Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук. Спеціальність 12.00.07- теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне
право. — Національний університет внутрішніх справ. — Харків: 2004.
— 41 с.
Виходячи з наукової і соціально-практичної значущості теми автор ставить за основну мету провести комплексний аналіз організаційно-правових основ політики інформаційної безпеки України, охарактеризувати динаміку процесу створення системи інформаційної безпеки, з’ясувати причини відставання інституціалізації і розвитку інформаційних правовідносин в цій сфері, визначити правові методи підвищення ефективності функціонування такої системи, запропонувати перспективну модель правового захисту інформаційної безпеки. Реалізація поставленої мети визначила потребу вирішення ряду конкретних дослідницьких завдань, якими і визначається наукова новизна дослідження:
сформулювати та уточнити правовий зміст основних понять і категорій інформацій-ної безпеки як складової національної безпеки;
створити класифікацію об’єктно-суб’єктного складу та напрямків інформаційної безпеки, придатну для застосування в нормативно-правових актах;
з’ясувати особливості формування інформаційного права та правової бази інформаційної безпеки на сучасному етапі;
розкрити сутність інституціонального механізму захисту інформаційної безпеки та проаналізувати основні проблеми організації його функуціонування;
визначити особливості застосування форм та методів державного управління в галузі інформаційної безпеки;
дослідити специфіку правового регулювання захисту інформаційної безпеки держави, суспільства, людини;
здійснити порівняльно-правовий аналіз повноважень державних органів в сфері інформаційної безпеки;
проаналізувати співвідношення національного законодавства в сфері інформаційної безпеки з міжнародно-правовими нормами і стандартами;
узагальнити сучасний досвід правотворчої і правозастосовчої практики щодо захисту інформаційної безпеки як важливої функції держави;
визначити пріоритетні напрямки законодавчого закріплення та реалізації політики інформаційної безпеки України;
окреслити перспективи розвитку системи інформаційної безпеки в Україні і теоретично обґрунтувати конкретні пропозиції і рекомендації щодо її удосконалення. Об’єктом дослідження при цьому виступають суспільні відносини, що виникають з приводу формування та функціонування системи інформаційної безпеки на сучасному етапі розвитку української державності, в умовах прояву світових інформатизаційних та глобалізаційних тенденцій. Предметом дослідження є державно-правовий механізм інформаційної безпеки як системне поняття, що включає інституціональні форми, організаційні методи, правові норми та принципи регу-лювання правовідносин щодо захисту інформаційної безпеки держави, суспільства, людини.
Виходячи з наукової і соціально-практичної значущості теми автор ставить за основну мету провести комплексний аналіз організаційно-правових основ політики інформаційної безпеки України, охарактеризувати динаміку процесу створення системи інформаційної безпеки, з’ясувати причини відставання інституціалізації і розвитку інформаційних правовідносин в цій сфері, визначити правові методи підвищення ефективності функціонування такої системи, запропонувати перспективну модель правового захисту інформаційної безпеки. Реалізація поставленої мети визначила потребу вирішення ряду конкретних дослідницьких завдань, якими і визначається наукова новизна дослідження:
сформулювати та уточнити правовий зміст основних понять і категорій інформацій-ної безпеки як складової національної безпеки;
створити класифікацію об’єктно-суб’єктного складу та напрямків інформаційної безпеки, придатну для застосування в нормативно-правових актах;
з’ясувати особливості формування інформаційного права та правової бази інформаційної безпеки на сучасному етапі;
розкрити сутність інституціонального механізму захисту інформаційної безпеки та проаналізувати основні проблеми організації його функуціонування;
визначити особливості застосування форм та методів державного управління в галузі інформаційної безпеки;
дослідити специфіку правового регулювання захисту інформаційної безпеки держави, суспільства, людини;
здійснити порівняльно-правовий аналіз повноважень державних органів в сфері інформаційної безпеки;
проаналізувати співвідношення національного законодавства в сфері інформаційної безпеки з міжнародно-правовими нормами і стандартами;
узагальнити сучасний досвід правотворчої і правозастосовчої практики щодо захисту інформаційної безпеки як важливої функції держави;
визначити пріоритетні напрямки законодавчого закріплення та реалізації політики інформаційної безпеки України;
окреслити перспективи розвитку системи інформаційної безпеки в Україні і теоретично обґрунтувати конкретні пропозиції і рекомендації щодо її удосконалення. Об’єктом дослідження при цьому виступають суспільні відносини, що виникають з приводу формування та функціонування системи інформаційної безпеки на сучасному етапі розвитку української державності, в умовах прояву світових інформатизаційних та глобалізаційних тенденцій. Предметом дослідження є державно-правовий механізм інформаційної безпеки як системне поняття, що включає інституціональні форми, організаційні методи, правові норми та принципи регу-лювання правовідносин щодо захисту інформаційної безпеки держави, суспільства, людини.