Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право.
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Науковий керівник: Сущенко Віктор Дмитрович, кандидат юридичних наук, професор.
Київ - 2015 Актуальність теми. Становлення нових поглядів на механізм публічного адміністрування в сучасній Україні вимагає концептуально відмінного від існуючих системного підходу до встановлення статусу суб’єктів, які наділені публічними державно-владними повноваженнями. Таке завдання ставиться перед державою як на внутрішньодержавному рівні - через реалізацію положень Концепції адміністративної реформи, норм Конституції України та ряду нормативно-правових актів, серед яких, зокрема, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», так і на міжнародному рівні у зв’язку з необхідністю наближення національного законодавства до міжнародних стандартів. Такими суб’єктами є політичні діячі, під якими розуміють окремих керівників виконавчої влади (зокрема, члени уряду), які не мають статусу державних службовців, встановленого Законом України «Про державну службу», наділених владними повноваженнями по формуванню та реалізації державної політики. Номенклатурне введення зазначених посад пов’язане з необхідністю відмежування посад членів Кабінету Міністрів України від посад інших державних чиновників. Обумовлюється це важливістю розподілу політики та адміністрування в межах виконавчої гілки влади та, відповідно, нового погляду на статус члена Уряду вже не як державного службовця, а як політичного діяча. Отже, зміна статусного вектора посади члена Уряду полягає не тільки у назві, а й компетенційному наповненні самих посад урядовців.
Сьогодні політичні діячі мають достатньо широкий спектр повноважень, виконання яких потребує наявності помічників, радників тощо для забезпечення їх діяльності. Вони об’єднані у одному підрозділі Міністерства - патронатній службі міністра. В цілому, якщо характеризувати патронатні посади, то можна сказати, що вони є допоміжними стосовно того чи іншого політичного лідера. На даний час законодавець не надає поняття патронатної служби. Хоча раніше, у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців від 1999 року, патронатна служба розумілася як сукупність працівників державного органу, які самостійно приймаються на посади членами Кабінету Міністрів України згідно із штатним розписом і категорією, що відповідає посаді. Тобто у чинному українському законодавстві відсутнє законодавче закріплення визначення патронатної служби, яка фактично існує і досить активно виконує свої функції та завдання на місцях.
В той же час працівники патронатної служби є державними службовцями, тобто, основним законодавчим актом, який визначає правові засади їхньої діяльності, є Закон України «Про державну службу», хоча за характером виконуваних завдань, обмежень, пов’язаних з перебуванням в штаті, процедурою прийняття та припинення державної служби, вони суттєво відрізняються від державних службовців, а їх посади, будучі державними посадами, мають свою специфіку порівняно з посадами державних службовців, які в ході служби в державному органі у більшості здійснюють управлінські функції, виконуючи на своїх місцях прямі завдання держави. Неоднозначність та суперечність адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра підкреслюють 73 % опитаних при інтерв’юванні державних службовців.
За таких умов виникає потреба в дослідженні поняття та сутності, виокремленні елементів адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра, розробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази, упорядкуванні повноважень, а також внесені рекомендації щодо запровадження міжнародного досвіду в цій сфері.
При підготовці дисертаційного дослідження використано праці наступних дослідників адміністративного права та процесу: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексеева, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Є.В. Доніна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Д.М. Лук’янця, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, С.В. Тихомирова, В.К. Шкарупи та ін.
Між тим адміністративно-правовому статусу патронатної служби міністра присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра залишається поза належної уваги.
Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері діяльності патронатної служби міністра.
Предмет дослідження - адміністративно-правовий статус патронатної служби міністра. Зміст:
Вступ Природа патронатної служби міністра
Сутність та система міністерств в Україні
Місце патронатної служби міністра в структурі міністерства
Патронатна служба міністра як об’єкт адміністративно-правового дослідження
Висновки до розділу Концепція адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра
Поняття та елементи адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра
Мета, завдання, функції патронатної служби міністра
Компетенція та принципи діяльності патронатної служби міністра
Юридична відповідальність патронатної служби міністра
Висновки до розділу Шляхи удосконалення діяльності патронатної служби міністра
Міжнародний досвід щодо діяльності патронатних служб керівників органів виконавчої влади
Ефективність діяльності патронатної служби міністра
Висновки до розділу Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Науковий керівник: Сущенко Віктор Дмитрович, кандидат юридичних наук, професор.
