Книш З. Розбрат. Спогади й матеріяли до розколу ОУН у 1940-1941 роках

Торонто: Срібна сурма, 1960. - 264 с. На перші роки другої світової війни припадає сумна подія розколу Організації Українських Націоналістів (ОУН) на дві частини: одну, що залишилася під керівництвом "Проводу Українських Націоналістів" (ПУН) на чолі з його Головою, полковником Андрієм Мельником, і другу, що створила для себе "Революційний Провід Організації Українських Націоналістів" (РП ОУН), очолений Степаном Бандерою. Обидві частини одної колись і могутньої Організації з жагучим фанатизмом змагалися за виключність і перемогу. Одна і друга нав'язували до спадщини націоналістичного руху за перше десятиліття від заснування ОУН, відмовляли собі взаємно права на існування і вважали себе єдиночистими представниками націоналістичного світогляду, продовжувачами діла політичного визволення і державного відродження української нації під бойовими прапорами українського націоналізму. Позиції ПУН розгорталися на плятформі внутрішнього легалізму й організаційного правопорядку, якого підставою є пошана самими собою створеного авторитету і вірність присязі власному Проводові. Хто цей основний правопорядок порушує — той копає гріб для націоналізму й ОУН, бо організаційний непослух, раз станувши на похилій площі, щораз дальше котитиметься вниз і доведе до роздріблення націоналістичного руху на зразок отаманії 1918-1920 років, з рівночасним осмішенням націоналістичної ідеї. Революційний Провід ОУН виходив з заложень оборони Організації Українських Націоналістів перед зрадниками й провокаторами, яким наче б то потурав ПУН. Для нього не вистачали внутрішні реформи, він проголосив хрестовий похід для рятунку націоналістичного руху і прокляв увесь ПУН разом з його прихильниками. Для ПУН і його прихильників створення РП ОУН — це була диверсія і "бунт Бандери". РП ОУН і його визнавці знаходили самооправдання і моральне узаконення себе в потребі "чистки в ОУН" від нереволюційних і опортуністичних елементів, цебто в проголошенні себе єдиноправильними, правовірними знавцями націоналістичної релігії і поставлення всіх інших поза законом, перевівши "чистку в ОУН", то значить виключивши з неї цілий ПУН і всіх його однодумців та наклавши на них товариський і організаційний бойкот. Темні ріки списаного в тій боротьбі чорнила забагряніли пролитою братньою кров'ю. На українській землі виросли могили її синів, що лягли не від кулі ворога, — знайшли смерть з руки рідних братів.