Київ: Інститут історії НАНУ, 2009. — 316 с.
Складова частина Південноруського ізвода кінця 13 - початку 14 ст., що звично публікується за Іпатіївським списком 15 ст., Київський літописний ізвод не має собі рівних в давньоруському письменстві за різноманітністю і багатством історичної інформації й надзвичайно високими літературно-художніми властивостями. Досі в науці немає єдності поглядів щодо структури і джерел цієї видатної пам'ятки. Автор висуває і розвиває думку, що Київський літопис складається в основному з великих і малих воїнських повістей, з'єднаних суто літописними статтями. Він пропонує розроблену ним структуру літопису, вказує його джерела, розкриває можливості в дослідженнях з давньоруської історії.
Складова частина Південноруського ізвода кінця 13 - початку 14 ст., що звично публікується за Іпатіївським списком 15 ст., Київський літописний ізвод не має собі рівних в давньоруському письменстві за різноманітністю і багатством історичної інформації й надзвичайно високими літературно-художніми властивостями. Досі в науці немає єдності поглядів щодо структури і джерел цієї видатної пам'ятки. Автор висуває і розвиває думку, що Київський літопис складається в основному з великих і малих воїнських повістей, з'єднаних суто літописними статтями. Він пропонує розроблену ним структуру літопису, вказує його джерела, розкриває можливості в дослідженнях з давньоруської історії.