Київ - 2015 Актуальність теми. Становлення нових поглядів на механізм публічного адміністрування в сучасній Україні вимагає концептуально відмінного від існуючих системного підходу до встановлення статусу суб’єктів, які наділені публічними державно-владними повноваженнями. Таке завдання ставиться перед державою як на внутрішньодержавному рівні - через реалізацію положень Концепції адміністративної реформи, норм Конституції України та ряду нормативно-правових актів, серед яких, зокрема, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», так і на міжнародному рівні у зв’язку з необхідністю наближення національного законодавства до міжнародних стандартів. Такими суб’єктами є політичні діячі, під якими розуміють окремих керівників виконавчої влади (зокрема, члени уряду), які не мають статусу державних службовців, встановленого Законом України «Про державну службу», наділених владними повноваженнями по формуванню та реалізації державної політики. Номенклатурне введення зазначених посад пов’язане з необхідністю відмежування посад членів Кабінету Міністрів України від посад інших державних чиновників. Обумовлюється це важливістю розподілу політики та адміністрування в межах виконавчої гілки влади та, відповідно, нового погляду на статус члена Уряду вже не як державного службовця, а як політичного діяча. Отже, зміна статусного вектора посади члена Уряду полягає не тільки у назві, а й компетенційному наповненні самих посад урядовців.
Сьогодні політичні діячі мають достатньо широкий спектр повноважень, виконання яких потребує наявності помічників, радників тощо для забезпечення їх діяльності. Вони об’єднані у одному підрозділі Міністерства - патронатній службі міністра. В цілому, якщо характеризувати патронатні посади, то можна сказати, що вони є допоміжними стосовно того чи іншого політичного лідера. На даний час законодавець не надає поняття патронатної служби. Хоча раніше, у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців від 1999 року, патронатна служба розумілася як сукупність працівників державного органу, які самостійно приймаються на посади членами Кабінету Міністрів України згідно із штатним розписом і категорією, що відповідає посаді. Тобто у чинному українському законодавстві відсутнє законодавче закріплення визначення патронатної служби, яка фактично існує і досить активно виконує свої функції та завдання на місцях.
В той же час працівники патронатної служби є державними службовцями, тобто, основним законодавчим актом, який визначає правові засади їхньої діяльності, є Закон України «Про державну службу», хоча за характером виконуваних завдань, обмежень, пов’язаних з перебуванням в штаті, процедурою прийняття та припинення державної служби, вони суттєво відрізняються від державних службовців, а їх посади, будучі державними посадами, мають свою специфіку порівняно з посадами державних службовців, які в ході служби в державному органі у більшості здійснюють управлінські функції, виконуючи на своїх місцях прямі завдання держави. Неоднозначність та суперечність адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра підкреслюють 73 % опитаних при інтерв’юванні державних службовців.
За таких умов виникає потреба в дослідженні поняття та сутності, виокремленні елементів адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра, розробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази, упорядкуванні повноважень, а також внесені рекомендації щодо запровадження міжнародного досвіду в цій сфері.
При підготовці дисертаційного дослідження використано праці наступних дослідників адміністративного права та процесу: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексеева, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Є.В. Доніна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Д.М. Лук’янця, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, С.В. Тихомирова, В.К. Шкарупи та ін.
Між тим адміністративно-правовому статусу патронатної служби міністра присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра залишається поза належної уваги.
Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері діяльності патронатної служби міністра.
Предмет дослідження - адміністративно-правовий статус патронатної служби міністра. Зміст:
Вступ Природа патронатної служби міністра
Сутність та система міністерств в Україні
Місце патронатної служби міністра в структурі міністерства
Патронатна служба міністра як об’єкт адміністративно-правового дослідження
Висновки до розділу Концепція адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра
Поняття та елементи адміністративно-правового статусу патронатної служби міністра
Мета, завдання, функції патронатної служби міністра
Компетенція та принципи діяльності патронатної служби міністра
Юридична відповідальність патронатної служби міністра
Висновки до розділу Шляхи удосконалення діяльності патронатної служби міністра
Міжнародний досвід щодо діяльності патронатних служб керівників органів виконавчої влади
Ефективність діяльності патронатної служби міністра
Висновки до розділу Висновки
Список використаної літератури
Додатки