Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук за спеціальністю 09.00.12 – Українознавство
(історичні науки). — Київ: Національний науково-дослідний Інститут
українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України, 2011. — 20 с.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми русько-хозарських
взаємин. Спираючись на свідчення усього комплексу історичних джерел
(давньоруські джерела, хозарські документи, свідчення
арабсько-перської історико-географічної традиції, матеріали
археології), а також з урахуванням аналізу історіографічних і
методологічних підходів до її розв’язання, здійснено наукову спробу
визначити сутність хозарської проблеми в історії Русі в її
українознавчому осмисленні, окреслити її внутрішню тематичну
структуру, дослідити глибину, масштаби і витоки русько-хозарських
взаємин. В контексті хозарської проблеми у її широкому розумінні
(як проблеми етногенези хозарського етносу) розглянуто передісторію
русько-хозарських взаємин. Окрему увагу приділено дослідженню
хозарського сліду в історії Русі (зокрема, на рівні структур та
інституцій Руської держави), а також аналізу русько-хозарських
зв’язків у контексті походів Русі ІХ – Х ст. на Каспій. Крім того,
розглянуто проблему археології контактної зони Хозарії та Русі,
представленої старожитностями салтівського типу (VІII ‒ X ст.). На
підставі дослідження низки конкретних проблем русько-хозарських
взаємин доповнено та розширено внутрішню тематичну структуру
хозарської проблеми в історії Русі, сформульовано перспективи
джерельного, історіографічного та методологічного характеру. Таким
чином, вперше в історичній та українознавчій науці здійснено спробу
комплексного погляду на роль хозарського чинника в передісторії та
ранній історії Русі, міждисциплінарного за своєю суттю, базованого
на українознавчих методологічних засадах, з урахуванням новітніх
досягнень у галузі давньоукраїнської історії, хозарознавства,
сходознавства й українознавства.