Міщиха П. Українське національне відродження (кінець XIX - початок XX ст.)

Коломия: IVПР, 2008. - 43 c. Навіть поверховий огляд нашої історії свідчить, що українське національне пробудження відбувалося повільно. Величезна країна в центрі Європи, Україна сотнями років залишалася територією і населенням, що не охоплювалися власною ідеологією державотворення. Населення оброблялося чужою, ворожою ідеологією. Ми постійно воювали за чужі ідеї (російські, польські, австрійські, угорські, німецькі) і дуже мало за свої національні. Народ був постійно зраджуваний. Без власної еліти він не міг сформувати власну ідеологію. З цього приводу Д.Донцов писав: "Українська інтелігенція здавна носила на собі подвійну каїнову печать: власного духовного каліцтва та історичного каліцтва нації. Нація була ампутована, позбавлена більшої частини своїх вищих класів. Інтелігенція терпіла на духовне каліцтво, будучи в найвищих проявах свого інтелектуального життя – змосковщеною до невпізнання".