ХНУ ім. В.Н.Каразіна, Харків, 2013 р., 14 ст.
Історія української культури
студентка Петренко А.О. Менталітет – це характер та лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому. Це генетично і соціально зумовлених ознак, які властиві певній етнічній спільноті й визначають форми її соціокультурної активності, способи колективного і групового реагування в тих чи інших ситуаціях.
Можна сказати, що менталітет (людини, суспільства, народу) – це душа, специфічне інформаційно-енергетичне поле, що охоплює емоційний, інтелектуальний та духовний рівні життєдіяльності розгорнутої соціальної системи. Природне і культурне, раціональне (інтелектуальне) і підсвідоме (інтуїтивне), індивідуальне і суспільне – все це «перетинається» та постійно взаємодіє на рівні менталітету і здобуває кінцеву змістовну складову на вищих – духовному, моральному та релігійному рівнях.
Як правило, ментальність формують такі чинники: географічне середовище, політичні інститути і соціальні структури суспільства, культура, традиції.
Менталітет українського народу ми визначатимемо крізь призму історичного розвитку нашої держави. Таким чином, враховуючи у подальшій роботі всі соціокультурні чинники, політичні, географічні та інші зміни, ми можемо говорити не тільки про особливості українського менталітету в цілому, але й про його особливості в різних регіонах України.
Актуальність вивчення цього питання полягає в тому, що менталітет, себто якісь конкретні риси народу, впливає на процеси державотворення, становлення країни в цілому і кожного суб’єкта цієї країни зокрема. Зрозумівши характер українського мислення, ми подивимося з іншого боку на ті чи інші вчинки українців, спираючись в першу чергу не на мислення конкретної людини, а на певною мірою генетичний набір характерних ознак української нації.
Історія української культури
студентка Петренко А.О. Менталітет – це характер та лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому. Це генетично і соціально зумовлених ознак, які властиві певній етнічній спільноті й визначають форми її соціокультурної активності, способи колективного і групового реагування в тих чи інших ситуаціях.
Можна сказати, що менталітет (людини, суспільства, народу) – це душа, специфічне інформаційно-енергетичне поле, що охоплює емоційний, інтелектуальний та духовний рівні життєдіяльності розгорнутої соціальної системи. Природне і культурне, раціональне (інтелектуальне) і підсвідоме (інтуїтивне), індивідуальне і суспільне – все це «перетинається» та постійно взаємодіє на рівні менталітету і здобуває кінцеву змістовну складову на вищих – духовному, моральному та релігійному рівнях.
Як правило, ментальність формують такі чинники: географічне середовище, політичні інститути і соціальні структури суспільства, культура, традиції.
Менталітет українського народу ми визначатимемо крізь призму історичного розвитку нашої держави. Таким чином, враховуючи у подальшій роботі всі соціокультурні чинники, політичні, географічні та інші зміни, ми можемо говорити не тільки про особливості українського менталітету в цілому, але й про його особливості в різних регіонах України.
Актуальність вивчення цього питання полягає в тому, що менталітет, себто якісь конкретні риси народу, впливає на процеси державотворення, становлення країни в цілому і кожного суб’єкта цієї країни зокрема. Зрозумівши характер українського мислення, ми подивимося з іншого боку на ті чи інші вчинки українців, спираючись в першу чергу не на мислення конкретної людини, а на певною мірою генетичний набір характерних ознак української нації.