-статистичних методів. Компаративний аналіз типологічних спектрів археологічних культур та окремих пам'яток, доповнений аналізом за окремими групами ознак, дозволив констатувати не лише своєрідність поховального обряду кожної археологічної культури, а й наявність досить яскравих розбіжностей у локальних поховальних традиціях всередині цих культур. Така картина дозволяє з одного боку стверджувати відсутність у ранньосередньовічних слов'ян уніфікованого поховального обряду, а з іншого – констатувати наявність мікроетнічних утворень у середині великих слов'янських спільнот (склавіни, анти, венеди).
Динаміка розвитку різних поховальних традицій дозволяє твердити про досить жваві зміни певних рис поховального обряду протягом ІІІ чверті І тис., що відбуваються на Дніпровському лісостеповому Лівобережжі та у Верхньому Подніпров'ї. Ці зміни слід пов'язувати не внутрішнім розвитком носіїв тих чи інших старожитностей, а з безпосередніми контактами носіїїв певних поховальних традицій. Механізм цього явища неоднозначний. В низці випадків йдеться про контакти у маргинальних зонах (колочинські пам'ятки басейнів Псьолу та Сейму, а також Дніпро-Сожського міжріччя), а в інших випадках йдеться про міграції певних груп населення (колочинські та тушемлянські пам'ятки Верхнього Подніпров'я).