Варшава, 1938. — 560 с.
У другому томі поданий синтетичний нарис історії автокефальних
церков. Розглядається поняття митрополії і патріархату, Історія
окремих патріархатів (Константинопольського, Антіохійського,
Александрійського, Єрусалимського), містятья короткі огляди історії
кіпрської, синайської, грузинської, новогрецької церков. Особливо
детально описана історія болгарської церкви, з’ясовуються її
слов’янські засади та візантійські впливи, статус і доля
Болгарського патріархату. Так само детально досліджується історія
сербської, румунської (волоської, молдавської) церков. У книзі
вміщений також загальний нарис головних подій з Історії української
церкви, її генези та боротьби за самостійність від початків
християнства на території України аж до середини 20-х років нашого
століття. Автор аналізує становище церкви на усіх етнічних землях
України в умовах її розчленування. Окремо виділені розділи про
церковне життя в СРСР та УРСР та про українські церкви на
еміграції. Том завершується нарисами про нові церкви (албанську,
естонську, латвійську, литовську, фінляндську) та про становище
церкви у Чехо-Словаччині.
Відомо, що автор почав працю і над третім томом, який мав бути присвячений виключно історії Української православної церкви та її автокефальним змаганням. Цей рукопис не був завершений і, як вважають, загинув під час війни.
Відомо, що автор почав працю і над третім томом, який мав бути присвячений виключно історії Української православної церкви та її автокефальним змаганням. Цей рукопис не був завершений і, як вважають, загинув під час війни.