Колективна монографія. ‒ Том 2 / Відп. ред. С. Кульчицький;
Авт. кол.: Л. В. Гриневич, Т. М. Євсєєва, Г. Г. Єфіменко, С. В.
Кульчицький, С. Р. Лях, В. І. Марочко, О. М. Мовчан, І. Є.
Ніколаєв, Р. Ю. Подкур, Я. Л. Примаченко, О. Л. Рябченко, О. В.
Юркова, Л. Д. Якубова. НАН України. Інститут історії України. ‒ К.:
Інститут історії України, 2015. ‒ 599 с.
ISBN 978-966-02-7709-0.
20-ті роки минулого століття історики радянської України звикли називати добою національного відродження. Справді, в умовах лібералізованого, хоч диктаторського політичного режиму і досить поміркованої економічної політики Кремля творчий потенціал українського народу уперше дістав змогу розкритися у багатьох сферах. Разом з тим це був час зміцнення диктатури більшовицького керівництва, яке готувалося до відновлення припиненого В. Леніним у 1921 р. комуністичного штурму. В колективній монографії, адресованій широким колам читачів, пропонується нестандартний погляд на політичний, економічний і культурний процеси доби непу крізь призму відносин держави та суспільства. Зміст.
Розділ VII. Діячі науки в полі зору диктатури. Юркова О..
Болісні структурні та статутні перетворення.
«Буржуазні спеціалісти»: лінія партії.
Управління наукою: лінія уряду.
Тотальний контроль: лінія чекістів.
Розділ VIII. Діячі літератури і мистецтва в полі зору диктатури. Примаченко Я..
Українська літературно-мистецька інтелігенція: головні історіографічні тренди.
Літератори — авангард мистецької спільноти.
Українська кінематографія.
Розділ IX. Етнічні меншини і влада. Якубова Л..
Національні меншини в повоєнній Україні.
Взаємини влади та етнічних громад у 1919–1924 рр.: внутрішній фронт.
Доктринальні засади більшовицької національно-культурної політики.
Етнополітичний курс більшовиків в Україні на початку 20-х рр.
Політика коренізації стосовно національних меншин в 1923–1928 рр. .
Національне адміністративно-територіальне будівництво.
Зміст і особливості діяльності національних адміністративно-територіальних одиниць.
Виборчі кампанії 20-х рр. .
Нерадянські суспільно-політичні рухи.
Органи радянської громадськості в середовищі етнічних меншин.
За парадними лаштунками політики коренізації.
Розділ X. Ставлення радянської влади до «колишніх людей». Марочко В..
Більшовицька «ненависть до поміщика».
Здійснення «червоного» терору проти «колишніх людей».
Виселення «антирадянської інтелігенції».
«Колишні люди»: «чужинці», «непмани» чи громадяни УСРР.
Конфіскація маєтків колишніх поміщиків.
Розділ XI. Православна церква в умовах побудови комуністичного державосуспільства. Євсєєва Т..
Парадокси етноконфесійності: конвергенція і дивергенція російського православ’я та комунізму на зламі епох.
Особливості конфлікту між християнським та комуністичним світоглядом.
Діяльність партійно-радянських структур з регулювання державно-церковних відносин.
Зміна смислового коду світоглядних уявлень суспільства.
Розділ XII. Органи державної безпеки у взаємовідносинах держави і суспільства. Подкур Р. .
Розділ XIII. Доля небільшовицьких партійних і громадських об’єднань. Ніколаєв І..
Палітра політичних сил.
Законодавче закріплення комуністичного єдиновладдя.
ЧК–ДПУ у боротьбі з «антирадянськими» партіями.
Громадські організації в системі більшовицької влади.
ISBN 978-966-02-7709-0.
20-ті роки минулого століття історики радянської України звикли називати добою національного відродження. Справді, в умовах лібералізованого, хоч диктаторського політичного режиму і досить поміркованої економічної політики Кремля творчий потенціал українського народу уперше дістав змогу розкритися у багатьох сферах. Разом з тим це був час зміцнення диктатури більшовицького керівництва, яке готувалося до відновлення припиненого В. Леніним у 1921 р. комуністичного штурму. В колективній монографії, адресованій широким колам читачів, пропонується нестандартний погляд на політичний, економічний і культурний процеси доби непу крізь призму відносин держави та суспільства. Зміст.
Розділ VII. Діячі науки в полі зору диктатури. Юркова О..
Болісні структурні та статутні перетворення.
«Буржуазні спеціалісти»: лінія партії.
Управління наукою: лінія уряду.
Тотальний контроль: лінія чекістів.
Розділ VIII. Діячі літератури і мистецтва в полі зору диктатури. Примаченко Я..
Українська літературно-мистецька інтелігенція: головні історіографічні тренди.
Літератори — авангард мистецької спільноти.
Українська кінематографія.
Розділ IX. Етнічні меншини і влада. Якубова Л..
Національні меншини в повоєнній Україні.
Взаємини влади та етнічних громад у 1919–1924 рр.: внутрішній фронт.
Доктринальні засади більшовицької національно-культурної політики.
Етнополітичний курс більшовиків в Україні на початку 20-х рр.
Політика коренізації стосовно національних меншин в 1923–1928 рр. .
Національне адміністративно-територіальне будівництво.
Зміст і особливості діяльності національних адміністративно-територіальних одиниць.
Виборчі кампанії 20-х рр. .
Нерадянські суспільно-політичні рухи.
Органи радянської громадськості в середовищі етнічних меншин.
За парадними лаштунками політики коренізації.
Розділ X. Ставлення радянської влади до «колишніх людей». Марочко В..
Більшовицька «ненависть до поміщика».
Здійснення «червоного» терору проти «колишніх людей».
Виселення «антирадянської інтелігенції».
«Колишні люди»: «чужинці», «непмани» чи громадяни УСРР.
Конфіскація маєтків колишніх поміщиків.
Розділ XI. Православна церква в умовах побудови комуністичного державосуспільства. Євсєєва Т..
Парадокси етноконфесійності: конвергенція і дивергенція російського православ’я та комунізму на зламі епох.
Особливості конфлікту між християнським та комуністичним світоглядом.
Діяльність партійно-радянських структур з регулювання державно-церковних відносин.
Зміна смислового коду світоглядних уявлень суспільства.
Розділ XII. Органи державної безпеки у взаємовідносинах держави і суспільства. Подкур Р. .
Розділ XIII. Доля небільшовицьких партійних і громадських об’єднань. Ніколаєв І..
Палітра політичних сил.
Законодавче закріплення комуністичного єдиновладдя.
ЧК–ДПУ у боротьбі з «антирадянськими» партіями.
Громадські організації в системі більшовицької влади.