Філадельфія: Провидіння, 1954. – 724 с.
Праця історика Григора Лужницького (1903-1990) цілковито присвячена
важкому історичному шляхові Української Церкви, яка через
геополітичні обставини змушена була вибирати між Заходом і Сходом –
Римом і Царгородом – Варшавою і Москвою, і врешті стала розірваною
між ними. На основі зібраного по війні на еміґрації наукового
матеріялу автор показує, що Українська Церква ще зі своїх початків
ніколи не поривала з Римом і попри свою належність до Царгороду
завжди впродовж історії прагла з’єдинення з Апостольською Столицею.
Був це свого часу в тодішній історичній думці дуже свіжий погляд,
який, навіть спираючись лише на загальні відомості, боронив
історичний вибір унії з Римом. Цим нарисом Лужницький поставив
питання, яке й досі не є широко озвучене й відоме, але яке задає
напрямок й основу для ґрунтовного його вивчення своїм наступникам.