Пашковський Євген. Безодня

Романи. — Л.: Піраміда, 2005. — 268 с. До збірки вибраного Пашковського Безодня цього разу ввійшли лише два найкращі романи (Свято й Безодня), але й в них не бракує характерного потоку мислення, яким славиться знакова для сучасної літератури творчість цього автора. Він не просто кидає своїх героїв у вир безкінечної мандрівки, а повсякчас роз’яснює неминучість втечі, гонитви, а чи ловитви. До того ж, потяги і вокзали, залізничні й автостанції, як і весь мандрівний дискурс, не може бути описаний-виправданий легко й невимушено. У будь-якому випадку це буде щось поверхове і узагальнене. І тому кожного разу в героїв Пашковського виникає щось суто інтимне, особисто-потаємне, що спроможне об’єднати усі деталі в космос.