Пазинич В.Г. Геоморфологічний літопис Великого Дніпра

Київ-Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. — 372 с. — ISBN 978-966-96790-2-4. У монографії на підставі аналізу невідомих раніше особливостей будови долин басейну середнього Дніпра, які були виявлені за допомогою матеріалів дистанційного зондування та цифрової висотної моделі поверхні і, які не узгоджувалися з існуючими поглядами, був проведений комплексний аналіз даних геолого-геоморфологічних досліджень з метою перегляду концепції перебігу материкових зледенінь в басейні середнього Дніпра. Для цього було проведені дослідження в різних регіонах з метою вивчення динаміки крайових зон сучасних льодовиків та послідовності розвитку подій на постгляціальному етапі.
Отримані результати були покладені в основу концепції постгляціального енергетичного удару, під дією якого відбуваються зміни в будові поверхні далеко за межами льодовиків. Нагромадження снігу та льоду впродовж льодовикових періодів призводить до розриву ланцюга кругообігу води і нагромадження потенціальної енергії. Під час танення ця енергія реалізується в кінетичну енергію води. Нерівний рельєф польодовикової поверхні обумовлює етапність постгляціальних явищ – виникнення озер, прориви вододілів, що супроводжуються катастрофічними потоками, та формування гідромережі.
Важливу роль у визначенні напрямків ударів відіграє орографія прильодовикових зон. Зокрема в басейні сучасного Дніпра таким елементом орографії, який визначив напрямок потужних ударів усіх льодовиків четвертинного періоду у цій частині континенту стала реліктова улоговина палеоген-неогенового моря, яка тривалий час була ядром замкнутої гідромережі з річками Трубіж, Сула, Хорол, Псел, Рось. Внаслідок неодноразових енергетичних ударів наприкінці Дніпровського періоду був зруйнований вододіл між середньодніпровським та нижньодніпровським басейнами (Оріль, Самара, Кільчень) і на їх місці постав сучасний Дніпро. Останнім актом у формуванні його басейну був прорив Поліського озера (кінець Валдайського періоду) та утворення долини Прип’яті.