Київ: Гроно, 2004. — 50 с.
Фортепіанний цикл «Мозаїка» складається з 17-ти невеликих за
обсягом програмних п’єс, які за тематикою та способом вираження
можна умовно об’єднати в такі групи:
колористично-пейзажні замальовки («Синички за вікном», «Льодовий палац Снігової королеви», «Перший пролісок»);
жанрові картинки («Народне сказання», «Дідусева казка», «Веснянка»);
п’єси віртуозно-етюдного характеру (етюди-картини «Мереживо», «Метелики над квітами», «Джерельце», «Токата», «Весняний дощик»);
стилістично відособлені п’єси («Поліфонічна п’єса», «Арія», «Східний мотив», сюїта із трьох п’єс «Граю джаз», до якої входять «Блюз», «Джаз-вальс», і «Регтайм»). Окремі із цих п’єс об’єднують в собі програмну пейзажність, колористичну яскравість та етюдну віртуозність (етюди-картинки «Метелики над квітами», «Джерельце», «Токата», «Весняний дощик»).
Кожна п’єса має літературну назву, своєрідну програму, якій підпорядковуються всі засоби музичної виразності. Композитор ставить за мету розвинути художню уяву маленьких піаністів, що будуть грати ці твори, навчити їх самостійно мислити, спираючись на літературно-живописні аналогії та власні художні асоціації (цикл і був присвячений маленькому піаністові, синові композитора Антонові).
П’єси у збірнику «Мозаїка» розташовані за принципом образного контрасту та наростання виконавських труднощів.
колористично-пейзажні замальовки («Синички за вікном», «Льодовий палац Снігової королеви», «Перший пролісок»);
жанрові картинки («Народне сказання», «Дідусева казка», «Веснянка»);
п’єси віртуозно-етюдного характеру (етюди-картини «Мереживо», «Метелики над квітами», «Джерельце», «Токата», «Весняний дощик»);
стилістично відособлені п’єси («Поліфонічна п’єса», «Арія», «Східний мотив», сюїта із трьох п’єс «Граю джаз», до якої входять «Блюз», «Джаз-вальс», і «Регтайм»). Окремі із цих п’єс об’єднують в собі програмну пейзажність, колористичну яскравість та етюдну віртуозність (етюди-картинки «Метелики над квітами», «Джерельце», «Токата», «Весняний дощик»).
Кожна п’єса має літературну назву, своєрідну програму, якій підпорядковуються всі засоби музичної виразності. Композитор ставить за мету розвинути художню уяву маленьких піаністів, що будуть грати ці твори, навчити їх самостійно мислити, спираючись на літературно-живописні аналогії та власні художні асоціації (цикл і був присвячений маленькому піаністові, синові композитора Антонові).
П’єси у збірнику «Мозаїка» розташовані за принципом образного контрасту та наростання виконавських труднощів.