Схід. — 2012. — №4. — С.164-172.
У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та
ментальному вимірі Старого світу. Компаративний аналіз типових
проявів алхімії виявляє есенціальну єдність цього соціокультурного
феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо
часопросторової локалізації первинного осередку виникнення феномена
видається вірогідною поліцентрова модель його розвитку та
культурної дифузії. На думку авторів, алхімія в усьому розмаїтті
конкретно-історичних проявів спрямована на здобуття необмеженого
ресурсу - матеріального, темпорального, креативного тощо. Специфіка
проявів феномена є обумовленою відмінностями між глибинними
колективними установками - інтровертованою позицією Сходу та
екстравертованою позицію Заходу. Притаманна західній алхімії
суперечність між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та
містико-езотеричним характером традиції спричиняє "дегерметизацію"
феномена з виходом його за власні межі.