Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. — Київ:
Інститут археології НАН України, 2004. — 18 с.
Дисертація присвячена вивченню матеріалів слов'янських поховальних
пам'яток доби раннього середньовіччя у Південно-Східній Європі.
Основою дослідження є єдина класифікаційна схема грунтових та
курганних поховань, побудована за допомогою
формалізовано-статистичних методів. Компаративний аналіз
типологічних спектрів археологічних культур та окремих пам'яток,
доповнений аналізом за окремими групами ознак, дозволив
констатувати не лише своєрідність поховального обряду кожної
археологічної культури, а й наявність досить яскравих розбіжностей
у локальних поховальних традиціях всередині цих культур. Така
картина дозволяє з одного боку стверджувати відсутність у
ранньосередньовічних слов'ян уніфікованого поховального обряду, а з
іншого – констатувати наявність мікроетнічних утворень у середині
великих слов'янських спільнот (склавіни, анти, венеди).
Динаміка розвитку різних поховальних традицій дозволяє твердити про досить жваві зміни певних рис поховального обряду протягом ІІІ чверті І тис., що відбуваються на Дніпровському лісостеповому Лівобережжі та у Верхньому Подніпров'ї. Ці зміни слід пов'язувати не внутрішнім розвитком носіїв тих чи інших старожитностей, а з безпосередніми контактами носіїїв певних поховальних традицій. Механізм цього явища неоднозначний. В низці випадків йдеться про контакти у маргинальних зонах (колочинські пам'ятки басейнів Псьолу та Сейму, а також Дніпро-Сожського міжріччя), а в інших випадках йдеться про міграції певних груп населення (колочинські та тушемлянські пам'ятки Верхнього Подніпров'я).
Динаміка розвитку різних поховальних традицій дозволяє твердити про досить жваві зміни певних рис поховального обряду протягом ІІІ чверті І тис., що відбуваються на Дніпровському лісостеповому Лівобережжі та у Верхньому Подніпров'ї. Ці зміни слід пов'язувати не внутрішнім розвитком носіїв тих чи інших старожитностей, а з безпосередніми контактами носіїїв певних поховальних традицій. Механізм цього явища неоднозначний. В низці випадків йдеться про контакти у маргинальних зонах (колочинські пам'ятки басейнів Псьолу та Сейму, а також Дніпро-Сожського міжріччя), а в інших випадках йдеться про міграції певних груп населення (колочинські та тушемлянські пам'ятки Верхнього Подніпров'я).