Монографія. - Запоріжжя: Просвіта, 2011. – 412 с.
У монографії подано оригінальну концепцію зворотного зв’язку, який
виникає і працює у парадигмі саморегуляції соціальних систем. З
позицій системного теоретико-методологічного аналізу відтворено
основний концепт зворотного зв’язку, гомеостаз і гомеорез як
механізми забезпечення сталості та динамічної рівноваги у
саморегуляційних системах. Теоретично обґрунтовано формування
суб’єкт-суб’єктної парадигми управління функціональними системами
як актуальну вимогу сучасного менеджменту. Запропоновано ідею
формування якісно нового управлінського мислення в контексті
зростання ролі зворотних зв’язків в умовах глобалізації та
інформатизації суспільства. Проведено праксіологічний аналіз стану
зворотного зв’язку у соціальному організмі різних країн та в його
окремих підструктурах: економічній, соціальній, політичній та
культурологічній. Для науковців, політологів, соціологів,
філософів, державних службовців, менеджерів фірм, усіх тих, кого
цікавить феномен зворотних зв’язків у системі соціального
менеджменту.