К.: Грані-Т, 2010. - 232 с.
Ярослав Грицак не боїться торкатися найважчих та найболючіших
проблем. Демографічна криза та вплив релігій на успішність
суспільства, історична пам’ять та забування, дві найбільші трагедії
сторіччя — Голокост і Голодомор, міфологізовані історичні постаті
(Степан Бандера, Іван Франко та інші), надуманий конфлікт
Сходу-Заходу і реальний конфлікт поколінь… Історик не відкриває
нових фактів; «завдання науки — не нагромаджувати фактів, а
відкривати нові способи думання про них», — каже він. Ми
дізнаємося, чому «донецька» ідентичність на донеччині переважує
українську чи російську, як різні християнські конфесії визначають
темпи суспільного розвитку народів, чому національна інтелігенція
не може уникнути внутрішніх чвар, яким чином давні політичні
кордони можуть мати більшу силу за сучасні і як відкриття Америки
Колумбом вплинуло на створення України. Ярослав Грицак доводить:
суспільні цінності таки «мажуться на хліб», тобто безпосередньо
впливають на успішність нації і країни.
«Важко бути оптимістом, знаючи історію», — каже автор. Тим не менше, можливо все — адже сучасна Україна розділяє декілька історичних спадщин. У цій унікальній ситуації за певних умов неможливе стає можливим.
В часи брудних телешоу та замовної журналістики, аби не стати циніком, кажуть, треба пити воду з чистої криниці мудрості. Ця невеличка книжка пропонує великий ковток цієї чистої води.
«Важко бути оптимістом, знаючи історію», — каже автор. Тим не менше, можливо все — адже сучасна Україна розділяє декілька історичних спадщин. У цій унікальній ситуації за певних умов неможливе стає можливим.
В часи брудних телешоу та замовної журналістики, аби не стати циніком, кажуть, треба пити воду з чистої криниці мудрості. Ця невеличка книжка пропонує великий ковток цієї чистої води.