Після ліквідації гетьманства 1764 р. вся повнота влади в Україні
зосередилась в руках Другої Малоросійської колегії на чолі з графом
П. Румянцевим. Було взято жорсткий курс на централізацію та
русифікацію. Суть цієї політики виражено короткою фразою
імператриці: «Коли у Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити
все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу». У 1775 р. було знищено
Запорозьку Січ, у 1781 р. – ліквідовано полкову систему на
Гетьманщині, утворено намісництво за російським зразком, у 1783 р.
юридично оформлено кріпацтво, крім того, на селян Лівобережжя и
Слобожанщини поширювалися загальноросійські законі. Намагаючись
задобрити та підпорядкувати собі українську еліту, Катерина II 1785
р. видала «Жалувану грамоту дворянству», відповідно до якої
українська знать звільнялась від військової служби та урівнювалася
у правах з російськім дворянством. внаслідок цих акцій було
остаточно ліквідовано українську автономію.