Маленко Л. Гладкий Йосип Михайлович

Гладкий Йосип Михайлович р.н.невід. – 5.07.1866) — останній кошовий отаман Задунайської Січі, наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор. За походженням український православний селянин. Народився в селі Мельниках Золотоноського повіту Полтавської губернії в сім`ї сільського старости. Сім`я Гладких була досить заможною. Батько майбутнього кошового отамана Михайло Григорович мав трьох синів, але жодного не віддав у солдати, коли тим прийшла черга йти у військо, а відправив замість них найманців. Після смерті батька Й.Гладкий отримав у спадок шмат землі, а згодом (в 1813 р.) одружився з козачкою села Краснохижинці Золотоношського повіту Феодосією Андріївною Мазур. У подружжя Гладких народилося четверо дітей – двоє синів і дві доньки. Утримувати сім`ю та сплачувати податки ставало дедалі важче. В 1820 р. Й.Гладкий залишив сім`ю на утриманні свого брата Максима і пішов на заробітки. Він чумакував, був теслею, бондарем. Відсутність схильності до якогось одного виду діяльності і явна недосвідченість у тих галузях, де він працював, свідчать про надмірну самовпевненість, дещо ліниву вдачу і схильність до швидкої наживи. Через півроку сім`я Гладкого з Одеси отримує першу і останню впродовж 9 років грошову допомогу в розмірі 40 крб. від свого годувальника.
В Одесі Й.Гладкий намагався одружитися на служниці свого роботодавця. Коли стало відомо, що він вже одружений і має чотирьох дітей, Гладкий спішно залишає Одесу і з`являється спочатку в Керчі, а згодом тікає на Задунайську Січ. За Дунаєм він в черговий раз приховав правду про свій сімейний стан і був прийнятий в січове товариство, в Платнірівський курінь. З прийняттям у козаки Й. Гладкий отримав і нове прізвисько – Бондар.