Міжнародний фонд "Відродження". — Київ. — 2014. — 123 с.
В цьому виданні Програма Розвитку ООН та Міжнародний Фонд
Відродження у співпраці з Правовою Ініціативою Відкритого
Суспільства (Будапешт) спробували об‘єднати практичний досвід та
зусилля представників громадського сектору, які реалізують свою
діяльність у сфері надання безоплатної правової допомоги в
Україні.
Належна реалізація права на правову допомогу нерозривно пов’язана з суспільним розвитком. В суспільстві, де це право не забезпечується належним чином, люди, особливо представники вразливих верств населення, не знають про наявні законні гарантії та можливості й не завжди зацікавлені застосовувати правові інструменти для належної соціальної взаємодії. В Україні 42,6 % населенн віддають перевагу позаправовим способам для вирішення своїх проблем. Наслідком такого стану речей є тотальна недовіра до держави взагалі та судової системи, зокрема, як єдиного неупередженого регулятора соціального балансу й справедливості — 42,8 % українців не вірять у справедливий суд, і переважна більшість населення — 83,3 % — вважають, що суди ефективні лише для тих, хто має відповідний рівень доходів.
Із прийняттям Закону «Про безоплатну правову допомогу» 2011 року та нормативно-правових актів, затверджених Кабінетом Міністрів України у 2012 році, громади отримали можливість створювати та фінансувати роботу спеціалізованих Установ з надання безоплатної первинної правової допомоги або залучати для надання цих послуг суб’єктів приватного права. Самоврядна громада — це той первинний рівень, на якому може вибудовуватися ефективна система надання такої допомоги людям, а також зробити її не просто номінальним сервісом, але й реально дієвим для розвитку громади.
В даному посібнику акумулювані наявні практики створення й адміністрування Центрів правової інформації та консультацій в громадах. Тут всі зацікавлені сторони — представники органів державної влади, місцевого самоврядування та громадського сектору — зможуть знайти для себе інформацію про правове регулювання роботи Центрів, форми роботи, в тому числі й для організації діяльності у віддалених громадах, процедури й стандарти, шляхи підтримки стабільної роботи таких сервісів.
Належна реалізація права на правову допомогу нерозривно пов’язана з суспільним розвитком. В суспільстві, де це право не забезпечується належним чином, люди, особливо представники вразливих верств населення, не знають про наявні законні гарантії та можливості й не завжди зацікавлені застосовувати правові інструменти для належної соціальної взаємодії. В Україні 42,6 % населенн віддають перевагу позаправовим способам для вирішення своїх проблем. Наслідком такого стану речей є тотальна недовіра до держави взагалі та судової системи, зокрема, як єдиного неупередженого регулятора соціального балансу й справедливості — 42,8 % українців не вірять у справедливий суд, і переважна більшість населення — 83,3 % — вважають, що суди ефективні лише для тих, хто має відповідний рівень доходів.
Із прийняттям Закону «Про безоплатну правову допомогу» 2011 року та нормативно-правових актів, затверджених Кабінетом Міністрів України у 2012 році, громади отримали можливість створювати та фінансувати роботу спеціалізованих Установ з надання безоплатної первинної правової допомоги або залучати для надання цих послуг суб’єктів приватного права. Самоврядна громада — це той первинний рівень, на якому може вибудовуватися ефективна система надання такої допомоги людям, а також зробити її не просто номінальним сервісом, але й реально дієвим для розвитку громади.
В даному посібнику акумулювані наявні практики створення й адміністрування Центрів правової інформації та консультацій в громадах. Тут всі зацікавлені сторони — представники органів державної влади, місцевого самоврядування та громадського сектору — зможуть знайти для себе інформацію про правове регулювання роботи Центрів, форми роботи, в тому числі й для організації діяльності у віддалених громадах, процедури й стандарти, шляхи підтримки стабільної роботи таких сервісів.