Хоча Україна, передусім Галичина й Правобережжя, буквально рясніла
монастирями, все ж кількісно у ній переважало біле духовенство, яке
канонічно та ієрархічно поділялося на священно- і
церковнослужителів. І ті й інші висвячувались у сан єпископами.
Священики правили в храмі службу Божу, читали мирянам проповіді,
здійснювали таїнства, а церковнослужителі (дяки, паламарі тощо) їм
допомагали в цьому.