Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен: Українське Історичне Товариство, 1981. -
228 с.
Зміст книги:
Передмова
Олександер Домбровський: Вступ
Словяни, їх кількісна перевага, прабатьківщина, назва, поділ
Два світи: культурний і ''варварський"
Анти: етногенеза й назва
Народи північного Причорномор'я й Приозів'я. Доба Геродотової Скитії й пізніших століть
Війна ґотів з антами, її значення й наслідки
Виникнення й організація антської держави
Антсько-візантийські взаємовідносини. Балканські війни
Антсько-словенські взаємовідносини
Пра- й ранньоісторичні передумови виникнення антського союзу
Київ столицею антської держави
Розпад союзу антських племен
Полянська Земля зі столичним Києвом — продовження антської державности
Географічні мапи
Олександер Домбровський: Головніші висновки
Головніші висновки в англійській мові
Вибрана бібліографія
Покажчик імен та етнографічних і географічних назв
Опис:
Праця С. Мішка 'Нарис ранньої історії Руси-України" являє собою виклад вітчизняної історії, опрацьований в дусі "нової схеми ранньої історії Руси-України, де основна увага присвячена автохтонному населенню, тобто русько-українському етносові й ранньоісторичним кореням його етнічного процесу".
Кидається в очі також явна "антоцентричність" змальованої схеми.
Автор розглядає добу геродотової Скіфії як черговий етап у процесі ранньоісторичного розвитку русько-українського етногенезу в антропологічному,
соціальному, культурному і політичному аспектах. Він починає від доби
кіммерійців, переходить до епохи скіфів і сарматів, приділяє увагу грецьким колоніям
на північному узбережжі Чорного моря як у аспекті торговельних і культурних, так і політичних відносин. Скіфи, на думку С. Мішка, були народом іранського походження,
котрі прибули в Україну з-за Дону і створили першу на нашій території державну
організацію, що складалась із етнічно різних племен.
С.Мішко заторкує важливіші етнографічні проблеми Скіфії та обговорює історію
походу перського царя Дарія на скіфів. Головну увагу автор звернув на ті племена, які,
згідно із загальновживаним у науці поглядом, були протослов'янського
походження. Сюди належать скіфи-орачі, хлібороби та неври, котрі були автохтонними
хліборобськими племенами, нащадками трипільців. Як вважає вчений, ці етнічні
утворення мешкали в самому центрі території, де відбувався процес етногенетичного
формування південно-східних слов'янських, тобто прото-русько-українських племен. Дослідник припускає також, що будини, меланхлени, андрофаги могли також
бути протослов'янами, а якщо не були ними, то пізніше "асимілювалися й влилися в
масу південно-східних слов'ян". Вчений також зазначає, що справжні скіфи-
номади почали осідати на землю компактними масами в 2-й половині IV ст. до н.е.
В політичному плані скіфська держава, вважає С.Мішко, мала федеративний устрій.
Політична влада належала скіфам-царським, всі ж інші скіфські й нескіфські племена
мали внутрішню автономію - лише платили панівній скіфській верхівці данину.
С.Мішко зробив висновок, що антський союз - це своєрідний "міжплемінно-
політично-мілітарний феномен", що коріниться в давніх часах (трипільських і
скіфських). Антський союз виник "як посередня стадія розвитку племінно-етнічних,
культурних і соціо-політичних відносин на українських землях між протослов'янизмом
доби Геродотової Скитії та, з другої сторони, добою виникнення повновартної
державної організації типу Київської Руш, являючись таким чином етно-культурно-
політичним помостом.".
Передмова
Олександер Домбровський: Вступ
Словяни, їх кількісна перевага, прабатьківщина, назва, поділ
Два світи: культурний і ''варварський"
Анти: етногенеза й назва
Народи північного Причорномор'я й Приозів'я. Доба Геродотової Скитії й пізніших століть
Війна ґотів з антами, її значення й наслідки
Виникнення й організація антської держави
Антсько-візантийські взаємовідносини. Балканські війни
Антсько-словенські взаємовідносини
Пра- й ранньоісторичні передумови виникнення антського союзу
Київ столицею антської держави
Розпад союзу антських племен
Полянська Земля зі столичним Києвом — продовження антської державности
Географічні мапи
Олександер Домбровський: Головніші висновки
Головніші висновки в англійській мові
Вибрана бібліографія
Покажчик імен та етнографічних і географічних назв
Опис:
Праця С. Мішка 'Нарис ранньої історії Руси-України" являє собою виклад вітчизняної історії, опрацьований в дусі "нової схеми ранньої історії Руси-України, де основна увага присвячена автохтонному населенню, тобто русько-українському етносові й ранньоісторичним кореням його етнічного процесу".
Кидається в очі також явна "антоцентричність" змальованої схеми.
Автор розглядає добу геродотової Скіфії як черговий етап у процесі ранньоісторичного розвитку русько-українського етногенезу в антропологічному,
соціальному, культурному і політичному аспектах. Він починає від доби
кіммерійців, переходить до епохи скіфів і сарматів, приділяє увагу грецьким колоніям
на північному узбережжі Чорного моря як у аспекті торговельних і культурних, так і політичних відносин. Скіфи, на думку С. Мішка, були народом іранського походження,
котрі прибули в Україну з-за Дону і створили першу на нашій території державну
організацію, що складалась із етнічно різних племен.
С.Мішко заторкує важливіші етнографічні проблеми Скіфії та обговорює історію
походу перського царя Дарія на скіфів. Головну увагу автор звернув на ті племена, які,
згідно із загальновживаним у науці поглядом, були протослов'янського
походження. Сюди належать скіфи-орачі, хлібороби та неври, котрі були автохтонними
хліборобськими племенами, нащадками трипільців. Як вважає вчений, ці етнічні
утворення мешкали в самому центрі території, де відбувався процес етногенетичного
формування південно-східних слов'янських, тобто прото-русько-українських племен. Дослідник припускає також, що будини, меланхлени, андрофаги могли також
бути протослов'янами, а якщо не були ними, то пізніше "асимілювалися й влилися в
масу південно-східних слов'ян". Вчений також зазначає, що справжні скіфи-
номади почали осідати на землю компактними масами в 2-й половині IV ст. до н.е.
В політичному плані скіфська держава, вважає С.Мішко, мала федеративний устрій.
Політична влада належала скіфам-царським, всі ж інші скіфські й нескіфські племена
мали внутрішню автономію - лише платили панівній скіфській верхівці данину.
С.Мішко зробив висновок, що антський союз - це своєрідний "міжплемінно-
політично-мілітарний феномен", що коріниться в давніх часах (трипільських і
скіфських). Антський союз виник "як посередня стадія розвитку племінно-етнічних,
культурних і соціо-політичних відносин на українських землях між протослов'янизмом
доби Геродотової Скитії та, з другої сторони, добою виникнення повновартної
державної організації типу Київської Руш, являючись таким чином етно-культурно-
політичним помостом.".