Нахлік Є. Історичні знання та художнє зображення. Дискусивне мислення та мислення імагінативне. Два підходи до зображення історичного минулого

Стаття. Доля — Los — Судьба: Шевченко і польські та російські романтики. — Львів, 2003. С. 141-156. Спираючись на міфологічні праці Я. Голосовкера, у яких узасаднено поняття "імагінативної логіки" античного міфу та "імагінативного абсолюту", Т. Мейзерська переконливо обгрунтувала, що Шевченкові-поету притаманне "імагінативне мислення','котре вирізняється тим, що воно наскрізь метафоричне. мови). "Імагінативна логіка бачить уявленням, що, лише даючи поштовх діяльності розуму, водночас перекриває його"; я к "логіка міфу", "вона принципово дологічна, закон причинності в ній не діє", тим-то "в процесі імагінації стає домінуючою неконтрольована стихія підсвідомого". Для "імагінативної поетики Шевченка" дуже характерною є "система своєрідних метафоричних проваль", пов'язана, за припущенням дослідниці, з "певною регресією вислову, слова, яке не здатне логічно передати подію", внаслідок чого воно "цілком переходить у іншу смислову модальність". Дискурсивне ж мислення (як мислення поняттями), мало того, що давалося Шевченкові-поету значно важче, воно ще й вступало в суперечність із мисленням імагінативним. "Агонізуючий стиль Шевченка народжується від неможливости поєднати лет фантазійного т а дискурсивного мислення, в постійній збивці одне в інше"' .