Монографія
К.: Реферат, 2007. — 640 с.
Робота присвячена питанням судової правотворчості як сучасного феномену, що має спільні риси у більшості правових системах сучасності, та, в історичному плані, грунтується на такому понятті як судовий прецедент. Судова правотворчість безпосередньо пов’язана зі зміцненням незалежності суддів та посиленням ролі судової влади як гаранта розвитку демократичних інститутів, з належним рівнем захисту прав людини та основних свобод, забезпеченням процесу реалізації конституційних норм та принципів. Це є одним із визначальних факторів розвитку України як правової держави, що грунтується на принципі верховенства права.
У монографії послідовно викладаються теоретичні основи судової правотворчості (поняття, історичне походження, аналіз цього явища з позицій різних правових шкіл та теорій, співвідношення з принципом поділу влади, її значення за умов конституційної демократії), розглядаються деякі особливості суддівського правозастосування (питання суддівського активізму та суддівського обмеження, судової правотворчості при тлумаченні норм права, застосуванні правових принципів, здійсненні судової дискреції), викладається загальна теорія судового прецеденту як джерела права та особливості його дії у сучасних правових системах та на міжнародному рівні, співвідношення судового прецеденту та судової практики з іншими джерелами права. Звертається окрема увага на перспективи судової правотворчості в Україні у контексті міжнародно–правового співробітництва, діяльності Конституційного Суду України, судів загальної та спеціалізованої юрисдикції.
Монографія має науково–практичне значення і розрахована на науковців і фахівців у галузі теорії держави і права, викладачів, аспірантів і студентів юридичних вузів та факультетів, а також юристів–практиків.
К.: Реферат, 2007. — 640 с.
Робота присвячена питанням судової правотворчості як сучасного феномену, що має спільні риси у більшості правових системах сучасності, та, в історичному плані, грунтується на такому понятті як судовий прецедент. Судова правотворчість безпосередньо пов’язана зі зміцненням незалежності суддів та посиленням ролі судової влади як гаранта розвитку демократичних інститутів, з належним рівнем захисту прав людини та основних свобод, забезпеченням процесу реалізації конституційних норм та принципів. Це є одним із визначальних факторів розвитку України як правової держави, що грунтується на принципі верховенства права.
У монографії послідовно викладаються теоретичні основи судової правотворчості (поняття, історичне походження, аналіз цього явища з позицій різних правових шкіл та теорій, співвідношення з принципом поділу влади, її значення за умов конституційної демократії), розглядаються деякі особливості суддівського правозастосування (питання суддівського активізму та суддівського обмеження, судової правотворчості при тлумаченні норм права, застосуванні правових принципів, здійсненні судової дискреції), викладається загальна теорія судового прецеденту як джерела права та особливості його дії у сучасних правових системах та на міжнародному рівні, співвідношення судового прецеденту та судової практики з іншими джерелами права. Звертається окрема увага на перспективи судової правотворчості в Україні у контексті міжнародно–правового співробітництва, діяльності Конституційного Суду України, судів загальної та спеціалізованої юрисдикції.
Монографія має науково–практичне значення і розрахована на науковців і фахівців у галузі теорії держави і права, викладачів, аспірантів і студентів юридичних вузів та факультетів, а також юристів–практиків.