Поплавська Н.М. Українська полемічно-публіцистична проза кінця XVI - початку XVII ст.: Сучасна рецепція та реінтерпретація

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. 10.01.01 – українська література 10.01.08 – журналістика. — Київ, 2008. — 39 с. Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор Радишевський Ростислав Петрович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри полоністики. Мета дисертаційної роботи полягає в реінтепретації давньої української полемічної публіцистики як своєрідної й цілісної системи, котра інтенсивно абсорбувала усе, що було важливим і значним, не лише в діахронічному, а й синхронічному зрізі культури. Необхідно розглянути її як жанр, що визначав характер ідейно-літературного пошуку тодішнього письменника, наголосити на її комунікативній функції і в цьому контексті з’ясувати закономірності розвитку та своєрідність поетики її жанрових різновидів. Об’єктом дослідження слугують різножанрові форми української полемічно-публіцистичної прози, а також відповідні західноєвропейські праці католиків та протестантів епохи Реформації та Контрреформації. Предметом дослідження є риторична природа полемічно-публіцистичних текстів, їх жанрова специфіка (теологічний трактат, проповідь, послання, епістолярій тощо) та діалогізація як форма літературної комунікації. Наукова новизна одержаних результатів. Поруч із систематизацією та узагальненням досліджень попередників, уперше здійснюється комплексна реінтерпретація полемічно-публіцистичної прози крізь призму риторики та комунікативної поетики з поглибленим аналізом таких проблем: криза довіри до традиційного біблійного тексту в епоху Реформації як чинник активізації української полемічної літератури, пробудження письменницького «я» в контексті перетину східної та західної культурних традицій і загострення проблеми інтертексту, логіка й діалектика коливань між церковною догмою та письменницьким волюнтаризмом, нові полемічні жанри української словесності ХVI–ХVIІ ст., співвідношення риторичного та поетичного в українських релігійно-полемічних текстах, своєрідність стилістики бароко в риторично-публіцистичному тексті, тодішня міжрелігійна полеміка як форманта перспективи плюралістичної свідомості. Обґрунтовано нові методологічні аспекти сучасного підходу до проблеми аналізу конфесійної полеміки в Україні ХVI–ХVII ст.; досліджено плюралізацію біблійно-теологічного канону в українській міжконфесійній полеміці епохи; увиразнена риторична природа полемічних текстів та їх жанрова специфіка; потрактована полеміка як інтертекстуальний діалог текстів, що сприяло формуванню літературної особистості, а українська полемічна література ХVI–ХVII ст. як вираз приналежності до європейського духовного простору. Практичне значення отриманих результатів. Матеріали й висновки роботи можуть слугувати основою для формування нових (або актуалізації відомих) підходів у дослідженні міжрелігійної полеміки в Україні ХVI–ХVII ст., для розширення чинних програм з давньої української літератури та історії журналістики, під час читання курсів лекцій в університетах, при написанні монографій та укладанні підручників, навчальних посібників з давньої української літератури та історії журналістики, фахових видань інформативного чи довідкового характеру; окремі розроблені в дисертації проблеми можуть бути включені до програм спецкурсів і спецсемінарів.