Нахлік Є. Ситуативні й еволюційні зміни в Шевченковому світогляді

Стаття. Доля — Los — Судьба: Шевченко і польські та російські романтики. — Львів, 2003. С. 60-65. Проблема світоглядно-творчої еволюції Шевченка Є, либонь, однією з найскладніших і найдискусійніших у шевченкознавстві. Застосований Ю. Шевельовим діяхронний підхід до феномена Шевченка і спроба показати певні еволюційні, світоглядні зміни в його розвитку, подати його політико-філософські шукання як не однакові в різночассі хоча й не репрезентують переконливої концепції, усе-таки вказують на мінливість поетових поглядів. Тим часом Г. Грабович надто категорично твердить, буцім "у суттєвих структурах Шевченків світ залишається стабільним", атому, мовляв, "постійні структури його міфологічної уяви надаються лише для синхронного аналізу". Сам же Г. Грабович спостеріг, що "Шевченко просувається від нативістської й етноцентричної установки до універсальних істин". При цьому змінюються й істотні структури Шевченкової поезії - частково вже на засланні, а особливо після заслання, поряд з фольклорною основою, вона дедалі більше дістає іншу - біблійну й античну (спроби виходу на арену світової та біблійної історії було зроблено ще до заслання: «Єретик», «Кавказ», «Давидові псалми»). Водночас, помітно універсалізуючись у культурному та світоглядному планах, поезія пізнього Шевченка аж ніяк не втрачає передусім національної культурної основи й ідеологічної заанґажованости. А головне, у засланчій і позасланчій поезії панівне місце посідає автобіографічно-сповідальна, особистісно-екзистенційна лірика, яка істотно змінює картину основних структур поетичного світу Шевченка.