Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна академія
прокуратури України. – Київ, 2010. - 18 с.
У дисертації здійснено комплексне дослідження додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх згідно з чинним КК України. Сформульовані нові теоретичні положення, які стосуються поняття додаткових покарань для неповнолітніх, системи цих покарань, їх функціонального призначення у механізмі реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх. Доведено, що додаткові покарання спрямовані на реалізацію тих самих цілей, які має на меті і основне покарання. При цьому важливо наголосити, що додаткові покарання здатні не тільки посилювати вплив основного, а й, в окремих випадках, допомагати уникнути застосування невиправдано суворих покарань. Таким чином, визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей покарання жодним чином не дає змоги вважати їх другорядним засобом у вказаному механізмі.
У дисертації з урахуванням міжнародних стандартів, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, вітчизняного та зарубіжного законодавчого досвіду, зроблені конкретні пропозиції не тільки щодо вдосконалення існуючих додаткових покарань для неповнолітніх, а й запропоновано якісно нову їх систему.
У дисертації здійснено комплексне дослідження додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх згідно з чинним КК України. Сформульовані нові теоретичні положення, які стосуються поняття додаткових покарань для неповнолітніх, системи цих покарань, їх функціонального призначення у механізмі реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх. Доведено, що додаткові покарання спрямовані на реалізацію тих самих цілей, які має на меті і основне покарання. При цьому важливо наголосити, що додаткові покарання здатні не тільки посилювати вплив основного, а й, в окремих випадках, допомагати уникнути застосування невиправдано суворих покарань. Таким чином, визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей покарання жодним чином не дає змоги вважати їх другорядним засобом у вказаному механізмі.
У дисертації з урахуванням міжнародних стандартів, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, вітчизняного та зарубіжного законодавчого досвіду, зроблені конкретні пропозиції не тільки щодо вдосконалення існуючих додаткових покарань для неповнолітніх, а й запропоновано якісно нову їх систему.